Місце прокуратури в системі органів влади

     На  транспорті діють транспортні прокуратури на правах обласних і підпорядковані їм прокуратури з правами районних. На них покладається нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів органами, установами, підприємствами та організаціями залізничного, повітряного, річкового транспорту, органами внутрішніх справ  на транспорті, а також розслідування злочинів, учинених на транспорті, які належать до компетенції прокуратури.

     Прокуратури з нагляду за додержанням  законів під час  виконання судових  рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокуратурам області і здійснюють нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів у в’язницях, виправно-трудових і виховно-трудових колоніях, лікувально-трудових профілакторіях і тимчасових слідчих ізоляторах на територіях виправно-трудових колоній.

     Природоохоронні прокуратури діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей і здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону природи органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх відомчої незалежності². 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Фунції органів прокуратури 

     Основні функції (напрямки діяльності) прокуратури  визначаються ст.121 Конституції України  та ст.5 Закону. До них належать:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво  інтересів громадянина або держави  в суді у визначених законом випадках;

нагляд за додержанням  законів органами, які проводять  оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням  законів під час виконання  судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших  заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої  свободи громадян;

участь у розробці органами державної влади заходів  запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі з удосконаленням та роз’яснення  законодавства.

Конституцією  України не передбачено таких  функцій прокуратури (ст.5 Закону):нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами (загальний нагляд);розслідування діянь, що містять ознаки злочину.

     Питання щодо розбіжності функцій прокуратури, закріплених у  ст. 121 Конституції  України та ст. 5 Закону, вирішується  відповідно до п. 9  ХV (Перехідні положення) Конституції  України, згідно з яким прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію  нагляду за додержанням і застосуванням  законів та функцію попереднього слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних  органів щодо контролю за додержанням  законів, та до сформування системи  досудового слідства і введення в  дію законів, що регулюють її функціонування.

     На  прокуратуру не можуть покладатися  функції, не передбачені законами України.

     4. Прокуратура серед  інших органів  державної влади

     Законом України "Про прокуратуру", який введений в дію першого грудня 1991 року було створено єдину централізовану систему прокурорських органів  нашої країни.

     Хоча  названий Закон багато в чому копіював нормативні акти колишнього Радянською Союзу, які регламентували діяльність прокуратури, у ряді випадків він  звужував її функції. Це стосувалося  насамперед захисту прав особи, здійснення вищого нагляду за додержанням законів  у діяльності господарюючих суб'єктів, виконання судових рішень та ін. Тобто нав'язувалась практика більшості  розвинутих країн Європи і Америки.

     Нині  на прокуратуру покладено обов'язки здійснення прокурорського нагляду за додер жанням законів органами місцевої влади та їх виконавчими комітетами, органами управ ління й контролю, юридичними та фізичними особами, громадськими об'єднаннями, посадовими особами, а також за відповідністю законам актів, які ними видаються.

     Вона  забезпечує також нагляд за додержанням  законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність (раніше ця діяльність нею не контролювалась), за дізнанням і попереднім слідством, за додержанням законів у місцях тримання затриманих і поперед нього ув'язнення, а також за виконанням судових вироків, за додержанням законів орга нами військового управління, військовими частинами й закладами. Прокурори беруть участь у розгляді судами кримінальних, цивільних та господарських справ і в разі порушення при цьому закону приносять апеляційні подання.

     Основа  класифікації прокурорського нагляду  має бути комплексною, тобто поєднувати одночасно об'єкти нагляду і галузі права, нагляд за виконанням повноважень, які здійснюють прокурори. Об'єктом  нагляду слід вважати державні органи і громадські організації, посадових  осіб і громадян, відносно яких прокурори  здійснюють наглядові функції. Предметом  нагляду є виявлення порушень законів в актах і діяльність державних і громадських органів, посадових осіб та громадян. Компетенція  — це коло прав  і обов'язків, якими наділений будь-який орган чи посадова особа.

     Важливе практичне значення має точне  визначення меж прокурорського нагляду, що дасть, можливість більш цілеспрямовано організувати діяльність усієї прокурорської  системи. Межі прокурорського нагляду  визначаються з допомогою функцій, компете нції через розмежування обов'язків, повноважень прокурорів шляхом визначення зав дань прокурорського нагляду тощо.

     Сьогодні  науковий підхід до вирішення питання  про місце прокуратури в системі  державних органів потребує серйозного аналізу функціонування правоохоронних органів, зокрема прокуратури, в  більшості європей ських країн. Наприклад, прокуратури Словацької Республіки та Угорщини — самостійні органи, не підпорядковані виконавчій влада. У Польщі та Австрії прокурори підпоря дковані міністру юстиції. В інших європейських країнах це питання вирішується по-різному. Від виконавчої влади, наприклад, незалежні прокуратури: в Бєларусі, Латвії, Російській Федерації, Португалії та Македонії. Навпаки, підпорядковані виконавчій владі прокуратури Німеччини, Франції, Данії Голандії. Поряд з наведеними існують ще дві моделі. В Іспанії, Албанії, Болгарії, Хорватії прокуратура входить до складу судової влади, а у Швеції, хоча і є частиною виконавчої влади, але не підпорядкована міністру юстиції. Повне підпорядкування прокуратури законодавчій владі має свою перевагу у високому ступені незалежності прокурорів від будь-яких органів виконавчої влади, але поряд з цим має також і недоліки в надмірній юридичній владі прокурорів.¹

     Повне включення прокуратури до складу законодавчої влади несе в собі небезпеку  впливу на прокуратуру та служіння її політичній меті і базовим-політичним поглядам уряду. Тим більше, що на перспективу  все слідство повністю перейде в  підпорядкування відповідних структур виконавчої влади. Крім того міліцією, яка здійснює оперативно-розшукову  діяльність, також керує представник  виконавчої влади — міністр внутрішніх справ.

     Виходячи  з вимог Конституції щодо самостійності  прокуратури як державної системи, правове становище прокуратури  в подальшому слід визначити як щось середнє між виконавчою і судовою владою, підпорядковуючись безпосередньо Президентові і законодавчій владі. Таке становище прокуратури дає об'єктивну можливість виконувати незалежний нагляд за законністю органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність, а також за адміністраціями місць позбавлення волі.

     Прокуратура відповідно до процесуального законодавства  України бере участь у розгляді справ  судами, вносить протести на рішення, вироки, ухвали і постанови судів, що суперечать чинному законодавству, Бере участь у правотворчій діяльності, випускає спеціальні видання, має у  своєму підпорядкуванні наукові  та науково-педагогічні навчальні  заклади. Генеральна прокуратура України  в межах своєї компетенції  здійснює прямі зв'язки з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями.

     Органи  прокуратури становлять єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і Генеральному прокуророві України. Вони здійснюють свої повноваження гласно, незалежно  від органів державної влади  і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку. Оперативні працівники органів прокуратури  України не можуть бути членами виборних та інших органів, що утворюються  органами державної влади і місцевого  самоврядування.

     Прокурорські  працівники не мають права поєднувати свою основну діяльність з іншою  діяльністю, крім викладацької, наукової і творчої.

     Вплив у будь-якій формі на прокурорів з метою схилення на прийняття  рішення чи ухилення від цього  тягне за собою встановлену законом  відповідальність.

     Вимоги  прокурора, що випливають з його повноважень, визначених законом підлягають безумовному  виконанню в установлені строки. Статистична й інша інформація, документи  та їх копії, необхідні при здійсненні покладених на органи прокуратури функцій, пред'являються за вимогою прокурора  безоплатно.

     Генеральний прокурор України, його заступники і  за їх дорученням інші працівники прокуратури  мають право бути присутніми на засіданні  Верховної Ради, її комісій і комітетів, Уряду України, представницьких  і виконавчих органів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва  та Севастополя, районних, міських, селищних сільських рад та їх виконавчих комітетів. Прокурор, його заступники, а також  за дорученням інші прокурорські працівники мають право брати участь у  розгляді внесених ними подань і протестів  органами виконавчої влади, представницькими і виконавчі органами місцевого  самоврядування, комерційними і некомерційними організаціями.

     Можна зробити висновок, що прокуратура  є незалежною від місцевих органів  влади єдиною централізованою системою, очолюваною Генеральним прокурором України, якому підпорядковані всі  в тому числі і військові і  спеціальні, нижчестоящі прокурори. 
 
 
 
 

Висновок 

     Прокуратура суверенної України посідає достойне місце в функціонуючій світовій системі прокуратур і здійснює важливі конституційні функції на засадах демократичних принципів права.

     Прокуратура – єдиний уповноважений владою орган, створений для здійснення прокурорського нагляду за додержанням законодавства органами МВС, Служби безпеки, Митної служби, інших державних контролюючих структур.

     На  сьогоднішній час прокуратура України  згідно із Конституцією займає самостійне місце в структурі державних  органів.

     Ефективність  діяльності тієї чи іншої моделі прокуратури, її роль та місце в системі органів  державної влади залежить від  соціально-економічного становища  та криміногенної ситуації в країні, історично сформованих уявлень  щодо правової системи, традицій правової культури народу, інших суттєвих чинників.

     Суттєвою  проблемою, що постала на сьогоднішній день перед прокуратурою є вирішення  питання чи потрібний загальний  нагляд. Адже за допомогою цієї функції  прокурор може сам здійснювати перевірку  певних спеціалістів, встановити факт правопорушення або вжити заходів  щодо його усунення. Позбавляючи цієї функції прокурор стає залежним в  своїй діяльності від інших органів  державної влади. Це виключить самостійність прокуратури.

     Фахівці вважають, що вістря нагляду спрямовано на захист суспільства від розбоїв  убивств на замовлення і актів  терору, зловживань посадовим становищем , а також на створення такої  обстановки, за якої злочинці не були б  впевнені в своїй безкарності.

     Проводячи кримінальну політику держави, спрямовану на посилення боротьби зі злочинністю, корупцією, прокурори прагнуть того, щоб за кожний тяжкий злочин призначалось відповідне покарання, а до хабарників і тих хто зловживає владою, застосовувалось б додаткове покарання - позбавлення права займати певні посади або займатись певною діяльністю.

     Важливий  вплив на ефективну діяльність органів  прокуратури має правове регулювання  її діяльності. Адже в Україні на даний час не існує єдиного  систематизованого нормативного акту, який би регулював діяльність органів  прокуратури.

     Таким чином, прокуратура в сучасній Україні  виступає як самостійний незалежний державно-правовий інститут, який усією  своєю діяльністю сприяє реалізації головної ідеї Конституції України  – держава існує для народу. В подальшому можливе підпорядкування  прокуратури, але це не може бути одна гілка влади. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  літератури 

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості  Верховної Ради України. – 1996. - №30. – ст.141
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атака, 2001. – 208 с.
3. Закон Украины «О прокуратуре» от 05.11.91 г. № 1789-XII.
4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: зб. нормативних актів. – К.: Бронком Інбер, 2001.- 352с.
5. Басков В.И. Прокурорский надзор в СССР. – М., 1991. – с.47.
6. Мичко М. Про основні принципи прокуратури // Право України, 2000, №12.
7. Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П. Гель, Г.С. Смикав, Д.П.Цвігну. –К.: МАУП. 2000.- 240с.
8. Скакун О. Ф. Теория государства и права / Скакун О. Ф. – Х. : Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
9. Сташків Б.І. Конституційне право України. Навчальний посібник. – Чернігів, 1999р. –236 с.
10. Шумський П.Прокуратура її місце та роль в державі // Право України, 1997, №8.