Аудит адміністративної діяльності

ПЛАН

ВСТУП

 

1.  Теоретичні аспекти аудиту адміністративної діяльності

 

2. Практичні аспекти аудиту адміністративної діяльності

 

3. Аудит адміністративної діяльності в організаційному контексті

 

 4. Аудит ефективності використання бюджетних ресурсів.

 

ВИСНОВКИ.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

 

Аудит адміністративної діяльності у своїй сучасній формі зародився у Швеції в середині 60-х років на основі теорії «трьох Е» («3Е»), тобто на тих головних елементах, які характеризують стан управління публічними ресурсами: економія, ефективність, результативність.

При цьому виділяються  два основних підходи щодо реалізації аудиту адміністративної діяльності. Перший орієнтований на результати адміністративної діяльності; другий — на проблеми, що виникають у суспільному житті та пов’язані з неефективним управлінням [2, с. 148].

Окремі аспекти практики організації аудиту адміністративної діяльності в Україні знайшли відображення в публікаціях Мельничука В.Г., Дорош Н.І., Стефаника І.Б., Рубан Н.І., Романіва Є.М.  та інших сучасних науковців. В той же час окремі аспекти втілення аудиту адміністративної діяльності в практичну діяльність у системі вищої освіти потребують подальшого дослідження.

Створення та розвиток аудиту ефективності виконання бюджетних програм в Україні є предметом дослідження таких вчених, як А.О.Асанов, М.В.Бариніна-Зарікова, О.В.Грибовський, С.Левицька, А.В.Мамишев, Н.1.Рубан, І.Б.Стефанюк [1].

Необхідність дослідження  ефективності обумовлена нагальною  необхідністю здійснення оцінки бюджетних витрат, пошуку критеріїв їх планування з метою ефективного та економного витрачання бюджетних коштів.

Проведені дослідження  свідчать про те, що   в усіх регіонах України спостерігається занедбаність соціальної інфраструктури. Однією з причин є брак грошей у місцевих бюджетах. В Україні при переході на стратегію сталого розвитку певну увагу приділено регіональному рівню, у зв'язку з чим урядом прийнято ряд спеціальних програм, для виконання яких підґрунтям є трансферти з державного бюджету до бюджетів регіонів або окремих територій, «недоліком бюджетного законодавства є те, що до таких програм не складаються паспорти, а в умовах неповного фінансування не регламентовано принципи спрямування органами місцевого самоврядування ресурсної бази на виконання складових програм. Це створює умови для суб'єктивізму і безконтрольності при розподілі та використанні коштів.

А ті програми , які уже  виконуються або частина з  них уже виконана не  приносить бажаного результату. Це можна показати на прикладі використання коштів державного бюджету на проведення фундаментальних та прикладних розробок у вищих навчальних закладах і наукових установах Міністерства освіти і науки України за 2002-2004 роки.  Неефективно використанні  бюджетні  кошти - це ті  бюджетні видатки, які були  необов'язковими (без здійснення яких можна було обійтися) при наданні (придбанні) необхідних суспільству за строками, якістю та кількістю товарів (робіт, послуг).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  Теоретичні аспекти аудиту адміністративної діяльності

 

Вітчизняними  і  зарубіжними  дослідженнями  з  питань  аудиту адміністративної діяльності доведено, що шлях до підвищення його ефективності лежить через удосконалення основних складових його системи.

Європейська практика вживає слово „аудит" як синонім контролю. Згідно з Міжнародною організацією вищих контрольних органів аудит ефективності - це аудит адміністративної діяльності, який вивчає ефективність використання трудових і матеріальних ресурсів з метою надання замовнику рекомендацій щодо досягнення кращих результатів.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо проведення аудиту адміністративної діяльності, це форма контролю, яка являє собою сукупність дій зі збору та аналітичної обробки статистичних і звітних даних матеріалів ревізій та перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих цілей, встановлення фактів, які перешкоджають досягненню максимального результату при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів. Відповідно головною метою аудиту є визначення слабких місць в організації виконання запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Особлива увага при  здійсненні аудиту адміністративної діяльності, приділяється плануванню роботи, оскільки раціонально складений план дає можливість ефективно провести аудиторську перевірку.

Тому необхідно приділяти увагу не тільки цільовому використанні державних коштів, які виділенні на бюджетну програму, але й реалізацію проектів, на які були виділені дані кошти. Також при плануванні цільових  програм необхідно вивчити потреби користувачів кінцевого результату. За  відсутністю чітких показників необхідно разом з головним розпорядником  коштів визначити найбільш істотні звітні дані про надані послуги, виконані роботи,  реалізований  продукт  або  фінансовий  результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.

Аудит адміністративної діяльності спрямований на виконання таких завдань [4, с.86]:

- забезпечення законності  формування та використання  фінансових  і матеріальних ресурсів структурними  підрозділами Міністерства, місцевими  фінансовими органами та підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери його управління;

- дотримання принципів  економності, доцільності та ефективності  при плануванні і виконанні  бюджетних програм Міністерства, відповідальними за супроводження яких є структурні підрозділи центрального апарату Міністерства та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня;

- аналіз виконання  управлінських рішень, виявлення  фактів невиконання (неналежного  виконання) управлінських рішень, оцінка їх негативного впливу та можливих наслідків для об’єкта контролю;

- ухвалення за результатами  контролю управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію або  скасування попередніх управлінських  рішень, та подальший контроль  за їх виконанням.

Предметом аудиту є:

управлінське рішення, порядок його ухвалення та виконання структурними підрозділами Міністерства, підприємствами, установами та організаціями, які належать до сфери управління Міністерства і є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, з питань правильності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів або ефективності системи управління.

Управлінське рішення  – нормативно-правові, організаційно-розпорядчі акти і відомчі документи (постанови, розпорядження, накази, положення, інструкції, порядки, стандарти, інструктивні листи тощо), рішення посадових осіб, на яких у встановленому порядку покладено виконання організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих функцій, що впливають або можуть вплинути у майбутньому на об’єкт контролю.

Суб’єкт аудиту – уповноважений структурний підрозділ Міністерства, посадові особи, які відповідно до визначених повноважень мають право здійснювати контрольні заходи.      

Об’єкти аудиту – структурні підрозділи Міністерств, їх функції, місцеві фінансові органи, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства, діяльність їх посадових осіб, що пов’язана з ухваленням управлінських рішень, виконанням своїх функціональних обов’язків щодо операцій з фінансовими ресурсами, майном та іншими матеріальними активами, що перебувають в їх управлінні або у повному господарському віданні.

Об’єктами адміністративного  аудита є функції структурних  підрозділів Міністерства, в тому числі [7, с.72].:

- функція головного  розпорядника бюджетних коштів  Міністерства;

- функція пов’язана із супроводженням  загальнодержавних бюджетних програм та бюджетних програм Міністерства;

- функція управління  об’єктами державної власності; 

- інші управлінські  функції, пов’язані з діяльністю  Міністерства.

Отже, аудит адміністративної діяльності – це комплекс експертно-аналітичних, оціночних, перевірочних та інших форм контрольних заходів, спрямованих на діяльність об’єкта контролю та його посадових осіб, пов’язану з ухваленням ними управлінських рішень та виконанням функцій відповідно до нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих, інших актів і відомчих документів на предмет визначення ефективності діяльності або адміністрування об’єкта контролю та підготовки рекомендацій з удосконалення управлінських процесів залежно від характеру виявленої проблеми.

 

 

РОЗДІЛ  2. Практичні аспекти аудиту адміністративної діяльності

 

Права, обов’язки і  відповідальність посадових осіб суб’єкта аудиту:

Права, обов’язки і  відповідальність посадових осіб Міністерства, уповноважених здійснювати контрольні заходи, спеціалістів структурних підрозділів Міністерства та інших установ і організацій, залучених до проведення контрольного заходу, ґрунтуються на вимогах Стандартів державного фінансового контролю, цього Положення та інших актів чинного законодавства.

 Посадові особи,  уповноважені здійснювати контрольні  заходи, мають право:

- отримувати усю інформацію  та документацію щодо правових  підстав, фінансово-економічних  обґрунтувань, підготовки і ухвалення  нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих, інших актів і відомчих документів, що регулюють організаційно-розпорядчу та фінансово-господарську діяльність об’єкта аудиту;

- отримувати від посадових  осіб об’єкта аудиту первинні бухгалтерські, фінансові документи, необхідні довідки, інформацію, статистичні відомості, бухгалтерсько-фінансові звіти, іншу документацію та письмові пояснення і заяви з питань, що постають під час проведення контрольного заходу;

- отримувати від посадових осіб об’єкта аудиту нормативно-правові, організаційно-розпорядчі акти і відомчі документи (постанови, розпорядження, рішення, накази, положення, інструкції, порядки, стандарти, інструктивні листи тощо);

- робити копії або  виписки з усіх без винятку  документів, які стосуються предмета аудиту; вимагати від посадових осіб об’єкта аудиту копії і виписки з документів та інших матеріалів, складати на основі цих документів розрахунки. Достовірність копій, виписок, розрахунків підтверджує своїм підписом посадова особа об’єкта аудиту;

 

- контролювати виконання   планів, кошторисів, правильність оформлення грошових, фінансових, бухгалтерських та інших документів, наявність коштів і цінностей, а у разі виявлення ознак підробки чи інших зловживань – вилучати необхідні документи до закінчення проведення контрольних заходів, залишаючи у справі акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

- вимагати  від   керівника об’єкта аудиту проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки наявних коштів і розрахунків, у разі потреби опечатувати каси і касові приміщення, склади, комори, сховища, архіви;

- одержувати у встановленому  порядку від третіх осіб довідки,  копії документів та пояснення,  пов’язані з операціями, що перевіряються; 

- вимагати від керівників  та інших посадових осіб об’єкта аудиту  невідкладного усунення виявлених порушень, якщо обставини потребують негайного реагування, окремо зазначати про це в акті контрольного заходу;

- у разі потреби,  за рішенням керівництва, залучати  до контрольного заходу на  будь-якому етапі незалежних спеціалістів  чи експертів.

Посадові особи, уповноважені здійснювати контрольні заходи, зобов’язані:

- дотримуватися принципів  законності, конфіденційності, повноти,  об’єктивності, достовірності та  доказовості результатів контрольного  заходу;

- проводити контрольні  заходи відповідно до затверджених плану та програми контрольного заходу за наявності доручення на їх проведення;

- не втручатися в  оперативну діяльність об’єкта аудиту, не оприлюднювати свої висновки до завершення контрольного заходу, відповідного оформлення результатів та їх розгляду керівництвом Міністерства;

- виявлені під час  контрольного заходу факти порушень, обставини та причини їх скоєння  відображати в акті контрольного  заходу; долучати до нього відповідні  документи, пояснення посадових  осіб об’єкта контролю та інші обґрунтування виявлених фактів;

- в усіх випадках  виявлення ознак підробки, зловживань  та інших правопорушень отримувати  від посадових, матеріально відповідальних  та інших службових осіб об’єкта аудиту докладні письмові пояснення обставин, мотивів, причин і умов учинення порушень, долучати їх до матеріалів контрольного заходу;

- у разі відмови  посадової або матеріально відповідальної  особи об’єкта аудиту від надання пояснень фіксувати цей факт в акті;