Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2012 в 21:02, курсовая работа
При зіставленні будь-яких даних, що характеризують економічні явища чи процес у часі й у просторі, широко використовуються відносні статистичні показники - індекси. Вони дозволяють розрахувати і порівняти складні соціально-економічні явища, які складаються з безпосередньо непорівнянних елементів. Індекси засновані на звітних і базисних даних у залежності від відношення показників до змісту дослідження. Елементами індексів є величина, що індексується, її тип (форма), вага, термін виконання. Використання індексів дозволяє створювати математичні моделі і проводити розрахунки щодо фінансового положення фірми і планів її розвитку.
При аналізі своєї діяльності фірма проводить дослідження і фіксує висновок про фактори, які впливають на її роботу. Вик
Вступ.................................................................................................................... 3
Розділ 1. Індексний метод у статистичних дослідженнях економіки................ 5
1.1 Сутність індексного методу....................................................................... 5
1.2 Зв’язок індексного методу з іншими методами статистики................... 11
Розділ 2. Практичні аспекти використання індексів у вивченні ринку.......... 16
2.1 Індивідуальні і загальні індекси............................................................. 16
2.2 Особливості застосування агрегатних індексів..................................... 18
2.3 Визначення середніх індексів.................................................................. 25
2. 4 Індекси з постійними і перемінними вагами.......................................... 27
Розділ 3. Багатофакторний індексний аналіз в економічних дослідженнях.. 30
3.1 Сутність і проблеми багатофакторного індексного аналізу.................. 30
3.2 Принципи побудови багатофакторних індексних моделей................... 31
Висновок............................................................................................................ 40
Список використаної літератури.................................
Головне в індексному
методі перехід від аналізу
кількісних відмінностей між
елементами порівнюваних
З математичної сторони індексування є формальним прийомом виразу однієї величини за допомогою двох або більше інших величин, виходячи з наявності функціональної залежності між ними. На частку статистики доводиться обґрунтування методологічних питань побудови агрегатних індексів, принципів зважування показників, що індексуються, форм наукової абстракції тощо. При цьому має місце прив'язка статистичних аспектів індексування до економічної природи явищ, конкретна економічна оцінка отриманих індексів і т.д., що загалом зумовлює тісний зв'язок індексного методу з економічними науками. Для поглибленого пізнання суті величин, що індексуються, і підвищення практичної цінності індексного методу загалом, необхідна тісна ув'язка його положень з діалектичним підходом до явищ, що досліджуються. Мета індексування – не просто оперування індексами, а проникнення в діалектичну природу взаємозв'язку між даними явищами, забезпечення об'єктивної кількісної характеристики цього взаємозв'язку і цілеспрямоване її використання в практичній діяльності.
Якщо говорити про
фактичну участь перерахованих
наук в індексному методі, що
сформувався, то потрібно
Зокрема, спостерігається
явна перевага математичних
1.2 Зв’язок індексного
методу з іншими методами
Принципова відмінність
індексного методу від
Досі немає чіткого визначення індивідуальних індексів, хоч в індексному методі вони використовуються досить широко. Л.С.Казінець визначає індивідуальні індекси як відносні показники, обчислені за ознакою однорідності натуральної форми одиниць сукупності, що вивчається; складні явища, на його думку, можуть бути розкладені на такі прості елементи, які певною мірою є однорідними. Показники, що характеризують зміну більш або менш однорідних елементів складного явища, називаються індивідуальними індексами. [6, с. 20] Інакше кажучи, тут має місце повна ідентичність між категоріями "відносні величини" та "індивідуальні індекси".
За Г.Бакланов не всяка відносна величина може бути названа індексом. Індексами можна вважати лише такі відносні показники, які характеризують зміну явищ у часі (тобто динаміку), результат порівняння явищ у просторі (територіальні індекси). Характерно, що, обчислюючи індекси, ми зіставляємо у часі або в просторі явища одного і того ж економічного змісту. Не можна тому вважати індексами відносні показники структури (відношення частини до цілого), інтенсивності або координації. [2, с. 4-5]. Звідси випливає, що відмінності між індексами і відносними величинами існують, але лише в певній частині. Однак, там, де має місце співвідношення явищ одного і того ж економічного змісту, відмінності між ними ніби зникають.
Отже, є підстави визнати,
що відмінність між
Аналогічне перетворення відносних величин в індивідуальні індекси відбувається також тоді, коли відносна зміна явища відображається за допомогою індексів його елементів. Характерно, що в таких випадках оперуємо тільки відносними величинами і проте, маємо на увазі не метод відносних величин, а індексний метод. Пояснюється це тим, що відносні величини виступають в певній взаємопов'язаній системі. Тому одні і ті ж показники мають дві назви: якщо вони поза системою, то їх називають відносними величинами, а якщо в системі, – індексами. З таким положенням, на наш погляд, можна погодитися, бо воно дозволяє провести більш чітку межу між згаданими методами.
Використовуючи здатність
звичайних відносних величин
перетворюватися в систему
Цей показник, що розглядається поза системою, не містить ніяких ознак індексу, чого не можна сказати про індекс цін різнорідних товарів. Останній показник, безперечно, є індексом у будь-якому випадку, тому що обчислюється він тільки індексним методом.
Таким чином, індексний
метод тісно пов'язаний з
У індексній теорії
виникає багато суперечок,
В полеміці про відмінність між індексами і коефіцієнтами динаміки форма відображення величин відіграє не головну роль, оскільки за формою не можна однозначно визначити, який показник виходить внаслідок зіставлення величин – індекс чи коефіцієнт динаміки. Формально будь-яке явище можна представити у вигляді добутку певних елементів, але це не означає, що відносини всіх явищ можна таким чином звести до індексів. Однак, це і не означає, що співвідношення реальних величин на відміну від умовних завжди дає в результаті звичайний коефіцієнт динаміки. Відповідно до прийнятої концепції одна і та ж форма відображення вихідних даних в одному випадку означає розрахунок індексів, в іншому розрахунок коефіцієнтів динаміки. Якщо це вихідне положення продиктоване необхідністю подальшого взаємопов'язаного аналізу зміни даного явища з показниками зміни його елементів, то, безперечно, ми маємо справу з індексним методом, і показник співвідношення таких величин називається індексом. У такому випадку розгорнуте відображення складних явищ диктується постановкою задачі. У всіх інших випадках, коли ми обчислюються позасистемний показник співвідношення величин, він, незалежно від форми відображення величин, що зіставляються, буде являти собою звичайний коефіцієнт динаміки або порівняння.
І ще один аспект
форми відображення індексних
розрахунків. Прийняті в
При такому підході процес побудови формул зважених індексів буде "сферою дії" не індексного методу, а теорії середніх величин. Одночасно індексний метод "позбудеться" проблеми "зважування" індивідуальних індексів, яка, безперечно, є атрибутом методу середніх величин, а не індексного методу. Індексному методу "залишиться" тільки результат обчислення – зведений індекс. Саме так, на наш погляд, потрібно проводити межу між методом середніх величин та індексним методом. Отже, занотуємо як висновок: для порівняння явищ недостатньо застосовувати тільки середні або тільки відносні величини. Виходячи із взаємопов'язаного існування явищ виникає необхідність в інших методах їх порівняння, а саме в таких, які являли б собою "певний синтез як середніх, так і відносних величин". Такі методи і носять назву індексного, а результати їх застосування називаються індексами [13, с. 363]. За різними формами розрахунків стоїть в кінцевому підсумку специфічна мета – охарактеризувати кількісну залежність між явищами відповідно до їх реальної причинно-наслідкової природи існування.
Розділ 2. Практичні аспекти використання індексів у вивченні споживчого ринк.
2.1 Індивідуальні і загальні індекси
У залежності від ступеня охоплення підданих узагальненню одиниць досліджуваної сукупності індекси підрозділяються на індивідуальні (елементарні) і загальні.
Індивідуальні індекси
характеризують зміни окремих
одиниць статистичної
Важливою особливістю загальних індексів є те, що вони мають синтетичні й аналітичні властивості.
Синтетичні властивості індексів полягають у тому, що за допомогою індексного методу виробляється з'єднання (агрегування) у ціле різнорідних одиниць статистичної сукупності.
Аналітичні властивості індексів полягають у тому, що за допомогою індексного методу визначається вплив факторів на зміну досліджуваного показника. Використання індексів в аналітичних цілях - один з важливих аспектів економічних розробок. На основі вивчення складу і ролі факторів, виявлення сили їхньої дії здійснюються можливості кваліфікованого управління розвитком економічних процесів не тільки в потрібному напрямку, але і з заздалегідь заданими параметрами.
Для визначення індексу
треба зробити зіставлення не
менш двох величин. При
Основним елементом
індексного відношення є
Індивідуальні індекси
прийнято позначати і, а
, (2.1)
при цьому q1 і q0 - кількість продажів окремого товарного різновиду в поточному і базисному періодах у натуральних вимірниках.
Для визначення
, (2.2)
Для ефективної роботи
фірми необхідно збирати,
Информация о работе Індексний метод у статистичних дослідженнях економіки