Партійні системи сучасності. Особливості партійної системи України

    Тим не менше, президентські вибори 1999 і 2004 років продемонстрували, що вплив партій на вибори глави держави поступово посилюється. В сучасних умовах (фрагментарність, значна регіоналізація провідних політичних партій) електоральна база кандидата на посаду Президента від будь-якої партії є об’єктивно обмеженою. І позапартійний кандидат, позбавлений жорсткої партійно-ідеологічної ідентифікації, має більше можливостей для політичного маневрування та формування широкої електоральної бази. Але 2004 року до другого туру президентських виборів потрапили кандидати, які в очах виборців асоціювалися з конкретними політичними силами: В. Ющенко – з блоком партій „Наша Україна”, а В. Янукович – з Партією регіонів. Внесення змін до Конституції, трансформація президентсько-парламентської форми правління в парламентсько-президентську, затвердження пропорційної моделі виборів – все це сприятиме посиленню партій.

Висновок 

      Отже, партійна система - це сукупність  відносин між: легально діючими  політичними партіями з приводу  політичної влади, які визначають її місце і роль у політичній системі.

        Існує багато класифікацій партійних  систем. Найпростішою класифікацією  партійних систем, що враховує  характер взаємодії та ступінь  впливу політичних партій на  суспільство в цілому, є їх поділ на однопартійну, двопартійну та багатопартійну.

    Однопартійна система передбачає  утвердження політичної влади  однієї партії.

    Двопартійна система - це така  система, при якій реальну боротьбу  за владу ведуть дві основні  політичні партії.

     Багатопартійна система - це сукупність  відносин між партіями, коли жодна  з них не має переваги, а  влада здійснюється коаліціями.

     Україна належить до країн  з багатопартійною системою. Однак  сам процес формування багатопартійності  є досить складним і суперечливим. Він проходить в Україні через дрібнопартійність.

      Серйозною перешкодою переходу  до цивілізованої багатопартійності  є відсутність в суспільстві  консенсусу з приводу базових  цінностей, ідеалів і цілей  суспільного розвитку.

На думку  одного з українських політологів в нашій державі відбувається «еволюція атомізованої партійної системи до системи поляризованого плюралізму», спостерігається перехід політичного спектра партій з національного виміру до загальноприйнятого розподілу на правих, лівих і центристів. 
Список використаної літератури: 

1.  Шляхтун П.П.// Політологія (теорія та історія політичної науки)// Навчальний посібник / К.: Либідь, 2005.- 576 c 

2. Гелей С., Рутар С., Кендус О. Політико-правові системи світу.- Львів, 2002.- 223 с 

3. Якушик В.М. Проблеми теорії типологізації суспільного розвитку й держави // Політологічні читання.-2001. - №3.- С. 10-11 

4. Е. Вятр //  Социология политических отношений./ 1979г. - С.334 

5. Порівняльна політика. Основні політичні системи сучасного світу / За ред. В. Багірова, М. Сазонова.- Харків, 2008 

6. Примуш М. Інституційні та партійні системи // Віче, 2003, № 4, с. 28-32 

7. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. – К., 1994. – 495 с. 

8. Рагозин Н. Развитие партийной системы Украины // Полис. № 1, 2004. 

9. Партійна система України: етапи становлення та їх особливості // В. Войтків // Політичний менеджмент // №1 (46) (січень 2011). 

10.  Юрій М.Ф. Політологія. Підручник. Київ Дакор. 2006 

11. Політологія (Ф.М.Кирилюк, М.І.Обушний, М.І.Хилько та ін.). За ред. Ф.М. Кирилюка. Здоров'я, 2004