Фактори впливу на рекреаційнй потреби населення

МІНІСТЕРСТВО  освіти і НАУКИ  УКРАЇНИ

____________________________________________________________ 
 
 
 

кафедра ___________________________________ 
 
 
 
 

Контрольна РОБОТА 

з предмету:____________________________________________________ 

на тему:________________________________________________________

_______________________________________________________________ 
 
 

Виконав(ла):                                                          ст. _______________________ 

гр.________________________ 

Номер залікової книжки:                                      __________________________ 

Дата  здачі на перевірку:                                        «____»______________201__р 

Керівник:                                                                __________________________ 
 
 
 

Запоріжжя - 2011 
 

ЗМІСТ 

1. Фактори впливу на рекреаційні потреби населення 3

2. Поняття рекреаційної програми 8

3. Приморські рекреаційні системи: Французька Ривє’ра, курорт Сочі, балтійські курорти, Акапулько, курорт Варни і Канари. 10

Список використаної літератури 16 
 

1. Фактори впливу на рекреаційні потреби населення

       Формування  системи рекреаційного природокористування  є об'єктивним наслідком зростаючих потреб суспільства в рекреації. При розгляді рекреаційного природокористування  необхідно перш за все визначити  соціально-економічну суть рекреації, її місце і роль у розвитку суспільства.

       Для сучасного етапу суспільного  розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення  сил людини. Термін "рекреація" є сукупністю етимологічних значень: recreatio (лат.) - відновлення; recreation (франц.) - розвага, відпочинок, зміна дій, яка виключає трудову діяльність і характеризує простір, пов'язаний з цими діями. Отже, поняття "рекреація" характеризує не тільки процес і заходи щодо відновлення сил людини, але і той простір, в якому це відбувається. Це той випадок, коли сукупність етимологічних значень терміна досить повно визначає суть явища і процесу.

       Таким чином, рекреація - це процес відновлення  фізичних, духовних і нервово-психічних  сил людини, який забезпечується системою заходів і здійснюється у вільний  від роботи час на спеціалізованих  територіях. Таке визначення підкреслює відновлювальну функцію рекреації.

       Формування  рекреаційних потреб відбувається під  впливом комплексу факторів, які  можуть бути згруповані наступним чином:

       Соціально-економічні фактори: рівень розвитку виробничих сил; рівень споживання, у тому числі послуг; рівень розвитку сфери відпочинку і туризму; реальні грошові доходи населення; роздрібні ціни на товари і послуги, у тому числі рекреаційні; рівень розвитку транспортної інфраструктури і транспортних засобів; тривалість відпусток; постановка реклами та інформації про рекреаційні райони і маршрути; соціальний і професійний склад населення; рівень культурного життя; рухливість населення; національні традиції.

       Демографічні  фактори: співвідношення міського і сільського населення (ступінь урбанізації); статево-вікова структура населення; склад і розмір сімей; особливості розселення.

       Соціально-психологічні фактори: інтенсивність культурних і ділових зв'язків (комунікабельність); тип культурного життя; вплив моди; ціннісні орієнтації особистості.

       Медико-біологічні фактори: стан здоров'я населення.

       Природні  фактори: природна зона, в якій проживає людина; особливості географічного положення по відношенню до морів, озер, річок, гірських хребтів та інших природних об'єктів.

       Різні країни і регіони світу все  ще відрізняються за всім комплексом умов життєдіяльності свого населення. Це є основою для формування різних рекреаційних потреб. Різні культурні  цінності, відмінна глибинна цивілізаційна  ментальність народів, розмаїття національних характерів, способів мислення, уподобань, особливостей повсякденного життя, його соціально-економічний рівень дуже впливають на рекреаційні потреби, їх трансформацію у просторі і  часі.

       У цілому рекреаційні потреби в  Україні формуються під впливом  таких чинників, як рівень доходів  населення, культурно-освітній рівень, стан здоров'я. Несприятлива демографічна ситуація призводить до постійного збільшення частки людей похилого віку зі специфічними рекреаційними потребами. Виходячи на пенсію, японці або південні корейці  матеріально забезпечені і мають  здоров'я для активних мандрівок  по всьому світу. Українські пенсіонери здебільшого ледве зводять кінці  з кінцями і змушені виживати. їхні природні рекреаційні потреби  задовольняються недостатньо.

       Демографічна  криза супроводжується екологічною  і соціально-економічною кризою. Це призводить до погіршення стану  здоров'я і середовища життєдіяльності  нації. Тому постійно зростає рівень захворюваності населення у більшості  областей України. Так, у 1990 р. частка населення, визнаного умовно здоровим, становила 62,6 %. У 1995 р. цей показник знизився до 53,7 %, у 2005 р. — до 28,2 %. Таким чином, основною рекреаційною потребою населення України все більше стає потреба в лікуванні. Задовольняється ця потреба, за оцінками спеціалістів, лише менш як на 10 %.

       Фактично  кожен громадянин будь-якої держави  має усвідомлену чи неусвідомлену  потребу у вивченні своєї країни, мандрівках і екскурсіях по рідному  краю. І ця потреба у нас задовольняється  дуже слабо. Десь 75 % становить виїзний  туризм. Лише 4 з кожних 100 громадян України  брали участь у турах по рідній землі. Фактично соціально-економічна криза і несформованість середнього класу перетворили рекреацію  і туризм на елітарне заняття, недоступне більшості населення.

       За  рівнем реалізації рекреаційно-туристичних  потреб усі країни можна поділити на декілька груп. Вони реально визначаються загальним рівнем їх соціально-економічного розвитку. Найадекватніше в наш час  соціально-економічний розвиток країни характеризує показник виробництва  валового національного продукту (ВНП) у доларах США на одну особу. За ним усі держави планети об'єднуються  у три групи: високо-розвинуті  країни, середньорозвинуті та ті, що розвиваються.

       До  високорозвинутих країн Міжнародний  валютний фонд зараховує всі країни Західної Європи, а також США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Японію, Південну Корею, Сінгапур, Тайвань та Ізраїль. Всього до "елітного клубу" економічно високорозвинутих країн належать близько  ЗО держав. Це в них формується попит  на рекреаційно-туристичні послуги. Цей  попит ґрунтується на постійному зростанні і диверсифікації рекреаційних потреб. Високорозвинуті країни є  також своєрідними "законодавцями  моди" на ті чи інші рекреаційні потреби, ресурси і території. Специфічною  ознакою їх економіки є переважання  частки галузей, пов'язаних з міжнародною  сферою послуг, де виділяється міжнародний  туризм.

       Група середньо розвину тих країн значно менш однорідна, ніж група високорозвинутих. Коливання показників ВНП на одну особу тут доволі значне. Тому виділяються країни з економічним розвитком дещо вищим за середній і країни, які мають соціально-економічний рівень нижчий за середній. Вони доволі суттєво різняться за власними рекреаційними потребами і можливістю їх реалізації.

       До  першого підтипу країн цієї групи  належать Греція, Бразилія, Аргентина, Уругвай, Мексика, Угорщина, Чехія, Чилі та деякі ін. Ці держави швидко та стабільно розвиваються і поступово  наближаються до групи високорозвинутих країн. Рекреаційні потреби їх громадян постійно диверсифікуються. Зростає  і можливість їх задоволення. Причина  відносної відсталості цих країн  у розвитку продуктивних сил пов'язана  з тим, що впродовж багатьох років  їх розвиток гальмувався військовими  диктатурами, тоталітарними комуністичними режимами, політичною та економічною  залежністю від інших держав. Багато цих держав мають значні природні, рекреаційні і трудові ресурси, які нині активно залучаються  в національний господарський комплекс.

       Другий  підтип формують країни з нижчим за середній рівнем розвитку економіки. Ці країни на сучасному етапі розвитку, на відміну від попередніх, характеризуються внутрішньою політичною нестабільністю. У них е впливові сили, які гальмують  перебудову суспільства на прогресивніший устрій, поширена корупція, всім керують  злочинні олігархічні клани. Це стосується не лише деяких колишніх пострадянських і соціалістичних країн, а й тих, де значну роль відіграє тіньовий капітал, мафіозні структури, внутрішній ринок  належить іноземним компаніям тощо. Наприклад, це Білорусь, Росія, Болгарія, Україна, Молдова, Латвія, Литва, Колумбія, Парагвай, Індонезія, Філіппіни, Туніс, Марокко тощо. Тут задовольняються  переважно рекреаційні потреби "еліти".

       Основна частина людства в наш час  живе в країнах, що розвиваються. Найбільше  їх в Африці, чимало в Азії, Америці  та Океанії. Переважно це колишні  колонії. В їхнього населення  здебільшого немає політичної волі і прагнень до прогресивних змін у  суспільстві. Низький освітній рівень, злидні, корупція, злочинність, політична та економічна залежність від інших країн не створюють передумов для піднесення економіки. Ці країни фактично є ресурсними донорами розвинутих країн. Рекреаційні потреби більшої частини населення не йдуть далі пасивного відпочинку після роботи в домашніх умовах.

       Активний  відпочинок (туризм) може знижувати  рівень захворювань на найнебезпечніші  серцево-судинні хвороби майже  наполовину. Не набагато менша його дія в попередженні психічних  розладів. Захворювання органів дихання  зменшуються майже на 40%, нервів і  кістково-мязової системи - майже  на 30%, органів травлення - більше як на 20%. Багаторічні дослідження показують, що в перший місяць після активного  відпочинку відновлюваність праці  зростає на 15-25%, в подальшому вона знижується і через 4-8 місяців досягає  попереднього (до відпочинку) рівня. Це означає, що Середньорічний приріст  продуктивності праці в результаті активного відпочинку, який базується  на широкому використанні Природних  та історико-культурних рекреаційних ресурсів, знаходиться на рівні 3%. Наведені дані наочно характеризують роль рекреації  як інтенсивного фактора відновлення  робочої сили. Якщо ж врахувати  вплив рекреації на зростання  культурного рівня працівників  і всебічний розвиток особистості, то її значення незмінно зростає.

       Узагальнюючи  все вищесказане, можна поділити функції рекреації на 3 основні  групи: медико-біологічну, соціально-культурну, економічну. Медико-біологічна функція полягає в санаторно-курортному лікуванні й оздоровленні. Оздоровлення з допомогою туризму - один з шляхів вирішення проблеми зняття виробничої і невиробничої психологічної втоми людини. Соціально-культурна функція - це провідна функція рекреації. Культурні, або духовні потреби - це потреби пізнання в найширшому розумінні, пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому. Економічна функція рекреації полягає у відновленні робочої сили працівників.

2. Поняття рекреаційної програми

       Діяльність (заходи) по розширеному відтворенню  людських сил називається рекреаційною діяльністю. Програмне обслуговування й рекреаційна діяльність взаємозалежні  між собою. Без рекреаційної діяльності, без рекреаційних занять неможлива  гарна програма обслуговування. Тому можна сказати, що рекреаційні заняття  є основою туристських програм.  

       Історично склалося так, що термін «рекреаційна діяльність» несе сьогодні подвійне навантаження. З одного боку, у нього  вкладаються поняття про діяльність людини й груп населення; з ним  зв'язані поняття «рекреаційні заняття», «цикли занять». З іншого боку, з  ним зв'язане поняття про специфічну діяльність суспільства по організації  умов здійснення населенням діяльності по задоволенню потреб ( те, що ми називаємо  діяльністю організаторів відпочинку). Можливо, згодом ці два поняття розійдуться  й кожне з них буде позначатися  своїм терміном.