Конкурентоспроможність туристичного підприємства

     недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;

     відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів, відсутністю спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів;

     недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб’єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;

     недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях. [10, стр. 20]

Рівень забезпеченості туристичних підприємств України ресурсами для виходу на зовнішні ринки є високим. Курортні та рекреаційні території в Україні складають близько 9,1 млн. га (15% території). В Україні сконцетрована велика кількість культурно-історичних ресурсів. В Центральній Україні зосереджені історичні памятки, повязані із запровадженням і розвитком української державності та культури, в Південній Україні виявлено чимало памяток античної культури, Західна Україна виділяється етнічними особливостями, памятками фольклору, народної архітектури тощо. В Україні нараховується понад 200 тис. обєктів пізнавального туризму, понад 300 музеїв. Всесвітньо відомими є історико-культурні заповідники: Києво-Печерський, Луцький, Острозький, Бердичівський, Переяслав-Хмельницький, Хортиця, історико-архітектурні заповідники: Львівський, Камянець-Подільський, Чернігівський, Новгород-Сіверський, Софіївський. Важливим ресурсом є місця паломництва: православних (Печерська, Почайвська Лаври), греко-католиків (Зарваниця на Тернопільщині, Крехів на Івано-Франківщині), хасидів (Умань) [6, стр. 25].

На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам’яток, з яких 57 206 – памятки археології (418 з яких мають національне значення), 51 364 – памятки історії (142 – національного значення), 5 926 – пам’ятки  монументального мистецтва (44 – національного значення), 16 293 – пам’яткиархітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3 541 – національного значення) [20].

Але водночас туристична інфраструктура є недосконалою. Це є головною причиною, з якої туристичні підприємства не реалізують конкурентні переваги. До 70% історико-культурних ресурсів перебувають у аварійному стані, потребують проведення робіт з реставрації та реконструкції. Це необхідно для забезпечення умов, необхідних для здійснення туризму.

Ефективне використання туристичних ресурсів можна забезпечити через створення дієвої системи комплексного управління. Воно передбачає встановлення системи пріоритетів, здійснення туристичного районування для розвитку туризму в межах територій, які характеризуються певними особливостями їхньої несучої ємності, гранично припустимих навантажень на об’єкти туристичних відвідувань та впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище.

Процес формування високоякісного туристичного продукту та його просування на ринку ускладнюється відсутністю повної та актуальної інформації стосовно наявних ресурсів, конкурентних переваг національного туристичного потенціалу і цільових туристичних ринків. Рівень фінансування  з розвитку та просування національного туристичного продукту не забезпечує позитивних змін в характеристиках туристичного потоку. Суттєвих капіталовкладень вимагають не окремі туристичні підприємства, а туристична інфраструктура в цілому. Рівень фінансування заходів із просування на зовіншній ринок національного туристичного продукту є недостатнім і не забезпечує формування високої конкурентоспроможності галузі.

Конкурентоспроможність національного туристичного продукту необхідно  забезпечувати шляхом запровадження нормативних вимог до основних параметрів якості. Сукупність цих параметрів забезпечує захист прав споживача в отриманні таких основних споживчих властивостей як безпечність, доступність, прозорість тощо [10, стр. 18].

Забезпечення сталого розвитку туризму та підвищення якісної конкурентоспроможності туристичних підприємств України спрямоване на:

        подолання негативних тенденцій у сфері туризму та діяльності курортів;

        покращення якості життя населення, забезпечення доступності туристичних ресурсів для всіх верств населення;

        збереження унікальних природних та історико-культурних ресурсів;

        посилення позитивного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку,

        збільшення в’їзного туристичного потоку;

        прискорення темпів розвитку, збільшення частки очікуваних доходів від сфери туризму та діяльності курортів у бюджетах усіх рівнів;

        зменшення наявних регіональних соціально-економічних диспаритетів, посилення “прозорості” туристичної діяльності.

В країнах Європейського Союзу (ЄС) туризм є одним з прибуткових секторів економіки. Близько 2 млн. організацій (переважно малих та середніх підприємств) країн ЄС займаються туристичною діяльністю і генерують 12% ВНП (прямо чи опосередковано), 6% робочих місць і 30% зовнішніх продажів. В подальшому з розвитком туристичного бізнесу очікується збільшення цих показників. Обсяги використання та споживання ресурсів дуже високі. Всі зусилля урядів країн-членів ЄС спрямовані на активне впровадження принципів сталого розвитку, усунення або зменшення соціально-економічної напруги в країнах. Найбільша увага приділяється туризму як одній з найбільш ефективних сфер діяльності в області економіки, а на сучасному етапі й екологічного розвитку.

Домінуючий стан Європи в міжнародному туризмі забезпечується тим, що майже 85% її іноземного туризму створюється за рахунок туристського обміну між європейськими країнами і тільки 15% за рахунок прибуття з інших регіонів. Тісні економічні, культурні і етнічні зв'язки, географічна близькість, розвинена мережа транспортних комунікацій, унікальні туристські ресурси, високорозвинена туристська індустрія - все це сприяє розвитку міжнародного туризму в Європі.[1, стр. 79]

1.3. Напрями підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми

Основними напрямами, які підвищують конкурентоспроможність туристичної компанії на національному ринку туризму, є:

· розширення пропозицій туристичної фірми (асортиментної політики), а саме: розробка екскурсійних турів;

· удосконалення просування туристичних послуг, а саме: розробка друкарського каталогу туристичної фірми;

· удосконалення збутової та цінової політики.[7, стр. 330]

В умовах посилення конкурентної боротьби на українських ринках дедалі більша кількість підприємств звертає увагу на різні методи маркетингових досліджень, у тому числі й рекламу з метою мінімізації витрат на пошук ефективних стратегій, які дають можливість міцно утримувати ринкові позиції та збільшувати обсяги збуту, зберігаючи при цьому наявних споживачів і залучаючи нових. Розробці методики планування варто приділяти більше уваги, оскільки саме вона впливає на результативність усіх проведених рекламних заходів.

Акцентування діяльності підприємства на потребах клієнтів і підвищенні ступеня лояльності клієнтів до фірми та її продукції спричинить необхідність серйозного перегляду маркетингової роботи з орієнтацією на нове розуміння ролі клієнта в ланцюжку взаємовідносин між компанією і споживачем.
[12, стр. 51]

1.4. Управління каналами збуту туристичної фірми

Управління каналами збуту охоплює такі етапи:

1. Підтримка продажу — це пропозиція додаткового мотиву для купівлі. Її головна перевага полягає в різноманітності й гнучкості методів. Найчастіше для просування туристичної послуги туристичними фірмами використовуються різні знижки. Наприклад, ТК "Сага" пропонує таку систему знижок:

· знижки на свята;

· сімейні знижки;

· групові;

· дитячі;

· спеціальні (для тих, хто має купон на знижку, або для клієнтів, які приводять у фірму нового клієнта);

· інші.

Для стимулювання продажу безпосередньо в офісі туристичні фірми використовують різну друкарську продукцію. Тоді, коли клієнт вагається з вибором турагента, місця відпочинку, готелю або виду транспорту, здійснити покупку йому допоможе кольоровий проспект, що демонструє всі переваги певного місця відпочинку, готелю тощо.

Різноманітні календарі, стенди, брошури, журнали і каталоги власного видання не тільки привертають увагу клієнта своїм зовнішнім виглядом, а й пропонують докладнішу інформацію про маршрут. їх виробництво відносно недороге — це залежить від обсягу друкарської інформації, паперу, вартості друкарських сторінок, заробітної плати оформлювачів. Можливе замовлення такої продукції у спеціалізованих фірмах, яке є набагато вигіднішим при одиничних екземплярах або маленьких партіях.

Участь у роботі різних туристичних виставок, ярмарках, які мають величезне значення для пошуку партнерів і встановлення ділових зв'язків. Цей вид просування туристичної послуги належить до стимулювання збуту, спрямованого на посередників. [13, стр. 250]

Окремим каналом збуту є також інтерактивне просування (Інтернет, програми маркетингу, заздалегідь сплачені телефонні картки).

Позитивно настроєна щодо фірми і добре поінформована громадськість є одним з вирішальних чинників виживання фірми. PR (паблік рилейшнз) — вплив інформації на громадську думку. Від реклами PR відрізняється способом використання засобів масової інформації (3MI), часткою достовірності, з якою вона сприймається. Звичайно, PR і реклама повинні доповнювати один одного в рамках єдиної стратегії.

Арсенал інструментів для зв'язків з громадськістю широкий і різноманітний. Для застосування туристичним фірмам можна запропонувати прес-реліз. Для кожного ЗМІ прес-реліз пишеться окремо і не містить прямого заклику купувати послуги конкретної туристичної фірми. Зазвичай це стаття в газеті, присвячена темі туризму або якійсь конкретній країні, де мимоволі згадується назва фірми і пропозиція купити поїздку в цю країну. Також застосовують метод зв'язку з громадськістю з використанням відеофільмів. Як правило, це цикл телепередач, присвячених подорожам і туризму, в яких вказується назва і телефон фірми, що пропонує тури в яку-небудь обговорювану країну.

Порівняно новим видом PR стали поштові листівки. Туристична компанія вітає своїх постійних клієнтів з я ким-побудь святом. Можно наприклад, періодично інформувати клієнтів за допомогою своїх листів про нові тури і зниження цін. Таким чином, зі сфери PR поштові листівки від туристичної компанії переходять до галузі поштової реклами. [18, стр. 140]

Під час розроблення ефективної маркетингової стратегії туристична компанія має брати до уваги як своїх наявних і потенційних споживачів, так і конкурентів. Вона повинна постійно аналізувати конкурентів і розробляти конкурентні маркетингові стратегії, які забезпечать їй ефективне позиціонування щодо конкурентів і нададуть максимально можливу конкурентну перевагу.

1.5. Формування стратегії конкурентоспроможності туристичного підприємства

Пріоритетне значення в умовах мінливого зовнішнього середовища, забезпечення стійких конкурентних позицій та довгострокового успіху підприємства має розробка оптимальної конкурентної стратегії. Конкурентна стратегія являє собою комбінацію визначених видів діяльності і процесів, які дозволять фірмі залучити цільову групу клієнтів. Таким чином, стратегія припускає узгодження різних напрямків діяльності компанії, завдяки якому всі зусилля слугують послідовному зміцненню потенційних конкурентних переваг компанії на ринку [19, c. 112].

На сучасному етапі економічного розвитку поведінка компаній зумовлюються, по-перше, конкуренцією на ринку, а по-друге, умовами ринку. Діяльність компанії при цьому є реакцією на конкуренцію та умови попиту і пропозиції, тобто реакцією на сили, які знаходяться за межами її контролю. Кожна сучасна компанія намагається дотримуватись такої стратегії, яка дає їй можливість успішно подолати п'ять чинників конкуренції та досягти максимальної віддачі від капіталовкладень, виходячи з конкретної ситуації на ринку. Фірма досягне конкурентної переваги лише тоді, коли вона краще від своїх суперників зуміє подолати сили конкуренції та виконати роботу по залученню покупців [15, стр. 163].

Конкурентна перевага - це рівень відповідності внутрішніх характеристик підприємства умовам зовнішнього середовища, який дозволяє підприємству задовольняти потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти. Джерела конкурентної переваги можуть бути різноманітними: створення і надання споживачам послуг вищої якості; досягнення мінімального, у порівнянні з конкурентами, рівня витрат; вигідне географічне розташування; розробка послуг, які задовольняють потреби споживачів краще, ніж послуги конкурентів; надання покупцям більшої цінності за ті ж самі гроші (комбінація гарної якості, гарних послуг та прийнятних цін). Усе це означає намагання фірми надати споживачам те, що вони вважають виключною цінністю. Основною причиною успіху одних фірм та невдачею інших є наявність або відсутність у фірми конкурентної переваги. Конкурентна стратегія являє собою план дій фірми, спрямований на досягнення успіху в конкурентній боротьбі на даному ринку.

При формуванні конкурентної стратегії підприємств на ринку туристичних послуг слід враховувати наступні особливості конкуренції на даному ринку.

      основним предметом купівлі-продажу на ринку являються туристичні продукти - тури, що являють собою комплекс послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі;  тому результати конкурентної боротьби турпідприємств визначаються перш за все конкурентоспроможністю турпродуктів, що реалізуються.