Загальна характеристика рекреаційних регіонів світу

РФ, з одного боку, має потужні рекреаційні ресурси, а з іншого - відчуває труднощі у їх освоєнні. Це пов'язано із природними (суворість клімату і важка доступність окремих ландшафтних комплексів), соціально-економічними (слабка транспортна й готельна інфраструктура, недостатня рекламна підтримка, відсутність широкого споживчого попиту і традицій вітчизняного відпочинку) та політичними (нестабільність окремих регіонів) чинниками. У той же час, країна володіє надзвичайно багатими ресурсами, які є основою для розвитку екологічних і спортивних видів туризму, натомість відчуває гостру нестачу територій, де б реалізувалися потреби споживача в традиційному пляжно-купальному відпочинку.

Бальнеологічні ресурси презентовані численними джерелами мінеральних вод і родовищами лікувальних грязей. Найбільш поширеними серед мінеральних вод є хлориді, які зустрічаються практично повсюдно, особливо в межах платформенних областей. Велику лікувальну цінність мають сульфідні (сірководневі) води, які поширені на Кавказі, Уралі, Поволжі. Джерела вуглекислих вод приурочені до складчастих областей: Кавказ (район Кавказьких Мінеральних Вод), Забайкалля, Примор'я, Камчатка. У межах гірських системах поширені й джерела радонових вод: Алтай (Білокуриха), Забайкалля (Ургучан).За походженням лікувальні грязі, що поширені територію Росії, поділяються на кілька типів: торфові, сапропелеві, сульфідні мулові та сопкові. Торфові грязі належать до найбільш поширених. Вони є на Північному Заході, в Західному Сибіру й Далекому Сході. Найбільші родовища сапропелів сконцентровані на Уралі та в Західному Сибіру (озеро Молтаєво, Ахманка, Великий і Малий Тараскуль). Сульфідні мулові грязі приурочені до материкових озер у Ставропольському краї та озерно-джерельних водойм на Півночі Росії. Головним районом поширення сопкових грязей є Сахалін.

Район Кавказьких Мінеральних вод - найбільша курортна зона країни. Головні курортні центри розташовані доволі компактно. Вони пов'язані між собою електрифікованою залізницею й автомобільними шляхами. Серед низки популярних курортних центрів найбільш обладнаним вважається Кисловодськ, найбільш мальовничим - Желєзноводськ, найбільш популярним і найбільшим - Єсентуки, найбільш функціональним - П'ятигорськ, де використовуються води понад 40 джерел і лікувальна грязь озера Тамбукан.

Серед регіонів із найбільш сприятливими кліматотерапевтичними умовами для організації літніх і зимових видів рекреаційної діяльності виділяються: узбережжя Чорного моря, Середній Урал, Західний Кавказ, Алтай, Саяни, Прибайкалля, окремі райони Далекого Сходу, Північний Захід Росії.

РФ володіє значним культурно-історичним потенціалом. Лише до списку світової спадщини внесені 11 історико-культурних і природних об'єктів: історичний центр Санкт-Петербургу, комплекс церков у Кіжах, Московський Кремль і Красна площа, історичні пам'ятки Новгорода, культурно-історичний ансамбль на Соловецьких островах, архітектурні ансамблі Володимира й Суздаля, Троїцько-Сергієва лавра в Сергієвому Посаді, церква Вознесіння в Коломенському, вулкани і гейзери Камчатки, озеро Байкал, первісні ліси республіки Комі.

Із великих міст РФ найбільш відвідуваним є Санкт-Петербург, який часто називають Північною Венецією. Увага туристів, у першу чергу, звернена до Зимового палацу, де розташувався музей Державний Ермітаж, в якому зібрано понад 2,7 млн картин, скульптур, малюнків, гравюр, костюмів, медалей, зброї та інших предметів практично всіх епох людської цивілізації. Серед інших пам'яток міста - Адміралтейство, Петропавловська фортеця, Державний Російський музей, архітектурні ансамблі Невського проспекту і Василівського острова, Літній сад.

Популярним рекреаційним маршрутом є "Золоте кільце", що включає давні руські міста: Сергіїв-Посад, Переяславль-Заліський, Ростов, Кострому, Іваново, Суздаль, Володимир та ін.

Взагалі ж говорити про індустрію туризму як повноцінний сегмент російського господарства ще зарано. У країні лише розпочалося інтенсивне вивчення та освоєння багатих природних і культурно-історичних ресурсів, створення сучасної туристичної, особливо готельної інфраструктури, перші згустки якої з'явилися в Москві, Санкт-Петербурзі та їх околицях, у районі Байкалу, на Кавказі й узбережжі Чорного моря, де виділяється кілька рекреаційних центрів і курортних зон міжнародного рівня - Сочі, Туапсе, Анапа, Геленджик та інші. Потужного імпульсу розвитку туристичної інфраструктури у горах Кавказу і на чорноморському узбережжі надасть проведення зимових Олімпійських ігор у Сочі в 2014 році.

3.4 Рекреаційні ресурси Азійсько-Тихоокеанський регіону

Азійсько-Тихоокеанський рекреаційний регіон включає полярні типи країн. З одного боку - Японія, Австралія і Нова Зеландія, які належать до світових економічних лідерів та найбагатших країн з високим рівнем розвитку, а з іншого - Афганістан, Непал, Шрі-Ланка, М'янма, Бангладеш, Папуа - Нова Гвінея, які належать до найбідніших держав світу. До регіону також належать Китай та Індія - країни з більш ніж мільярдним населенням кожна, з потужним сировинним і промисловим потенціалом, але з низькими прибутками на одного жителя.

Рекреаційні ресурси регіону відзначаються надзвичайним багатством і різноманіттям. Це стосується як природних, так і суспільних та подієвих ресурсів. Їх залучення до інтенсивного використання у рекреаційній індустрії залежить від економічного розвитку і демократичних перетворень у багатьох країнах регіону.

Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні - відносно молоде явище, оскільки індустрія туризму в окремих країнах почала розвиватися у 1980-ті роки.

Просторова структура в'їзного туризму в цьому регіоні значною мірою залежить від політики Китаю в галузі міжнародного туризму, його відкритості і демократичності. На географію виїзних потоків визначальний вплив має Японія, де один із найвищих у світі показників величини внутрішнього валового продукту у розрахунку на одну особу. Високий соціально-економічний рівень життя зробив японців подорожуючою нацією, які "відкривають" для себе Європу, Америку, Росію, але у першу чергу, відвідують сусідні країни. Китай у цьому списку - на одному з перших місць. Саме ці особливості пояснюють високу питому вагу Китаю і Японії у структурі в'їзних та виїзних потоків на регіональному ринку міжнародних рекреаційних послуг. За рахунок цих двох держав Північно-Східна Азія утримує лідерство у загальному обсязі міжнародних рекреаційних прибуттів до Азійсько-Тихоокеанського регіону - її частка складає майже 60 %.

Стрімко завойовують міжнародний рекреаційний ринок країни Південно-Східної Азії. Таїланд, Індонезія, В'єтнам, поряд із традиційним для західного споживача відпочинком на чистих пляжах, якісним дайвінгом, численними розвагами на кшталт мавпячих чи слонячих театрів, фестивалів трансвеститів, тайського боксу тощо, пропонують широкі можливості для екологічного туризму і пізнання біологічного різноманіття, для релігійного туризму і знайомства з буддизмом та специфічною для європейців і американців східною культурою, для дешевого шопінгу.

У кінці першого десятиліття ХХІ ст. країни Південно-Східної Азії дещо втратили свої позиції на ринку рекреаційних послуг у порівнянні з 1990 роком. Це пояснюється низкою причин: фінансова криза у країнах Південно-Східної Азії у 1997-98 роках; спалахи небезпечних захворювань протягом 2002-03 років; катастрофічне цунамі у 2005 році, яке практично повністю знищило туристичну інфраструктуру окремих районів Таїланду та Індонезії, протести місцевого населення проти інтенсивного розвитку туризму і навіть терористичні акти.

Значна кількість острівних країн в Океанії існує за рахунок міжнародного туризму. Федеративні Штати Мікронезії, Палау, Фіджі вже тривалий час асоціюються у західного споживача із рекреаційним "раєм" - блакитні лагуни з чистою водою і теплим піском пляжів, коралові рифи, екзотична флора і фауна манять до себе тисячі мандрівників. Але відсутність на багатьох островах в Океанії постійного населення через нестачу питної води і ресурсів першої необхідності ускладнює розвиток туристичної індустрії. Десятки і сотні кілометрів ідеальних пляжів чекають свого часу.

На заваді інтенсифікації використання потужного природного потенціалу Австралії і Нової Зеландії стоїть їх віддаленість від головних споживчих рекреаційних ринків. Але розвиток круїзного туризму, авіаційного транспорту і цінова політика провідних авіаперевізників з кожним роком все більше нівелюють цей негативний чинник.

3.4.1 Південна Азія

Афганістан - Бангладеш - Бутан - Індія - Іран - Мальдіви - Непал - Пакистан - Шрі-Ланка

ІНДІЯ

Республіка Індія, загальною площею 3,3 млн км2 (7-е місце у сві-ті) із населенням 1,2 млрд осіб (2-е місце у світі) і столицею Нью-Делі, розташована у Південній Азії на півострові Індостан. Вона омивається водами Індійського океану, до її складу входять Андаманські, Нікобарські та Лаккадівські острови. На території Індії Гімалаї простягаються дугою із півночі на північний схід, утворюючи природний кордон із Китаєм, Непалом та Бутаном.

Практично вся територія Індії знаходиться в субекваторіальному поясі. Основною рисою, яка визначає погодно-кліматичні характеристики є тропічні мусони. Дощі в Індію приносить літній мусон. Вони посилюються на початку червня на західному узбережжі і приблизно в середині червня на східному - у Бенгалії. Ця закономірність добре помітна на кліматичній діаграмі Мумбаю (рис. 2. 20), який знаходиться на західному узбережжі країни і одним із перших "зустрічає" мусон із Аравійського моря. Саме там мусонний клімат виражений найбільш чітко.

Календарний рік у країні можна розділити на три основні кліматичні сезони. У листопаді - лютому, коли панує північно-східний мусон, свіжо, сонячно і сухо. У березні температура поступово підвищується і з кінця місяця до червня триває жаркий і сухий сезон. Із липня і до середини вересня, під дією літнього мусону, тримається волога спекотна погода. Жовтень - перехідний час. Вологість висока, але дощі припиняються. Враховуючи ці особливості, слід пам'ятати, що найбільш невдалим періодом для відпочинку в Індії буде час від середини червня до середини вересня.

Пляжно-купальний сезон в Індії триває цілий рік - температура прибережних вод не опускається нижче +25о С (рис. 2. 21).

В Індії проживає більше мільярда осіб. Враховуючи, що в країні не так жорстко, як у Китаї, проводиться політика планування сім'ї, за прогнозами демографів Індія незабаром стане найбільш багатонаселеною у світі. Окрім того, Індія вважається найбільш багатонаціональною країною світу.

Індія володіє чудовими ресурсами, придатними для організації масового літнього і зимового відпочинку, екологічного і пізнавального туризму. Тисячі кілометрів пляжів на узбережжі Індійського океану, численні лижні поля. Країна лише починає освоювати ці природні багатства. Уже зараз великою популярністю у туристів користується пляжі штатів Гоа і Керала. До того ж, Керала - визнаний центр аюрведи - особливої практики лікування та піклування про здоров'я.

Своєрідним рекреаційним ресурсом країни є культурний світ, його духовні і матеріальні прояви: філософія індуїзму, відтворена в архітектурній симфонії храмів, пишні палаци, які свято оберігають пам'ять минувшини, багатоголосі сучасні мегалополіси і "загублені" міста.

Тадж Махал — одне із "семи чудес нового світу", архітектурна перлина Сходу, уособлення любові, кохання, вірності, синівської невдячності й англійської колоніальної пихи.

Із точки зору пізнавального і релігійного туризму велике значення мають міста країни: Делі, Мумбаї (Бомбей), Колката (Калькутта), Ченнай (Мадрас), Варанасі та інші. Шанувальники екологічного туризму відвідують національні парки,серед яких великою популярністю користуються Казіранга, Манас, Джавхар, Дачі-гам, Корбет та Саріска.

ІРАН

Ісламська Республіка Іран розташована в південно-західній частині Азії. На півночі країну омивають води Каспійського моря, на півдні - Перської й Оманської заток Індійського океану. За площею (1,6 млн км2) країна займає 18-е місце у світі, за населенням (66,4 млн осіб) - 19-е. Столиця - Тегеран.

Значну частину території країни займають гори і пустелі. На території Ірану виділяються три природно-кліматичні зони: узбережжя Перської й Оманської заток із тропічним спекотним кліматом, центральні області з посушливим субтропічним кліматом і гірські райони з помірним кліматом.

У силу існуючих традицій ісламського фундаменталізму міжнародний туризм в Ірані не отримав широкого розповсюдження. Разом із тим країна має великий ресурсний потенціал для розвитку міжнародного туризму з ряду напрямків: лікувально-оздоровчий, пізнавальний, пляжно-купальний та ін.

Поблизу Тебріза на березі найбільшого в Ірані озера Урмія знаходяться бальнеологічні курорти-купальні, які використовують для лікування й оздоровлення солону воду, близьку за мінералогічним складом до води Мертвого моря. Найбільш відомим місцем відпочинку в Ірані є курортна зона на острові Кіш в Ормузькій протоці. Іран відомий кількома гірськолижними курортами: Дізін, Тошаль, Абе Алі.

Потужні культурно-історичні ресурси пов'язані з давніми містами, серед яких виділяється Тегеран, Ісфаган, Шираз, Тебріз. У них можна побачити багато історичних визначних пам'яток: середньовічні мечеті, пам'ятки давнини, гробниці перських діячів науки і мистецтва. Найбільш відомими є зіккурат Дур-Унташ (давнє місто і храм, зведені близько 1250 р. до н. е.), розташований неподалік міста Дізфуль, Сольтаніє в однойменній давній столиці - найбільший купол планети, збудований із цегли у 1305-1313 рр., нині занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО.

3.4.2 Східна Азія

Китай - Монголія - Південна Корея - Північна Корея - Тайвань - Японія

КИТАЙ

Китайська Народна Республіка (КНР) розташована в східній частині Азії. Територія Китаю омивається водами західних морів Тихо-го океану. Площа - 9,6 млн км2. Китай - найбільша країна в Азії і третя у світі за площею (поступається лише Росії та Канаді).

Територія Китаю з півночі на південь простягається на 5,5 тис. км., а з заходу на схід - на 5 тис. км. Протяжність сухопутного кордону країни складає 22,8 тис. км.

Країна гориста - приблизно 2/3 території займають гірські масиви. У рекреаційній індустрії це - додатковий чинник для розвитку окремих видів туризму.

Із огляду на величезну територію, Китаю властива різноманітність кліматичних характеристик. Північний Китай знаходиться у межах помірного кліматичного поясу. У свою чергу, тут виділяються дві кліматичні області: мусонного клімату прибережних територій з дощовим теплим літом і холодною зимою; континентального клімату внутрішніх районів із спекотним літом та морозною зимою. Центральний Китай розташований у зоні субтропіків. У цілому для цього району характерне жарке дощове літо і прохолодна зима. Літні опади приносить мусон, який панує із квітня до вересня. Клімат Південного Китаю - субтропічний у північних областях і тропічний на решті території. Південь Китаю перебуває під впливом зимового північно-східного і літнього південно-західного мусонів. На кліматичних діаграмах Гуанчжоу, розташованого в тропіках (рис. 2. 22), і Пекіну, який знаходиться у  межах помірного кліматичного поясу (рис. 2. 23) відображено місячний хід денних температур повітря і пересічний обсяг опадів, що дає загальну уяву про клімат різних регіонів країни і дозволяє обрати найбільший оптимальний час для комфортного відпочинку в Китаї. Уявлення про тривалість пляжно-купального сезону (температура води вища +180 С) дають графіки ходу пересічних температур прибережних вод у різних регіонах країни: на північному сході він триває з червня до жовтня, а на південному сході - цілий рік (рис. 2. 24).