Аудит операційного доходу підприємств виробничої сфери

Організація розрахунків  з покупцями досліджується аудиторами особливо ретельно, оскільки вона значною  мірою визначає обсяг реалізації товарів та стан дебіторської заборгованості. Поповнення готівки на підприємстві залежить від обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, який розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних запасів. Чим вищий показник обороту, тим швидше запаси перетворюються у готівку. Аудитору такий розрахунок слід робити у динаміці за кілька звітних періодів.

 

У розумних межах  чим більша кількість оборотів, тим  краще.

З метою ефективного  ведення виробництва і збуту  продукції запаси мають бути оптимальними. Наявність менших за розміром, але  мобільних запасів означає, що менша сума готівки підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства щодо виробництва і реалізації продукції.

 

 

Чим вищий коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси.

Отже, аудит  фінансового стану підприємства досліджує не лише фактичну ситуацію на підприємстві, його платоспроможність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання.

Підсумковою стадією  аналізу фінансового стану є  систематизація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу доходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства.

Аудитор, узагальнюючи зроблені розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підприємства. Зокрема, він має визначити у  своєму висновку такі показники:

кредитоспроможність підприємства — можливості своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями;

ліквідність балансу  — покриття зобов'язань підприємства його активами, строк переведення  яких у гроші відповідає строку погашення  зобов'язань;

ліквідність активів  — величина, обернена терміну, необхідному для перетворення активів у гроші (чим менше часу потрібно для того, щоб цей вид активів перетворився у гроші, тим вища 
його ліквідність).

Залежно від  ступеня ліквідності, швидкості  перетворення у кошти активи підприємства поділяються на такі групи:

• активи найбільш ліквідні;
• активи, які швидко реалізуються;
• активи, що повільно реалізуються;
• активи, що важко реалізуються.

Пасиви балансу  аудитори групують за строками їх оплати:

• термінові зобов'язання;
• короткострокові пасиви;
• довго- і середньострокові пасиви;
• постійні пасиви.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими  зобов'язанням і короткостроковими  пасивами дає змогу визначити  поточну ліквідність. Порівняння активів, які повільно реалізуються, з довго- і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність  свідчить про платоспроможність  підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності  на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Аудит фінансового  стану підприємства завершується розробленням заходів щодо поліпшення маркетингової  діяльності, де передбачають підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого  господарського розрахунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу підприємства з участю економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розробити більш конкретні організаційно-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу підприємства.

Нормативи показників ліквідності та платоспроможності (табл.. 2.1.1.)

 

Показник	Нормативне  значення
Коефіцієнт  платоспроможності (абсолютної ліквідності)	0,2 – 0,25
Коефіцієнт  швидкої ліквідності (проміжної, суворої)	0,7 – 0,8
Коефіцієнт  покриття (загальної ліквідності)	2 – 2,5

 

Вважається, що якщо грошові кошти покривають 20% поточних зобов’язань (причому ця цифра  ніяк не обґрунтовується), то підприємство здатне провадити поточні розрахунки (тобто в межах кількох днів). Зрозуміло, що ймовірність пред’явлення вимог негайної оплати усіма кредиторами відразу малоймовірна (при умові проведення прогнозованої та виваженої політики). Важливо зазначити, що до показника платоспроможності (абсолютної ліквідності) необхідно ставитися з обережністю. Справа в тому, що грошові засоби мають найменші строки обороту які можуть обчислюватися навіть не днями, а годинами і, відповідно, баланс, як моментальний знімок на початок і кінець року, не відображає реального стану справ. В цьому випадку, можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця (на початок і кінець року), що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами.

 

 

Показники рентабельності (табл.. 2.1.2.)

№ з/п	Показники	Попередній  рік(2007р.)	Звітний рік (2008р.)	Зміна
				+, -	Темп зростання, %
11.	Рентабельність  продукції за прибутком від реалізації	120	120	-	-
22.	Рентабельність продукції  за чистим прибутком	0,12	1,57	+0,45	76
33.	Рентабельність  активів за прибутком від реалізації	3,39	4,24	+0,85	125
44.	Рентабельність  активів за чистим прибутком	2,82	3,09	+0,27	110

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Визначення аудиторського ризику згідно з МСА НВЕ

 

Проведення  аудиту завжди супроводжується відповідними ризиками. Аудитор повинен точно розуміти в чому суть аудиторського ризику, розуміти його сутність, знати його склад, процес визначення ризику та максимально допустимий його рівень.

Згідно з  міжнародними стандартами аудиту 400 «Оцінка ризику і внутрішній контроль» і 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків» визначаються методичні рекомендації щодо оцінки властивого ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиту.

Про актуальність аудиторського ризику свідчить те, що в міжнародних стандартах 400 і 330 розглядаються його складові і методика розрахунку.

Щоб оцінити  аудиторський ризик, аудитору необхідно  виконати роботу на проведення аудиту з найменшим допуском помилок  і забезпечити ефективність аудиторської перевірки.

Особливо важливе  вивчення аудиторського ризику при  аудиті зон ризику, коли оцінюються значні позиції об’єкта перевірки  з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Загальний аудиторський ризик включає: властивий ризик, ризик контролю і ризик не виявлення помилок.

Властивий ризик  – це ризик, пов'язаний з функціонуванням  підприємства та наявністю виявлених  помилок при перевірці бухгалтерського  обліку та фінансової звітності, що виникають  під дією зовнішніх та внутрішніх факторів.

Властивий ризик  оцінюється на підготовчому етапі, коли аудитор знайомиться з підприємством.

Згідно з  МСА НВЕ 400 ризик контролю – це ризик того, що викривленню залишку  на рахунку (або класу операцій), які могли б виникнути і  які могли б бути суттєвими, окремо або разом із викривленнями залишків на інших рахунках, не можна буде своєчасно запобігати за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Ризик системи  бухгалтерського обліку залежить від  помилок, що допускаються у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку при складанні фінансової звітності. Це дає змогу підтвердити, що система обліку не ефективна і не надійна. Такі помилки у системі обліку виникають, коли часто змінюється законодавство чи нормативні документи.

Для оцінки розміру  системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчити характер об’єкта перевірки; кваліфікацію робітників бухгалтерії; рівень знань працівників  облікового персоналу та розподіл посадових обов’язків міх ними.

Ризик системи  бухгалтерського обліку також залежить від помилок, виявлених у попередній аудиторській перевірці.

Під час аудиту необхідно більшу увагу зосередити на статті балансу з високим ризиком.

Складовою аудиторського  ризику є ризик виявлення (невиявлення) помилок.

Відповідно  до міжнародного стандарту 400 ризик  невиявлення помилок – це ризик  того, що аудиторські процедури, по суті, не виявляють викривлення залишку  на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєвими, окремо або разом з викривленнями залишків на інших рахунках.

Цей ризик аудитор  встановлює для себе сам. Він тісно  пов'язаний з ризиком системи  бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Чим вище ризик обліку і контролю, тим менший ризик виявлення  помилок. Це означає, що аудитор повинен запланувати і виконати значний обсяг незалежних процедур. Якщо ризик контролю і власний ризик не залежать від аудитора, і він може на нього впливати, то ризик виявлення помилок є результатом аудиторської перевірки якості роботи аудитора. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тому він повинен зробити все необхідне, щоб звести ризик «виявлення» помилок до мінімуму.

Для цього необхідно  вибрати правильний спосіб одержання  документів і провести більшу кількість  аудиторських процедур. Найбільш достовірними вважаються докази, які одержані аудитором власноруч.

Ризик розраховується на підготовчому етапі. Він не э постійною  величиною може змінюватись впродовж аудиторської перевірки. При цьому  аудитор керує його величини. Загальний ризик повинен визначатися межею від 1 % до 5 % .

Для оцінки аудиторського  ризику застосовується наступна модель розрахунку:

 

АР = ВР× КР× РН,

 

де:

АР – загальний  аудиторський ризик;

ВР – властивий  ризик;

КР – ризик  контролю;

РН – ризик  невиявлення.

Оцінка аудиторського  ризику й уточнення її у процесі  проведення аудиту, а також структура загального аудиторського ризику представлена у Додатках 2 та 2.1.

Крім кількісної оцінки ризику, застосовується інший  підхід. Компоненти ризику визначаються як «низький», «середній» і «високий».

Залежність  між компонентами аудиторського  ризику наведена у таблиці 2.2.1.

 

Табл. 2.2.1. Залежність між компонентами аудиторського  ризику

Властивий ризик (ВР)	Ризик контролю (КР)	Ризик невиявлення  помилок (РН)	Аудиторський ризик (АР)
Низький	Низький	Високий	Високий
Низький	Середній	Середній	Високий
Середній	Середній	Середній	Середній
Низький	Низький	Середній	Низький
Високий	Високий	Низький	Низький

 

Дані таблиці  показують: якщо вплив зовнішніх  факторів на можливість помилок у звітності незначний (ВР – низький), система внутрішнього контролю достатня і функціонує ефективно (КР – низький), то ризик невиявлення помилок буде високим (РН - високий), аудиторський ризик при цьому буде теж високим.

На основі попередньої  інформації можна розрахувати аудиторський ризик для об’єкта аудиту – ПАТ «Завод шампанських вин».

Показник властивого ризику розраховуємо залежно від  рівня фінансової звітності, тобто  порівнюємо дану попередню оцінку розміру  властивого ризику з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. Тому розмір властивого ризику буде дорівнювати 1,2%.

Ризик контролю встановлюємо на позначці 1,3 %, він показує  ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю організації за формуванням  економічних показників.

Що до ризику невиявлення, то він дорівнює 1,6%, тобто  це суб’єктивна ймовірність того, що процедури, які застосовуються аудитором  в процесі перевірки та дозволяють виявити існуючі в організації  порушення.

Загальний аудиторський ризик в цьому випадку буде дорівнювати:

1,2% × 1,3% ×  1,6% = 2,5%

Цей показник не є досить високим, та показує, що аудиторська  перевірка буде проходити у відповідності  з договором, необхідна інформація буде надаватися для перевірки, аудитора буде допущено до документації та всі умови будуть сприяти перевірці.