Організація і методика аудиту розрахунково-касових операцій в ППА “Єдність” Біляївського району Одеської області

   Відповідальність за дотриманням порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира.

   При проведені перевірки стану внутрішнього контролю аудитор маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом опитування персоналу замовника, проведення власного спостереження, спілкування з попереднім аудитором, вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці, вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючи органів, тощо.  (див. мал.1)

      Результати  опитування вивчення системи внутрішнього контролю можуть бути оформлені в виді анкети (додаток А-1). Відповіді можуть бути різноманітними і касир може не знати чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства – про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Не співпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.

      З виявлення слабких сторін в питаннях дотримання нормативних документів по готівковому обігу аудитору необхідно детально вивчити акти перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою контролюючими органами (додаток А-2)

    На  першій стадії аудитору слід отримати загальне уявлення про специфіку і масштаб діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного ознайомлення аудитор повинен прийняти рішення про те чи доцільно йому в своїй роботі спиратись на систему внутрішнього контролю.

          У випадку, якщо аудитор  приймає рішення про те що він  не може покладатись на систему внутрішнього контролю, він повинен планувати аудит таким чином, щоб аудиторські думка не ґрунтувалась на довірі до цієї системи. Це необхідно у тих випадках, коли надійність СВК оцінюється  як “низька”  або коли аудитору найбільш зручно чи економічно виправдано не спиратись на цю систему.

    В тому випадку, якщо за підсумками загального ознайомлення з  системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудитор приймає рішення про те, що він може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю, йому слід провести первинну оцінку надійності СВК. Вона здійснюється на основі методів і прийомів, які аудитори розробляють самостійно. 
 

      Взагалі оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю проходить три етапи (див. мал. 2):

Оцінка  системи внутрішнього контролю

   Малюнок 2. Оцінка системи внутрішнього контролю (СВК) 

1. загальне  ознайомлення з СВК;
2. первинна оцінка надійності СВК;
3. підтвердження достовірності оцінки СВК.

    У процесі первинної оцінки надійності системи внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що:

• перевіряють бухгалтерську і господарську документацію клієнта всього звітного періоду, а не тільки окремих періодів часу;
• при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періодам діяльності, в яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю типовою для всього періоду вцілому;

    Оцінка  окремих засобів контролю як “низькою”  не виключає можливості оцінки надійності інших окремих засобів контролю як “середньої” чи “високої”.

    Аудитор, який прийняв за підсумками процедури  первинної оцінки рішення про довіру СВК зобов'язаний в ході аудиторської перевірки здійснювати процедури підтвердження достовірності цієї оцінки. Ці процедури здійснюються в період перевірки на основі методики і прийомів, які розробляються аудитором самостійно.

    В тому випадку, якщо аудитор в ході процедури підтвердження надійності прийде до висновку про те, що оцінка надійності СВК в цілому виявиться нижчою від тієї, що була отримана в ході первинної оцінки, він  зобов'язаний належним чином скоригувати порядок здійснення інших аудиторських процедур, щоб підвищити достовірність своїх висновків за результатами проведення аудиту.

    Всі етапи оцінки СВК повинні належним чином документуватися із зазначенням документів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї СВК.  

    Показники того, що аудитор отримав необхідне знання системи бухгалтерського обліку  і відповідності внутрішнього контролю, може бути те, що він знає про недоліки в цих системах, а отже може визначити певні зони ризику при ведені операцій з готівкою, а саме:

1. аудитор зобов’язаний повідомити клієнта про можливі порушення і допомогти їх усунути. Основні порушення готівкового обігу, за які накладаються стягнення показані ні малюнку 3.

    

     

Малюнок 3. Типові порушення  в сфері готівкового  обігу

2. оцінивши систему внутрішнього контролю аудитор на основі отриманої інформації планує і складає програму аудиторської перевірки руху грошових коштів в касі підприємства та поточному рахунку в банку.

 
 

3.2 Методика перевірки розрахунково-касових операцій

  Метою аудиту готівково-розрахункових операцій є встановлення об'єктивної істини щодо достовірності та об'єктивності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності готівково-розрахункових операцій та доведення цієї істини через висновок до користувачів.

  При здійсненні аудиту готівково-розрахункових операцій аудитору необхідно:

1. Дати оцінку стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням 
   грошових коштів та інших цінностей в касі підприємства;
2. Залежно від оцінки стану внутрішнього контролю встановити метод 
   організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінованим та встановити 
   необхідність проведення фактичного контролю;
3. Перевірити за обраним методом:

• забезпечення умов зберігання готівки та Інших цінностей в касі при 
  надходженні їх з банку і при здаванні їх у банк:

• забезпечення порядку збереження чекових книжок;
• забезпечення контролю за випискою чеків і отримання за ними 
  грошей;
• дотримання порядку документального надходження грошей у касу 
  і їх видачі;

• своєчасність оприбуткування готівкових грошей; 
•дотримання ліміту готівки в касі й умов видачі грошей під звіт на

операційні та інші потреби;

• стан обліку касових операцій;
• застосування реєстраторів розрахункових операцій.

  При аудиті операцій з грошовими коштами  використовуються наступні джерела інформації: касові плани, прибуткові і видаткові касові ордери і виправдовуючі документи, додані до них, касові книги і звіти касира, банківські виписки по поточних та інших банківських рахунках, інші банківські документи, чекові книжки, корінці використаних чеків і анульовані чеки, журнали реєстрації касових ордерів, а також дані синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку по всіх операціях з грошовими коштами, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок), акти перевірок каси контролюючими органами.

  В своїй роботі аудитор значну увагу  звертає на рівень внуї рішнього контролю на підприємстві, від якого в значній мірі залежить обсяг перевірки, її особливості, тощо. Для цього аудитор вивчає наступні питання:

• наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;
• наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлюєперіодичність перевірок;
• наявність ознак формального проведення перевірок каси: призначення в комісію по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акту та свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується, та ін.;
• надання права підпису прибуткових і видаткових касових ордерівіншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, невідображене в розпорядженнях керівника підприємства;
• формальне проведення перевірок каси при зміні (звільненні) касирів;
• відсутність в штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;
• наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;
• застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням.

  Відповідальність  за дотримання порядку ведення касових  операцій покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира.

  При проведенні перевірки стану внутрішнього контролю аудитор використовує різні аудиторські процедури, в тому числі опитування. Результати опитування відповідальних осіб можуть бути різноманітними: касир може не знати, чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства - про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Неспівпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання також можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.

  З метою виявлення слабких сторін в питаннях дотримання вимог нормативних документів по готівковому обігу аудитору необхідно детально вивчити акти перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою контролюючими органами.

  В залежності від оцінки системи внутрішнього контролю, встановлених тестуванням та вивченням актів перевірки ведення операцій з готівкою слабких місць, аудитор встановлює види і кількість аудиторських контрольних процедур.

  При необхідності аудитор може брати  участь в інвентаризації готівки в касі.

  Перевірка проводиться в тих же напрямках, що і контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою контролюючими органами. Особливістю є те, що аудиторські процедури проводять вибірково з метою встановлення суттєвих відхилень, які впливають на достовірність та об'єктивність звітних даних.

  Суцільна  перевірка проводиться на замовлення клієнта або при дуже низькій оцінці системи внутрішнього контролю.

  При аудиторській перевірці слід враховувати  можливі порушення при веденні операцій з готівкою. 

  Основні порушення-зловживання, розкрадання, помилки в обліку касових операцій можуть бути кваліфіковані наступним чином: 

1. Пряме розкрадання грошових коштів

• нічим не приховане;
• приховане неоформленими документами і розписками.

2. Неоприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли:

• з банку;
• від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах;
• від різних юридичних осіб за домовленістю.

 
 

3. Надлишкове списання грошей по касі:

• повторне використання одних і тих самих документів;
• неправильний підрахунок підсумків в касових документах і 
  звітах; 
• списання сум без підстави чи за фальсифікованими 
  документами;
• підробка в законно оформлених документах із збільшенням суми 
  списання.

  4. Привласнення сум, законно нарахованих різним особам і 
організаціям:

• привласнення депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих 
  на інших підставах;
• привласнення сум, які належать іншим підприємствам.

  5. Розрахунки сумами готівкових грошових коштів, які перевищують 
граничну величину: