Поняття і структура апарату державної влади в Україні

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Пономаренко Дарії Віталіївни

Курсова робота на тему:

«Поняття і структура апарату державної влади в Україні»

Група: Ін 6 – 9 – 09 Б1П2 (4,0д)

Напрям: «Право»

Спеціалізація: «Комерційне та трудове право»

Науковий керівник

Викладач: Пришляк Г.Я.

ЛЬВІВ 2010

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Загальні засади діяльності державного апарату як частини механізму держави

1.1.           Механізм держави: поняття та риси.

1.2.           Елементи механізму держави

Розділ 2. Характеристика поняття «апарат держави»

2.1. Апарат держави: поняття та ознаки.

2.2. Принципи організації і діяльності апарату держави

2.2. Органи законодавчої, виконавчої, судової, контрольно-наглядової влади та глава держави  як елементи апарату держави

Розділ 3. Проблеми діяльності апарату держави в Україні.

Висновки

Список використаних джерел

Розділ 1. Загальні засади діяльності державного апарату як частини механізму держави

1.1.           Механізм держави: поняття та ознаки.

Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, під­приємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.[16.ст.29-30]

Ознаки механізму держави:

1) це ієрархічна система, тобто система, побудована на заса­дах субординації та координації. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльнос­ті. Кожний із суб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елемента­ми і функціонуванням системи в цілому;

3) це система, яка має чітку структуру з певними зв'язками між її елементами.

Первинними елементами є державні органи.

Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, вико­навчу, судову. В цій розчленованості просліджується ієрархія: різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неодна­кове місце у державному механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без збоїв. Так, одну з підсистем держави утворю­ють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава дер­жави.

Інша підсистема — місцевого рівня: Ради та їх виконко­ми, державні адміністрації та їх глави. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

4) це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять Ті організаційно-економічну основу;

5) це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для вико­нання її функцій).

У літературі можна зустріти ототожнення «механізму» і «апа­рату» держави. Тим часом поняття механізму держави ширше за поняття державного апарату за складом і структурою. Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні — із усіма зв'язками, що існують і виникають між його частинами.

Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, уста­нов), а як система цих елементів, функціонально сумісних, уз­годжених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання своєї основної фу­нкції — управління.

До структури механізму держави належать: державні органи, що мають владні повно­важення, тобто державний апарат, який міс­тить у собі два важливих структурних еле­менти: апарат управління, що складається з чиновників — державних службовців, які спеціально займаються управлінням; апа­рат примусу — армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця (деякою мірою), тюрми, виправні заклади та ін.

Державні устано­ви, державні під­приємства, що не мають владних по­вноважень

       Слід відрізняти державні органи, що мають владні повнова­ження, і державні підприємства і установи, що не мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави і апарат держави, які лише в своїй основі й збігаються.

Під «державним апаратом» розуміється система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття «механізм держави» охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для дер­жавних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охо­рони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітнної роботи тощо.

В свою чергу важливо зазначити, що державні підприємства і державні установи не можна віднести до державних органів. Тому що вони відрізняються від державних органів низкою ознак:

1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є но­сіями державної влади;

2) безпосередньо створюють матеріальні або духовні блага;

3) мають специфічну організаційну структуру: є організова­ними державою трудовими колективами робітників і службов­ців на чолі з відповідальним керівником, що діє на засадах єди­ноначальності;

4) мають суворо позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, у межах підприємства або установи;

5) керуються у своїй діяльності власним статутом відповідно до законодавства.

Отже, державні підприємства і державні установи слід відріз­няти від органів держави, але їх не можна протиставляти одне одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють у єдності та взаємозв'язку: державний апарат забезпе­чує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.

Для правової та незалежної України надзвичайно важливо ефективне функціонування державного механізму країни, адже завдяки йому реалізуються і регулюються всі сторони і сфери життєдіяльності суспільства.

Проблеми дослідження механізму держави розглядалися значною кількістю авторів, серед яких варто відзначити Бандурку О.М., Бикова А.В., Губанова А.В., Греченко В.А., Лазарєва В.В. та ін. [9-13]. Найважливішим є наявність діючого соціально-правового механізму реалізації прав, свобод та інтересів громадян, який включає гарантії їх захисту. У цьому механізмі вагоме місце займають правоохоронні органи, зокрема міліція. В сучасній державі репресивні і каральні функції міліції уступають місце завданням спрямованих на забезпечення правопорядку і громадської безпеки, профілактики і контролю над злочинністю, надання широкого спектру соціальних послуг населенню.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі неодноразово зверталася увага на багатоаспектне розуміння поняття “механізму держави”, який використовується в працях науковців з 50-х років ХХ століття. Це призвело  до дискусій щодо правомірного застосування терміну “державний апарат”.  Адже до цього цих два поняття ототожнювалися.

Одним із перших намагався розмежувати ці дві категорії Козлов Ю.М., який виходячи на той час з доктрини, що громадські організації (профспілки) відіграють значну роль в управлінні державою, то вони є також частиною механізму держави, а що стосується державного апарату, то ця категорія значно вужча оскільки включає в себе тільки державні формування[13ст.5-6].

Комплексне дослідження цієї проблеми було проведено В.В.Копейчиковим в праці "Механізм держави", опублікованій в 1968 р. Відповідно до його концепції, механізм держави складають державні органи, державні підприємства і установи, одні з яких, керуючись державно-владними повноваженнями, управляють іншими, що здійснюють функції держави[2с.30]. Таке формулювання було вірним в радянський період, коли більшість підприємств, установ і організацій, в тому числі промислових і комерційних становили державну власність, а громадські організації, по суті, були напівдержавні.

Особливу увагу слід приділити підходу до проблеми С.С.Алексеева, в науковій праці "Держава і право", де “механізм” розглядається не в статиці, а в динаміці. "Термін "механізм", - пише він, - лише відтіняє цілісність апарату, його спрямованість на діяльність, на досягнення відомого результату”[3с.34].

В.В.Лазарев продовжує цю думку і виводить її  на новий рівень "Дослідження механізму держави в статиці не дасть правильних результатів. Тільки його функціонування розкриє відповідні цілі, роль і значення окремих органів  і його складових частин”[5с.57]. Термін “механізм держави” поділяється на два більш вузьких по значенню поняття: механізм держави - статика і "механізм функціонування держави" -динаміка.

Механізм держави в статиці – це сукупність органів, що здійснюють управління суспільством, реалізують основні напрямки державної діяльності[8с.38]. Виходячи з цього механізм держави складають законодавчі, виконавчі, судові та інші органи, а також "силові структури", які в разі необхідності застосовують заходи примусу (армія, міліція, внутрішні війська, місця затримання і ін.)[8.с.38].

"Під механізмом функціонування" В.В. Лазареев розуміє всю сукупність внутрішніх факторів, інститутів, засобів, що забезпечують діяльність складових частин держави в їх взаємодії”[8.с.37]. Іншими словами  саме механізм функціонування забезпечує постійну, організовану діяльність всього механізму держави.

Враховуючи вищесказане можна сказати, що поняття механізм держави та державний апарат не тотожні. Під державним апаратом розуміємо єдину цілісну систему органів (включаючи і держаних посадовців), що наділені владними повноваженнями  та забезпечують здійснення функцій держави. Механізм держави – це державний апарат та  інші державні підприємства і установи. Таке тлумачення терміну “механізму ” не зовсім віддзеркалює усі аспекти “життя” держави. Поняття механізму повинно забезпечити можливість “бачити” державу як єдине, цілісне, соціальне явище, що безперервно функціонує в часі та просторі.

Звернемо увагу на те, що суспільство будь-якої демократичної країни можна розділити на дві категорії: перша (політична) – в тій чи іншій мірі зайнята реалізацією функцій держави - публічна; друга (громадська) – не зайнята реалізацією функцій держави, але приймає участь в реалізації управлінських функцій в суспільстві – народовладдя. Публічна влада не співпадає із громадською, але виступає від імені всього народу. З такої позиції розглядається не просто механізм держави, а механізм здійснення публічної легітимної влади.

Таким чином, на нашу думку, механізм держави – це регламентована нормами права діяльність легітимного державного апарату, державних підприємств і установ за допомогою засобів, способів, інститутів, що забезпечують постійну дію складових частин держави в їх взаємозв’язку для реалізації цілей та функцій держави на всій території країни.[12.ст.23]

Під легітимністю розуміємо – прийняття влади населенням країни, признання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підкорятися. Легітимна влада характеризується наділення державно-владних повноважень.

1.2.           Елементи механізму держави

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні організації, сукупність яких називається механізмом держави.

Механізм держави — це система всіх державних організацій, які здійснюють її завдання і реалізують функції.[18.ст77] Соціальне призначення держави виконується її механізмом, який складається з органів держави, державних підприємств і державних установ, які, в цілому, називаються державними організаціями.

Частина державних організацій наділяється владними повноваженнями, тобто правом видавати загальнообов'язкові рішення і вимагати та контролювати процес їхнього виконання, що використовуються для здійснення управління у суспільстві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина механізму держави називається апаратом держави.

Державні підприємства і державні установи — це такі організації, які під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства — завод, фабрика, хлібопекарня), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи — школи, театри, музеї, лікарні). Державні підприємства й установи, як складові частини системи державних організацій, тобто механізму держави, являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним державою і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від державного апарату, зміст діяльності державних підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Державні установи займаються невиробничою діяльністю і покликані задовольнити суспільні інтереси у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, освіти тощо.