Організація та особливості обліку фінансових інвестицій

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни „Бухгалтерський  облік” 
 
 
 
 

НА ТЕМУ

„ Організація та особливості

обліку  фінансових інвестицій ” 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Викладач  ____________________ ……………….

                                                (підпис) 

Студент   ____________________ …………..

                                                 (підпис) 

              Група     …….

              Номер залікової книжки       ………….

              Варіант за списком         ІІ 
 

Суми 2010 
 

З М І  С Т

Вступ…………………………………………………………………………….    3

І. Організація та особливості обліку фінансових інвестицій ……………….   4

ІІ. Практична частина ………………………………………………………….  13

Список  використаної літератури  ……………………………………………..  29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       В с т у п 

  Метою виконання контрольної роботи з  дисципліни „Бухгалтерський облік” є поглиблення і закріплення  теоретичних і практичних знань  по темі «Організація та особливості обліку фінансових інвестицій», проведення розрахунків, закріплення основи теорії та організації бухгалтерського обліку  на підприємствах. Навчитися використовувати Міжнародні та Національні стандарти бухгалтерського обліку, відображати господарські  операції на рахунках бухгалтерського обліку, правильно і грамотно оформляти документацію бухгалтерської звітності підприємств, складати фінансову, податкову та статистичну звітність, орієнтуватися в процесі організації ведення бухгалтерського обліку на підприємствах різної організаційної форми та форми власності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       І. Організація та особливості обліку фінансових інвестицій

       Функціональна спрямованість виробничої діяльності підприємств, які не є інституційними інвесторами, визначає як пріоритетну  форму здійснення реальних інвестицій. Проте під час окремих етапів розвитку підприємства доцільним є здійснення фінансових інвестицій. Вибір такої форми інвестицій може зумовлюватися необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, що формуються до початку реального інвестування за обраними інвестиційними проектами; у разі якщо кон’юнктура фінансового ринку вможливлює значно вищий рівень дохідності на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; за доцільності використання тимчасово вільних грошових активів унаслідок сезонної діяльності підприємства; у випадках можливого «захоплення» інших підприємств для галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їхні статутні фонди (або придбання вирішального пакета акцій) та ін.

       За  чинним законодавством України: фінансова  інвестиція — це господарська операція з придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, головними з яких є: одержання в майбутньому доходу, перетворення вільних заощаджень на високоліквідні цінні папери, контроль над підприємством-емітентом тощо.

       Оскільки  стрімкі економічні зміни в Україні  вимагають звернення особливої  уваги на ведення обліку фінансових інвестицій, тому доцільно розглянути організацію їх обліку на підприємстві.

       Організацію бухгалтерського обліку фінансових інвестицій, на нашу думку, варто починати з встановлення правильної класифікації інвестицій.

       Фінансові інвестиції можна класифікувати так.

       1. За формами власності на інвестиційні ресурси:

державні  фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових коштів;

       приватні  фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, що діють на засадах колективної власності;

       іноземні  фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та іншими державами;

       спільні фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані громадянами та юридичними особами України й інших держав.

       2. За характером участі в інвестуванні:

       прямі інвестиції — господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

       портфельні  інвестиції — господарські операції, які передбачають придбання цінних пaпepiв, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із купівлі активів як безпосередньо платником податку, так i пов’язаними з ним особами, в обсягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

       Портфельні  інвестиції не можна вважати противагою прямим, вони є їx доповнюючим елементом. Однак між ними є принципова різниця.

       Прямі інвестиції мають безпосередній  вплив на обсяги капітальних вкладень в економіку. Мета прямих інвестицій — встановлення контролю за діяльністю підприємства i одержання прибутку від його господарської діяльності.

       Прямі фінансові інвестиції дають змогу  підприємству реалізувати стратегічні  цілі свого розвитку швидким i дешевим  шляхом. Так, при галузевій або  регіональній диверсифікації операційної  діяльності, нарощенні обсягів виробництва i реалізації продукції шляхом «захоплення» підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку та інших аналогічних випадках підприємство шляхом відповідних форм фінансового інвестування може придбати контрольний пакет акцій (контрольну частку у статутному фонді) суб’єктів господарювання, сума покупки яких становить більше половини ринкової вартості їx бізнесу (50 % плюс одна акція).

       Портфельні  інвестиції передбачають одержання  стабільного поточного доходу у  вигляді відсотків або дивідендів i додаткового доходу у вигляді різниці мiж ціною придбання i реалізації активу (курсової різниці).

       Прямі інвестиції впливають на рівень зайнятості i стан внутрішнього ринку країни, чого не скажеш про портфельні інвестиції. Портфельні інвестиції є більш ліквідними, ніж прямі. Через цю особливість вони дають можливість заробити «гарячі гроші» (звичайно за умов розвиненого ринку цінних паперів).

       3. За періодом інвестування:

       короткотермінові  фінансові інструменти — вкладення коштів на термін, який не перевищує рік (наприклад, короткотермінові ощадні сертифікати, короткотермінові векселі, короткотермінові державні цінні папери тощо). Їх позначають поняттям активи грошового ринку. Зазвичай вони мають за мету використання тимчасово вільних грошових коштів для відносно швидкого отримання доходу;

       довготермінові — вкладення коштів у статутні капітали інших організацій, зокрема придбання акцій, відсоткових облігацій, надання фінансових кредитів і позик на термін понад рік (деталізуються у практиці великих інвестиційних компаній): а) до 2-х років; б) від 2-х до 3-х років; в) від 3-х до 5-ти років; г) понад 5 років.

     Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, встановлений строк погашення яких не перевищує одного року або вкладення, здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Ці інвестиції відносяться до оборотних активів виходячи з того, що вони можуть бути реалізованими в будь-який момент.

     Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року, а також  всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

       4. За регіональною ознакою:

       фінансові інвестиції у межах  держави (внутрішні  інвестиції)  — вкладення в об’єкти інвестування, розміщені на території держави;

       закордонні  фінансові інвестиції — вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за межами держави (до цих інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших країн — акцій зарубіжних компаній, облігацій інших держав тощо).

       5. За джерелами фінансування:

       внутрішні (власні) джерела фінансування (самофінансування) інвестицій формуються за рахунок фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів підприємця-інвестора, головну роль серед яких, як правило, відіграє прибуток, що залишається у розпорядженні компанії (фірми) після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Відрахування з прибутку, спрямовані на виробничий розвиток, можуть бути використані на будь-які інвестиційні цілі.

       Другим  за вагомістю власним джерелом фінансування є амортизаційні відрахування на основний капітал. Їхній розмір залежить від обсягу основних фондів та інших активів (земельних ділянок, які є власністю підприємства, промислової власності у вигляді торговельної марки, патентів, інтелектуальної власності (ноу-хау, програмні продукти, алгоритми тощо) та політики амортизації їх (використання різних методів амортизації).

       6. За способами фінансування (джерелом інвестицій є заощадження. Процес переміщення коштів від суб’єктів, які здійснюють заощадження, безпосередньо до позичальників, можна назвати фінансуванням):

       — пряме фінансування (прямий трансфер) — це сукупність каналів переміщення грошових коштів безпосередньо від їхнього власника до позичальника (інвестора). Пряме фінансування поділяють на:

       — капітальне фінансування — отримання коштів в обмін на право пайової участі у власності. Основна форма такого фінансування — випуск акцій;

       — боргове фінансування — отримання коштів в обмін на зобов’язання повернення їх з відсотками (випуск облігацій, залучення кредитів тощо);

       —непряме (опосередковане) фінансування — фінансування інвестиційного процесу за участі фінансових посередників. У цьому разі гроші залучають через посередників (комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування), які вкладають кошти у конкретні об’єкти.

       Подібно до того, як реальні інвестиції у  великих масштабах не можна здійснити  без фінансових інвестицій, пряме  інвестування потребує непрямого (опосередкованого) [9].

       Під час придбання всі інвестиції оцінюють і відображають у бухгалтерському  обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, що були передані в оплату. Згідно із П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, мають охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

       1) за кошти;

       2) в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

       3) в обмін на цінні папери власної емісії.

       У разі придбання фінансової інвестиції за кошти до її собівартості включають: ціну придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов’язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов’язані з її придбанням.

       Якщо  придбання фінансової інвестиції здійснюють шляхом обміну на активи, відмінні від  коштів, собівартість фінансової інвестиції визначають за справедливою вартістю цих активів.

       У разі придбання інвестиції шляхом обміну на цінні папери власної емісії собівартість визначають за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Цей спосіб має особливість — формування статутного капіталу здійснюється за рахунок залучення активу у вигляді фінансової інвестиції.