Класифікація рахунків бухгалтерського обліку»

На забалансових рахунках обліковуються орендовані основні засоби, матеріали, прийняті для переробки, обладнання, прийняте для монтажу, матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання, бланки суворої звітності та ін.

Особливістю забалансових рахунків є однобічний запис, тобто брак подвійного запису.

3. Класифікація  рахунків за їх економічним  змістом

    Ця класифікація  провадиться для об'єднання рахунків  у певні групи за їхньою  економічною однорідністю, тобто  залежить не від того, що саме  обліковується. Вона досить тісно  пов'язана з об'єктами обліку та їх групуванням,, охоплює всі об'єкти обліку і забезпечує комплексне відображення господарської діяльності кожного підприємства.

Оскільки об'єктами бухгалтерського  обліку є передовсім наявні засоби підприємства, господарські процеси та джерела утворення засобів, то й рахунки бухгалтерського обліку за їхнім економічним змістом цілком закономірно групуються за названими розділами.

       Нерідко, класифікуючи рахунки, дехто робить спробу згрупувати їх за сферами відтворення (сфера виробництва, обертання, розподілу та споживання). Такий підхід лише суттєво ускладнює класифікацію і часто призводить до втрати нею практичної корисності. З нашого погляду, це зовсім інші критерії класифікації.

Усі наявні засоби підприємства за способом передачі вартості поділяються на основні та оборотні. Якщо останні споживаються разово в одному виробничому процесі і повністю передають свою вартість на виготовлену продукцію, то основні засоби багаторазово використовуються у виробничому процесі і передають свою вартість частинами через урахування їхнього зносу за встановленими нормами. Отже, з цих міркувань всі засоби підприємства незалежно від сфери їх використання завжди поділяються на основні й оборотні. Поняття засобів у загальноекономічному розумінні часто поділяють на засоби праці та предмети праці. Проте поняття засобів праці є значно ширшим, ніж основні засоби, оскільки включає досить широку групу засобів праці, які не входять у групу основних засобів. Це так звані малоцінні й швидкозношувані предмети, що їх умовно з метою спрощення обліку і фінансування віднесено до оборотних засобів. Виходячи з цього, в обліковій теорії і практиці вважаємо доцільним в окрему групу виділити саме основні засоби, зважаючи на їхню роль та питому вагу в загальній вартості всіх засобів підприємства.

Перехід до ринкових відносин зумовлює появу нових об'єктів  обліку, яких раніше не було в діяльності "наших підприємств. До таких об'єктів  належать нематеріальні активи - права  та об'єкти власності (патенти, товарні  знаки, торгові марки, ліцензії, програмне забезпечення ЕОМ, ділова репутація та ін.).

Підприємство самостійно визначає та обґрунтовує період їхнього зносу, але не більше 20 років, як це встановлено чинними положеннями.

Оскільки нематеріальні  активи за своєю економічною суттю, призначенням, порядком використання, придбання та списання значно відрізняються як від основних засобів, так і від виробничих запасів, їх виділено в окрему групу однорідністю, тобто залежно від того, що саме обліковується на цих рахунках. Вона досить У господарській діяльності будь-якого підприємства завжди використовуються виробничі запаси. Вони мають велику питому вагу в загальній сумі засобів.

До виробничих запасів  належать основні й допоміжні  матеріали, паливо, запасні частини та ін. Це, головно, предмети праці, які використовуються в діяльності підприємства. Рахунки, що на них обліковуються виробничі запаси, складають досить велику групу. Досить близькими за своїм економічних змістом до таких рахунків є рахунок продуктів праці, тобто виготовленої готової продукції та придбаних товарів для їх наступного продажу.

Специфічним видом товару є грошові засоби, які цілком виправдано виділено в окрему групу. Значна частина засобів підприємства постійно перебуває в розрахунках за одержаними авансами, з покупцями, з підзвітними особами тощо. Ці рахунки, на яких обліковується наявність та рух засобів підприємства, є активними. На їхньому дебеті відображають наявність та надходження відповідних видів засобів, а на кредиті - їх вибуття, списання. Заборгованість підприємства, оформлена векселями, відображується окремо.

Самостійну групу становлять рахунки для обліку господарських процесів. На них відображають спожиті підприємством засоби. Господарські процеси - це сукупність однорідних господарських операцій, спрямованих на досягнення певної мети: відображення процесу заготівлі, виробництва, реалізації чи невиробничого споживання. Рахунки господарських процесів (наприклад, процеси заготівлі, виробництва та невиробничого споживання) є активними.

Поряд з цим велику групу рахунків становлять джерела  утворення засобів господарства. Усі ці рахунки є пасивними. На кредиті їх відображають наявність та утворення (збільшення) відповідних джерел, а на дебеті - їх використання, списання за призначенням.

Усі джерела поділяються  на постійно закріплені, або власні, тимчасово залучені, або позичені, та результати господарської діяльності (фінансові). Відповідно до цього і  рахунки поділяються на такі самі три підгрупи. Найважливішою є підгрупа, на якій обліковують власні джерела засобів, котрі залежно від особливостей їх формування поділяються на:

• власний капітал - сукупність вкладень у грошовому виваженні всіх власників у сукупне майно даного підприємства для забезпечення його діяльності згідно з установчими документами;
• бюджетне фінансування та безповоротні цільові надходження з бюджету чи від інших установ для проведення певних точно визначених заходів;
• резерви, створювані підприємством для рівномірного розподілу наступних витрат на оплату відпусток, винагороди працівникам за вислугу років, для проведення гарантійного обслуговування окремих видів продукції;
• доходи майбутніх періодів - це доходи, які одержані у звітному періоді, але належать до наступних звітних періодів, тому вони зараховуються до результатів фінансово-господарської діяльності тільки після настання того звітного періоду, до якого належать.

На цих рахунках обліковуються  джерела власних основних і оборотних  засобів підприємства. Вони становлять основну частину всіх джерел підприємства.

Поряд з цим кожне  підприємство в процесі своєї  діяльності досить широко використовує й тимчасово залучені або позичені джерела засобів. Відповідно до строків, на які їх залучено, ці джерела поділяють  на довгострокові (понад рік) та поточні (у межах року). Особливе значення мають позички банків, які за строком їх надання поділяються на: довгострокові, середньострокові та короткострокові. Позички, які надає банк згідно з кредитною угодою, є платними й обов'язково мають бути повернуті в установлений строк. Надання позичок називають кредитуванням. Рахунки, на яких відображають одержані позички, показують заборгованість підприємства перед банком за відповідний рід позичок. На дебеті цих рахунків відображають погашення, зменшення заборгованості за раніше одержаними позичками.

Крім позичок банку  підприємство певний час користується коштами інших кредиторів, інших  підприємств та установ, які тимчасово  перебувають у його розпорядженні  як кредиторська заборгованість. Вона виникає через те, що передача цінностей чи надання послуг не збігаються з часом їх оплати.

Важливу частину джерел тимчасово залучених коштів становлять розрахунки з розподілу національного доходу. До них належить заборгованість підприємства перед робітниками і службовцями з оплати праці, перед бюджетом з податків, перед органами страхування з належних відрахувань. Указана заборгованість перебуває певний час у розпорядженні підприємства, оскільки неминуче виникає незбіг в часі її виникнення та погашення.

Так, наприклад, за щоденного  нарахування оплати й одноразової її щомісячної виплати виникає постійна 15-денна заборгованість, а за дворазової виплати заборгованість становить тільки 7,5 дня.

Джерела тимчасово залучених  засобів підприємство використовує лише певний період і в установлені строки повертає ці кошти їхнім власникам.

Окрему групу рахунків становлять доходи (фінансові результати) діяльності. На рахунках фінансових результатів обліковують кошти, джерелом утворення яких є результати господарської діяльності, тобто зіставляють доходи і витрати, прибутки та збитки за певний період, як правило, господарський рік. Сума збитку, що його зазнало підприємство, показує безповоротно втрачену вартість засобів. Одержаний прибуток є джерелом додаткових коштів для даного підприємства.

Прибуток та його використання або збиток відображаються в балансі окремими статтями розгорнуто. Затверджені суми використаного за звітний рік прибутку обліковуються на окремому рахунку і списуються під час складання річного звіту. У цілому за рік можуть відображатись лише непокритий збиток або нерозподілений прибуток звітного року.

4. Класифікація  рахунків за призначенням та  будовою

 За всієї важливості  класифікації рахунків за їхнім  економічним змістом обмежитись  лише нею неможливо, оскільки необхідно знати не тільки, що саме) обліковується на відповідних рахунках, а й як це відображається, як формується відповідна облікова інформація, як можна одержати та контролювати відповідні показники. Тому класифікацію рахунків за економічним змістом вдало доповнює класифікація за їхнім призначенням та будовою. Вона передбачає обов'язкове з'ясування того, в який спосіб обліковуються на рахунках засоби, джерела та господарські процеси, для яких цілей, для отримання яких показників ці рахунки призначено, як має бути побудований відповідний рахунок, тобто що повинно обліковуватись на його дебеті, кредиті та що показує виведене сальдо. Саме в цьому й виявляється основний зміст класифікації рахунків за їхнім призначенням та будовою.

Відтак бухгалтерські  рахунки поділяють на основні, регулюючі, операційні, бюджетно-розподільні, фінансово-результатні.

       Основні  рахунки відображають дані про  наявність і рух головних ресурсів підприємства та джерел їх утворення і стан розрахунків з іншими підприємствами чи установами. Уже сама назва свідчить про пріоритетність цієї групи. Стосовно балансу ці рахунки можуть бути активними, пасивними та активно-пасивними. Залишки на цих рахунках відображаються в балансі і становлять його основу.

  Основні рахунки  за своїм призначенням та будовою,  у свою чергу, поділяються на. матеріальні, грошові, рахунки нематеріальних активів, а також рахунки власного капіталу та розрахункові.

Важливу підгрупу основних рахунків становлять матеріальні, які призначено для обліку наявності та руху матеріальних цінностей, що є в розпорядженні підприємства. До них належать рахунки: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари».

Усі матеріальні рахунки  є активними. На дебеті їх відображають надходження (збільшення) відповідних видів товарно-матеріальних цінностей, а на кредиті - їх вибуття (списання). Сальдо за вказаними рахунками завжди лише дебетове і показує наявність певних видів матеріальних цінностей на кінець звітного періоду. Аналітичний облік за матеріальними рахунками ведеться обов'язково із застосуванням натурального й грошового вимірника.

Досить часто матеріальні  рахунки називають ще інвентарними. Принцип їхньої інвентарності полягає в тім, що всі матеріальні цінності завжди повинні списуватись у тій оцінці, в якій вони оприбутковувались, навіть тоді, коли вони певною мірою втратили свою початкову вартість. Саме завдяки цьому матеріальні рахунки можуть вповні виконувати свої функції.

Грошові рахунки призначено для обліку й контролю грошових коштів господарства. До таких рахунків належать 30 «Каса», 31 «Розрахунки в банках», 33 «Інші кошти» тощо.

Будова грошових рахунків така сама, як і матеріальних: на дебеті відображають наявність грошових коштів та їх надходження, а на кредиті - списання. Сальдо за вказаними рахунками завжди може бути тільки дебетовим і показує наявність коштів на відповідному рахунку на кінець звітного періоду.

Рахунок нематеріальних активів за своїм призначенням аналогічний матеріальним рахункам і виокремлюється, головно, через свою економічну суть, специфіку.

Окрему важливу підгрупу основних рахунків становлять рахунки для обліку капіталу. До них належать: 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Названі рахунки є пасивними, їх призначено для обліку джерел утворення відповідних видів капіталу. На кредиті цих рахунків відображають наявний капітал та його утворення, а на дебеті - використання. Сальдо за вказаними рахунками завжди є кредитовим і показує суму відповідного виду капіталу на кінець звітного періоду.