Облік основних засобів

    Серед альтернативних методів нарахування  амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

      Порядок вибору  методу для амортизаційної  політики підприємства  та відображення  його на рахунках  бухгалтерського  обліку. 

    Амортизаційна політика є важливою складовою частиною облікової політики та взагалі господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона дозволяє альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, виконувати управління витратами та фінансовими результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси та раціонально використовувати їх на нужди відтворення необоротних активів тощо.

    За  допомогою амортизації регулюється  швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та виробнича політика на підприємстві.

    Але ж на сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) відносно вибору методу амортизації, який був би найкращім  для підприємств різноманітних  організаційно-правових форм та галузей, об’єктів основних засобів та способів їх використання. 

    Усі методи можна враховувати рівноцінними, вони переслідують одну мету, але кожний з них відповідних періодів корисного  використання  визначає різні суми амортизації (мал.3.1).

    Візуальне порівняння накопиченої амортизації основних засобів по різним методам представлено на мал. 3.2. Як бачимо, прискорені методи нарахування амортизації дійсно відповідають своїй природі у зрівнянні з прямолінійним. 

    Таблиця 3.1. Методи нарахування амортизації  основних засобів та фактори, що пов’язані  з їх експлуатацією. 

    Виробничий  метод на має чіткої природи у  результаті коливання обсягів виробництва. За відомими причинами виділяються  із загальної тенденції метод зменшення залишкової вартості за податковим законодавством.

    Згідно  з П(С)БО №7 метод амортизації  основних засобів обирається підприємством  самостійно з урахуванням очікуємого способу отримання економічної  корисності від його використання. Обраний метод повинен сприяти прискоренню відновлення основних засобів, визначення реальної величини прибутку, найкращім образом враховувати усі фактори, що пов’язані з об’єктами основних засобів тощо (табл.3.1).

    Поряд з цим детальний аналіз усіх методів  приводить до думки, що між деякими з них немає суттєвої різниці як у теоретичному плані, так і на практичних результатах (наприклад,  мал.3.1 та 4.2;   табл. 3.1), що може бути основою для їх скорочення. Мова йде про методи зменшення залишкової вартості у зрівнянні з методом простого зменшення залишкової вартості. Цей метод не повністю відповідає своєму призначенню та не гарантує систематично повного списання вартості об’єкта основних засобів. Його використання обумовлює необхідність коректировки нарахування амортизації у останні роки строку експлуатації. Це робиться різноманітними способами. Крім розглянутого нами методу може робитися комбінування з прямолінійним методом, починаючи з другої половини строку експлуатації або за два останніх роки. Все це лише ускладнює застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості.

    Прискорене  зменшення залишкової вартості у  зрівнянні з простим можливе  лише при визначених комбінаціях  строку експлуатації та співвідношення ліквідаційної та первісної вартості об’єкту основних засобів. Це легко вивести з нерівності – норма амортизації згідно з прискореним зменшенням повинна бути більшою, ніж при простому:

    Результати  розрахунків приведені у таблиці 3.2.

      Таблиця 3.2. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості. 

    Ці  ж самі умови можна представити, як показано у табл. 3.3.

    Таблиця 3.3. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з  методом зменшення залишкової вартості. 

    Як  бачимо, метод прискореного зменшення  залишкової вартості відповідає своєму призначенню лише за умов невеликих строків експлуатації та при достатньо значній ліквідаційній вартості. Коли ж ліквідаційну вартість приймають рівною нулю, умов для застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості практично не залишається. Аналогічні результати та без будь-яких оговірок дає систематичний метод залишкової вартості.

    Який  метод обрати – питання, яке повинно  бути вирішено разом з керівником, головним бухгалтером та економічними службами. Так, дослідження, що були проведені у 1984 році у США, показали, що прямолінійний метод нарахування амортизації використовувало на той час 94%, а прискорені методи – 13%, виробничий метод – 10%, кумулятивний метод  - 2.5% з 600 великих компаній, що досліджувалися.

    Незалежно від обраного методу амортизації  його послідовне застосування є необхідною умовою для забезпечення сопостовимості результатів за різні періоди, не дивлячись на рівень прибутковості  підприємства або правила оподаткування. У США таке збереження послідовності вважається хорошим тоном ведення бухгалтерського обліку. Зміни, що направлені виключно на підвищення показнику прибутковості, визнається недопустимою.

    МСБО  вимагають послідовного від одного періоду до іншого застосування методу нарахування амортизації. Виняток складають лише випадки, зміна умов виправдовує зміну методу нарахування амортизації. Причини зміни розкриваються у додатках до фінансової звітності.

    У зв’язку з тим, що амортизаційна  політика дозволяє коректувати долю витрат у сумі доходу від реалізації, у деяких вітчизняних економістів виникає опасання, що надана підприємствам самостійність приведе до маніпулювання сумою нерозподіленого прибутку у залежності від мети підприємства. Як відомо, прибуток, визначений по даним фінансового обліку, не є базою для визначення реальної заборгованості перед бюджетом по податку на прибуток. Разом з цим вона впливає на вартість акцій підприємства, його інвестиційну привабливість та прийняття рішень користувачів інформації.

    Таким чином, до вибору методу нарахування амортизації основних засобів керівництво підприємства повинно підійти зважено, що важливо для формування облікової політики ( в частині амортизації), яка повинна бути закріплена на підприємстві приказом.

    Метод нарахування амортизації об’єкту  основних засобів передивляють у разі зміни очікуємого способу отримання економічної корисності від його використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з місяця, що йде за місяцем прийняття рішення про зміну методу нарахування амортизації.

    Нарахування амортизації робиться щомісяця. Підприємство з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховує протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

    Місячна сума амортизації при використанні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

    Нарахування амортизації починається з місяця, що йде за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним  для корисного використання.

    Нарахування амортизації зупиняється, починаючи  з місяця, що йде за місяцем вибуття  об’єкту основних засобів.

    Для мети бухгалтерського обліку сума нарахованої  амортизації по усім   основним засобам – виробничого та невиробничого  призначення – відноситься на збільшення суми витрат підприємства.

    Для мети податкового обліку на збільшення суми валових витрат підприємства відноситься  сума нарахованої амортизації лише по основним фондам, зайнятим у процесі  виробництва.

    У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, ствердженого приказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291, амортизація основних засобів відображається на рахунку 131 “знос необоротних матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних засобів”.

    На  наданому рахунку відображається інформація про нараховану амортизації у пооб’єктному розрізі.

    Рахунок 13 ( субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків. Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками обліку витрат на господарську діяльність.

    По  Дт 131 відображається знос по вибившим основним засобам у кореспонденції з відповідними рахунками.