Міжнародний кредит

Варіант 18

 

1. Митні тарифи та їх особливості. Методи розрахунку тарифів

Одним з найпоширеніших економічних  заходів регулювання міжнародних  економічних відносин є митний тариф, який містить деталізований перелік  товарів, що оподатковуються імпортним, експортним і транзитним митом з  наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених  до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Його можна розглядати також як конкретну ставку мита, яка застосовується при ввезенні певного товару чи вивезенні його за її межі на митну територію країни. У даному разі поняття митного тарифу повністю збігається з поняттям мита при переміщенні товарів через митний кордон країни і може визначатись як вид митного платежу, що стягується з товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон держави [2, c. 291].

Водночас в економічній  літературі поняття митного тарифу часто використовується у більш  широкому розумінні— як особливий  інструмент торговельної політики і  державного регулювання внутрішнього ринку країни у його взаємодії  зі світовим ринком, тобто це не конкретна ставка щодо визначеної групи товарів, а засіб регулювання зовнішньої торгівлі, який за термінологією визначається як "тарифне" регулювання. Тому інколи такі поняття, як ."мито" та "митний тариф" розглядаються як еквівалентні.

Разом з тим слід зауважити, що митний тариф — не єдиний економічний інструмент державного регулювання зовнішньої торгівлі, як це засвідчується в економічній літературі. Поряд з ним до системи економічного інструментарію можна віднести як податки, особливо це стосується непрямих податків (нарахування акцизного збору чи податку на додану вартість при імпорті), так і різні види митних чи прикордонних зборів.

Незважаючи на те що мито за характером дії — економічна категорія, його застосування може мати як економічний, так і політичний характер. Введення мита може бути засобом економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів.

Отже, можна зробити висновок, що більшість країн світу, використовуючи митний тариф у своїй зовнішньоекономічній політиці, вирішують низку таких  завдань:

• захист економіки країни від негативного впливу іноземної конкуренції (митний тариф завжди погіршує конкурентні умови функціонування іноземних виробників на даному ринку);
• забезпечення умов для ефективної інтеграції країни до світового економічного простору (митні тарифи широко використовуються з метою поліпшення умов доступу національних товарів на іноземні ринки);
• підтримання раціонального співвідношення вивезення і ввезення товарів, валютних надходжень і витрат на території країни (митні тарифи впливають на стан платіжного балансу країни);
• створення умов для прогресивних змін у структурі виробництва і споживання товарів;
• раціоналізація товарної структури вивезення і ввезення товарів.

Таким чином, за основними  функціональними ознаками мито — це:

- регулювання зовнішньоторговельного обігу з іноземними державами;

- джерело поповнення Державного бюджету;

- захист національного товаровиробника [2, c. 297].

Мито — це вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб. Незалежно від виду мита воно включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що суттєво впливає на фінансовий стан підприємств, тим більше, що даний вид податку не залежить від фінансово-господарської діяльності платника. Наприклад, при дії імпортного мита на період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам імпортованих товарів відволікаються (іммобілізуються) оборотні кошти імпортерів.

Основними критеріями, які  дають можливість чітко класифікувати  види митного тарифу, мають бути: мета і функціональність застосування; вплив на економіку; походження; напрям руху; спосіб нарахування; принцип обмеження; механізм дії; період застосування; спосіб застосування митних ставок; типи митних ставок.

Залежно від мети і функціональності застосовуються такі види мита:

- фіскальне, встановлюється для забезпечення надходжень коштів до бюджету країни від зовнішньоекономічних операцій. Основна мета його встановлення має винятково економічний характер. Фіскальну функцію мито може виконувати в різних формах: і як експортне, і як імпортне, і в формі застосування транзитного мита;

- протекціоністське мито спрямоване на захист національного виробника і явно дискримінаційне відносно ввезення товарів іноземного виробництва, тому застосовується здебільшого у формі імпортного мита;

- преференційне, що передбачає особливі переваги держави щодо розміру ставок, які надаються іншим державам здебільшого з торговельно-політичними цілями [2, c. 301].

Аналіз застосування митного  тарифу з огляду на товарну спрямованість  дозволяє виявити такі тенденції: протекціоністське  мито застосовується відносно товарів, які створюють значну конкуренцію  вітчизняним виробникам, фіскальне  застосовується відносно товарів, які  виробляються в країні, але є достатньо  конкурентоспроможними з товарами іноземного виробництва, преференційне  поширюється на ті товари, які не виробляються у державі, і, відповідно, створюються сприятливі умови для  їх імпорту.

Мито — це вартісна категорія. Воно є основним фактором, який підвищує ціну конкретного імпортного (експортного) товару при його надходженні на національний ринок країни і дає змогу національним виробникам підвищувати загальний  рівень цін на вітчизняні товари та отримувати додатковий прибуток. Тому потрібен індивідуальний підхід до обґрунтування мита з кожного конкретного товару на основі аналізу національних та інтернаціональних витрат і цін.

Якщо мито визначається на основі різниці між світовими  і національними цінами, то в даній  ситуації митний тариф виконує перш за все фіскальну функцію, тобто  формування дохідної частини Державного бюджету, і при цьому митний тариф  є стабілізуючим фактором, тобто  вирівнює умови конкуренції для  імпортних і національних товарів, не надаючи переваг жодному з  них. Тому в даному контексті фіскальне мито можна назвати врівноважу вальним.

Коли ж мито установлюється вище від різниці між національними і світовими цінами, тобто обмежує допуск на національний ринок імпортних товарів, митний тариф виконує протекціоністську функцію, тобто мито є заборонним, дискримінаційним або захисним.

Якщо ж ввізне мито встановлено  нижче від різниці між національними  і світовими цінами, то створюються  сприятливі умови для іноземних  товарів, виконується функція стимулювання імпорту товарів до країни і мито є стимулюючим. Нерідко такі товарні  групи оподатковуються чисто  номінальною ставкою (1-3 %), а здебільшого нульовою ставкою. В основному до цієї групи належать товари, використання яких передбачено в промисловій переробці, або товарні групи аналогів, яких у національному виробництві не існує, а потреби у споживанні є досить сталими, а саме: чистопородні племінні тварини (01.01.11000; 01.02.1000; 01.03.10000; 01.04.10100; 01.06.0000), сировина для харчової промисловості (горіхи 08.01.30000; мигдаль, фундук 08.02.90.900; перець 09.04; ваніль 09.06; кориця 09.06 і под.) [2, c. 305].

Отже, при розробці ставок національних митних тарифів мають  враховуватись такі критерії визначення номінального мита:

- різниця між внутрішніми (оптовими) та світовими цінами;

- інтереси національних виробників та споживачів;

- можливість заміни імпортної продукції вітчизняною;

- інтереси збереження прямих зв'язків, виробничої кооперації;

- заохочення або стримування імпорту товарів залежно від ступеня їхньої обробки;

- сприяння виробництву товарів експортного призначення через систему пільг на імпорт сировини та компонентів;

- доцільність обмеження імпорту окремих товарів або підвищення прибутків Державного бюджету від оподаткування імпорту;

- можливість маневрування рівнем мита в ході міждержавних та торговельних переговорів для отримання зустрічних поступок [2, c. 307].

Таким чином, у контексті  вартісної категорії митний тариф  можна розглядати як інтернаціональну диференційовану ренту, яка виникає  на базі стійкої різниці в національних витратах виробництва різних країн, що обумовлені різною ефективністю функціонування національних економічних систем. Залежно від порядку встановлення розрізняють:

- автономне мито, яке встановлюється державою самостійно, тобто без будь-яких обов'язків перед іншою країною, і застосовується до будь-яких предметів і товарів незалежно від їх походження. Величина мита може бути змінена відповідно до інтересів країни без узгодження з країнами-партнерами. Даний вид мита, як правило, досягає значних розмірів і є об'єктом дискусій на дво- або багатосторонніх переговорах для отримання поступок в обмін на зниження ставок автономного мита. Предметом таких переговорів є перелік товарів, до яких застосовуються митні тарифи, їх структура, розмір митних ставок, порядок їх застосування. В результаті виникає конвенційне або договірне мито;

- конвенційне (договірне) мито встановлюється на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди з іншими державами, або угоди про створення митного союзу, і тому воно не може бути змінене державною владою в односторонньому порядку. Воно не змінюється впродовж тривалого часу, що має велике значення для аналізу тих митних бар'єрів, з якими експортер стикається на ринку інших країн. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлене, призупиняють свою дію.

Номінальні митні ставки — це ті, що вказуються в митному тарифі. Вони дають тільки загальне уявлення про рівень митного оподаткування країни. Реальні ставки свідчать про реальний рівень мита на кінцеві товари і розраховуються з урахуванням усіх факторів, які впливають на процес формування митного тарифу,— співвідношення між цінами на внутрішньому та зовнішньому ринках, темпи зростання інфляції, погіршання чи покращання платіжного балансу, рівень митного оподаткування імпортних комплектуючих та ін [2, c. 309].

Якщо враховувати, що тарифні  ставки в усіх країнах диференційовані  залежно від того, які товари імпортуються, то особливого значення набуває не визначення номінального рівня захисту, а ефективного, тобто реального. При цьому простежуються певні закономірності:

- якщо при виробництві кінцевої продукції не використовуються імпортні компоненти, ефективний рівень митного захисту дорівнює номінальному;

- якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію і на імпортні компоненти однакова, то ефективний рівень митного захисту дорівнює номінальному;

- якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію більша, ніж ставка тарифу на імпортні компоненти, ефективна ставка на кінцевий товар більше від номінальної. Ця залежність правильна і навпаки;

- ставка ефективного рівня митного тарифу зростає в міру збільшення частки імпортних компонентів у кінцевій продукції;

- ставка ефективного рівня митного тарифу знижується в міру зростання тарифу на імпортні компоненти. Залежність правильна і навпаки.

Номінальна ставка митного  тарифу може бути тільки додатною, ефективна  ставка може бути як додатною, так і  від'ємною у випадку, якщо тариф  на імпортні компоненти значно перевищує  кінцеву продукцію.

За напрямом руху товарів  застосовують вивізне (експортне), ввізне (імпортне) і транзитне мито.

За типами ставок мито поділяють  на стале і змінне. Сталі митні  ставки встановлюються державними органами і не можуть змінюватися залежно  від обставин. Оскільки розмір мита не залежить від певних параметрів, його інколи називають уніфікованим. Слід зауважити, що більшість країн світу мають митні тарифи з постійними ставками.

Змінні митні ставки — це ставки, які можуть змінюватися за певних обставин (за зміни рівня світових і внутрішніх цін, рівня державних субсидій). Прикладом таких тарифів може бути зміна ставок у Західній Європі в рамках єдиної сільськогосподарської політики [2, c. 312].

За запропонованими ознаками можна класифікувати застосування будь-якого митного тарифу щодо певних товарів чи предметів, що дає можливість проаналізувати весь спектр причинно-наслідкових  зв'язків при запровадженні митного тарифу.

 

2. Міжнародний  кредит, його принципи, види та  функції в сучасній економіці

Мотивація і форми руху капіталу завжди були в центрі основних економічних досліджень. Особливу увагу цей процес отримав після того, як був чітко визначений його вплив на розвиток міжнародних економічних відносин.

Міжнародний рух капіталу подекуди ототожнюється з міжнародним  кредитом, який визначається як позика у грошовій або товарній формі, яка  надається кредитором країни позичальникові іншої країни на умовах терміновості повернення та виплати відсотків.

Економічний зміст міжнародного кредиту можна розглядати як відносини  між суб'єктами міжнародної економічної  діяльності з приводу надання, використання та повернення позики. Безумовно, що головною метою будь-якого кредиту є отримання прибутку шляхом пересування капіталу з менш прибуткового економічного простору в більш прибутковий.