Основные средства

Навіть якщо не брати  до уваги зазначені операції, податковий і бухгалтерський облік (при виборі «податкового методу») амортизаційних відрахувань все одно не збігатимуться.

Це пов'язане з  такими моментами.

По-перше, база нарахування  амортизації різна. В бухгалтерському  обліку згідно з нормами п. 7 і  п. 23 П(С)БО 7 амортизувати необхідно  кожний об'єкт основних засобів окремо, в той же час податковим законодавством щодо груп 2 і 3 передбачено групове  нарахування амортизації. Така розбіжність  може призвести, наприклад, до того, що після проведення таких операцій, як продаж, ремонт, ліквідація, переоцінка об'єктів основних засобів, що входять  до цих груп, сума амортизаційних відрахувань  у бухгалтерському і податковому  обліку буде різною. Виходячи з даних  податкового обліку такі операції в  бухгалтерському обліку згідно з  вимогами П(С)БО взагалі неможливо  провести.

По-друге, розмір амортизаційних відрахувань усе одно не збігатиметься. Справа в тому, що пунктом 29 П(С)БО 7 чітко  встановлено щомісячне нарахування  амортизації шляхом ділення річної суми амортизації на 12 (причому для  «податкового методу» не зазначено  ніяких особливостей), а відповідно до вимог Закону про податок на прибуток амортизацію необхідно  нараховувати щоквартально. Використання «податкового методу» (у відсотках  від залишкової вартості) спричинить виникнення різної суми нарахованої  амортизації.

По-третє, податкове  законодавство України і, зокрема, Закон про податок на прибуток досить часто зазнають змін (тільки за 2000 р. до цього Закону внесено 16 змін і доповнень). У тому випадку, якщо якісь чергові зміни змінять  податкові вимоги стосовно нарахування  амортизації, підприємству необхідно  вносити корективи до порядку  ведення не лише податкового, а і  бухгалтерського обліку, змінювати  облікову політику підприємства.

Незалежно від того, який метод нарахування амортизації  обрало підприємство, відображення на рахунках бухгалтерського обліку сум  нарахованої амортизації є однаковим  та залежить від функціонального  призначення об'єкта основних засобів.

Згідно з п. ЗО П(С)БО 7 суму нарахованої амортизації  всі підприємства відображають як збільшення суми витрат підприємства і зносу  необоротних активів, тобто сума амортизації залежно від функціонального  призначення об'єкта списується на відповідні рахунки витрат у кореспонденції з рахунками 13.

Кореспонденцію рахунків щодо обліку амортизації основних засобів  у загальному вигляді можна показати в такій таблиці:

Таблиця

Кореспонденція рахунків з обліку амортизації основних засобів

Норму зносу (амортизації) окремого виду нематеріальних активів  визначають, виходячи з первісної  вартості та встановленого терміну  їхнього корисного використання (але не більше десяти років –  у податковому обліку, або терміну  діяльності підприємства та 20 років  – у бухгалтерському обліку) і  затверджують розпорядчим документом керівника підприємства. Наприклад, вартість програмного забезпечення для обліку діяльності на комп’ютері складає 800 грн. Строк використання – 5 років. Отже, сума амортизації в розрахунку на квартал для цього виду нематеріальних активів складає 800 грн./(5 років ´ 4 квартали) = 40 грн.; а її норма 40 грн./800 грн. ´ 100% = 5%, а на місяць – 1.67%. Щомісячно суму нарахованого зносу (амортизації) відображають за дебетом рахунків обліку витрат виробництва (обігу) та кредитом рахунку 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів".

Нарахування зносу (амортизації) починають з 1-го числа місяця, наступного за місяцем зарахування на баланс підприємства, а за об’єктами, що вибули, припиняють з 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття. Нарахування зносу (амортизації) за окремими інвентарними одиницями нематеріальних активів проводять протягом терміну їх використання, але не більше терміну, за який нараховано знос (амортизацію), що дорівнює первісній вартості нематеріального активу (з урахуванням індексації первісної вартості у випадках, передбачених законодавством).

При визначенні підприємством  терміну корисного використання нематеріального активу слід враховувати:

– очікуваний термін використання цього активу підприємством;

– науково-технічний  прогрес і зміну попиту на продукцію, товари, роботи, послуги, які виробляються за допомогою цього активу;

– юридичні чи інші обмеження на його використання.

Метод нарахування  амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з особливостей його форми отримання очікуваних економічних вигод.

Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього  періоду або включаються до собівартості іншого активу.

Термін корисного  використання нематеріального активу підлягає перегляду, якщо в наступному періоді очікуються суттєві зміни  цього терміну порівняно з  його початковою оцінкою. Одночасно  підлягають коригуванню суми амортизації, нараховані у звітному періоді, та ті, які мають бути нараховані протягом майбутніх періодів.

Метод нарахування  амортизації нематеріального активу підлягає перегляду наприкінці звітного періоду, якщо він перестає відповідати  особливостям використання цього активу або очікуваній формі отримання  майбутніх економічних вигод.

Зміна методу нарахування  амортизації нематеріального активу відображається як зміна облікової  оцінки відповідно до національного  стандарту бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Аналітичний облік  нематеріальних активів та їх зносу  ведуть у спеціальній відомості.

Список використаної літератури

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. –К., 2000.

Сопко В., Завгородній  В. Організація бухгалтерського  обліку, економічного контролю та аудиту. Підручник. –К.: КНЕУ, 2000.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах  України. –К.: А.С.К., 2000.

Фінансовий облік  і звітність на підприємствах  різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. –Тернопіль: Астон, 2000.