Таблиця 4.2. Розрахунок економії за податком на прибуток при нарахуванні амортизації  на екскаватор “ЕО-3329”. 

    Подальше  нарахування амортизаційних відрахувань,   яке здійснюється згідно із законом, зменшує економію за податком на прибуток. Таким чином, існуючий порядок амортизації, яке передбачає погашення вартості за строк , що значно перевищує строк корисного використання основного засобу, потребує удосконалення як із точки зору ефективної організації процесу простого відтворення, так і для цілей оподаткування.

    Що  стосується прискореної амортизації, то її застосування з погляду формування прибутку доцільне в тому разі, якщо зростання собівартості за рахунок  амортизаційних відрахувань у першій половині строку служби основного засобу не перевищує реалізаційних цін на неї, що дає можливість відшкодувати включену в собівартість суму амортизації та спрямувати ці кошти для подальшого відтворення основних засобів. В іншому разі продукція стає не конкурентно спроможною за ціновими факторами, спостерігається погіршення даних бухгалтерської звітності, хоча фактичного витрачання додаткових коштів не відбувається. Однак в умовах ринкової економіки, коли підприємство здатне успішно функціонувати лише в тісному зв’язку із зовнішнім середовищем, жоден суб’єкт господарювання не може дозволити собі значного погіршення показників фінансової звітності, які формуються на основі даних бухгалтерського обліку.

    З точки зору формування оподатковуваного прибутку, застосування методів прискореної  амортизації доцільне за умови, коли підприємство прибуткове.

    Таким чином, амортизаційну політику підприємства на сучасному етапі проведення ринкових реформ в Україні можна визначити, як цілеспрямовану діяльність підприємства з вибору й застосування одного з  можливих (законодавчо дозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

    Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці бізнес-плану  діяльності підприємства протягом амортизаційного  періоду й повинен враховувати такі фактори:

• темпи зростання обсягів діяльності та її дохідності;
• темпи зростання поточних витрат;
• зміни в податковій політиці держави;
• необхідність і час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку;
• прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації;
• потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

    Обґрунтування доцільності застосування методу амортизації  чи вибору з кількох можливих передбачає проведення таких заходів:

1. розрахунок розміру амортизаційних відрахувань та роками амортизаційного періоду;
2. розрахунок обсягу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства за роками амортизаційного періоду;
3. розрахунок грошового потоку підприємства за роками амортизаційного періоду, який визначається як сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку;
4. визначення теперішньої вартості сукупного грошового потоку, який сформовано протягом амортизаційного періоду з урахуванням фактору дисконту.

    Критерієм вибору найприйнятнішого методу амортизації  повинно бути максимальне значення теперішньої вартості грошового  потоку, тобто виконанням вимоги:

    Прп – чистий прибуток п-го періоду;

    АМп – амортизаційні відрахування п-го періоду;

    q – дисконт;

    к – тривалість амортизаційного періоду.

    Як  об’єкт фінансово-економічного аналізу  грошовий потік має особливе значення при аналізі доцільності інвестицій, окупності інвестиційних проектів.

      Отже , амортизаційні відрахування  – одне з головних джерел  здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється  швидкість звороту основних засобів,  інтенсифікується процес її відтворення,  регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б к рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основного капіталу.

1.5Облік ремонту  основних засобів

        Для забезпечення експлуатаційності  та ефективності використання, а  також продовження строку служби  основні засоби підлягають періодичним ремонтам (поточному, капітальному). Підприємства самостійно планують витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об'єктів основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами. В основі поділу ремонтів на капітальний і поточний покладено принцип складності й періодичності проведення ремонтних робіт.

         Ремонт  основних засобів може  виконуватися  двома способами —  підрядним і господарським.

         При підрядному способі всі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник  здійснює оплату пред'явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірної вартості).

        При акцепті (тобто прийнятті  до оплати) розрахунково-платіжних документів підрядчика  в бухгалтерському обліку підприємства-замовника роблять запис по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на   суму, прийняту   до  оплати  розрахунково-платіжних документів  підрядних організацій, відповідно договірній вартості робіт) і дебету рахунків:       

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на вартість ремонту об'єктів виробничого призначення);

92 «Адміністративні витрати»  (на вартість ремонту об'єктів загальногосподарського призначення);

93 «Витрати на збут» (на вартість ремонту об'єктів основних засобів, які використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції; 
949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартості ремонту об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін. 
       

         Одночасно роблять запис по  дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками»  у кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

         При господарському способі виконання робіт затрати по ремонту основних  засобів відображаються на дебеті рахунків обліку витрат виробництва або обігу в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків. Якщо ремонт основних засобів (машин,  обладнання, транспортних засобів

та ін.) виконується ремонтним  цехом  підприємства, то облік таких затрат ведеться на дебеті рахунків:

   23 «Виробництво»   в кореспонденції з кредитом  рахунків: 201 «Сировина і матеріали», 207 «Запасні частини» та ін. (на вартість використаних для ремонту матеріалів і запасних частин);

22  «Малоцінні  і швидкозношувані   предмети» (на вартість інструментів і пристосувань, використаних у виробництві);  

66 «Розрахунки з оплати праці»;

65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати робітникам за виконані ремонтні роботи і нарахованої суми збору на соціальні заходи) та ін.

         Визначена  за  даними   рахунка  23  «Виробництво» собівартість ремонтних робіт списується з кредиту цього рахунка на затрати тих господарських підрозділів, де знаходяться в експлуатації відремонтовані об'єкти (рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та ін.). 
         Виконані роботи  оформляють  Актом приймання-здачі відремонтованих,  реконструйованих   і модернізованих об'єктів (ф. № 03-2), на підставі якого роблять відповідні записи в інвентарних картках із зазначенням дати і вартості ремонту.

Облік переоцінки основних засобів

         Підприємствам  надано право  на кінець року здійснювати  переоцінку основних засобів  за справедливою вартістю.

         При  цьому  в разі переоцінки  окремого об'єкта основних засобів  переоцінці підлягають всі інші  активи, які належать до даної  групи. 
         Переоцінена первинна вартість і знос об'єкта основних засобів визначаються  як добуток  відповідно первинної вартості або зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається  шляхом   ділення справедливої  вартості  об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. 
         Сума  дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів»), а сума уцінки  —  в складі витрат звітного  періоду (рахунок  975  «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»). 
         Уразі перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних  засобів при черговій дооцінці вартості об'єкта основних  засобів сума такого перевищення включається до складу  доходів звітного періоду (рахунок 746 «Інші доходи від звичайної діяльності») 3 відображенням різниці між сумою останньої дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і зазначеним перевищенням у складі додаткового капіталу (рахунок 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів»). 
         Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок  залишкової  вартості об'єкта  основних  засобів спрямовується на зменшення додаткового капіталу (дебет рахунка 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів») з включенням різниці між сумою чергової уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і 
зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду. 
         У разі вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок  над сумою попередніх уцінок залишкової вартості таких об'єктів включається до складу нерозподіленого прибутку  (кредит рахунка 441 «Прибуток нерозподілений») з одночасним зменшенням додаткового капіталу. 
         Порядок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, пов'язаних з переоцінкою об'єктів основних  засобів, наведено в таблиці. 
 
 
 
 
 
 

Облік операцій, пов'язаних з переоцінкою   основних  засобів