Світовий досвід призначення суддів

     Київський національний університет  імені Тараса Шевченка

     Юридичний факультет 
 
 
 
 

     Реферат з предмету актуальні  проблеми судоустрою на тему: Світовий досвід призначення суддів 
 
 
 

     Виконав: Студент 1 курсу магістратури

                                       2 групи

                                                          Черниш Олександр 
 

     Київ-2009

     План:

     Вступ………………………………………………………………...ст.3;

1. Призначення суддів у США. Порівняння з Україною………..ст.3-8;
2. Призначення судді у Великій Британії………………………...ст.6-12;
3. Призначення судді в Австрії……………………………      …ст.12-15;

Висновок…………………………………………………………ст.16-17;

Список  літератури…………………………………………………….ст.18;

Додатки………………………………………………………………...ст.20. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ:

     Суд – один з найважливіших органів  у державі, без якого було б  неможливим спонукання суб’єктів суспільних відносин до дотримання законів, прийнятих  уповноваженими органами. Ключовою фігурою  у даному органі є суддя, який керує  судовим процесом, слідкує за дотриманням  процедури та законності. Прийняття судового рішення суддею може вирішити долю тієї чи іншої людини, тому правильність його прийняття вимагає відповідального, професійного, незаангажованого ставлення до даної процедури. Саме тому питання призначення суддів на посади є одним із ключових у випадку, коли мова йде про побудову демократичного суспільства, диктатуру закону чи права, прагнення створити країну цивілізованого світу.

     Історія України, як самостійної, незалежної держави 21 століття налічує 18 років. Спадщина Радянської правової системи лягла на плечі Українського законодавця, що мав визначити процедуру призначення суддів на посади. Корупція, заангажованість, безвідповідальність, недовіра народу до суду через яку сьогодні так лихоманить суди усіх рівнів… Чи можливо було уникнути змінивши умови та процедуру обрання суддів на посади? Це питання риторичне. Та не врахувати світовий досвід ряду країн, історія формування судочинства яких налічує сотні років, було б злочином. Не важливо до якої системи права належить країна! Посада судді залишається однією з найважливіших та найвідповідальніших у країні, яка є основою правового суспільства. І якщо звернутися до практики призначення суддів у різних країнах світу можна знайти багато позитивних відмінностей, що відрізняють їх “шлях” від нашого. Посада судді – це місія, яку може виконувати лише свідома, порядна, досвідчена людина, спеціаліст своєї справи. І саме виходячи з цих умов відбувається призначення судді на посаду.

Призначення суддів у США. Порівняння з Україною

       Судова система у Сполучених Штатах складається з федеральних судів і судів штатів, до складу яких входять, відповідно, федеральні судді і судді штатів. Призначення на посаду федерального судді у США вважається найбільшим професійним досягненням у кар’єрі юриста. Бути суддею означає обіймати одну із найбільш шанованих посад в американському суспільстві. Судді користуються повагою через те, що вони самі поважають себе. Водночас, обрання на посаду голови суду прирівнюється до просування до ще більш високого статусу, роль цієї посади в американській судовій системі часто описується, як primus amongst the pares, тобто перший серед рівних. Незважаючи на таке визначення, обов’язки голови суду здебільшого носять церемоніальний та адміністративний характер. Наприклад, координування діяльності суду, призначення зустрічей та організація конференцій, а також представлення суду під час зовнішніх заходів і подій. На противагу досить поширеній думці, голова суду не контролює судові справи і не розподіляє справи між конкретними суддями. Тим не менше, роль голови суду є важливою, а отже доцільним є порівняння порядку обрання голови суду в Сполучених Штатах та Україні.

       Конституція Сполучених Штатів передбачає, що президент має право призначати федеральних суддів за порадою та згодою сенату США. По завершенні процедури затвердження, «судді Верховного суду, а також нижчих судів залишаються на своїх посадах, доки поводяться бездоганно, і мають у визначені терміни одержувати за свою службу винагороду, що не повинна зменшуватися протягом усього часу їх урядування». Ці захисні механізми (довічне перебування на посаді і заборона на зменшення заробітної плати) гарантовані Конституцією для того, щоб федеральні судді не боялися втратити свою посаду чи одержати зменшену заробітну плату за винесення рішень, які не підтримує президент чи Конгрес. Ця захищена свобода виносити політичне чи суспільне непопулярне рішення є однією із необхідних умов існування нашої демократії.

Хоча  федеральні судді у судах, утворених  відповідно до статті III Конституції, перебувають на своїх посадах доти, доки поводяться бездоганно, Конституцією передбачена можливість усунення їх з посади шляхом імпічменту і засудження за державну зраду, хабарництво та інші тяжкі злочини і провини. Імпічмент — це конституційна процедура, відповідно до якої палата представників США (далі — палата) може винести посадовій особі обвинувачення за підозрою у «зловживанні посадою» із подальшим розглядом справи по суті сенатом. Федеральний суддя може бути усунутий з посади лише за умови визнання його винним голосами двох третин членів сенату. Процедура імпічменту застосовується досить рідко.

На рівні штатів, принаймні для деяких судів, використовується метод призначення комісією, або так званий план заслуг. Незважаючи на розповсюдженість системи призначення комісією протягом другої половини двадцятого сторіччя і постійну кампанію на її підтримку, судді у більшості штатів досі обираються шляхом загальних виборів. Крім нього, судді у двох штатах (Вірджінія і Південна Кароліна) обираються законодавчими органами штатів. Нарешті, у разі виникнення вакансії, судді штатів призначаються губернаторами.

       Для порівняння, Конституція України передбачає, що перше призначення на посаду судді здійснюється президентом строком на п’ять років. Після цього терміну судді обираються Верховною Радою. Для надання допомоги у процесі призначення суддів Конституцією України передбачене створення Вищої ради юстиції, яка складається із представників усіх гілок влади і вповноважена вносити «подання про призначення суддів на посади». Окрім цього, Конституцією передбачений Конституційний суд України у складі 18 суддів, причому президент, Верховна Рада і з’їзд суддів призначають або обирають по шість суддів. Судді Конституційного суду «призначаються на дев’ять років без права бути призначеними на повторний строк». Нарешті, у Конституції України перелічені випадки, коли суддя може бути усунутий з посади.[1]

       На федеральному рівні система, за якої безстрокове призначення суддів на посаду здійснюється президентом, із наступним затвердженням сенатом, є кращою, ніж система, за якої президент призначає суддів лише на початковий п’ятирічний термін, із простою можливістю бути у майбутньому обраними на довічні посади парламентом. Остання система свідчить про менший ступінь судової незалежності, оскільки судді виконують свої функції лише протягом певного фіксованого строку, а потім мають постати перед парламентом для обрання. Після закінчення початкового п’ятирічного терміну на посаді, парламент може проголосувати як за, так і проти обрання судді на посаду безстроково. Така послідовність подій викликає занепокоєння. Перше призначення на п’ять років може фактично виконувати для парламенту роль випробувального строку. Кожен суддя, який хоче бути перепризначеним, перебуватиме під тиском необхідності узгоджувати свої рішення із політичними сентиментами, які домінують на той момент у парламенті. Як зазначалося раніше, одним із наріжних каменів розвинутої демократії є надання суддям можливості виносити рішення без страху покарання. Таким чином, було б краще, щоб судді призначалися безстроково від початку.

       Окрім процесу затвердження суддів на посаді, українська та американська судові системи також визначають порядок призначення голови кожного суду. Для початку, «Голова Верховного суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування пленумом Верховного суду України в порядку, встановленому законом». Крім цього, «Голова Конституційного суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного суду України зі складу суддів Конституційного суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк». Водночас, хоча голови Конституційного суду та Верховного суду обираються їх колегами, голови нижчестоящих судів в Україні призначаються президентом.

       У судовій гілці влади Сполучених Штатів так само існують кілька різних підходів до обрання голови суду. На рівні федеральних окружних судів і окружних апеляційних судів (далі — апеляційні суди) критерії для досягнення та припинення статусу голови суду є практично ідентичними. За винятком кількох незначних зауважень, суддя просувається на посаду голови суду, якщо він чи вона «перебуває на постійній активній службі і є старшим за суддівським стажем відносно тих суддів, які: а) не досягли віку 64 років; б) перебували на посаді окружного (чи апеляційного) суду протягом принаймні одного року; і в) не перебували раніше на посаді голови суду». Строк перебування на посаді голови суду обмежується семирічним терміном, і за звичайних обставин не може продовжуватися після дати «досягнення [суддею] віку 70 років». Підхід, який застосовується у федеральних окружних судах і апеляційних судах, грунтується на принципі старійшинства, і не бере до уваги політичний склад чи переваги окремих суддів. Таким чином, політичні міркування повністю виключені.

       Окрім цього підходу, у Сполучених Штатах визнаються ряд інших способів призначення голови суду. По-перше, голова Верховного суду США пропонується на посаду президентом, із наступним затвердженням сенатом. По-друге, щодо Суду США з федеральних претензій (утвореному відповідно до статті І Конституції), кодекс законів США передбачає, що президент визначає одного суддю із числа суддів Суду федеральних претензій, який не досяг віку 70 років, як голову суду. Після призначення голова Суду федеральних претензій виконує свої функції протягом будь-якого строку на розсуд президента, але не може залишатися на посаді після досягнення сімдесятирічного віку. По-третє, голова Податкового суду США (також утвореному відповідно до статті І Конституції) обирається його чи її колегами на дворічний термін. Зокрема «Податковий суд принаймні один раз на два роки визначає одного суддю головою суду». По-четверте, судді федеральних окружних судів відповідного округу вповноважені обирати голову Суду США з питань банкрутства для цього округу. Призначення затверджується простою більшістю голосів; проте у випадках неможливості досягти таку більшість, голос голови федерального окружного суду вважається вирішальним.Підсумовуючи, відзначимо: найбільш розповсюдженою у Сполучених Штатах процедурою обрання голови суду на федеральному рівні є система, заснована на тривалості стажу на посаді судді. В Україні, за винятком Конституційного суду і Верховного суду, голови яких відповідно до Конституції України обираються шляхом таємного голосування, голови більшості нижчестоящих судів призначаються президентом. Повноваження президента України стосовно призначення голів цих судів нині є предметом дискусії. На користь збереження таких повноважень наводиться наступна аргументація: якщо президент призначатиме голів судів, такі голови матимуть за собою авторитет президентської адміністрації, а отже, зможуть ефективно виконувати свої обов’язки. Водночас, критики такого підходу заперечують, що призначення голів судів президентом наділяє їх можливістю здійснювати надмірний вплив на внутрішні справи і рішення суду. 
 

Призначення судді у Великій  Британії

     Віднедавна  у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії, судова система  якої є об’єктом пошани та зразковості, суттєво змінено систему добору суддів. Зміни, як і в Україні, зумовлені прагненням вдосконалити неналежну й, зокрема, на думку критиків, корумповану систему призначень на суддівські посади. Новели встановлюють, що добір суддів проводить спеціальна Комісія з питань суддівських призначення (далі – КСП) – незалежна установа, створена в квітні 2006 р. відповідно до Акта про конституційну реформу 2005 р., що поступово перебирає функцію суддівських призначень від лорда-канцлера. Членами Комісії є судді, практикуючі юристи та пересічні громадяни. В структурі Комісії діє Комісія з питань добору та особистих якостей (КДО). Разом КСП та Судова адміністрація її Величності (СА) – відповідальні установи за призначення на суддівські посади. Призначення судді складається з ряду етапів:

1. Робота КСП розпочинається із виявлення за допомогою СА суддівських вакансій. Відтак, КСП за спеціальною процедурою та, керуючись встановленими критеріями щодо посади, опікується пошуком найкращих кандидатів для заповнення вакансій. КСП рекомендує лорду-канцлеру лише одного кандидата на одну вакансію. Кандидатуру може бути відхилено, однак, з обґрунтуванням відмови. Лорд-канцлер не вправі призначати альтернативного кандидата. Процедура та критерії добору можуть залежати від характеру вакантної посади та критеріїв добору, встановлених СА. Детальніше вони викладаються в супроводжувальних документах під час добору. На наступному етапі відбувається оголошення та поширення інформації: поширюється інформація про вакансії, зокрема, через загальнонаціональну пресу, юридичні видання та в мережі Інтернет. КСП вживає заходів «на місцях», аби детально поінформувати потенційних кандидатів про систему призначення суддів. Вона також співпрацює з іншими організаціями з метою поширення інформації про вакансії та процес добору суддів загалом.

Далі  кандидати складають заяви та інформаційні матеріали: КСП оптимізувало заяву на заповнення вакансії, яка раніше вважалася складною (нині до 10 сторінок замість 20). Заява готується і подається стосовно кожної вакансії окремо. Разом із заявою потенційним заявникам надсилаються інформаційні матеріали з детальними роз’ясненнями щодо критеріїв та порядку проведення добору.

Це  перевірка придатності та особистих якостей (character): отримавши заяву, КСП перевіряє кандидата на придатність за критеріями, встановленими СА, а також особисті якості кандидата.