Форми держави: поняття, елементи, види

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ  УКРАЇНИ 

ім. Б.Хмельницького

 

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

Курсова робота

з навчальної дисципліни: Теорія держави і права

на тему: “Форми держави: поняття, елементи, види”

 

 

 

 

 

Науковий  керівник:

старший викладач кафедри теорії та історії держави  і права, працівник ДПСУ Бомбергер  І.Л.

Виконав:

курсант 311 навчальної групи Бульбанюк Д.О.

 

 

 

 

 

Хмельницький-2013р.

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ  ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ  ФОРМИ ДЕРЖАВИ 5

Висновок 7

РОЗДІЛ 2. ФОРМА  ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ ЯК СТРУКТУРНИЙ  ЕЛЕМЕНТИ ФОРМИ ДЕРЖАВИ 8

2.1. Поняття  та види монархій 8

2.2 Поняття  та види республік 13

Висновок. 18

РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ 19

3.1 Унітарна  держава 19

3.2. Поняття  та види федерацій 20

3.3. Конфедерація 22

Висновок 23

РОЗДІЛ 4. ПОНЯТТЯ  І ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ 24

Висновок 26

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

 

 

 

 

ВСТУП

 

Своєрідність конкретного  державного режиму, форми державного устрою та форми державного правління  будь-якого історичного періоду  визначається насамперед ступенем зрілості суспільства і державного життя, задачами й цілями, що ставить перед  собою держава. Іншими словами, категорія  державного режиму безпосередньо залежить від його змісту і визначається ним.

Актуальність  теми дослідження визначаєтся успішним осягненням наступнимих факторів:

• активнe функціонування держави ;
• успішний державний режим;
• надійний організаційний апарат;
• якісний і корисний дієвий механізм;
• чітко організована державна влада  та її методи здійснення;
• влада, яка забезпечить цілісність і безпеку суспільства.

Та проблеми удосконалення класифікацій держав і визначення точного устрою в Україні. На сьогодні це одне з найосновніших питань для кожного громадянина України, зокрема, та держави в цілому. Врахування цих питань – необхідна передумова побудови в Україні саме такої держави, яка могла б посісти гідне місце в Європейській та у світовій співдружності держав.

Об’єктом дослідження є:

• класифікація держав як сукупність форм державного правління(монархія, республіка);
• форма державного устрою(унітарна, федерація);
• форма політичного(державного) режиму;
• здійснення політичної державної влади в суспільстві.

Предметом дослідження виступають:

• оособливості здійснення різних видів політичного режиму;
• ознаки та структури форм державного устрою;
• державне правління та його вплив на суспільство та окрему особу.

Метою даної курсової роботи, виходячи з наведених положень, є прагнення на підставі комплексного аналізу вчень провідних науковців і практиків як України так інших країн дослідити правову природу класифікацій держав, з’ясувати основні типи, а також зробити детальний аналіз державного режиму, державного устрою, державного правління,як в зарубіжних країнах, так і в Україні.

Досягнення зазначеної мети можливе у процесі вирішення таких завдань:

• визначити поняття і суть державного та політичного режимів;
• розкрити порядок поділу території держави на певні складові частини
• проаналізувати особливості демократичних та антидемократичних режимів;
• охарактеризувати особливості утвердження демократичних інституцій в Україні, тощо;
• визначити порядок здійснення державної влади;
• охарактеризувати  порядок утворення і організації вищих органів державної влади.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників

як Скакун О.Ф., Хропанюк В.Н., Шаповал В. М., Волинка К. Г., Денисов А. І.,

Цвік М.В., Котюк В.О., Сахань І.Я., Скрипнюк О.В., Скуратівський В.А., Кельман М. С., Болюх М.А., Кравченко В. В., Погорілко В. Ф.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ  ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ  ФОРМИ ДЕРЖАВИ

 

Форма держави визначається як складне соціальне явище, що дає можливість визначити характер існування і напрями розвитку держави, властивості її устрою, правління та режиму, є виразом найбільш загальних ознак способу організації і функціонування конкретних держав.

Вивчаючи державу з  точки зору її форми, з'ясовуємо зовнішній  вираз та порядок побудови держави, її внутрішню структуру і складові елементи, основні способи встановлення та здійснення державної влади. Структура  форми держави є стійкою єдністю  складових елементів.

У загальній теорії держави  і права не існує єдиного підходу  до визначення поняття та змісту (складових  елементів) форми держави. На думку  А. Денисова та О. Лашина, форму держави  можна розглядати у вузькому і  широкому значенні. У вузькому розумінні  — це лише форма правління, а у  широкому — сукупність форм правління  і державного устрою. Політичний режим  розглядається як метод здійснення класового панування.

Д. Керимов розрізняє внутрішню і зовнішню форму держави. Внутрішня — це політичний режим, а зовнішня — сукупність форми правління і державного устрою. М. Абдулаєв та С. Комаров вважають, що державу, як і будь-який інший об'єкт, необхідно розглядати як функціональну (динамічну) та організаційну (статичну) систему, тому формою держави у динамічному аспекті вважається політичний режим, а в статичному — форма державного правління і устрою. Традиційно під формою держави розуміють організацію політичної влади у державі, взяту в єдності трьох елементів: форми державного правління, устрою, режиму. При цьому політичний режим може бути реалізовано лише у певній формі правління і державного устрою, без яких він не може існувати.

Форма держави — це порядок (спосіб) організації і здійснення державної влади, які виражають її сутність.

Форма держави  складається з трьох елементів:

1. Форма державного правління — це елемент форми держави, що характеризує структурну організацію влади, стійкий порядок формування вищих органів державної влади та їх компетенцію, взаємодію між ними.

Форма державного правління  має такі ознаки:

а) характеризує порядок  формування вищих органів державної  влади, їх структуру і термін повноважень;

б) визначає зміст принципу розподілу влади між вищими органами держави;

в) характеризує компетенцію  вищих державних органів у  процесі здійснення ними владних  повноважень та їх взаємодію, у тому числі з іншими центральними і  місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, іншими громадськими організаціями [4, c. 129].

2. Форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню будову держави, територіальну організацію влади та спосіб (порядок) розподілу території держави на адміністративно-територіальні одиниці, взаємодією між ними у межах держави.

Форма державного устрою характеризує:

а) принципи розподілу держави  на складові частини;

б) управлінську діяльність держави та організацію населення  на її території;

в) можливості реалізації прав та інтересів національних меншин щодо самовизначення шляхом надання тій  території, де вони проживають, певних пільг із самоврядування;

г) взаємодію між центральними, регіональними та місцевими органами влади [4, c.134].

3. Форма державного режиму — це елемент форми держави, який характеризується як сукупність певних методів (способів) здійснення державної влади.

 

 

Державний режим характеризує:

а) можливість участі громадян в реалізації державно-владних повноважень, забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина у процесі  здійснення державно-владних повноважень  органами державної влади;

б) співвідношення правових та не правових засобів здійснення державної влади;

в) відносини між владою і народом;

г) стан законності і правопорядку в державі [4, c. 137].

Висновок

Таким чином, всі елементи форми держави пов'язані між собою: будь-яка зміна державного режиму призводить до зміни форми держави і, навпаки, зміна форми державного устрою та правління держави спричиняє зміни державного (політичного) режиму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ ЯК СТРУКТУРНИЙ ЕЛЕМЕНТИ ФОРМИ ДЕРЖАВИ

 

Залежно від того, ким  здійснюється державна влада (однією особою чи колегіальним виборним органом), визначається форма державного правління. Відповідно — держави поділяються на монархії і республіки.

Форма правління є структурою найвищих органів державної влади, порядком їх освіти і розподілу компетенції  між ними. Форма державного правління  дає можливість з'ясувати:

• як створюються найвищі органи держави і яка їх будова;
• який принцип лежить в основі взаємин між вищими і іншими державними органами;
• як будуються взаємини між верховною державною владою і населенням країни;
• якою мірою організація найвищих органів держави дозволяє забезпечувати права і свободи громадянина [4, c. 248].

 

2.1. Поняття та види монархій

Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя) — це форма державного правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — монарха, передається у спадок по кровній лінії [3, c. 245].

Монарх — одноособовий глава держави, що здійснює владу за власним правом, а не у порядку делегування повноважень від народу. У різних країнах монарх має неоднакові назви: король (Іспанія, Великобританія), султан (Малайзія), емір (ОАЕ), великий герцог (Люксембург), князь (Ліхтенштейн).

Для монархії характерні такі ознаки:

• монарх персоніфікує владу, виступає при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики як глава держави;
• монарх здійснює одноособове правління, тобто може прийняти до свого розгляду будь-яке питання;
• монарх, як правило, є головнокомандуючим збройних сил;
• влада монарха оголошується священною і має у більшості випадків релігійний характер;
• владні повноваження монарха поширюються на всі сфери суспільного життя;
• наявність персональної власності, що забезпечує сім'ю монарха та передається у спадок;
• влада монарха є спадковою, безстроковою, формально незалежною, але обмеженою територією держави;
• монарх не несе юридичної відповідальності перед підданими за прийняті рішення [2, c.197].

Монархія, як форма державного правління, пройшла ряд етапів розвитку: рабовласницька, станово-представницька, абсолютна, конституційна (обмежена).

Залежно від наявності  вищих державних органів влади  та розподілу повноважень між  ними монархії поділяються на абсолютні  і обмежені.

Абсолютна монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є необмеженою, монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження щодо її здійснення. Наприклад, абсолютними монархіями є Бруней, Катар, Оман, Саудівська Аравія, Ватикан. (Дві останні є теократичними: в руках духівництва одночасно зосереджена духовна і світська влада) [1,c.74].

Обмежена  монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією. Сформувалась в результаті еволюції абсолютної монархії, коли влада монарха була обмежена і визначалась конституцією, де, крім того, закріплювався порядок престолонаслідування. Наприклад, обмеженими монархіями є: Бельгія, Великобританія, Іспанія [2, c. 212].

Абсолютні монархії поділяють  на деспотичні і теократичні. Для  деспотичної монархії характерною  є нічим і ніким необмежена свавільна влада монарха, який у  своїх діях спирається на верхівку військової аристократії. Основні ознаки теократичної монархії — поєднання  монархом найвищої духовної і світської  влади, обожнювання монарха, джерелом влади якого є воля Бога, а основним джерелом права в державі —  релігійні норми.