Аналіз функціонування ВЕЗ в Украіні

Дата поступления: 14 Января 2014 в 00:45
Автор работы: z*******@ukr.net
Тип: дипломная работа
Скачать целиком (132.84 Кб)
Содержимое работы - 1 файл
Скачать файл  Открыть файл 

Вступ.doc

  —  402.50 Кб

Дана ситуація, як не парадоксально, додає балів прихильникам СЕЗ. За їх логікою виходить, що поки в Україні  в загалі не покращено інвестиційний клімат, СЕЗ є просто необхідними. До того ж існує й мікроекономічній бік медалі. Апеляції до нього є доволі популярними серед прихильників СЕЗ. Наприклад, на місцевому, регіональному рівні "зони", так чи інакше, уявляються прямим шляхом до розв'язання проблем безробіття, поліпшення соціально-економічної ситуації у окремо взятих "економічно депресивних" місцях. Зокрема, якщо проаналізувати економічні процеси у СЕЗ "Яворів" (створена на початку 1999 р.), можна констатувати, що до її появи місцевий комбінат сірки фактично припинив свою роботу - собівартість тонни його продукції становила 100-120 доларів, а на світових ринках її можна було придбати за 58-60 доларів. Проте, після реалізації інвестиційних проектів, собівартість сірки знизилася до 38 доларів, а рівень безробіття знизився на 10%.

Однак, попри деякі  досягнення, не можна скидати з  рахунків того, що результати функціонування СЕЗ є дуже різними в окремих  регіонах. Вони якісно відрізняються, зокрема, й за рівнем надходження інвестицій - чинником, якій має бути справжнім лакмусовим папірцем щодо ефективності існування СЕЗ. Зокрема, Донецька область залучила 237,7 млн. дол. інвестицій - 78% від суми, отриманої всіма регіонами України, де діють СЕЗ і ТПР. Натомість, доволі скромні інвестиційні досягнення виявилися у Луганський області (спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області запроваджено згідно з законодавчим актом 18 грудня 1998 р.) - всього 3,8 млн. дол., або 1,2% від загальної суми інвестицій по Україні і 8,7% від вартості затверджених проектів у цій області. Інша статистика у Луганській області також не справляє позитивного враження і характеризує економічну депресивність "зони" у цьому регіоні. Зокрема на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області створено всього 64 робочих місця із 1453 запланованих, тобто 4,4%. Однак, не слід забувати, що область у цілому є економічно депресивною, і невідомо, що тут було б без створення СЕЗ. Існує ще один момент у діяльності цього економічного утворення на Луганщині. За інформацією голови обласного комітету з питань розвитку території пріоритетного розвитку та інвестиційної діяльності Юрія Кононова, урядом В. Пустовойтенко було прийнято постанову, згідно з якою Луганській "зоні" дозволялося 128 пріоритетів. Проте нинішній Кабмін зменшив кількість таких пріоритетів до 28, а потім і взагалі до трьох.

У сусідньому Донецьку завдяки  СЕЗ вдалося досягти створення  найбільшої кількості нових робочих  місць - 3643, а по області всього - 6844 робочих місця, тобто 23% від усіх робочих місць, створених або збережених у всіх спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку в Україні.

Ці цифри підкреслюють специфіку та різний рівень ефективності СЕЗ (ВЕЗ, ТПР) в країні у різних регіонах, і доводять, що спеціальні "зонні" утворення потребують персоніфікованого економічного аналізу їх ролі у поліпшенні економічного стану у державі загалом та у регіоні, в якому вони створені. Інакше СЕЗ ризикують стати виключно "чорними дірами" загальнодержавного українського бюджету. Так, за інформацією Державної податкової адміністрації, загальні надходження податків і зборів з територій, де введено спеціальний режим інвестування, не зменшилися. До бюджетів усіх рівнів за період існування спец режимів надійшло 2970,7 млн. грн. Проте за цей же період   суб'єкти господарювання отримали пільги на суму понад 266 млн. грн. Отже, це зайвий раз підтверджує, що без аналізу кожної окремої "зони" доволі складно виявити їх справжню роль та ефективність, опираючись лише на відповідні статистичні узагальнення. У цьому контексті Олександр Рябченко, коментуючи потенційні можливості окремих СЕЗ на мікроекономічному рівні, цілком слушно зазначає: "Місцеві влади домагаються "свободи", яка може стати шляхом реалізації потенціалу регіону. З одного боку, це правильно, оскільки загалом ресурсні можливості регіонів використовуються надто неефективно. Але є і проблеми, коли спеціальні умови господарювання створюються на території, абсолютно невідповідній для цього".

Отже, враховуючи умови  МВФ щодо ліквідації СЕЗ, особливо важливо  сьогодні разом з "брудною водою  не виплеснути дитину", як зазначає народний депутат України Станіслав  Гуренко. Не слід забувати й того, що одним з негативних нюансів, які можуть виникнути через ліквідацію СЕЗ, є чергове розчарування інвесторів, що у нинішній складній інвестиційній реальності України є неприпустимим. Бо в окремих законах, які було ухвалено щодо СЕЗ, існування "зон" розраховано на тридцять років.

Отже, історія розвитку СЕЗ в Україні є досить бідною на переконливі позитивні приклади, тенденції їх розвитку залишаються загалом невтішними, а перспективи - невизначеними. Слід зазначити, що українським урядом сьогодні введено тимчасовий мораторій на внесення пропозицій щодо створення нових СЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, про що було заявлено на дні уряду у стінах Верховної Ради України 12 вересня 2000 р., який символічно майже співпав з початком роботи місії МВФ в Україні. Урядом також передбачено здійснення щомісячного комплексного моніторингу ефективності "зон". Ще одним кроком Кабінету міністрів є розгляд питання щодо припинення діяльності неефективно працюючих ВЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестування. Однак, слід зауважити, що сьогодні доволі важко сказати про критерії, за якими це має визначатися.

Це рішення вказує на намагання урядом знайти компроміс  між прихильниками СЕЗ, насамперед місцевими керівниками та представниками зацікавлених політичних і бізнес-еліт, та вимогами МВФ щодо ліквідації спеціальних економічних зон. На разі питання "бути чи не бути" СЕЗ в Україні просунулося на кілька пунктів в урядовому порядку денному, проте складно сказати, наскільки це допоможе поновленню кредитування з боку МВФ.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

 

3.1. Проблеми сучасного стану ВЕЗ в Україні

Тема скасування спеціальних  режимів для інвестиційної діяльності спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР) в Україні — була започаткована чи не в перший день роботи першого пост-революційного Уряду. Необхідність кардинальної зміни державної політики у сфері СЕЗ і ТПР була очевидною. Зрештою 28 березня 2005р. Верховна Рада підтримала Урядовий пакет змін і доповнень до Закону "Про державний бюджет на 2005 рік", який, зокрема, скасовував фіскальні пільги для усіх СЕЗ і ТПР та вилучав положення про гарантії незмінності умов гри для інвесторів.

Слід зауважити, що протягом останніх 5 років  до теми ліквідації СЕЗ і ТПР в Україні урядовці публічно зверталися саме тоді, коли виникали проблеми у бюджетній сфері. У 2005 році Уряд повторив цю традиційну помилку, оперуючи виключно бюджетними аргументами: мовляв, СЕЗ і ТПР використовуються виключно для ухиляння від сплати податків.

Знову ж таки традиційно поза увагою Уряду залишився вплив, який СЕЗ і ТПР мали на економічний  розвиток окремих територій. Адже саме завдяки пільговим умовам в Україні вдалося врятувати деякі моно-функціональні міста й створити робочі місця на проблемних територіях. Йдеться, зокрема, про проекти у рамках СЕЗ "Сиваш", "Яворів", "Закарпаття".

Полярність думок щодо доцільності існування СЕЗ і ТПР в Україні пояснюється і тим, що більшість дискусій досі проходили радше на емоційному рівні, аніж на грунтовному аналізі стану справ. Показовим є те, що Уряд спочатку (у березні 2005р.) прийняв рішення щодо скасування податкових пільг у рамках спецрежимів, а лише 4 місяці опісля (13 липня) завершив аналіз діяльності суб'єктів СЕЗ і ТПР. При цьому цей аналіз обмежився лише порівнянням планових показників, зазначених в інвестиційних договорах, з фактичним їх виконанням.

Бути чи не бути СЕЗам  в Україні? Позиція «проти» базується на таких аргументах:

1. СЕЗ і ТПР займають 10% території України. Проте обсяг  виробництва продукції підприємств,  розташованих у СЕЗ, 2002 року становив  лише 4% від загального обсягу  продукції, виробленої на підприємствах  України. На територіях, де діють  спеціальні режими інвестиційної діяльності, — 7,7%.

2. «Спеціальні економічні  режими можуть руйнувати конкурентний  порядок у державі, спотворюючи  цим самим роботу цінового механізму», вважають в Інституті реформ. Цю думку підтверджують недавні події в м’ясопереробній промисловості. Нагадаємо, що уряд рекомендував м’ясокомбінатам, які працюють поза «зонами», ініціювати антидемпінгове розслідування стосовно їхніх конкурентів, які працюють через СЕЗ і ТПР. Останні отримують імпортну сировину, яка на 20% дешевша, ніж українська. Прикладом внутрішнього демпінгу, який породили «зони», також може слугувати вироблення металевого профілю для покриття дахів. Підприємства, що виробляють таку продукцію, зазнають глибокої кризи, бо не можуть витримати конкуренції з розташованими в СЕЗ «Славутич».

3. За даними Мінекономіки, сума наданих «зонам» пільг  за підсумками 2002 року вперше  перевищила надходження від них  у бюджет: за 6 місяців 2002 року -156,4 млн грн. Водночас хронічно  збільшується частка імпортного  мита в загальній сумі недоотриманих коштів. «Спеціальний інвестиційний режим перетворюється на своєрідний коридор безмитного ввезення імпортних товарів. Особливо гостро це питання стоїть щодо продовольчих товарів (м’ясо, молочна продукція, цукор)», — роблять висновок фахівці Інституту реформ. Пинзеник взагалі вважає, що всі СЕЗ і ТПР створювали виключно для того, щоб без мита імпортувати на територію України різноманітні товари.

4. Використання СЕЗ  у світовій практиці можна  порівняти з голковою терапією, коли за рахунок невеличкої  території пожвавлюється економіка певного регіону. В Україні суттєвого пожвавлення інвестиційного клімату не спостерігається і в більшості СЕЗ, і загалом в країні.

5. Ніде у світовій  практиці, крім Росії, СЕЗ для  розвитку депресивних територій  не створювалися, оскільки інвестори не згорають від бажання вкладати кошти в інфраструктуру, а воліють приходити на все готове. Світова практика свідчить, що для створення привабливої «зони» держава має вкласти від $20 млн до 70 млн на квадратний кілометр СЕЗ.

6. Противники «зон» стверджують, що працювати в них можуть тільки обрані. Конкретних фактів про те, що комусь не дали вкласти капітал у СЕЗ, не наводять, але слова Президента про «обраність» тих, хто працює в зонах, не можна заперечити. Крім того, експерти, як приклад, наводять той факт, що в деяких «зонах» віднедавна не зареєстровано жодного нового підприємства. Найбільше інвестицій залучено у Донбас — 53,7% від загального обсягу. Лише чверть з них — іноземні. Решта пов’язані з реінвестуванням прибутку вітчизняними підприємствами. При цьому більшість проектів припадало на традиційні для України галузі — металургію, будівництво, вугільну промисловість. Крім того, вільні економічні зони часто використовувалися для реалізації сумнівних схем імпорту (наприклад, м’яса).

Прихильники СЕЗів, навпаки, стверджують, що зони позитивно впливають на економіку та інвестиційний клімат. За даними Інституту регіональних досліджень НАН України, станом на 01.01.2005 року від початку функціонування органами управління СЕЗ та ТПР затверджено 768 інвестиційних проектів, у тому числі на ТПР — 556, у СЕЗ — 212, загальна кошторисна вартість яких становить 6,67 млрд. дол. США. Найбільшу частку в освоєних інвестиціях становить обладнання — 5,2 млрд. грн. (53,1%), кошти — 1,5 млрд.  (15,3%), сировина та матеріали — 0,87 млрд. грн. (8,9%). Створено 52,1 тис. та збережено 85,5 тис. робочих місць; реалізовано товарів, робіт, послуг на суму 45,4 млрд. грн., зокрема на експорт — 15,8 млрд. грн. (34,8% від загального обсягу реалізованої продукції).

У період 2000—2004 років зростання інвестицій випереджало зростання ВВП у середньому в 2,5 разу. В 2005 році, зі скасуванням СЕЗ, це співвідношення знизилося до 0,7.

Зафіксовано загальну позитивну  динаміку інтегрованої питомої ваги розвитку СЕЗ у комплексі загальнонаціональної економіки. За період з 1994 по 2003 роки вона збільшилася з 1,9 до 7,31%. Середнє значення для регіонів, у яких розміщені СЕЗ, за 1999—2002 роки зросло з 5,98 до 9,81%. У лідери вийшли Закарпатська, Донецька, Львівська області, АР Крим та Київ.

Тут будуть доречними  узагальнюючі висновки.

1. Законодавча база  діяльності СЕЗ, ТПР, технопарків  потребує впорядкування й вдосконалення.

Закон «Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», прийнятий  у 1992 році, визначає лише загальні принципи їхньої роботи і не задає критеріїв ефективності.

СЕЗ і ТПР створювалися «вручну». Особливості більшості  зон, у тому числі й податковий режим, визначалися окремими законами або указами президента. Якихось  специфічних вимог до компаній, що бажали стати суб’єктами спеціального податкового режиму, не висувалося. Потенційний інвестор мусив лише надати бізнес-план на розгляд адміністрації спецзони. Це не могло не вносити певної суперечливості в законодавчу базу і зрештою стало підґрунтям для критики СЕЗ як «чорних дірок із відкачування бюджетних ресурсів».

2. Політика держави  щодо «зон» має бути стабільною, передбачуваною і послідовною. 

Водночас до світової практики, спеціальні економічні зони — це території зі спеціальними митними або податковими умовами, що стимулюють імпорт комплектуючих та експорт готової високотехнологічної(!) продукції. Однак наші СЕЗи не залучали іноземних інвестицій під високотехнологічне виробництво. Лише третина інвестицій у СЕЗ і ТПР станом на 1 січня 2005 року були іноземними.

Краткое описание
Мета дипломної роботи є вивчення світового досвіду формування ВЕЗ, характеристика діяльності ВЕЗ в Україні і, на основі цього, аналіз необхідності існування ВЕЗ в Україні.
Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:
- дослідити світовий досвід функціонування різноманітних видів ВЕЗ і теоретико-методологічні підходи до їх створення;
- проаналізувати практику формування та розвитку ВЕЗ в Україні
Содержание работы
содержание отсутствует