Фактори впливу на рекреаційнй потреби населення

       Рекреаційна діяльність відпочиваючих і організаторів  відпочинку виступає як процес організації  простору й часу, тобто як діяльність, що творить, організує, надає їм деяку  впорядкованість.  

       Для рекреаційної діяльності типові впорядкованість  і одночасно періодичність. Це обумовлене як природними ритмами й циклами (добовими, сезонними й ін.), так  і циклічністю (із чергуванням праці  й побуту) соціально-побутової діяльності відпочиваючих і суспільства ( зокрема, організаторів відпочинку).  

       Рекреаційна діяльність вивчається в рамках рекреалогії  й рекреаційної географії.  Рекреалогія - це міждисциплінарна наука про рекреаційні системи, заснована на парадигмах (відчуттях, цілях і звичках) екології людину.

       Основні поняття рекреалогії: рекреаційні  потреби людини, рекреаційні потреби  суспільства, рекреаційна діяльність відпочиваючих, рекреаційна діяльність організаторів відпочинку, рекреаційне заняття, рекреаційний час, рекреаційний простір, рекреаційна система.  

       Програма  обслуговування це певний цикл рекреаційних занять. Цикл рекреаційних занять - це:  

       1) взаємозалежна й взаємообумовлена  комбінація елементарних рекреаційних  занять, що виникають на базі  провідного (основного) заняття; 

       2) взаємозалежна комбінація різних  видів діяльності людей під  час відпочинку, що має цільову  орієнтацію; 

       3) програма відпочинку, що дозволяє  на основі поведінкових можливостей  і зразків реалізувати певні  рекреаційні цілі в конкретних  умовах. 

       Побудова  програм по циклах рекреаційних занять припускає спеціалізацію туристських  підприємств по окремих видах  рекреації. 

       Цикли рекреаційних занять діляться на зимові, літні й позасезонні. Туристський  рух носить сезонний характер. Воно проявляється переважно в періоди, коли можна ухвалювати сонячні ванни, купатися, займатися вітрильним, лижним, ковзанярським або іншими видами спорту. Існують, звичайно, і позасезонні  заняття, до них в основному ставляться заняття пізнавального й розважального  характеру, однак і вони сильніше проявляються все-таки в кращі  сезони.  

       Сезонний  спад викликає тимчасове вивільнення  робочої сили, якої потрібно знайти на цей період інше застосування, і  впливає на розподіл витрат проведення. За допомогою спеціально розроблених  туристських програм (поряд зі знижками) можна залучати в ці періоди додаткових клієнтів, зм'якшуючи негативний вплив  сезонності туризму. Будь-яка туристська програма має план заходів, реалізований для задоволення спеціалізованих  і конкретних запитів і інтересів  туристів. Це забезпечується правильно  й цікаво змодельованим циклом рекреаційних занять. 

       Цикли рекреаційних занять повинні задовольняти двом фундаментальним вимогам: корисності й індивідуальної привабливості.

3. Приморські  рекреаційні системи: Французька Ривє’ра, курорт Сочі, балтійські курорти, Акапулько, курорт Варни і  Канари.

       Французька  Рив'єра (як частина Рив'єри, розташованої як у Франції, так і в Італії) — південно-східний берег Середземного моря у Франції, розташований до сходу від міста Тулон до кордоні з Італією. Інша назва — Блакитний Берег (фр. Côte d'Azur). На Блакитному Березі також розташоване князівство Монако. Популярністю Блакитний Берег зобов'язаний приємному клімату — м'яка тепла зима й нежарке літо. Блакитний Берег вважається одним із кращих у світі місць для відпочинку, що робить готелі одними з найдорожчих у світі.

       Пляжі Блакитного Берега займають приблизно  третину всього узбережжя. Від Ментони до Антібу — «італійські» галькові пляжі, від Антиба на захід — «французькі» піщані. У західній частині Блакитного Берега зустрічаються також скелясті бухти, які в районі Кассіса нагадують норвезькі фіорди. У Франції всі пляжі загальнодоступні згідно із законом про приналежність морського берега державі, але на Французькій Рив'єрі є й платні пляжі, що належать або готелям, або клубам, і обладнані інфраструктурою: лежаки, парасольки від сонця, душ, туалети, кафе, бари, наявність водних розваг — скутери, човни, водні лижі. Деякі обладнані камерами схову й кабінками для перевдягання. На будь-якій платній зоні є безкоштовна ділянка. Канські пляжі обладнані привізним піском, тому строго платні, є лише невеликий загальнодоступний пляж — недалеко від Палацу фестивалів.

       Практично в кожному місті Блакитного Берега є своє казино, найвідоміше перебуває в Монте-Карло (Монако). Також поширені ресторани й нічні клуби (знамениті «Джимміс» у Монако й Каннах і «Королівська печера» у Сен-Тропе). Поруч із містечком Біот перебуває великий парк розваг, у який входять: «Марінеленд» (фр. Marineland) — найбільший морський зоопарк у Європі. Шоу за участю дельфінів, тюленів, морських левів, риб-мечоносців і акул. «Джунглі метеликів» (фр. Jungle aux Papillions) — тропічні метелики пурхають під дахом величезної оранжереї, де є мурашники й справжні пауки-птахоїди. Луна-парк (фр. Antibes Land) — парк атракціонів. Аквапарк (фр. Aquasplash) — парк із водними атракціонами. Маленька провансальська ферма (фр. La Petite Ferme Provencale) — на території в один гектар працює ляльковий театр. Поруч із містом Кань-Сюр-Мер розташований іподром, відомий нічними стрибками. 

       Сочі  займає загальну територію близько 3796 кв. км, простягнувшись уздовж узбережжя Чорного моря від м. Туапсе до прикордонної із Грузією р. Псоу на 145 км.

       Природно-ресурсний  потенціал Сочинського субрегіону послужив каталізатором розвитку санаторно-курортної діяльності. Його основу становить сукупність рекреаційних і лікувальних факторів: кліматичних умов, запасів мінеральних вод, морської акваторії, рельєфу й інших. Природно-ресурсний потенціал рекреації в м. Сочі можна розглядати з позиції освоєних ресурсів і ресурсів, придатних до освоєння. Обсяг залучених в оборот природних ресурсів дозволяє вести рекреаційно-туристську діяльність протягом усього року, хоча теплий сезон, звичайно, переважніше. Основний природний фактор рекреації - море. У межах міста налічується 123 пляжі. Загальна площа діючих пляжів міста становить 1866 тис. кв. м, при цьому ширина пляжу коливається від 0 м до 55 м.

       Із  усіх установ сфери туризму «зоряну» атестацію мають 120 засобів розміщення (готелів, пансіонатів, санаторіїв, баз  відпочинку), з них «п'ять зірок» — 4, «чотири зірки» — 14, «три зірки» — 60 і «дві зірки» — 40 об'єктів. Сочі (разом із селищем Червона Галявина, що перебувають в 39 км від Сочі) стане першим містом із субтропічним кліматом, де будуть проведені зимові Олімпійські ігри (2014 року).  

       Балтійські  курорти: Сестрорецьк, Зеленогорськ, Свєтлогорськ, Піонерський і Зеленоградськ у Росії, Юрмала в Латвії, Паланга й Нерингу в Литві, Сопот, Хель і Кошалін у Польщі, Альбек, Бінц, Гейлігендамм і Тіммендорф у Німеччині, Пярну й Нарва-Йиесуу в Естонії.

       Українські  туристи не дуже дарують польські береги на балтійському морі. Вони при пошуку й покупці турпакетів у Європу, навіть і не запитують про курорти Польщі, начебто не знають, що там теж є море. Та й у каталогах туроператорів дуже рідко зустрічаються подібні пропозиції. Однак це дарма, адже в кожній країні можна знайти свої принадності й феномени.

       Взагалі, для аматорів активного відпочинку, Балтійські курорти - це найсправжніший морський рай. Шукачі пригод зможуть напрокат побрати акваланг, опуститися під воду й вивчати кістяки старих затонулих кораблів - їх, таємничих і звіданих, на Балтійському узбережжі як кілька сотень. А ще незвідані очікують своїх відкривачів.

       Балтійські  береги Польщі славляться природними парками, у яких живуть найрідші орлани-білохвости, де побачити можна самі величезні на території Центральної Європи рухливі дюни. Висоти деяких дюн досягають сорока метрів, а самі з них активні пересуваються зі швидкістю в десять метрів за рік. 

       Акапулько, повне найменування — Акапулько-Де-Хуарес (исп. Acapulco de Juarez) — портове місто й туристичний центр на тихоокеанському узбережжі Мексики, штат Герреро, розташований в 300 кілометрах західніше столиці Мехіко.

       Туризм  у Мексиці розвивається у двох основних напрямках, тут широко розвинений «сусідський туризм» зі США. Перше пов'язане з рекреаційним використанням численних пам'ятників прадавньої индіанської культури в центральних гірських районах і на півострові Юкатан. Головний туристський центр у центральних районах - столиця Мехіко. Другий напрямок — розвиток приморського відпочинку, переважно на Тихоокеанському узбережжі. Один з головних, найстарших і самих популярних морських курортів Мексики й Карибського району приморських курортів — Акапулько. Він щорічно залучає мільйони туристів райським кліматом, білосніжними пляжами, фантастичним нічним життям і казкової краси затокою (бухта Акапулько відноситься до чотирьох найкрасивіших заток світу). В 1950-е роки прославився як улюблений курорт голлівудських кінозірок і мільйонерів. Ще у 1976 р. Мексику відвідувало 3,2 млн. туристів приїжджаючих переважно зі США. Наразі цей популярний серед мексиканців курорт відомий своїм насиченим нічним життям. Зараз, коли хвиля інтересу з боку американської кіно-еліти вже давно зійшла на ні, Акапулько — цілком демократичний курорт, про колишню славу якого нагадують хіба що відбитки верхніх кінцівок на так званій Стіні Слави.

       Крім  сприятливих кліматичних ресурсів (особливо в зимовий період із грудня до травня), чистих океанічних пляжів і своєрідного культура але-історичного потенціалу бурхливому розвитку туризму сприяє надзвичайно вигідне, географічне положення щодо ємного північноамериканського туристського ринку. З Канади й США на літаку в країни Карибського району можна долетіти за 2,5-3 години. 

       Варна (болг. Варна, лат. Odessus; з 20 грудня 1949 до 20 жовтня 1956 — Сталін) — портове місто й курорт у Болгарії. Місто є третім по чисельності населення в Болгарії, великим культурним і фінансовим центром, а також важливим транспортним вузлом країни. Варна розташована на північному сході країни недалеко від кордону з Румунією на Чорноморському узбережжі Болгарії. На захід від міста розпростирається довге озеро, у яке впадає ріка Провадійска.

       Клімат  субтропічний. Середня температура січня +2 °C, липня — +23 °C. Варна розташована на півночі зони субтропіків, узимку клімат міста зазнає впливу від помірного, можливі снігопади й заморозок, улітку відчувається вплив тропіків (можлива жара до +40 °C). Постійний сніжний покрив у Варні не встановлюється й кліматична зима в місті не наступає взагалі. Кліматичне літо починається в травні й триває до початку-середини жовтня, осінь довга й тепла. Середня температура року +12,5 °C, в останні роки перевищила +13 °C (в 2010 році склала +14,3 °C). У літній період температура води становить близько +20…+30 °C, у жаркі дні пісок на пляжах нагрівається до 65 °C.

       На  околицях міста клімат підходить  для вирощування середземноморських видів рослин, таких як гранат, яблуко, ківі, фінік, рис, лавровий лист. Середня висота хвиль у затоці Варни близько 61 див.

       До  півночі від Варни перебувають  найбільші курорти: Святі Костянтин  і Олена (колишній «Дружба»), Золоті піски й Албена. 

       Канарські острови (исп. Islas Canarias, буквально — «собачі острови», від лат. canis — собака) — архіпелаг із семи островів вулканічного походження в Атлантичному океані, недалеко від північно-західного узбережжя Африки (Марокко й Західна Сахара). Острова належать Іспанії і є одним з автономних співтовариств цієї країни. Столиць дві, Санта Крус де Тенерифі й Лас Пальмас де Гран Канария, але до 1927 року Санта Крус де Тенерифі був єдиною столицею.

       Архіпелаг складається із семи великих населених  островів і декількох маленьких, усього — 13 островів. Географічно вони входять у групу вулканічних островів разом з Азорськими островами, островами Зеленого Мису й Мадейрою. У центрі знаходиться найбільший острів — Тенерифі (Tenerife) (2057 кв. км), який є найбільшим і самим густонаселеним островом.

       Клімат  Канар тропічний пасатний, помірковано  жаркий і сухий. Острови ці гористі, тому на клімат і погоду впливає також висота й рельєф. Це особливо помітно на Тенерифі, Ла Пальма, Гран Канария — найвищих островах архіпелагу. Про них говорять, що це «континенти в мініатюрі»: клімат разюче змінюється від рівня моря до узбережжя, де температура навіть узимку рідко відхиляється від оцінки в 20° С, до 2000 м висоти, піднявшись на яку можна побачити сніг, іноді навіть влітку. Для всього архіпелагу характерна значна різниця в кліматі й погоді між північчю й півднем — північні острови більш зелені, вологі, південні — сухі.

         Канарські острова вражають туристів пишнотою місцевої флори. Природа архіпелагу настільки багата й різноманітна, що острова можна зрівняти з континентом у мініатюрі. Величні гірські ланцюги й родючі долини, густі тропічні й субтропічні ліси, вулканічні напівпустелі, гірські ущелини, піщані дюни - усі контрасти природи знайшли своє відбиття в ландшафті островів. Для берегової лінії, уздовж якої зосереджені готелі й туристичні комплекси, характерне чергування великих відкритих пляжів із золотого або чорного піску й скелястих і стрімчастих ділянок, що утворюють гроти й маленькі бухти. 

       М'який клімат із прадавніх часів залучав  людей на Канарські острови. Саме там перебували знамениті грецькі  сади Гесперіди. Головну славу островам принесла їхня найбагатша флора й  водоплавна фауна, як магнітом, що притягає натуралістів із усього миру. На острові  Гранів Канарія знаходиться дюнний пляж Маспаломас площею 250 га. Крім цього  спокійного піщаного берега, на острові  Гранів Канария є також дикі круті  ділянки для экстрималів, такі як Гігуі, або мрія альпініста - обриви висотою кілька сотень метрів, наприклад, Анден-Верде.