Суб’єкти інформаційної діяльності та їх потреби в інформації

Специфіка інформаційних  потреб: інформація щодо умов праці,

відпочинку, інших аспектів життєдіяльності, дані про споживчі та

цінові характеристики споживчих  товарів і послуг; інформаційна

діяльність здійснюється на індивідуальному рівні із залученням інформаційних посередників і відповідних (для індивіда — невеликих) ресурсів.

Органи державної та місцевої влади, місцевого самоврядування та галузевого управління.

Суспільна функція: формують умови життєдіяльності інших суб’єктів суспільства через формування та забезпечення механізмів функціонування правової системи в державі; управління та регулювання суспільних процесів у країні, регіоні чи галузі.

Специфіка інформаційних  потреб: мають справу передусім з економічною, соціально-політичною та юридичною інформацією, використання природнотехнологічної інформації має порівняно менше значення; регулярно вдаються до послуг експертів зі спеціальних сфер знань. Різниця ж в інформаційних потребах органів державного та місцевого рівня обумовлена характером завдань, що стоять перед цими органами. У діяльності перших більше значення має вирішення стратегічних, довготермінових проблем, а в других — вирішення тактичних, короткотермінових питань.

Залежно від того, яку  роль відіграє інформаційна діяльність у визначенні місця суб’єктів інформаційних відносин у процесі суспільного поділу праці, означених суб’єктів умовно можна поділити на дві великі категорії. До першої належать суб’єкти, в яких інформація виступає основним продуктом/товаром. Сюди належать органи державного, місцевого та галузевого управління, телерадіокомпанії, агентства новин, консалтингові фірми тощо. Зовнішні джерела поставляють інформацію, без якої взагалі неможлива діяльність цих суб’єктів. До того ж значні надходження зовнішньої інформації нерозривно пов’язані з великою внутрішньою інформаційно-аналітичною роботою зазначених суб’єктів.

До другої категорії суб’єктів  інформаційних відносин належать ті, в яких інформація є супутнім продуктом, що забезпечує їх основну діяльність. До цієї категорії належать більшість підприємств, інших комерційних і некомерційних організацій. Інформація, що продукується ними, має переважно нетоварний (переважно внутрішній) характер. Потреба в залученні нових зовнішніх джерел інформації, як правило, часто пов’язана із непередбачуваними змінами середовища, в якому діє суб’єкт (наприклад, необхідність пошуку нових ринків).

Водночас, незважаючи на специфіку інформаційних потреб різних суб’єктів, існують загальні чинники, що визначають механізми їх задоволення та обсяги і структуру ресурсів, що залучаються для цього.

Наведемо їх узагальнений перелік:

· стандартний чи нестандартний характер проблеми, для розв’язання якої потрібна відповідна інформація (часто ця характеристика проблеми залежить від рівня кваліфікації та досвіду суб’єкта, що її вирішує);

· ступінь забезпечення суб’єкта різними видами ресурсів, особливо забезпеченість кваліфікованими кадрами, які працюють з інформацією;

· наявність інформаційних  матеріалів, підготовлених раніше для вирішення іншої проблеми, але придатних для розв’язання цієї проблеми;

· вибір між внутрішніми  та зовнішніми шляхами задоволення

інформаційних потреб. Іноді, наприклад, необхідність збереження конфіденційності при задоволенні інформаційних потреб

через зовнішні канали надходження  повідомлень призводить до

розподілу однієї інформаційної  потреби на кілька запитів, спрямованих до різних виконавців. А це, в свою чергу, робить можливим викривлення отриманої інформації у процесі її індукції;

· час, відведений на розв’язання  проблеми (тобто на збір, обробку, передачу та аналіз інформації і прийняття рішень).

До того ж задоволення  інформаційних потреб суб’єктів  може

здійснюватись як власними силами, так і за рахунок залучення відповідних зовнішніх партнерів. Необхідність залучення зовнішніх механізмів задоволення інформаційних потреб обумовлена, як правило, двома причинами:

· задоволення відповідних  інформаційних потреб власними силами в принципі неможливе;

· задоволення відповідних  інформаційних потреб за рахунок сторонніх (зовнішніх) джерел економічно доцільне, оскільки забезпечує додатковий прибуток, економію ресурсів або одержаннявигоди в якій-небудь іншій формі.

Вибір суб’єкта інформаційних  відносин між внутрішніми та зовнішніми механізмами задоволення його інформаційних потреб часто залежить від величини і профілю діяльності цього суб’єкта. Один і той самий вид інформаційних потреб у різних організаціях може здійснюватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Наприклад бухгалтер, який за угодою обслуговує ряд дрібних фірм, тоді як у великих організаціях бухгалтери працюють на постійній основі. Водночас у деяких інших сферах інформаційної діяльності, наприклад, у галузі маркетингових досліджень, склався відносно вищий рівень поділу праці. В результаті до послуг сторонніх суб’єктів тут вдаються частіше, особливо великі організації.

Задоволення інформаційних  потреб суб’єктів за рахунок зовнішніх

джерел має такі переваги:

· дає можливість залучати інформаційні ресурси, які неможливо

створити власними силами;

· сприяє ефективнішому використанню та економії ресурсів

(фінансових, матеріальних, трудових, часу) та отриманню додаткової вигоди (прибутку).

Поряд з цим залучення  послуг сторонніх партнерів для задоволення інформаційних потреб суб’єктів, перш за все організацій, може мати певні недоліки та дещо обмежувати їхню діяльність, а саме:

· не виключена поява додаткового  каналу втрати організацією

конфіденційної інформації;

· існує ймовірність певного зниження ступеня свободи в управлінні інформаційними потоками в організації (залежність

графіка роботи з інформацією  від надходження зовнішньої

інформації);

· загальне підвищення ступеня  залежності організації від впливу

зовнішніх чинників у використанні не лише інформації, а й інших ресурсів.

Ілюстрацією найзагальнішої потреби підприємницьких структур в

інформації про їх реальних і потенційних партнерів, клієнтів і конкурентів може слугувати так звана бізнес-довідка. Подібні документи в розвинених країнах, а тепер і в Україні, готуються спеціалізованими компаніями, що працюють на інформаційному ринку. Типова інформаційна довідка (на прикладі бізнес-довідки компанії “МСБ-СКІФ”) містить, як правило, такі відомості:

· назва підприємства;

· наявність і реквізити  державної реєстрації;

· історія перереєстрації;

· юридична і фактична адреси;

· номери телефонного та факсимільного зв’язку;

· організаційно-правова  форма та форма власності;

· статистичний код;

· статутний фонд;

· засновники та їх частки у  статутному фонді;

· офіційні відомості про  адміністрацію;

· банківські реквізити;

· основні види діяльності;

· майно власне та орендоване;

· материнські, дочірні компанії, філії, співучасть у заснуванні

інших компаній;

· фінансові показники  за останній звітний та попередні  періоди;

· податкова та кредитна дисципліна;

· участь в арбітражі в  якості відповідача;

· участь керівників і засновників  підприємства, яке вивчається, у

керівництві та заснуванні інших підприємств, фінансовий стан і репутація цих підприємств.

У принципі підприємство може самостійно зібрати аналогічну

бізнес-довідкову інформацію про партнера. Однак вимагатиме від

нього більших витрат грошей та часу. При цьому, як стверджують

керівники спеціалізованих  інформаційних компаній, далеко не кожна фірма або окремий підприємець може забезпечити необхідну якість підготовки інформації.

В Україні вартість послуг інформаційних компаній по складанню бізнесдовідки конкретного підприємства становить від 50 до 200 дол. залежно від регіону та строків виконання замовлення. При цьому обсяг довідки може бути як кілька сторінок, так і один рядок (наприклад, фраза про анулювання реєстрації компанії або визнання її банкрутом). Такий рівень цін на подібну інформацію цілком прийнятний для великих і середніх підприємств, що робить економічно доцільним для них задоволення потреб в означеній інформації через зовнішні канали — інформаційні компанії, які спеціалізуються в галузі забезпечення безпеки підприємництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    Список літератури