Індексний метод у статистичних дослідженнях економіки

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2012 в 21:02, курсовая работа

Краткое описание

При зіставленні будь-яких даних, що характеризують економічні явища чи процес у часі й у просторі, широко використовуються відносні статистичні показники - індекси. Вони дозволяють розрахувати і порівняти складні соціально-економічні явища, які складаються з безпосередньо непорівнянних елементів. Індекси засновані на звітних і базисних даних у залежності від відношення показників до змісту дослідження. Елементами індексів є величина, що індексується, її тип (форма), вага, термін виконання. Використання індексів дозволяє створювати математичні моделі і проводити розрахунки щодо фінансового положення фірми і планів її розвитку.
При аналізі своєї діяльності фірма проводить дослідження і фіксує висновок про фактори, які впливають на її роботу. Вик

Содержание работы

Вступ.................................................................................................................... 3
Розділ 1. Індексний метод у статистичних дослідженнях економіки................ 5
1.1 Сутність індексного методу....................................................................... 5
1.2 Зв’язок індексного методу з іншими методами статистики................... 11
Розділ 2. Практичні аспекти використання індексів у вивченні ринку.......... 16
2.1 Індивідуальні і загальні індекси............................................................. 16
2.2 Особливості застосування агрегатних індексів..................................... 18
2.3 Визначення середніх індексів.................................................................. 25
2. 4 Індекси з постійними і перемінними вагами.......................................... 27
Розділ 3. Багатофакторний індексний аналіз в економічних дослідженнях.. 30
3.1 Сутність і проблеми багатофакторного індексного аналізу.................. 30
3.2 Принципи побудови багатофакторних індексних моделей................... 31
Висновок............................................................................................................ 40
Список використаної літератури.................................

Содержимое работы - 1 файл

курсовая по статистике.docx

— 65.49 Кб (Скачать файл)

 Головне в індексному  методі перехід від аналізу  кількісних відмінностей між  елементами порівнюваних систем  до аналізу кількісних відмінностей  між системами загалом. Іншими  словами, аналіз на рівні частковості здійснюється з метою його синтезу на рівні загального. У цьому проявляється єдність аналітичної і синтетичної функцій індексного методу. Математичні аспекти відображення взаємозв'язків є формальною стороною справи, похідною від якісної суті взаємозв'язків. Головним виступає розв'язання проблеми про те, чи дійсно даний взаємозв'язок функціональний за формою, а в практичному відношенні, – чи вірна вона за змістом і чи істотна за економічною значимістю. Така постановка питання передбачає розгляд індексного методу на стику декількох наук: статистики, математики, економіки і філософії.

 З математичної сторони індексування є формальним прийомом виразу однієї величини за допомогою двох або більше інших величин, виходячи з наявності функціональної залежності між ними. На частку статистики доводиться обґрунтування методологічних питань побудови агрегатних індексів, принципів зважування показників, що індексуються, форм наукової абстракції тощо. При цьому має місце прив'язка статистичних аспектів індексування до економічної природи явищ, конкретна економічна оцінка отриманих індексів і т.д., що загалом зумовлює тісний зв'язок індексного методу з економічними науками. Для поглибленого пізнання суті величин, що індексуються, і підвищення практичної цінності індексного методу загалом, необхідна тісна ув'язка його положень з діалектичним підходом до явищ, що досліджуються. Мета індексування – не просто оперування індексами, а проникнення в діалектичну природу взаємозв'язку між даними явищами, забезпечення об'єктивної кількісної характеристики цього взаємозв'язку і цілеспрямоване її використання в практичній діяльності.

 Якщо говорити про  фактичну участь перерахованих  наук в індексному методі, що  сформувався, то потрібно відзначити  певну несумірність між ними.

 Зокрема, спостерігається  явна перевага математичних аспектів  в збиток економічній, особливо діалектичній, стороні питання. Правда, це не дуже помітне в межах того вельми вузького кола індексних моделей, якими зазвичай оперує теорія статистики. Але варто ознайомитися зі сферою застосування індексного методу ширше, особливо при переході до багатофакторного аналізу, як відразу дає про себе знати обмеженість його теоретичної бази. Це пояснюється тим, що наявна теорія індексів, в арсеналі якої практично відсутні елементи діалектики, не в змозі виробити досить обґрунтовану методологію багатофакторного індексного аналізу. Не випадково останній представлений в учбовій літературі вельми слабо, а в деяких виданнях про нього взагалі не згадується. Одним словом, існують вагомі аргументи щодо розширення теоретичних основ індексного методу. Більш широке його розуміння дозволяє глибше осмислити місце і роль індексного методу в системі статистичних методів і перетворити його в фундаментальну наукову концепцію дослідження функціональної залежності між явищами.

1.2 Зв’язок індексного  методу з іншими методами статистики 

 Принципова відмінність  індексного методу від найбільш  близьких до нього методів  відносних і середніх величин полягає в системному підході до дослідження явищ на основі об'єктивно існуючого між ними взаємозв'язку. Разом з тим, у даних методів є формальна схожість, що зумовлює дискусії про те, до яких методів відносити ті або інші схожі прийоми обробки статистичних даних. Зокрема, існує багато точок зору на так звану проблему індивідуальних індексів, тобто індексів, що відносяться до окремих елементів сукупності.

 Досі немає чіткого визначення індивідуальних індексів, хоч в індексному методі вони використовуються досить широко. Л.С.Казінець визначає індивідуальні індекси як відносні показники, обчислені за ознакою однорідності натуральної форми одиниць сукупності, що вивчається; складні явища, на його думку, можуть бути розкладені на такі прості елементи, які певною мірою є однорідними. Показники, що характеризують зміну більш або менш однорідних елементів складного явища, називаються індивідуальними індексами. [6, с. 20] Інакше кажучи, тут має місце повна ідентичність між категоріями "відносні величини" та "індивідуальні індекси".

За Г.Бакланов не всяка відносна величина може бути названа індексом. Індексами можна вважати лише такі відносні показники, які характеризують зміну явищ у часі (тобто динаміку), результат порівняння явищ у просторі (територіальні індекси). Характерно, що, обчислюючи індекси, ми зіставляємо у часі або в просторі явища одного і того ж економічного змісту. Не можна тому вважати індексами відносні показники структури (відношення частини до цілого), інтенсивності або координації. [2, с. 4-5]. Звідси випливає, що відмінності між індексами і відносними величинами існують, але лише в певній частині. Однак, там, де має місце співвідношення явищ одного і того ж економічного змісту, відмінності між ними ніби зникають.

Отже, є підстави визнати, що відмінність між індивідуальними  індексами і відносними величинами існує, але знову-таки, все залежить від того, який підхід до дослідження  динаміки явищ: системний або позасистемний. При системному підході відносні величини неминуче перетворюються в індивідуальні індекси, оскільки за ними обчислюються складні індекси, що відображають динаміку двох і більше взаємопов'язаних явищ. Індивідуальні індекси не являють собою показників особливого типу. Називаючи ту або іншу відносну величину індивідуальним індексом, статистик лише підкреслює, що ця величина призначена для розрахунку складного індексу.

 Аналогічне перетворення відносних величин в індивідуальні індекси відбувається також тоді, коли відносна зміна явища відображається за допомогою індексів його елементів. Характерно, що в таких випадках оперуємо тільки відносними величинами і проте, маємо на увазі не метод відносних величин, а індексний метод. Пояснюється це тим, що відносні величини виступають в певній взаємопов'язаній системі. Тому одні і ті ж показники мають дві назви: якщо вони поза системою, то їх називають відносними величинами, а якщо в системі, – індексами. З таким положенням, на наш погляд, можна погодитися, бо воно дозволяє провести більш чітку межу між згаданими методами.

 Використовуючи здатність  звичайних відносних величин  перетворюватися в систему індексів, можна обчислити умовні показники,  які не можна виразити в якісній формі.

Цей показник, що розглядається  поза системою, не містить ніяких ознак  індексу, чого не можна сказати про індекс цін різнорідних товарів. Останній показник, безперечно, є індексом у будь-якому випадку, тому що обчислюється він тільки індексним методом.

 Таким чином, індексний  метод тісно пов'язаний з методом  відносних величин в тому значенні, що він використовує звичайні  відносні величини для вирішення  специфічних задач, що мають  на меті охарактеризувати взаємозв'язок  явищ або кількісно виразити  які-небудь її наслідки. З цією ж метою індексний метод "підтримує" зв'язок і з методом середніх величин, зокрема, він використовує метод середніх для визначення зведених індексів на основі індивідуальних.

 У індексній теорії  виникає багато суперечок, зумовлених  відривом форми індексів від їх змісту і призначення. Більше того, в окремих дослідженнях форма настільки превалює над змістом, що останній видається чимось другорядним або взагалі неіснуючим. За Г.Баклановім зіставлення двох середніх величин прийнято називати індексом змінного складу, хоч в цьому випадку одержимо коефіцієнт динаміки. Нарешті, відношення двох сум, якщо його можна представити у вигляді відношення двох сум добутку певних величин, звичайно, називається індексом без всяких застережень. [2, с. 6].

В полеміці про відмінність між індексами і коефіцієнтами динаміки форма відображення величин відіграє не головну роль, оскільки за формою не можна однозначно визначити, який показник виходить внаслідок зіставлення величин – індекс чи коефіцієнт динаміки. Формально будь-яке явище можна представити у вигляді добутку певних елементів, але це не означає, що відносини всіх явищ можна таким чином звести до індексів. Однак, це і не означає, що співвідношення реальних величин на відміну від умовних завжди дає в результаті звичайний коефіцієнт динаміки. Відповідно до прийнятої концепції одна і та ж форма відображення вихідних даних в одному випадку означає розрахунок індексів, в іншому розрахунок коефіцієнтів динаміки. Якщо це вихідне положення продиктоване необхідністю подальшого взаємопов'язаного аналізу зміни даного явища з показниками зміни його елементів, то, безперечно, ми маємо справу з індексним методом, і показник співвідношення таких величин називається індексом. У такому випадку розгорнуте відображення складних явищ диктується постановкою задачі. У всіх інших випадках, коли ми обчислюються позасистемний показник співвідношення величин, він, незалежно від форми відображення величин, що зіставляються, буде являти собою звичайний коефіцієнт динаміки або порівняння.

 І ще один аспект  форми відображення індексних  розрахунків. Прийняті в статистиці  поняття "середні арифметичні"  і "середні гармонічні" індекси  торкаються зовнішньої, формальної  сторони їх обчислення і затушовують  справжню економічну суть цих  розрахунків. Насправді вони є  зведеними, узагальнюючими індексами,  нічим не відмінними від індексів, обчислених в агрегатній формі.  Різниця полягає лише в методології обчислення. При агрегатній формі дотримується традиційно індексна методологія, а в інших випадках використовується методологія середніх величин (арифметичної або гармонічної). Іншими словами, вони відрізняються за формою, але схожі по суті. Тому всі такі індекси потрібно називати зведеними (загальними, узагальнюючими), враховуючи ту обставину, що розрахунок їх може бути різним. За І.Сусловім індекси, що отримуються першим способом, називаються агрегатними, а ті що отримуються другим способом – середніми. [12, с. 254] Доцільніше викласти так: загальні індекси, що отримуються будь-яким способом, є узагальнюючими показниками, хоча в одному випадку вони обчислюються власне індексним методом, в іншому – методом середніх зважених величин.

 При такому підході процес побудови формул зважених індексів буде "сферою дії" не індексного методу, а теорії середніх величин. Одночасно індексний метод "позбудеться" проблеми "зважування" індивідуальних індексів, яка, безперечно, є атрибутом методу середніх величин, а не індексного методу. Індексному методу "залишиться" тільки результат обчислення – зведений індекс. Саме так, на наш погляд, потрібно проводити межу між методом середніх величин та індексним методом. Отже, занотуємо як висновок: для порівняння явищ недостатньо застосовувати тільки середні або тільки відносні величини. Виходячи із взаємопов'язаного існування явищ виникає необхідність в інших методах їх порівняння, а саме в таких, які являли б собою "певний синтез як середніх, так і відносних величин". Такі методи і носять назву індексного, а результати їх застосування називаються індексами [13, с. 363]. За різними формами розрахунків стоїть в кінцевому підсумку специфічна мета – охарактеризувати кількісну залежність між явищами відповідно до їх реальної причинно-наслідкової природи існування.

 

Розділ 2. Практичні аспекти  використання індексів у вивченні споживчого ринк.

 2.1  Індивідуальні і загальні індекси

 У залежності від  ступеня охоплення підданих узагальненню одиниць досліджуваної сукупності індекси підрозділяються на індивідуальні (елементарні) і загальні. 

 Індивідуальні індекси  характеризують зміни окремих  одиниць статистичної сукупності. Загальні індекси виражають зведені  (узагальнюючі) результати спільної  зміни всіх одиниць, що утворять  статистичну сукупність. З загальних індексів виділяють іноді групові індекси (субіндекси), що охоплюють тільки частина (групу) одиниць у досліджуваній статистичній сукупності.

 Важливою особливістю  загальних індексів є те, що  вони мають синтетичні й аналітичні властивості.

Синтетичні властивості  індексів полягають у тому, що за допомогою індексного методу виробляється з'єднання (агрегування) у ціле різнорідних одиниць статистичної сукупності.

Аналітичні властивості  індексів полягають у тому, що за допомогою індексного методу визначається вплив факторів на зміну досліджуваного показника. Використання індексів в аналітичних цілях - один з важливих аспектів економічних розробок. На основі вивчення складу і ролі факторів, виявлення сили їхньої дії здійснюються можливості кваліфікованого управління розвитком економічних процесів не тільки в потрібному напрямку, але і з заздалегідь заданими параметрами.

 Для визначення індексу  треба зробити зіставлення не  менш двох величин. При вивченні  динаміки соціально-економічних явищ порівнювана величина (чисельник - індексного відношення) приймається за поточний (чи звітний) період, а величина, з якою проводиться порівняння, - за базисний період. Якщо в індексному відношенні порівнюється величина фактичного рівня розвитку явища з величиною планового завдання, то підставу порівняння називають плановим рівнем.

 Основним елементом  індексного відношення є величина, що індексується. Під нею розуміється значення ознаки статистичної сукупності, зміна якої є об'єктом вивчення. Так, при вивченні зміни цін величиною, що індексується є ціна одиниці товару р. При вивченні зміни фізичного обсягу товарної маси в якості величини, що індексується виступають дані про кількість товарів у натуральних вимірниках q.

 Індивідуальні індекси  прийнято позначати і, а загальні  індекси - І. Індивідуальні індекси  фізичного обсягу реалізації  товарів і визначаються за  формулою:

,                 (2.1)

 при цьому q1 і q0 - кількість продажів окремого  товарного різновиду в поточному і базисному періодах у натуральних вимірниках.

 Для визначення індивідуальних  індексів цін застосовується  формула: 

,                 (2.2)

 Для ефективної роботи  фірми необхідно збирати, обробляти  і вивчати інформацію про рух  продукції, щоб планувати систему  транспортування сировини, просування  товару від початкової стадії  до кінцевої. Та ж задача постає  і перед органами державної  статистики, на інформацію яких  спирається уряд при прийнятті  рішень про економічну політику країни. Отже, для досягнення позитивних результатів на всіх рівнях економіки важливо застосування і вивчення статистики продукції.

Информация о работе Індексний метод у статистичних дослідженнях економіки