Міжнародний кредит

Ігнорування відхилень валютного  курсу в той або інший бік  від загальної тенденції в  довгостроковій перспективі цілком виправдане для активів, наприклад, дочірніх компаній, оскільки подібні  активи мають довгостроковий і навіть безстроковий характер. Для активів короткострокового характеру виникає проблема з термінами їхнього погашення, оскільки вони можуть збігтися з періодом особливо несприятливого обмінного курсу. Для такого ризику вразливими є боргові зобов'язання компаній, виражені в іноземній валюті. Боргові цінні папери можуть мати термін погашення без права його продовження. Навіть якщо валютний курс євро до долара просто коливається в межах постійного рівня на тривалому проміжку часу, для європейського позичальника американських доларів ситуація виявиться вельми несприятливою, коли термін погашення настане в момент особливо високого курсу долара щодо євро. Активи і пасиви, що їх не можна вважати безстроковими, надто коли умови і терміни погашення не є гнучкими, створюють імовірність валютного ризику, істотного для компанії. Тому у цьому випадку необхідно з усією серйозністю розглянути питання хеджування трансляційних валютних ризиків.

Економічний валютний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін валютного курсу на економічний стан компанії, наприклад, імовірність зменшення обсягу товарообороту або зміни цін на фактори виробництва і готову продукцію порівняно з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок загострення конкуренції, як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також унаслідок зміни уподобань споживачів. Вплив можуть справляти й інші чинники, наприклад заходи уряду щодо зміни валютного курсу або стримування зростання заробітної плати внаслідок інфляції, викликаної знеціненням валюти [4, c. 541].

Найменшою мірою вразливі для економічного ризику компанії, які несуть витрати  тільки в національній валюті, не мають  альтернативних джерел факторів виробництва, що підпадають під вплив змін валютного курсу. Ці компанії реалізовують продукцію тільки всередині країни і не натрапляють на конкуренцію з боку фірм, ціни на товари яких можуть знизитися внаслідок сприятливої зміни курсу. Однак навіть такі компанії не сповна захищені від змін валютного курсу. Наприклад, зниження курсу валюти може призвести до підвищення процентних ставок, що, своєю чергою, знизить загальний рівень споживчих витрат на внутрішньому ринку і збільшить витрати, пов'язані з погашенням боргових зобов'язань.

Коливання валютних курсів можуть спричинити посилення конкуренції з боку інших виробників, вплинувши на структуру  їхніх витрат або на їхні продажні ціни, виражені в національній валюті. Компанія, яка продає тільки на внутрішньому ринку і несе витрати, сплачувані тільки в національній валюті, постраждає від підвищення курсу національної валюти, оскільки конкурентні імпортні товари будуть дешевшими, так само як і товари внутрішніх виробників-конкурентів, витрати яких сплачуються частково в іноземній валюті.

Зміни вартості валюти країни можуть мати додаткову значущість для компанії, що розмістила свою філію в цій  країні з метою забезпечення дешевого джерела постачання або на свій внутрішній ринок, або на ринки інших країн-споживачів. Наприклад, японський виробник автомашин, шо спорудив завод в одній зі східноєвропейських країн для випуску машин за конкурентними цінами, буде збентежений підвищенням валютного курсу цієї країни відносно інших європейських валют [4, c. 543].

Деякі сировинні товари традиційно оцінюються в певних валютах. Прикладом  цього є ціни на нафту в доларах  США. Компанії можуть бути вразливі для  ризику можливих збитків від підвищення курсу долара щодо валют, у яких вони отримують свої прибутки. Одним із прикладів таких фірм є авіакомпанії. Якщо вони купують літаки у США і мають у результаті боргові зобов'язання в доларах, то посилюється їхня схильність до ризику втрат від підвищення курсу долара відносно інших національних валют.

Приховані валютні ризики. Існують операційні, трансляційні й економічні валютні ризики, які на перший погляд неочевидні. Наприклад, якщо постачальник на внутрішньому ринку використовує імпортні ресурси, то компанія, якій надає послуги такий постачальник, наражається на непрямий операційний ризик, оскільки в разі підвищення вартості витрат постачальника внаслідок знецінення національної валюти цей постачальник муситиме підвищити ціни. Ще одним прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписується рахунок-фактура в національній валюті і який виявляє, що його зарубіжний постачальник коригує ціни відповідно до змін валютного курсу з метою забезпечення постійності цін у валюті своєї країни.

Приховані операційні й трансляційні ризики можуть виникнути і в тому випадку, якщо зарубіжна дочірня  компанія піддається власним ризикам. Припустімо, що американська філія німецької компанії експортує продукцію у Японію. Американська дочірня компанія ризикує понести збитки внаслідок несприятливих змін курсу єни щодо долара США. Подібні збитки підірвуть прибутковість філії. Виникає непрямий операційний ризик, оскільки надходження прибутку від дочірньої компанії скоротяться. Материнська компанія також наразиться на трансляційний ризик, якщо зменшення прибутку від філії буде відображене в оцінці вартості активів філії в балансовому звіті материнської компанії [4, c. 545].

У світовій практиці з метою запобігання валютним ризикам використовується широкий спектр методів і засобів під назвою «хеджування валютних ризиків». Найбільш поширеними і часто вживаними серед них є валютні ф'ючерси, валютні опціони, «свопи» та форвардні угоди.

 Валютний ф’ючерс — це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за який продавець приймає зобов’язання продати, а покупець — купити визначену кількість за встановленим курсом у зазначений строк.

Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди 2-х сторін—продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму 1-єї валюти в обмін на ін. за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну [1, c. 28].

Валютний своп — це обмін потоками двох валют за певний період у майбутньому між сторонами угоди [3, c. 141].

Форвардна угода -валютна операція за якої сторони домовляються про купівлю-продаж обумовленної суми валюти з поставкою через певний термін після підписання угоди за курсом зафіксованим на момент її укладання.

Ці інструменти валютного ринку з'явилися в 70—80-х рр. XX ст. і набули широкого практичного використання. Причому, якщо спочатку їх запровадження це були дво-, тристоронні угоди (підприємство, банк, біржа) на поставку реальних валютних активів, то з часом система хеджування охопила весь валютний ринок. І сьогодні у разі застосування тих чи тих методів хеджування безпосередня купівля (продаж) валюти не є обов'язковим, а само хеджування перетворилося в систему управління валютними ризиками, яка охоплює всі сегменти валютного ринку і є запорукою стабільності як національних, так і міжнародних фінансових ринків.

 

4. Пріоритетні напрямки економічного розвитку України

Україна вступила в XXI століття в умовах стрімких зрушень на міжнародній арені. Тому пошуку парадигми майбутнього розвитку України надається велике значення. Сучасному стану економічного розвитку притаманні два основних напрямки: глобалізація і регіоналізація. Вони є відображенням об'єктивного процесу модернізації суспільства під впливом зменшення кількості виробничих ресурсів і значним зростанням потреб суспільства.

В цих умовах Україна, отримавши  незалежність, формує і розвиває свою національну міжнародну економічну політику, яка виступає складовою  частиною загальної економічної  політики.

Безумовно, що економічна політика базується на чіткому визначенні органами влади її основних цілей, напрямків, методів і важелів розвитку економіки.

Основними пріоритетами економічної політики є:

1. Забезпечення економічної  свободи в рамках діючого законодавства.

2. Забезпечення повної  зайнятості робочої сили й  інших факторів виробництва.

3. Підтримання і забезпечення економічного зростання і економічного розвитку.

4. Забезпечення ефективності  економіки.

5. Організація справедливого оподаткування.

6. Забезпечення охорони  навколишнього середовища.

7. Забезпечення захисту  підприємницької діяльності й соціального захисту населення [5, c. 367].

Безумовно, що будь-яка економічна діяльність і економічна політика повинна  визначити пріоритетні напрямки. Пріоритетний підхід до економіки — це завжди політичний, стратегічний підхід. Пріоритети мають визначатися на основі інтересів і здійснюватися через них. Вони мусять сприяти науковому передбаченню майбутнього стану розвитку економіки, його структури, впливу на соціальну сферу, людину, природу. У свою чергу, на цій основі можна прогнозувати реальні суперечності та шляхи і способи вирішення їх. У такий спосіб економічна політика, побудована на науковій теорії, перетворюється на чинник суспільного прогресу.

Пріоритетний розвиток економіки, тієї чи іншої сфери можливий за умови взаємодії двох процесів:

- забезпечення передової матеріально-технічної бази в цій сфері, використання підготовлених кадрів, предметів праці, інших елементів виробництва;

- матеріального і морального стимулювання його розвитку.

Це забезпечить єдність  науково-технічного і соціального підходу до вирішення ключових проблем економіки. Отже, зміна пріоритетів у економічній політиці можлива лише в тому випадку, якщо вона буде підкріплена адекватними змінами перелічених процесів.

Для національної економічної  системи України основними напрямками вважаються:

1. Постійне зростання  темпів і ефективності виробництва.

2. Забезпечення оптимального платіжного балансу.

3. Регулювання інфляційних  процесів.

4. Досягнення і підтримка збалансованого бюджету.

5. Підвищення рівня життя населення країни.

У кожний період часу важливо  визначити конкретні напрями  економічної політики, їхній зміст, політичну значимість. Вибір їх не може бути довільним. На кожному етапі розвитку суспільства він визначається рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, конкретними історичними умовами, ситуацією в світі [5, c. 369].

Напрями економічної політики різноманітні за змістом та політичною значимістю. При цьому важливе значення має виокремлення головних напрямів суспільного виробництва, які забезпечують створення прогресивної структури економіки — неодмінної умови її переходу до нової якості зростання. Без цього не можна ефективно використовувати стимули до праці, реалізувати сукупність різноманітних інтересів суспільства і рухатися вперед у поступальному розвитку.

Поступовий зважений перехід  економіки України до ринку можливий лише завдяки використанню реальних причинно-наслідкових зв'язків у  економічному житті, врахуванню інтересів  усіх господарюючих суб'єктів, тобто  завдяки політиці, побудованій на науковій теорії та адекватно трансформованій  у господарському механізмі.

Для вироблення економічної  стратегії на основі всебічного врахування вимог об'єктивних економічних законів  першорядне значення має забезпечення реалістичної об'єктивної оцінки, з  одного боку, досягнень у здійсненні соціально-економічних завдань, з'ясування труднощів і недоліків, що виникли, їхніх причин, а з іншого — такої ж реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для подальшого соціально-економічного розвитку.

Наукова об'єктивність у  політиці потребує врахування притаманних  суспільству суперечностей і  труднощів. Більше того, економічні закони діють як тенденції. Форми їхнього  вияву не однозначні й можуть змінюватися  під впливом різних обставин.

Неодмінною умовою здійснення стратегічних цілей, напрямів, пріоритетів економічного розвитку є визначення методів і важелів економічної політики. Останні стають чинниками оновлення економіки в тому разі, коли вдосконалюються не самі по собі, ізольовано від стратегічних цілей і пріоритетів, а в органічній єдності з ними, в процесі безперервного руху [5, c. 372].

Перехід до економічних методів  господарювання потребує радикальних  змін функцій держави. Вона не повинна  втручатися в діяльність підприємств, які не підвідомчі їй, у роботу регіонів різних рівнів. Увага держави має  зосереджуватися на специфічних  завданнях, націлених на реалізацію загальнонаціональних інтересів, зміцнення  фінансової системи, розвиток інфраструктури, захист Вітчизни, охорону навколишнього середовища, здійснення соціальних гарантій [5, c. 374].

Таким чином, при виробленні економічної політики слід широко використовувати  світовий досвід господарювання, розвитку науково-технічного прогресу, наукове прогнозування.

 

Задача

Країна А імпортує цукор  за ціною 10 дол. США за мішок. На внутрішньому ринку криві попиту і пропозиції описуються рівнянням Д=400-10Р, S=50+5Р. Вводиться імпортна квота: 50 мішків цукру.

Розрахуйте:

• на скільки зменшиться об’єм імпорту;
• на скільки збільшиться внутрішня ціна;
• розмір виграшу імпортерів.