Шлюбно-сімейна ситуація, та сімейна політика

     Шлюбно-сімейна  ситуація, та сімейна політика

                                      

                                    ПЛАН 

                                      

     1. Демографічна ситуація в Україні                          

     2. Організаційно-правове забезпечення  реалізації сімейної

     політики                                                    

     3. Державна політика в сфері  сім'ї                          

     Висновок                                                   

     Список  використаної літератури                             

      

                     1. Демографічна ситуація в Україні 

      

          Кризова  ситуація в царині  відтворення населення назрівала   а 

      80-х  pp. Враховуючи інерційність  демографічних процесів, подолати 

       її вдасться не скоро. 

       Демографічна  криза  знаходить свій вияв у  депопуляції.  Від

      1991   p.   в   Україні   кількість  померлих  перевищує   кількість 

      

     народжених.  Протягом певного часу чисельність  населення  зростала

      

     навіть  у такій ситуації за рахунок позитивного  сальдо міграційного

      

     балансу. Однак із 1993 p. почалася депопуляція, й за 1993-1998 pp.

      

     чисельність населення зменшилася на 1,7 млн. чоловік.  На  початок 

      

     2000  p. вперше чисельність населення  України стала меншою  за  50

      

     млн. чоловік.

      

          Основна  причина  природного  скорочення населення  України  —

      

     зниження  протягом тривалого часу рівня народжуваності. Так, якщо в 

      

     1990 p. кількість народжених на 1 тис.  чоловік населення становила 

      

     12,7   чоловіка,   то   в   1998  —  8,3.   Загальний   коефіцієнт 

      

     народжуваності  в Україні ще ніколи на був таким низьким.

      

          На тлі постійного скорочення  кількості народжуваних позитивно 

      

     виглядає  процес зниження рівня смертності. Якщо в  1990-1995  pp.

      

     кількість   померлих  постійно  зростала  й  підвищувався   рівень

      

     смертності,  то вже в 1996 p. коефіцієнт смертності  зменшився  на

      

     1,3%  і становив 15,2 померлих на 1 тис.  жителів. У наступні  роки 

      

     смертність  населення продовжувала знижуватися.

      

          Фактором  сприятливого  впливу  на  демографічну  ситуацію  є 

      

     зменшення  смертності новонароджених. У 1998 p. було зареєстровано 

      

     5422  померлі  дитини віком до 1 року, що на 13,7%  менше,  ніж  у 

      

     1997,  Дитяча  смертність зменшилась  у 19 регіонах.  Серед  причин 

      

     смертності   немовлят   переважають   стани,   що   виникають    у

      

     перинатальному  періоді  (37,6%  померлих  немовлят)  та  вроджені

      

     аномалії (28,5%).

      

          Коефіцієнт    народжуваності   залежить   не    тільки    від 

      

     інтенсивності  дітонародження, а й  від  змін  у  статево-віковому

      

     складі   населення.   Сумарний  коефіцієнт  народжуваності,   який

      

     враховує  рівні народжуваності у вікових  групах, протягом бО-х-80-х 

      

     pp. був майже незмінним — близько  2 дітей. У 90-х pp. цей показник 

      

     став  швидко знижуватись: у 1989 p. він становив 1,9 дитини,  а  в

      

     останні  роки  —  близько  1,3  (в міських  поселеннях  —  1,1,  в 

      

     q3k|q|j3i   місцевості  —  1,7).  Динаміка  сумарного  коефіцієнта 

      

     народжуваності  свідчить  про зростаючі  масштаби  однодітності  й 

      

     бездітності.  Рівень народжуваності в Україні  слід  оцінювати  як

      

     украй  недостатній,  оскільки  він давно  не  забезпечує  простого

      

     відтворення  населення:  нетто-коефіцієнт  відтворення   населення 

      

     становить 0,6 (при необхідній величині цього  показника не менш  як

      

     1,0).

      

          На рівень народжуваності безпосередньо  впливає співвідношення 

      

     кількості  шлюбів  і  розлучень.  Останніми  роками  простежується 

      

     поступове   зменшення  кількості  шлюбів  і  достатньо   стабільна 

      

     динаміка  зменшення рівня розлучень.

      

          1996  p.  кількість шлюбів знизилася  до найнижчого  рівня  за 

      

     весь  повоєнний  час:  6,0 на 1 тис. чоловік.  У  1997  p.  рівень

      

     шлюбності   становив  6,8  на  1  тис.  чоловік.  Факт  незначного

      

     збільшення  шлюбності  не  дає підстав  розраховувати  на  початок

      

     сталого  її зростання. За 1998 p. кількість зареєстрованих  шлюбів

      

     знову скоротилася на 10,8%.

      

     Окреслилась тенденція до поступового зменшення  числа 

     зареєстрованих  розлучень. Частота розлучень практично  не змінилася 

     з 1976 p. Коефіцієнт розірвання шлюбів на той час дорівнював 3,7

     розлучення  на 1 тис. чоловік. Найвища його величина зафіксована  в 

      

     1992  p.  —  4,3.  У наступних роках  вона поступово  зменшувалася.

      

     Протягом  1998  p. кількість розлучень була на  рівні  3,5%  ,  що

      

     менше, ніж у 1997 та 1996 pp.

      

          2. Організаційно-правове забезпечення  реалізації сімейної 

      

                                  політики 

      

          Правові   засади   політики  у  справах   сім'ї   та   молоді 

      

     сформульовані в ст. 51 Конституції України, згідно з  якою  сім'я,

      

     дитинство,   материнство  і  батьківство  охороняються   державою.

      

     Держава  постійно дбає про матеріальну підтримку  молоді,  про  що

      

     свідчить  низка законів України та інших  нормативно-правових актів.

      

          Проведення  державної  політики з питань  сім'ї,  соціального

      

     становлення  та  розвитку молоді здійснюється Державним  комітетом 

      

     молодіжної  політики,  спорту і туризму  України  разом  з  іншими

      

     міністерствами   та   центральними  органами   виконавчої   влади,

      

     місцевими   адміністраціями,  у  складі  яких   діють   структурні

      

     підрозділи  по роботі з молоддю, органами місцевого  самоврядування,

      

     а  також шляхом взаємодії з молодіжними  громадськими організаціями 

      

     та  їх всеукраїнськими об'єднаннями.

      

          Державний  комітет разом з  іншими органами  виконавчої  влади 

      

     розробляє,  а  Кабінет Міністрів затверджує  спеціальні  норми  та

      

     нормативи   щодо   соціального  становлення  та  розвитку   сім’ї,

      

     урахування   яких  є  обов'язковим  для всіх  органів   державної

      

     виконавчої  влади,  органів  місцевого  самоврядування,  а   також 

      

     підприємств, установ і організацій незалежно  від форм власності.

      

          Наказом   Міністра  України   у  справах   сім'ї   та   молоді 

      

     (Міністерство  України у справах сім'ї та молоді  існувало  до  13

      

     березня  1999  р.)  від  19 березня 1997 р. затверджено  Тимчасове