Облік основних засобів

 

      Методи нарахування  амортизації основних  засобів та порядок  їх вибору для  амортизаційної політики  підприємства. 
 

    Як  було зазначено раніше,  поява  П(С)БО №7  “Основні засоби”  остаточно  провели межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів. У цьому розділі зупинимося на обліку амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні принципи, що передбачені ст..8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

    Відповідно  до П(С)БО №7, знос необоротних активів – сума амортизації об’єкту необоротних активів з початку їх корисного використання.

    Амортизація – це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

    Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді  формули:

                                        АВ = ПВ – ЛВ                              (2.1)

    АВ  – амортизуєма вартість;

    ПВ - первинна або переоцінена вартість;

    ЛВ  – ліквідаційна вартість;

    Первинна  вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його вартість після переоцінки.

    Ліквідаційна  вартість – це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які  підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов’язані з вибуттям.

    Ліквідаційна  вартість визначається у момент отримання  об’єкту основних засобів. Якщо визначити  її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля.  Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об’єкту буде рівна його амортизуємої вартості.

    Отже  об’єктом амортизації є основні  засоби, крім землі.

    Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.

    При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:

• очікуєме використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• очікуємий фізичний та моральний знос;
• правові або інші обмеження відносно строку використання об’єкта та інші фактори;

    Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів можна  передивитися у випадку зміни  очікуємих економічних вигод  від його використання.

    Відповідно  до П(С)БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:

• прямолінійного (прямолінійного списання);
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивного (суми кількості років);
• виробничого (метод суми одиниць продукції).

    Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:

• методи амортизації, що базуються на часі використання основних  засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);
• метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів (виробничий),

    Розглянемо  особливості  нарахування амортизації  основних засобів різними методами на умовному прикладі ( і при умові  незмінності первісно визначених облікових оцінок).

    Підприємство  “АБВ” придбало виробниче обладнання:

• первісна вартість – 20 000 грн.;
• ліквідаційна вартість – 2000 грн.;
• очікуємий строк корисного використання обладнання – 5 років.

Очікуємий обсяг виробництва  продукції, що буде виготовлена з використанням придбаного обладнання – 14 400 одиниць. 

    Прямолінійний метод амортизації  основних засобів.

    При використанні прямолінійного методу вартість об’єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

    Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на очікуємий  строк використання об’єкту основних засобів:

                         А = АВ / Т                         (2.2)

    А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

    АВ  – амортизуєма вартість об’єкту, грн.;

    Т - очікуємий строк використання об’єкту.

    За  рік це складає (20 000 – 2000) / 5 = 3600 грн.

    Сума  нарахованої амортизації також  може бути розрахована множенням  амортизуємої вартості основних засобів  на норму амортизації.

                            А =  АВ * Н                      (2.3)

    Н – норма амортизації.

    Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуємому строку корисного використання основних засобів  у відсотках:  1 / 5 * 100 % = 20 %.

    Звідси  річна сума амортизації рівна: ( 20 000 – 2000) * 20 % = 3600грн.

    Ця  сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом строку корисного  використання об’єкту, у склад витрат підприємства та відображатися у  Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно (з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та відповідно зменшуватися залишкова вартість об’єкту основних засобів, що відображаються у Балансі (табл. 2.1) 

 

    Таблиця 2.1  Нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом, грн. 

    Метод прямолінійного списання, як правило  використовується по відношенню до об’єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та на них не діє вплив інших  факторів. До таких основних засобів  відносять будови, споруди, меблі та інші.

    Характеризуючи  метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його переваги у простоті розрахунків та рівномірності  розподілу сум амортизації між  обліковими періодами, простоті, точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації  об’єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об’єкту із року у рік.

    Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин  знову зростає. Що до морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

    Виробничий  метод амортизації  основних засобів.

    Для окремих видів основних засобів  нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об’єкту  за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

      Місячна сума амортизації розраховується  співвідношенням амортизуємої вартості  об’єктів основних засобів та  очікуємого об’єму продукції (робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об’єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об’єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

    Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по формулі:

                           Н = АВ / ОД                       (2.4)

    ОД  – розрахунковий об’єм діяльності (виробництва).

    Нарахування амортизації за весь період експлуатації характеризується даними, що наведені у таблиці 2.2. 

 

    Таблиця 2.2  Нарахування амортизації виробничим методом, грн. 

    У нашому прикладі очікуємий об’єм  продукції з використанням обладнання складає по рокам, од.: 1 рік – 2600; 2 рік – 3100; 3 рік – 3500;   4 рік  – 3000; 5 рік – 2200; Усього 14 400.

    Виробнича норма амортизації на одиницю  продукції:                          (20 000 – 2000) / 14400 = 1.25 грн./од.

    Відзначимо, що при використанні виробничого  методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об’єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об’єму виробленої продукції (робіт, послуг).

    В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від  експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному періоді пов’язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.