Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні

Міністерство освіти України

Київський Національний Економічний Університет

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему :

“ Прибуткове оподаткування  підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні “

 

 

 

 

Виконав : студент 7 групи 

4 курсу ФЕФ  

Вертелецький Д.Б.

Науковий керівник : Хлівний  В.К.

 

 

К и ї в      1 9 9 7

 

П л  а н

Вступ

 

На початку формування  на Україні  власної податкової системи система  оподаткування прибутку підприємств  знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі . Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін  .Головні ідеї цієї концепції були наступними :

1. Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально , високі ж прибутки  підприємств посередників та громадян є аморальними .
2. Основним доходом громадян має бути заробітна платня , яка є майже однаково невисокою для всіх галузей .
3. Амортизація є витратою а не зменшенням  податкового зобов’язання

Така політика стала причиною формування ситуації коли :

1. Податок  на доходи громадян займав незначне місце в формуванні  дох одної частини бюджету держави , а основний тягар був перенесений на підприємства .
2. Громадяни не мали можливості розпочати власну справу ( власних доходів не вистачало , а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців )
3. Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій

Через це  на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих  приватних підприємств призвело до того , що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції . Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств , що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.

Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге  місце  за обсягами в дохідної частини держбюджету   таке зменшення вимусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів . Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те , що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток , а й витрати виробництва . Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження  , що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.

Особливе  місце в розвитку оподаткування  прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності , а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосування таких пільг засвідчив , що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів .

Так надання пільг окремим благодійним  фондам ( низка указів Президента за 1994 – 1995 роки призвело до згортання  ділової активності та монополізації  деяких продуктів підакцизної групи . Надання пільг “ чорнобильцям “ ( 1991 рік )  зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами .

Також викликає подив надання пільг  або відстрочення податкових платежів для державних підприємств ( березень 1996 року ) через нестачу обігових коштів . Я вважаю , що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства  функціонувати , про його фактичне банкруцтво . В дійсності ж держава тягне на собі борги багатьох підприємств не визнаючи їх банкрутами . Без сумніву є підприємства без яких не можливе ефективне функціонування економіки , для них повинна існувати підтримка держави . Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника , залишаючись єдиним комплексом , або бути розпроданими для виплати боргів .

Найбільш парадоксальним є також  те що фактично при ставці податку 30 % фактично підприємства сплачують  на 10 – 15 % більше . Таке переоподаткування  витікало насамперед з наступних  правил обліку фінансових результатів  діяльності підприємства :

1. Не дозволялося переносити збитки отримані в поточному податковому періоді на майбутні періоди.
2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва  в поточному періоді видатки по придбанню матеріальних запасів , що будуть використовуватися в майбутніх періодах
3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів невведених в експлуатацію
4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший ніж лінійний метод амортизації .

Досі діє правило , що забороняє  продаж товарів за ціною нижчою за собівартість , не зважаючи на значне зростання товарних запасів ( зараз вони складають 40 % від ВВП )¹

 Побудова в Україні економіки  відкритого типу , розмаїття форм  власності та джерел отримання  доходів , постійна потреба держави  в отриманні фінансових ресурсів  і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства .

Слід зазначити , що в  країнах з розвинутою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок з громадян та податок на додану вартість .Питома вага ж надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна .( від 2 до 15 % ) ( Схема №1). Він в цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів . При цьому існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень .

 В Україні спостерігається  протилежна ситуація : питома вага  надходжень в держбюджеті   коливалась в різні роки від  19 до 25  % . В 1996 р. основну частку зведеного бюджету України складав податок на додану вартість ( 21 % ) та податок з прибутку підприємств ( 19 % )  , питома ж вага податку на доходи громадян склала лише 9 %   ² 

Орієнтуючись на світові тенденції , які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств  і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Закон України  “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ””( далі - Закон )

 

 

 

 

 

Схема №   1 Структура  федерального бюджету США за 1994 фінансовий рік³

 

 

 

 

 

Розділ  2   Зміни державної  політики в Україні щодо оподаткування  прибутку юридичних осіб

 

 

 

Принципіально новим  в прийнятому Законі є визначення об’єкта оподаткування. У відповідності зі ст.6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим  доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств на Україні . Це певною мірою викличе деякі складнощі в обліку , бо бухгалтерській облік використовує принцип , за яким  ціна товару базується на собівартості і не може бути нижчою за неї . Але я вважаю що нові принципи обрахунку фін результатів це лише перший крок до зміни системи бухгалтерського обліку у відповідності зі світовими стандартами взагалі.  

2.1 Особливості обчислення  валових витрат

 

Кардинальних змін зазнав порядок формування та списання  витрат виробництва .  Тепер ці важливі процеси пов’язані з придбанням ресурсів  , а не з їх включенням до ціни товару . Це дозволить підприємствам , які вимушені робити великі запаси для забезпечення безперервності процесу виробництва , підвищити мобільність своїх фінансових ресурсів .

Позитивним моментом у включенні видатків до складу валових  витрат є наступне :

1. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з науково-технічним забезпеченням діяльності підприємства , раціоналізаторством та винахідництвом незалежно від того призвели такі заходи до збільшення валових доходів чи ні
2. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з провадженням гарантійних ремонтів та замін проданих товарів , гарантійний термін по яких не завершився але не більше 10 % сукупної вартості реалізованих товарів
3. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з проведенням рекламних та передпродажних кампаній по товарах , які розповсюджує платник податку
4. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з виплатою чи нарахуванням  відсотків за борговими зобов’язаннями на протязі звітного періоду , якщо такі виплати пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку .

На мій погляд до витрат виробництва слід також було б  включити витрати на впровадження прямих інвестицій . Якщо це не прийнятно для  держави в повному обсязі то можна  було б встановити певну пропорцію по віднесенню витрат на прямі інвестиції до валових витрат .

2.2 Врегулювання питань  сумнівної та безнадійної заборгованості

 

Сумнівні та безнадійні борги підприємств , що давлять важким пресом на економіку України в  цілому звернули на себе увагу і законодавця . Нарешті були зроблені логічні висновки , що сумнівна та безнадійна заборгованість може вплинути на  прибуток підприємства не тільки з настанням термінів позовної давності , а й значно раніше. Таким чином віднесення зазначеної заборгованості на фінансовий результат діяльності може бути здійснено не по настанню терміну позовної давності  , як це було встановлено п. 62 Положенням про організацію бухгалтерського обліку  та звітності в Україні , а раніше  , але при дотриманні умов зазначених в статті 12 Закону . Розглянемо такі умови докладніше .

1. Затримка в оплаті здійснюється без погодження з платником податку
2. Затримка повинна перевищувати термін 30 діб з дати визначеної умовами угоди
3. Платник податку має звернутися до суду з проханням провести утримання заборгованості з боржника і подати до податкового органу повідомлення про зменшення валового доходу та копію рішення суду про прийняття справи до розгляду

Розглядаючи ці три умови  треба звернути увагу на деякі  розбіжності  Закону України “  Про внесення змін до Закону України  “ Про оподаткування прибутку підприємств “” та Арбітражно-процесуального  Кодексу України . Справа в тому , що в більшості випадків дата звернення із заявою про стягнення заборгованості в суд та дата винесення визначення про початок розгляду справи можуть істотно відрізнятися , і , опиняючись в різних податкових періодах вплинути на правильне відображення платником в обліку валового доходу .

Виходячи з під пункту 12.1.4 Закону зменшення валового доходу платник податку може здійснити в тому податковому періоді , в якому він подав заяву до суду про стягнення заборгованості з боржника . Залишається сподіватися , що центральний орган державної податкової інспекції при розробці правил зменшення валового доходу прийме до уваги вказані вище неузгодженості

2.3 Удосконалення системи  нарахування амортизації

 

Докорінних змін зазнала  система нарахування амортизації .

Відповідно до нового порядку нарахування амортизації  та ведення обліку основних засобів збільшення балансової вартості основних фондів , що підлягають амортизації , відбувається не після введення їх в експлуатацію , а відразу після їх придбання .

Принципіально новим  є те,  що нарахування амортизації  відбувається не на первинну вартість . а фактично на залишкову. Відповідно до Статті 8 Закону суми амортизації визначаються шляхом застосування норм амортизацій до балансової вартості , яка визначається за формулою :

Б(а) = Б  +  П  -  В  -  А

Б(а) – балансова вартість на початок звітного періоду

Б     - Балансова вартість на початок періоду попереднього за звітний

П     - Сума видатків понесених  на придбання , покращання , ремонту  основних фондів на протязі періоду , що передував звітному

В     - Вартість основних фондів виведених з експлуатації в попередньому періоді

А     - Сума амортизаційних відрахувань нарахованих в попередньому періоді

Порівняно зі старим законодавством значно збільшені ставки амортизаційних відрахувань . Для групи 1 до якої відносять  будівлі та споруди ставка встановлена  у розмірі 5 % на рік .Це пояснюється  тим , що :

1. Амортизація відноситься на собівартість продукції
2. Вартість  основних фондів даної групи як правило дуже велика
3. Велика ставка призвела б до значного зростання цін

Для групи 2 ( офісне обладнання , інструменти ,транспорт , ) ставка встановлена у розмірі 25 % . Це найбільш мобільна частина основних фондів тому для неї встановлена найбільш висока ставка амортизації , яка забезпечує відшкодування вартості основних фондів на 80 – 90 % за перші 3 –4 роки їх експлуатації

Для інших видів основних фондів встановлена ставка 15 % . Але платник податку може встановити прискорені норми амортизації

1. рік експлуатації – 15 %
2. рік експлуатації –30 %
3. рік експлуатації – 20 %
4. рік експлуатації – 15 %
5. рік експлуатації – 10 %
6. рік експлуатації – 5 %
7. рік експлуатації – 5%

Для прискорених норм амортизації  встановлене  обмеження : її не можуть застосовувати платники податку  які випускають продукцію на яку  встановлені державні регульовані  ціни.

Наступною істотною позитивною зміною є надання можливості платникам  податку проводити щорічну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції за рік .

Не звертаючи на те , що процес нарахування  амортизації зазнав значних змін залишилися певні недоліки . На мій  погляд необхідно зробити амортизацію  не видом витрат , а зменшенням податкових зобов’язань . Тобто на суму амортизаційних нарахувань зменшується сума податку на прибуток , що підлягає  перерахуванню до бюджету.