Отчет по практике в туристическом агенстве

 Оренда готелю є ознакою розвиненого туроперейтингу. Оренда готелю має на увазі використання готельними номерами на оплачену туроператором суму орендної плати.

Під час оренди готелю його власник повинен продовжувати управління готелем, контролювати надання  заявлених послуг туристам. Єдиним виключенням з повсякденної роботи є повне невтручання, зі сторони  власника готелю, у процес бронювання номерів,заявки на бронювання, та розрахунку з туристами, якими  на протязі всього терміну проживання у готелі є туроператор. Функції служби бронювання орендованого готелю на протязі всього терміну оренди зводяться до отримання від туроператора про дати майбутніх заїздів, кількості та особистих даних заїжджаючи, про умови їх заселення в готель. Всі інші служби готелю працюють в звичному їм режимі, виконуючи їх основні функції.

Отримавши в  оренду готель туроператор приступає  до реалізації готельних номерів, користуючись власною агентською мережею.

Туроператор у  сучасному світі є гарантом надання  потенціальних клієнтів багатьом підприємствам  туристичної індустрії. 

На сьогоднішній день не існує єдиної обов'язкової  міжнародної системи класифікації засобів розміщення. У кожній країні щось своє винаходиться. Однак подорожуючи по своїй країні і приїжджаючи в інші країни, турист уже передбачає отримати певний рівень обслуговування, відповідний його гаманцю і запитам.

Незалежно від  категорії до всіх готелям передбачаються наступні вимоги:  
- Зручні під'їзні шляхи; 
- Облаштована прилегла територія; 
- Вивіска з назвою та зазначенням категорії підприємства; 
- Окремий вхід в ресторан з вивіскою; 
- Окремий вхід в готель, якщо вона займає частину будівлі; 
- Сприятливі екологічні умови; 
- Парковка; 
- Номерний фонд; 
- Меблювання; 
- Інвентар та предмети санітарно-гігієнічного оснащення номера; 
- Санітарні об'єкти загального користування; 
- Громадські приміщення; 
- Забезпечення безпеки життя, здоров'я та збереження майна проживають; 
- А також оснащення певними інженерними системами та обладнанням.

Найбільш популярною в світовому готельному господарстві вважається Французька національна  класифікація готелів або система  зірок.

 Вона встановлює для туристських готелів шість категорій, серед яких п'ять з присвоєнням певної кількості зірок (1 *, 2 **, 3 ***, 4 ****, 5 *****).  
 
Категорія готелю - класифікаційна угруповання, що характеризується певним набором вимог. Мінімальні вимоги на присвоєння одній з категорії:  
 
- Кількість кімнат; 
- Загальні приміщення; 
- Обладнання готелю; 
- Комфортність житла; 
- Обслуговування; 
- Доступність інвалідам та особам з обмеженою рухливістю.

За типом французької  класифікації в Європейських країнах  виділяється німецька класифікація, згідно з якою готельні підприємства поділяються на 5 класів:  
 
- Туристський клас - 1 *; 
- Стандартний клас - 2 **; 
- Комфортний клас - 3 ***; 
- Перший клас - 4 ****; 
- Люкс - 5 *****. 
 

5. ОРГАНІЗАЦІЯ  НАДАННЯ ДОДАТКОВИХ ПОСЛУГ

 Послуги,що надаються  в туристичних комплексах поділяються на основні та додаткові. Додатковi послуги — обсяг готельних послуг, що не належать до основних, замовляються та сплачуються додатково.

Додаткові послуги  в тур комплексах визначають наявність  ремонтніх майстернь, пральні, кравецької майстерні, перукарні, аптечного кіоску, та кіоску з обміну валют, сауни, тренажерного залу, майданчиків для гольфу, басейну, бізнес-центру, прокату автомобілів, стоянок у гаражі.

Також додаткові  послуги  можна замовити не тільки безпосередньо у готелі,а також  через туристичну фірму. Вони можуть бути включені в туристичній пакет, або замовлені за індивідуальним проханням.

Додаткові послуги  які надає безпосередньо турагент:

екскурсійне обслуговування;

замовлення гідів-перекладачів;

купівля квитків  на літаки,поїзди( за наявності зайвих або не розпроданих);

візові послуги  та послуги страхування.

Розрахунок вартості туру є складною багатофакторною  процедурою. Ціна на турпродукт обраховується методом нормативної калькуляції. При визначенні калькуляції собівартості одиниці послуг слід виходити з їх споживчої вартості, але мати на увазі мінливість послуг (залежно від рівня кваліфікації персоналу, технічного забезпечення та інших складових обслуговування). Ціна туру повинна покривати видатки на його організацію і реалізацію та приносити суб'єкту ринкової діяльності певний прибуток, який би давав можливість для розвитку. В той же час ціна повинна бути гнучкою, щоб забезпечувати діяльність в умовах ринкової конкуренції (як цінової так і якісної) і відповідати попиту.  
В ціну турпакета обов'язково закладається прибуток туроператора, який встановлюється в процентах до собівартості і залежить від рентабельності туру, що планується. Тобто, відповідно до маркетингу даного турпродукту, туроператор встановлює норму рентабельності (%) і чим вона вища, тим більша сума прибутку. Норма рентабельності коливається в широких межах (від 5% до 100 і більше) і залежить від кон'юнктури попиту та стану конкурентного сердовища на ринку даного цільового сегменту. Ціна, таким чином, визначається в обрахунку на одного туриста як добуток витрат по туру і норми прибутку. Нижньою межею вартості тура є його собівартість, яка включає зафіксовану в угодах ціну основних послуг за обумовленими параметрами туру та поточні витрати на їх реалізацію та організацію споживання. Останній параметр залежить від обраної фірмою маркетингової стратегії: характеру реклами і рекламної кампанії, розгалуженості мережі та її географії, різноманітності каналів збуту турпродукта.

  
 
 
 
 
 

6. ТЕХНОЛОГІЯ  ОБСЛУГОВУВАННЯ В ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧУВАННЯ

 Однією з  важливіших послуг у туристичному обслуговування є обслуговування в підприємствах  харчування.

Туристична індустрія  харчування містить у собі: ресторани, кафе, бари, буфети, шашличні, продовольчі магазини та кіоски кулінарії. 
Ці підприємства знаходяться як у власності туристичних фірм, так і на правах оренди.

Організація харчування туристів здійснюється здебільшого  в ресторанах, барах, кафе класів «люкс», «вищий» та «перший».Туристичні фірми заздалегідь подають підприємствам громадського харчування місячні або декадні графіки перебування туристів із зазначенням класу обслуговування та національності туристів, а не пізніше ніж за добу – замовлення на обслуговування кожної групи туристів. Меню сніданку для всіх туристів може передбачати так званий європейський сніданок. Таке меню складається з фруктового або ягідного соку, холодної закуски (сир, масло вершкове, шинка), гарячої закуски або легкої другої страви – яєчня або сирники, варення або джем, булочка, гарячий напий – кава або чай. До сніданку подають також хліб або тост, цукор.

 Обід, як правило, складається із холодної закуски, супу, другої гарячої страви, десерту, кави. , кави. На вечерю подають холодну закуску, другу гарячу страву, десерт, гарячий напий. На обід і вечерю подають мінеральну або фруктову воду, пиво.

Меню обіду  і вечерю складають не менш ніж  у двох варіантах на кожен день і напередодні пропонують для  вибору керівнику групи туристів. У меню вказують назву ресторану, клас харчування, назву страв, їх вихід і ціни. Меню підписує керівник підприємства, завідувач виробництва, метрдотель (адміністратор).

Рекомендуються  такі орієнтовані інтервали харчування: сніданок – з 8 до 10 години (у туристичний сезон – з 7 до 10 години); обід – з 12 до 15 години; вечеря – з 17 год. 30 хв. До 20 години.

Якщо окремі туристи виявили бажання залишитись у ресторані після вечері, їх обслуговують за додаткову плату. В окремих  випадках, за узгодженням представника туристичної організації з адміністрацією підприємства харчування, вечеря може бути організована в буфетах на поверхах готелю за скороченим меню.

Особливості харчування туристів різноманітних країн.

 При складанні  меню враховують національні смаки  та звички в харчуванні іноземних туристів.  
Для прискорення обслуговування груп туристів попередньо (за 10-15 хв) на столи ставлять воду фруктову, мінеральну або кип'ячену з льодом, а також хліб, булочки, джем, холодні закуски, кисломолочні продукти, солодкі страви. Перші страви доставляють в зал на візках у фарфорових супниця, які ставлять на столи, туристи самі розливають суп в тарілки; другі страви приносять в зал порціонірованние в тарілках.  
Особливості харчування залежать від історичного та економічного ¬ ського розвитку народу, географічних умов країни, національних звичаїв і віросповідання. Тому при складанні меню для іноземних туристів необхідно вивчити їхні звичаї, особливості і режим харчування. Так, в меню країн, що межують з океанами і морями, значне місце займають риба та продукти моря, а в стравах національних кухонь країн, віддалених від моря, - продукти тваринництва і лісового промислу.  
При організації харчування іноземних туристів слід мати на увазі, що більшість людей у всіх країнах світу харчуються тричі на день. У багатьох країнах сніданок легкий (Англія, Італія, Франція та ін.) У ряді країн (Англія, США, Франція, Канада та ін) прийнятий другий сніданок (ленч). За часом він збігається з нашим обідом, відрізняється відсутністю перших страв, складається з закусок, других страв, десерту. Обід відповідає нашому вечері і включає закуски, суп, гаряче друга страва, десерт і чорну каву. А ось туристи з Польщі люблять пісний сніданок, з Угорщини - легкий обід. Легкий вечеря має бути у поляків, італійців, а щільний - в угорців, чехів, англійців, французів. Треба також враховувати, що європейці під час їжі п'ють мінеральну або фруктову воду, а японці і корейці найчастіше мінеральну воду не вживають.  
Потрібно врахувати також, що багато іноземців із задоволенням замовляють український борщ, російські щі, млинці зі сметаною або ікрою, шашлик та інші страви.  
Складаючи меню і пропонуючи іноземним туристам страви на ¬ ціональний кухні народів нашої країни, потрібно враховувати не тільки особливість кухонь зарубіжних країн, а й приємним способи обробки продуктів, заправки страв спеціями і приправами, поєднання продуктів з соусами та гарнірами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7. СТРАХУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

 Страхування в туризмі - це система відносин між  страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.Страхування туристів є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі  угод  із страховиками.  Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування.  У цьому  випадку  вони  зобов'язані завчасно  підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування. Договором страхування повинні передбачатися надання  медичної допомоги   туристам  і відшкодування їх  витрат  при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці)  тимчасового перебування. Інформація про   умови обов'язкового  страхування має бути доведена до відома туриста до  укладення договору  на  туристичне обслуговування. Туристичне підприємство повинно мати ліцензію на страхову діяльність ( додаток 3). Туристичне агенство "Гулівер" укладає договори страхування  зі страховою компанією. Туристу надають страховий поліс ( додаток 4 ).

Попит на страхові послуги у сфері туризму залежить, перш за все, від обов’язковості страхування, а також від рівня ризиків потенційних страхувальників. Зараз обов’язковими видами страхування охоплені виключно ризики туристів. Разом з тим ризик настання негативних явищ в туристському бізнесі є досить високим через велику вірогідність помилок при взаємодії значної кількості незалежних партнерів і потребує необхідного фінансового забезпечення. Основною причиною включення страховик послуг до туристичного пакету є вимоги чинного законодавства також це є необхідним елементом забезпечення безпеки туристів. Відправляючись у подорож, турист зіштовхується з низкою проблем, що при збігові обставин можуть призвести до несприятливих наслідків для його здоров'я і майна, зробити туристичну поїздку неможливою або негативно вплинути на туристичні враження.

Турист постійно перебуває під впливом обставин підвищеної небезпеки в незнайомому  довкіллі, яке відмінне від звичайного довкілля його проживання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не мас імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості тощо.

У проектуванні туру і туристичних послуг потрібно уважно вивчити усі можливі чинники  ризику та їхні джерела, дослідити можливість і ймовірність вияву джерела  па небезпечному для людині рівні, схильність людини до впливу джерел небезпеки і передбачити комплекс заходів для захисту здоров'я і життя туриста та його майна.

Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна  класифікувати так:

♦ небезпека  травмування;

♦ вилив довкілля;

♦ пожежонебезпека;

♦ біологічні випливи;

♦ психофізіологічні  па вантаження;

♦ небезпека  випромінювань;

♦ хімічні впливи;

♦ етан перевезення;

♦підвищена  запиленість і загазованість;

♦специфічні чинники  ризику;

♦ інші чинники.

 Згідно Статті16 Закону України «Про туризм» Страхування туристів  (медичне та  від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на  
основі  угод  із страховиками.  Туристи вправі самостійно укладати  
договори на таке страхування.  У цьому  випадку  вони  зобов'язані  
завчасно  підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним  
чином укладеного договору страхування. Договором страхування повинні передбачатися надання  медичної допомоги   туристам   і   відшкодування  їх  витрат  при  настанні страхового випадку  безпосередньо  в  країні  (місці)  тимчасового  
перебування. Обов'язкове (медичне  та  від  нещасного випадку) страхування  
здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі. За бажанням  туриста  з  ним  може  бути  укладено  угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на  туристичне обслуговування з ініціативи туриста,  або угоду про страхування  для  покриття  витрат,   пов'язаних   з   передчасним  
поверненням  до місця постійного проживання при настанні нещасного  
випадку або хвороби. Компенсація шкоди,  заподіяної життю чи здоров'ю туриста  або  
його майну, проводиться у встановленому порядку.

8. РОБОТА З ТУРИСТСЬКИМИ КАТАЛОГАМИ

 «Туристичне агенство Гулівер» користується наданими йому туроператорами, PAN UKRAINE, TEN TOUR, PEGAS, ZETA, PROLAND, Тур Етно, Протур, туристськими каталогами. Із всіх видів туристських каталогів найбільш тісно працюють з каталогами оздоровчого та екскурсійно – пізнавального туризму.

 Туристський каталог – не тільки один із засобів реклами. Туристські каталоги використовують в якості демонстраційних матеріалів для клієнтів і їх можна назвати демонстраційними. Існують також каталоги внутрішнього використання. Призначені вони для робітників тур фірми. За допомогою цих каталогів менеджер визначає ціну туру. Ці каталоги можна назвати ціновими програмами.