Організація фінансів, кредитна і податкова системи в сфері аграрного бізнесу

      обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;

      величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;

      економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;

      продуктивність праці тощо.

Слід зазначити, що можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб’єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх факторів ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб’єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх факторів через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх факторів. У зв’язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.

Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизняних технологій);

б) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу);

в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій);

г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях;

д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених факторів може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності). При цьому обов’язковість урахування зовнішніх факторів не є такою жорсткою, як факторів внутрішніх.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки:

перший– показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці;

другий– показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів

Для вимірювання ефективності використання на підприємстві праці персоналу застосовуються показники продуктивності праці, тобтоефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. При цьому показники рівня виробітку поділяються на натуральні, трудові та вартісні.

2. Методика визначення економічної ефективності діяльності підприємницьких структур.

Визначення економічної ефективності багато напрямленої широкомасштабної підприємницької діяльності (бізнесу) має спиратися  на власну методичну основу. Проте в Україні не існує офіційної та загальновизнаної методики комплексної оцінки результатів різних видів підприємницької діяльності. Натомість можна орієнтуватись на такі визначальні положення цієї методики.

1. Аналітична оцінка економічної й соціальної ефективності підприємництва має базуватися на результатах комплексного аналізу діяльності підприємницької структури за певний час. Такий комплексний аналіз, що охоплює моніторинг, фіксування фактичних (очікуваних) значень у динаміці й аналітичну оцінку певної сукупності показників підприємницької діяльності, варто проводити за наперед визначеною схемою, в кілька етапів. За ринкових умов господарювання у переважній більшості випадків підприємницькі структури (суб'єкти  господарювання) запроваджують проведення експрес-аналізу своєї діяльності, тобто практику швидкої аналітичної оцінки за стислою схемою (невеликою кількістю показників) виробничо-господарських та комерційно-фінансових результатів роботи за рік. Головною метою такого експрес-аналізу можна вважати моніторинг динаміки рівня ефективності господарювання фірми, належну оцінку її достатності та вжиття оперативних заходів щодо вдосконалення управління виробництвом або іншим видом підприємницької діяльності задля досягнення більшої прибутковості, фінансової стійкості та набуття іміджу надійного партнера.

3. Об'єктами економічного аналізу більшості підприємницьких структур виробничого спрямування мають бути: 1) організаційно-технічний рівень І обсяг виробництва; 2) використання основних фондів і виробничих потужностей, матеріальних ресурсів; 3) досягнутий рівень продуктивності праці (виробничої системи);4) собівартість продукції (поточні витрати виробництва); прибутковість, рентабельність; 5)фінансовий стан і його стійкість. Економічний аналіз діяльності підприємницького організаційного утворення завершується складанням відповідної аналітичної записки. У записці подаються: опис-характеристика змін показників діяльності оцінюваного підприємства та інших підприємницьких структур галузі за розрахунковий період; чітко сформульовані висновки, що базуються на результатах проведеного економічного аналізу; виявлені у процесі аналітичної оцінки резерви підвищення економічної ефективності виробництва та обґрунтовані пропозиції щодо їхнього практичного використання у найближчій перспективігосподарювання.
     4.   В   економічній   теорії  пропонують   і   на   практиці
використовують два основні методи комплексної оцінки  ефективності
(результативності) підприємницької діяльності:
     перший   —  порівняльний  аналіз  підприємницької  діяльності
даного   підприємства  та  інших  суб'єктів  господарювання,   які
продукують однакові або подібні вироби;
     другий   —  аналіз  господарської  діяльності  та  фінансової
результативності  з  використанням еталонної  моделі  підприємства
(фірми),  тобто  визначення еталонних  (найкращих  за  даних  умов
виробництва)  значень певних первинних показників і  порівняння  з
ними фактично досягнутих у тому або іншому розрахунковому періоді.
     При  цьому  може  бути  використаний один  з  наведених  двох
методів; за потреби можна застосувати обидва: один як основний,  а
другий  як допоміжний (підсилюючий). Варто також зазначити,  що  в
будь-якому випадку показники, які порівнюються, необхідно подавати
в динаміці за певний період та з факторним аналізом їхніх змін.
     5.  Як  відомо,  підприємництво здійснюється у різних  сферах
(виробничій,     невиробничій)    і     стосовно     функціонально
різнонапрямлених видів діяльності трудових колективів. З огляду на
це  необхідно  виокремлювати  відповідні  системи  показників,  що
характеризують ефективність (результативність):
     •  виробничо-господарської та бізнесово-фінансової діяльності
(для виробничої сфери);
     •  підприємницької діяльності (для невиробничої та інших сфер
господарювання).
     Ефективність  виробничо-господарської діяльності характеризує
загальні    результати   господарювання,   ступінь    використання
матеріально-технічних і трудових ресурсів (робочої сили),  віддачу
довгострокових капітальних вкладень та рівень поточних  витрат  на
виробництво    і    реалізацію   продукції    (надання    послуг),
Результативність бізнесово-фінансової діяльності підприємства  має
відбивати  рівень його прибутковості (дохідності) і рентабельності
виробництва,  динаміку  в  часі показників  фінансового  стану  та
фінансової стій кості.
     6.Побудова  показників ефективності підприємництва  базується
на певних методологічних принципах. Основними з них є такі:
     -   результати  і  витрати,  що  використовуються   з   метою
формування  відповідних  показників  ефективності  підприємницької
діяльності, треба порівнювати як їхнє співвідношення або різницю;
     -  результат  діяльності,  вимірюваний  кількісно,  має  бути
повним,  тобто  враховувати  всі елементи,  котрі  вже  не  можуть
повторюватись у подальших розрахунках;
     -  поточні  витрати не можуть мати у своєму складі  будь-яких
елементів результату;
     -   усі   показники   ефективності  підприємництва   доцільно
розподіляти  на  два  типи: ресурсні та  витратні.  Інакше:  варто
виділяти окремо ефективність відповідно застосовуваних (сукупність
уречевленої  і  живої  праці) та споживаних  (поточних  витрат  на
виробництво   продукції)  ресурсів  як  специфічних   форм   вияву
загальної ефективності виробництва.
     Важливо  усвідомлювати  і знати, що між  окремими  складовими
(показниками)   ефективності   виробництва   як   основної   сфери
підприємництва існує взаємозв'язок.
     7.  Підприємницька  діяльність майже  завжди  супроводжується
інвестуванням  виробництва, розробкою і реалізацією довгострокових
інвестиційних  проектів.  У зв'язку з цим,  оцінюючи  ефективність
підприємництва,   необхідно   проводити   розрахунки   економічної
доцільності   реальних  Інвестицій.  Для  визначення   доцільності
інвестицій використовують один основний показник— строк  окупності
або   коефіцієнт  економічної  ефективності  (індекс   дохідності)
реальних капітальних вкладень.
     Оцінюючи   доцільність   виробничих   капітальних   вкладень,
обов'язково  треба встановлювати ставку дисконту  (капіталізації),
тобто  відсоткову ставку, що може, по суті, характеризувати  норму
прибутку  —  відносний  показник  мінімального  щорічного   доходу
інвестора.  За допомогою дисконту (облікового відсотка) визначають
спеціальний  коефіцієнт  для приведення інвестицій  і  очікуваного
прибутку  за  різні  роки  до  порівнянного  у  часі  виду,  тобто
визначення  теперішньої вартості інвестицій через  наперед  відому
кількість  років  інвестиційною  циклу.  Ефективність  капітальних
вкладень   потрібно  обчислювати  таким  чином,  щоб   враховувати
інфляцію   (знецінення  грошей).  Це  можна  здійснити,  зменшуючи
встановлену  дисконтну  ставку  на  розмір  щорічної  інфляції   у
допустимих межах.
8. Усі показники ефективності підприємницької діяльності є
розрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати
необхідну сукупність первинних показників, які відображають
pe`k|m3 виробничі процеси та стан системи господарювання за всіма
її напрямками. Основним джерелом інформації комплексного
економічного аналізу виробниче-господарської та комерційно-
фінансової діяльності є дані операт ивного  обліку всіх видів ресурсів і витрат, основних  результатів
та балансу підприємства за станом на відповідну дату.
     Ефективність   виробництва   -   це   узагальнене   і   повне
відображення кінцевих результатів використання засобів,  предметів
праці  і  робочої  сили на підприємстві за певний  проміжок  часу.
Загальну   економічну   ефективність  виробництва   ще   називають
загальною продуктивністю виробничої системи.
     Загальна   методологія  визначення  економічної  ефективності
полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів
(витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат  на  його
досягнення.
     Розрізняють результат самого процесу виробництва,  який  може
виступати  у  формі  чистої  продукції підприємства,  прибутку,  і
кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства, який,
крім   обсягів  виготовленої  продукції,  враховує   її   споживну
вартість, значимість для суспільства.
     Проблема   підвищення  ефективності  виробництва  полягає   в
забезпеченні  максимально  можливою результату  на  кожну  одиницю
затрачених  трудових,  матеріальних і  фінансових  ресурсів.  Тому
критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі  є
зростання продуктивності суспільної праці.

3.Фактори підвищення ефективності підпрємницької діяльності

На виконання виробничої програми впливає ряд факторів, які поділяють на три групи:

* пов'язані з організацією праці та використанням робочої сили;

* з наявністю та використанням засобів праці;

* з наявністю і використанням предметів праці

Система виміру ефективності функціонування підприємств є досить складною, тому що вона відображає, з одного боку, рівень досягнення її інтересів і цілей, а з іншого - її внесок: у досягнення цілей соціальної системи більш високого рівня (адміністративного району міста), яка визначає для підприємств цілі, що випливають з її потреб.

Можна використовувати багатокритеріальну оцінку виміру, яка базується на підставі різних підходів до виміру ефективності соціальних систем, аналогічних підприємству. В ній використовуються сім основних критеріїв:

1. Дієвість.

2. Економічність.

3. Якість.

4. Прибутковість (доходи / витрати).

5. Продуктивність.

6. Умови роботи.

7. Впровадження нововведень [17, c. 63].

Безумовно, вони мають досить узагальнений характер і не враховують усієї складності підприємства як об`єкта управління, оцінку якого необхідно доповнювати показниками соціального значення. Розглянемо кожен із них стосовно оцінки ефективності функціонування підприємств.

Аналіз головних факторів економічності підприємств передбачає детальний аналіз таких компонентів:

- джерела доходів;

-основні статті витрат;

-прибуток;

-збитки.

На перший план виступає проблема економічності функціонування підприємств, вирішення якої включає, з одного боку раціональне використання бюджетних коштів, що виділяються, а з іншого - залучення додаткових ресурсів для фінансування програм діяльності. У зв`язку з цим особливого значення набуває розробка методів, використання яких дозволить створити і підтримати механізм економічного функціонування підприємства.

Оцінку ефективності підприємства доцільно робити за чотирма групами показників: 1) мета, стратегія, політика і цінності; 2) фінанси; 3) виробництво; 4) споживчий результат та екологія. Такий підхід гарантує, що жоден із критеріїв оцінки не буде упущений.

Hівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох факторів. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація факторів її зростання за певними ознаками.

Класифікацію факторів зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);

3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава мас створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів,асоціацій) їхньої діяльності треба зосередити на:

1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому;

2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки мас наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.

Лише вміле використання всієї системи перелічених факторів може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності). При цьому обов'язковість урахування зовнішніх факторів не є такою жорсткою, як факторів внутрішніх.

Однією з головних, на жаль, ще не вирішених нашим суспільством задач, є пошук форми організації та методи, що дозволяють найбільшою мірою розкрити та застосувати творчий потенціал народу, кожного громадянина. В опублікованих концепціях інформатизації суспільства мало приділяється уваги людському фактору, з його творчим осмисленням дійсності. Його витіснили машини та нові технології. Тому потрібен механізм мобілізації інтелектуального потенціалу нашого суспільства. Ми дуже багато втратили та продовжуємо втрачати тому, що не змогли в повному обсязі реалізувати ініціативні, творчі здібності людей.

Список використаної літератури

1. Гриньова В. Фінанси підприємств : Навчальний посібник / Валентина Гриньова, Віра Коюда,; М-во освіти і науки України, ХДЕУ. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. -431 с.

2. Зятковський І. Фінанси підприємств : Навч. посібник для студ. економічн. спец. вузів/ Ігор Зятковський,. -2-е вид., перероб. та доп.. -К.: Кондор, 2003. -362 с.

3. Партин Г. Фінанси підприємств : Навчальний посібник/ Галина Партин, Анатолій Загородній,; М-во освіти і науки України, Нац. банк України, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2003. -265 с.

4. Слав’юк Р. Фінанси підприємств : Навчальний посібник / Ростислав Слав’юк,; М-во освіти і науки України. -3-є вид., переробл. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -459 с.

5. Філімоненков О. Фінанси підприємств : Навч. посібник / Олек-сандр Філімоненков,. -2-ге, вид., перероб. та доп.. -К.: Кондор, 2005. -397 с.

6. Фінанси підприємств : Підручник/ Авт. кол.: А.М. Поддєрьогін (керівн.), Л.Д. Бу-ряк, Г.Г. Нам та ін.; М-во освіти і науки України; КНЕУ. -3-є вид., перероб. та доп.. -К.: КНЕУ, 2000. -458 с.

7. Хачатурян С. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація// Фінанси України. -2003.