Порівняльна характеристика гірськолижного туризму в Україні та Польщі

       2. У порівнянні з польськими стратегіями та програмами розвитку туризму (Стратегія розвитку туризму в 2001-2006, 2007-2013 рр.), українські програмні документи (Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки, Програма розбудови туристичної інфраструктури за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 рр., Стратегія розвитку туризму та курортів України) в більшості є декларативними через недостатню наукову обґрунтованість пріоритетів і напрямів розвитку туризму та відсутність належного фінансування; не контрольовані через відсутній громадський моніторинг та публічне звітування органів управління про пророблену роботу та виконання програмних завдань. 

       3. Повністю відсутня міждержавна  взаємоузгодженість заходів та  операційних завдань з активізації  транскордонного співробітництва  в туристичній сфері у державних  документах, які визначають напрями та пріоритети регіонального розвитку. У Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року розвиток туристично-рекреаційного комплексу як державний пріоритет визначений для окремих регіонів, в тому числі для прикордонних (Волинської, Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської областей), а у Національній стратегії регіонального розвитку Польщі на період 2007-2013 рр. пріоритет збереження і використання культурної і природної спадщини, розвиток туризму визначений для всіх без винятку воєводств. Проте у згаданих документах не відображені напрями та спільні заходи активізації транскордонного й міжрегіонального співробітництва у туристичній сфері. 

       4. Відсутність конкретних скоординованих заходів поглиблення транскордонного туристичного співробітництва та його інституціоналізації у регіональних програмах і стратегіях розвитку областей України та воєводств Польщі.  

       Зауважимо, що у стратегічних документах Львівської, Волинської та Закарпатської областей врахована необхідність розвитку транскордонного співробітництва, в тому числі у сфері культури та туризму, проте відсутні чіткі заходи реалізації співробітництва.  

       У прикордонних воєводствах України  та Польщі пріоритетність розвитку туризму  та рекреації визначена в регіональних програмах та стратегіях розвитку. Стратегія розвитку Львівської області до 2015 р. визначає доцільність використання переваг прикордонного розташування з метою забезпечення відкритості і активізації міжнародних контактів Львівської області, співробітництва з місцевими і регіональними органами влади Польщі, єврорегіонами, польськими інституціями та підприємствами. Сильними сторонами стратегічних документів Волинської області (Стратегія соціально-економічного розвитку Волинської області на 2004-2015 рр., Програма розвитку туризму у Волинській області на 2002-2010 рр.) є чітко окреслений транскордонний аспект розвитку туризму, слабкою стороною розвитку транскордонного співробітництва є відсутність структури, в завдання якої входила б розробка спільних програм, проектів і механізму їх реалізації, а також координація й узгодження дій між зацікавленими сторонами. У Регіональній стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року, Стратегії розвитку екологічного туризму та еколого-освітньої діяльності на території Закарпатської області та Програмі розвитку туризму та рекреації в Закарпатській області на 2002–2010 рр. визначається не лише пріоритетність розвитку туризму та рекреації, але й необхідність розвитку конкретних видів туризму (зеленого, сільського, санаторно-курортного, оздоровчого, екстремального, розвиток екологічної освіти), які забезпечать покращення соціально-економічних показників розвитку регіону. Пріоритетним напрямом розвитку окреслене й транскордонне співробітництво, в межах якого передбачена освітня та інституціональна складові.

       У польських прикордонних воєводствах  туризм також визначений пріоритетним напрямом розвитку у відповідних  стратегіях: у Подкарпатcькому –  Стратегія розвитку туризму в  Подкарпатському воєводстві на 2007-2013 рр., Стратегія розвитку Подкарпатського воєводства на 2007-2020 рр. та Регіональна операційна програма розвитку Подкарпатського воєводства на 2007-2013  рр.; у Любельському – Стратегія розвитку Любельського воєводства до 2020 року, Регіональна операційна програма Любельського воєводства на 2007-2013 рр. Проте лише Стратегія розвитку туризму в Подкарпатському воєводстві на 2007-2013 рр. передбачає розвиток інституційного українсько-польського співробітництва у сфері туризму. 

       5. Декларативність та необов’язковість  стратегій та концепцій розвитку  транскордонного регіону, розроблених  в межах українсько-польських транскордонних проектів внаслідок відсутності концентрації трудових та фінансових ресурсів для їх реалізації. 

       До  основних проблем, в т.ч. інституційного забезпечення розвитку транскордонного туризму, які не відображені у „Спільній українсько-польській стратегії транскордонного співробітництва на 2005-2015 рр.” та „Польсько-українській стратегії транскордонного співробітництва на 2007-2015 рр.”, але потребують взаємоузгодженого вирішення в українсько-польському транскордонному регіоні віднесемо такі:

       - спільний розвиток туристичної та суміжної інфраструктури, підвищення рівня якості послуг та використання можливостей спільного просування продукту на внутрішньому, транскордонному, європейському та міжнародному ринках;

       - застосування альтернативних форм транскордонного співробітництва у сфері туризму, доцільність використання яких обумовлюється депресивністю економік прикордонних регіонів та необхідністю об’єднання людських, фінансових та інших матеріальних ресурсів для забезпечення туристичної конкурентоспроможності на інноваційних засадах розвитку;

       - формування спільного туристичного іміджу, в т.ч. до чемпіонату з футболу Євро-2012;

       - інформаційне забезпечення розвитку туристичного комплексу українсько-польського транскордонного регіону (створення спільних ТІЦ).   

       Зважаючи  на наведений аналіз стратегій і  програм розвитку туризму в Польщі та Україні можна відзначити, що інституційне забезпечення у сфері туризму в Польщі є досконалішим, про що свідчить: 1) значна кількість організацій з розвитку та просування туризму на внутрішньому і закордонному ринках; 2) раціональне географічне розміщення мережі представництв туристичних організацій по території країни та за кордоном; 3) збалансований розподіл обов’язків та функцій між туристичними організаціями; 4) високий рівень координування співробітництва між туристичними організаціями, державними органами влади та представниками підприємництва; 5) належне фінансування діяльності туристичних організацій. В Україні кількість інституцій є незначна, фінансування їх діяльності не постійне, регіональна мережа інституцій відсутня, ефективність роботи існуючих організацій не забезпечує в достатній мірі реалізацію заходів, необхідних для популяризації туризму в країні і за кордоном.  

       В контексті спільної підготовки України  та Польщі до фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 проблема інституційного забезпечення розвитку сфери туризму в українсько-польському транскордонному регіоні значно актуалізується. Для її вирішення необхідно:

       1. Активізувати діяльність Державної  служби курортів та туризму  України спільно з регіональними  управліннями культури та туризму  у напрямі вивчення проблем міжрегіонального, транскордонного та інтеррегіонального туристичного співробітництва та обґрунтування пріоритетів покращення взаємодії туристичного підприємництва в межах українсько-польського транскордонного регіону.

       2. Створити туристичне представництво України в Польщі, а також у країнах, з яких очікуються найбільші обсяги туристичних потоків під час проведення Євро-2012 для своєчасного та повного інформування потенційних відвідувачів чемпіонату та туристів про всі аспекти перебування в Україні.

       3. Державній службі курортів та туризму, Національному центру розвитку туризму спільно з найбільш успішними туристичними інформаційними центрами України розробити науково-обґрунтовану концепцію створення та розміщення ТІЦ по території України з визначенням найоптимальніших організаційно-правових форм, окресленням першочергових завдань, джерел фінансування їх діяльності; налагодити співробітництво з польськими ТІЦ і на основі домовленостей здійснювати обмін інформаційними матеріалами, особливо в прикордонних регіонах; ініціювати створення в прикордонних регіонах спільних українсько-польських ТІЦ.

       У випадку відсутності належного  фінансування створення всеукраїнської мережі ТІЦ доцільно розробити альтернативний варіант форми діяльності ТІЦ  на базі туристичних підприємств з визначенням граничної кількості та обсягу надання пільгових  послуг.

       4. З метою ґрунтовного наукового  супроводу інституційного забезпечення  туристичної галузі в межах  виконання державних наукових  тем залучати профільні навчальні  заклади та науково-дослідні установи.

       Для підготовки вузькоспеціалізованих  фахівців у сфері туризму Міністерству культури та туризму спільно з  Міністерством освіти та науки України  на основі вивчення досвіду польських  навчальних закладів розробити нові напрями підготовки спеціалістів у