Організація і методика аудиту розрахунково-касових операцій в ППА “Єдність” Біляївського району Одеської області

        З 1993 року після прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність, аудит набув законодавчого оформлення і почав інтенсивно розвиватися а Україні.

      Методи  і процедури аудиту касово-розрахункових операцій визначені в спеціальній вітчизняній (М.Т Білуха, Ф.Ф. Бутинець, З.С, Рудницький, Л Крамаровський, Н.І. Дорош, Б,Ф. Усач. Г. М.Давидов, 0,А. Петрик та ін.) і зарубіжній літературі.

      Особливо  слід відзначити ґрунтовну класифікацію методів та процедури аудиту розрахунків М.Т. Білухою[4]. Ці методи та прийоми широко апробовані в практиці проведення ревізії, контролю, а також аудиторськими фірмами. До них належать, аналіз, синтез, спостереження, інвентаризації, контрольні заміри, експертиза, документальна перевірка, тощо.

          Петрик О.А., Семенченко М.Т. писали, що у міжнародних нормативах з аудиту та а зарубіжній спеціальній літературі викладено специфічні методи та прийоми аудиту розрахунково-касових операцій, які широко застосовуються у світовій практиці. Це такі методи, як опитування, інспекція, запит, аналітичний огляд, та прийоми — вибіркова перевірка. анкетування, тестування тощо (20, с. 15].   

        Усач Б.Ф. вважає, що  оскільки значну питому вагу з складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти, у тому числі й кредиторська заборгованість, то виникає необхідність аудиту зобов'язань та розрахунків за ними. Під час перевірки кредиторської заборгованості мають бути проведені такі процедури:

  - вивчення реальності кредиторської заборгованості —як довгострокової, так і поточної;

  - установлення причин і строків утворення заборгованості;

  - перевірка наявності простроченої кредиторської заборгованості;

  - вивчення кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;

 - з'ясування правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув, перевірка достовірності відображення за відповідними статтями балансу суми кредиторської заборгованості [26, с. 65].

     Зі слів Загороднього А.Г., аудит кредиторської заборгованості проводиться з кілька етапів. Необхідно встановити, чи не була відображена а балансі заборгованість прострочена. Це здійснюється зіставленням термінів розрахунків, які вказані з договорах, рахунках-фактурах. Перевіряється кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності [12, с.140]. Установлюється наявність кредиторської заборгованості з простроченим терміном позову та перевіряється Я списання. Для підтвердження реальності кредиторської заборгованості аудитор може розіслати листи кредиторам для підтвердження залишку. Надходження і перерахування коштів перевіряється за даними журналу №1 по рахунках ЗО, 31. У такий же спосіб виявляється наявність заборгованості з простроченим трирічним терміном давності і перевіряється правильність її списання. При проведенні аудиторської перевірки кредиторської заборгованості за розрахунками з постачальниками та підрядниками потрібно перевірити достовірність інформації за видами і строками заборгованості. Для цього використовуються пряме підтвердження, вивчення контрактів, договорів. У процесі аудиту дається оцінка умов заборгованості — з погляду їх реальності і повноти. Звертається увага на строки, обмеження використання ресурсів, можливість залучення додаткових джерел фінансування.

  Під час аудиту необхідно з'ясувати, чи існують договори за проведеними операціями з постачальниками та підрядниками, чи правильно вони оформлені; за наявності заборгованості необхідно встановити дату та причину виникнення простроченої заборгованості, чому не проведені своєчасно розрахунки, чи немає штучної заборгованості, повторного оприбуткування матеріалів та послуг [4, с. 70].

     Білуха М.Т. в своєму підручнику-Вивчення наявних коштів починається з аналізу й інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звірення розрахунків необхідне. Необхідне також установити:

• чи проводилася інвентаризація розрахунків:
• чи подавалися штрафні санкції постачальникам у разі порушення договірних зобов'язань, а також обґрунтованість нарахованих або отриманих сум штрафних санкцій; правильність списання сумнівних боргів [4,с.60].

За необхідності можна провести контрольну інвентаризацію цінностей і розрахунків, зустрічне звіряння документів і регістрів обліку з організації, що перевіряється, й у постачальника, усне опитування спеціалістів і матеріально-відповідальних осіб щодо зазначених питань Під час аудиту дебіторської кредиторської заборгованості складається розрахунковий баланс де порівнюють кредиторів (джерела засобів)з дебіторами [розміщення засобів). При цьому передбачається, що дебіторська заборгованість може бути перекрите кредиторською На початок ; кінець року розраховують коефіцієнт слів-відношення дебіторської і кредиторської заборгованості Він вважається одним із показників, що характеризує платоспроможність підприємства і розраховується як відношення розрахунків з дебіторами до розрахунків з кредиторами [6. с. 75].

  Методи, які використовує аудитом під  час отримання доказів

• формальна перевірка — має за мету виявлення дефектів з оформленні документів, установлення правильності заповнення реквізитів   наявності необумовлених виправлень, уточнення достовірності підписів посадових осіб, відповідності документа існуючій типовій формі . Наприклад, дані платіжних доручень, за якими тактично перераховувались кошти до бюджету, мають відповідати даним за цими перерахунками, які відображено на рахунках у комп'ютерній програмі, або дані накладних – тим даним, які занесені з цих накладних до комп’ютера для 
  подальшої обробки
• суцільна перевірка - це перевірка конкретної операції або групи операцій на всіх стадіях облікового циклу. Зона дає можливість упевнитися є тому, що операція, відображена в первинних документах, знайшло своє відображення з показниках звітності. Така перевірка на даному підприємстві проводиться вибірково за деякими операціями, які могли найбільш суттєво вплинути на результати діяльності , з  також за деякими незначними за 
  сумарним виразом операціями [26, с. 76].

  Отже, після короткого огляду методів  та процедур, які застосовує аудитор під час перевірки касово-розрахункових операцій, можна побачити, наскільки великі обсяги інформації, що потребує перевірки, аналізу та підтвердження або спростування Якщо ще й врахувати, що у кожного підприємства є своя певна особливість у веденні обліку господарської діяльності, то логічно буде припустити, що на розгляд та адаптацію до таких ситуацій затрачається значно більше часу.

  Тамара  Степаненко[24, с. 76]., бухгалтер-консультант газети "Головбух", стверджує, стверджує, що якщо при перевірці розрахунково-касових операцій виявлено і перевищення ліміту каси в день здійснення цієї операції до юридичної особи будуть застосовані штрафні санкції, а з посадових осіб — стягнуті адмінштрафи.

  Відповідно  до пункту 2.3 Положення № 637 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється згідно з постановою Правління НБУ від 09-02.2005 р. № 32 в граничній сумі в розмірі 10000 грн. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

  У разі здійснення готівкових розрахунків  між підприємствами понад граничну суму кошти в розмірі, що перевищує встановлену розрахункову суму, додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня одноразово в день здійснення такої операції з наступним порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси. У даному разі при перевірці підприємства до залишків готівки в касі па кінець дня, протягом якого була здійснена така операція, додається 9000 грн. і одержана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси.

  Згідно  зі статтею 1 Указу "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. № 436/95 (далі - Указ № 436) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки в касі за кожний день.

  Крім  цього, на підставі пункту 7.3 Положення  № 637 та статті 1642 КпАП за порушення  ведення касових операцій на винних осіб накладається штраф від 8 до 15 нмдг (136 грн. - 255 грн.).

  Таким чином, за порушення готівкових розрахунків між підприємствами до юридичної особи застосовуються штрафні санкції згідно зі статтею 1 Указу № 436, а посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності .

  Людмила Гордієнко[7, с. 76]., пише в своїй статті, що підприємство встановлюючи ліміт каси, не повинне враховувати витрати на відрядження для встановлення ліміту каси на рівні середньоденної видачі готівкових грошових коштів з каси. Це визначено в абзаці четвертому пункту 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637): "Для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій. дивідендів), — не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти)". Згідно з пунктом 1.2 Положення № 637 в цілях однозначного трактування норм даного Положення під терміном "витрати, пов'язані з оплатою праці" розуміються не тільки виплати, віднесені до фонду оплати праці, але й інші виплати, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держ-комстату України від 13.01.2004 р. № 5.Витрати (добові, вартість проїзду, витрати на наймання житла) на відрядження згідно з пунктом 3.15 зазначеної Інструкції включаються до виплат.

  Любов Тетянич [25, с. 76] при проведенні аудиту розрахунково-касових операцій рекомендує перевіряти чи оформляються розрахунки між підприємствами готівкою з каси за придбаний товар видатковим касовим ордером із зазначенням у ньому прізвища, ім'я, по батькові свого працівника або представника кредитора та даних паспорта чи іншого документа, що посвідчує відповідну особу. Видатковий касовий ордер типової форми № КО-2 затверджено наказом Мінстату України від 15.02.96 р. (далі — форма КО-2). У разі якщо підприємство здійснює оплату кредиторської заборгованості готівкою з каси через представника кредитора, то у формі КО-2 в рядку "Підстава" зазначається номер, дата рахунка на оплату товару, а якщо він відсутній, то записується номер та дата видаткової накладної кредитора на відвантажений товар, а також нагадує, що відповідно до пункту 1 постанови Правління НБУ від 09.02.2005 р. № 32 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлена в розмірі 10000 грн.

  Важливим  порівняно з іншими формами контролю є значення аудиту у відстежуванні процесів економічного зростання. Аудит відрізняється від Р них насамперед системним підходом" до діяльності господарюючих суб'єктів. Визначальну роль при  цьому відіграє зосередження уваги аудиторів на п'яти найважливіших елементах цієї діяльності - активах, зобов'язаннях, власному капіталі, доходах та витратах господарюючих суб'єктів незалежно від їх галузі, форми власності, прибуткової чи неприбуткової спрямованості та ін[21, с. 7]. Тому аудиторські перевірки покликані не лише з'ясовувати достовірність фінансової звітності, а й завдяки дотриманню принципу превалювання сутності над формою проникати у глибинну логіку відстежуваних економічних явищ і процесів, обґрунтовувати ефективні прогнозні рішення.

    Пелипенко та Шевчук гадають, що особливого значення набуває аудит активів, тобто контрольованих підприємствами ресурсів, використання яких забезпечує отримання майбутніх економічних вигод. Важливість аудиту активів обумовлена тим, що втілена в них вигода являє собою економічний потенціал господарюючих суб'єктів. З огляду на те, що кожна із його складових має сприяти отриманню економічних вигод, аудит активів включає з'ясування ефективності використання економічного потенціалу, що не завжди передбачає проведення державного фінансового контролю. Порівняння аудиту з іншими різновидами та формами контролю свідчить про те, що сфера їх компетенції є вужчою, а відтак жодна з них неспроможна проконтролювати ті сторони діяльності господарюючих суб'єктів, що охоплюються аудитом. Так, оперативний казначейський контроль стосується циркулювання коштів державного та місцевих бюджетів. Фіскальний контроль, який упродовж кількох років став однією з найчисельніших структур державного управління, торкається тільки зобов'язань.

  Кулаковська Л.П. та Ю.В. Піча [16, с. 241]. вважають що важливим моментом аудиту касових операцій є перевірка касової дисципліни і виявлення можливих порушень: видачі касової виручки понад встановлені норми; несвоєчасна здача виручки в банк; перевищення встановленого ліміту залишку готівки по касі; витрачання одержаних в банку коштів не за призначенням; несвоєчасна здача п банк невикористаних коштів, одержаних на заробітну плату; порушення правил про розрахунки готівкою; видача готівкою з -каси підприємства позички іншим організаціям. У разі виявлення нецільового використання коштів потрібно встановити його причини і винних осіб.

  При перевірці списання по касі коштів, зданих у банк, потрібно кожну суму, списану в видаток по касовій книзі, звірити з квитанцією банку про надходження її на відповідний рахунок.

  Давидов Г.М. [8, с. 241]. розглядаючи дану проблему характеризує,сщо аудиторській перевірці треба з'ясувати повноту і своєчасність розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями; чи складались акти взаємо звірки та відображались результати звірки в обліку.

  Загальну  перевірку розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками потрібно проводити у наступній послідовності. Спочатку необхідно встановити джерела інформації для аудиту розрахунків за товарними операціями - це: первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (накладні, рахунок-фактури, товарно-транспортні накладні, акти прийнятих робіт), а також договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсові різниці тощо. Перевірці рахунків з кожним постачальником має передувати вивчення договірних відносин, зокрема, правильності оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списків тощо.