Комплекс вправ для хворих на вегето-судинну дистонію (ВСД)

    Міністерство  освіти і науки України

    Черкаський  національний університет імені  Богдана Хмельницького

    ННІ іноземних мов 

    Кафедра фізичного виховання 
 
 
 
 
 

    Реферат

    на  тему:

    «Комплекс вправ для хворих на вегето-судинну дистонію (ВСД)» 
 
 

           Виконала:

           студентка 1 курсу

           групи Б – 03

           Волкова Юлія Миколаївна 

     Перевірила:

                                          Винник Наталія  Миколаївна 
 
 
 
 

Черкаси – 2010 

План

1. Вступ
2. Огляд літератури
3. Розкриття теми. Комплекс вправ
4. Заключна частина
5. Список використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вступ

Завдання реферату:

Ознайомитися  з лікувальною  фізичною культурою при захворюванні серцево-судинної системи. Дослідити  загальні особливості вегето-судинної дистонії та її вплив на організм людини, а також з комплексом вправ та нормами фізичного навантаження для хворих на вегето-судинну дистонію. 

Актуальність  реферату:

Вегетосудинна дистонія (ВСД) —  чи не найпоширеніший діагноз, який лікарі ставлять практично  кожному, хто скаржиться на головний біль, перепади тиску, підвищену  втомлюваність, серцеву  аритмію та інші неприємні відчуття. Статистика свідчить, що на синдром ВСД сьогодні страждає ледь не кожен другий мешканець цивілізованого суспільства. Вегетосудинна дистонія набула внаслідок урбанізації широкого поширення в усьому світі та охоплює дедалі більші вікові, соціальні прошарки населення.

Функціональна патологія серця  стала більш актуальною через високу захворюваність, часто з втратою  працездатності, і  необхідності диференціювання  з іншими захворюваннями (артеріальна  гіпертензія, міокардіодистрофія, ревматичний і неревматичний міокардити). 

     Мені здається, що слід почати, насамперед, з визначення сутності того захворювання, процес лікування якого за допомогою ЛФК буде розглянуто нижче. Отже, «ВСД - це вазомоторні порушення, що супроводжується дискоординированной реакціями на різних ділянках судинної системи». Як ми бачимо, ВСД належить до захворювань серцево-судинної системи, а такі захворювання вимагають до себе особливого, ретельного підходу. 

      Огляд літератури

            

            Вегето - судинна дистонія (ВСД) - досить часто лікарі ставлять цей діагноз. Це лякає, але насправді не варто піддаватися паніці - такий діагноз стоїть більш ніж у половини людей. Синоніми вегето судинної дистонії є - нейро-циркуляторна дистонія, невроз серця, неврастенія, психовегетативний синдром, вегето-невроз, кардіоневроз. Це захворювання з широким набором симптомів і характеризується дисфункцією вегетативної, або автономної нервової системи. І функціональними, тобто які мають органічної природи, порушеннями з боку практично всіх систем організму, більшою мірою - серцево - судинної. В історії думка про походження комплексу симптомів слабкості і хворобливості висловив в 1871 році Де Коста описав клініку цього захворювання, назвавши її: «роздратоване серце». 
             Ці ж розлади спостерігалися у солдатів за часів першої Світової війни, що одержала назву: «солдатське серце». Слід особливо підкреслити роль вітчизняних військових вчених-медиків в клінічній розшифровці функціональних захворювань серця і виділення їх в якості самостійної нозологічної форми - вегето-судинної дистонії (ВСД) - Н. Н. Савицької, В. П. Нікітіна, В. П. Жмуркін. В останні роки великий внесок у вивчення даної проблеми внесли В. І. Маколкін, В. С. Волков, Т. А. Сорокіна, а в Нижньому Новгороді - Г. М. Покаль, В. Г. Вогралік, А. П. Мєшков.

      Вивчення  функціональної патології  серця йде корінням у XIX століття, коли в 1871 році Так Коста  описав "збудливі серце", де узагальнив досвід обстеження трьохсот молодих солдатів, які беруть участь у громадянській  війні, з кардіальним скаргами і дихальними розладами. Автори минулого не могли пройти повз безліч екстракардіальних симптомів у таких хворих. Так В. Ф. Зеленін у своїх "Клінічних лекціях" виданих в 1916 році, дивно точно описав симптоматику неврозу серця, звернувши увагу не тільки на кардіальні симптоми, але і на респіраторні і вазомоторні розлади, загальнонервові прояви, коливання артеріального тиску, вплив зовнішніх факторів на розвиток і становлення страждання. Другий період у вивченні функціональної патології серця розпочався з вивчення робіт Bsoppenhemer (1918), він запропонував термін нейроциркуляторна астенія. Крім терапевтів, функціональної патологією серця активно цікавляться невропатологи. А. В. Вейн, описуючи ВСД, звертає увагу на різні рівні ураження нервової системи (сегментарний, надсегментарних). А.М. Вейн та співавт. (1986) вважають, що НЦД не може бути самостійним захворюванням, це лише «уламок» вегетосудинної дистонії (ВСД). У зв'язку з цим при наявності у пацієнтів вегетативної дизрегуляції серцево-судинної системи вони пропонують використовувати термін «синдром вегетативної дистонії», характер перебігу якого визначатиметься типом вихідного вегетативного тонусу: ейтоніческа, ваготоніческа, сімпатікотонічна 

      Термін  «нейроциркуляторна дистонія» запропонований в кінці 50-х рр.. М.М. Савицьким, виходячи з потреб лікарсько-експертної практики. Цим терміном об'єднані в умовну нозологічну форму патологічного стану, що позначаються в медичній літературі як "невроз серця», «синдром Так Кости», «нейроциркуляторна астенія», «синдром зусилля», «збудливі серце».

      У залежності від переважного  прояви н.д. (Розлади  серцевої діяльності або регуляції  артеріального тиску  з патологічним його підвищенням або пониженням В.П. Нікітін (1962) і М.М. Савицький (1964) запропонували виділяти три її типи: кардіальний, гіпертензивний і гіпотензивний. Однак не всі клініцисти вважають цю класифікацію відбиває дійсне число і суть клініко-патогенетичних варіантів н.д., та й сама можливість їх відображення у спрямованості змін АТ дискутується. 

      Класифікація  В.П. Нікітіна та М.М. Савицького незважаючи на відсутність єдиного  принципу в позначенні типів н.д. і явно недостатнє їх число  для відображення всіх можливих варіантів  клінічних проявів  цього патологічного  стану набула широкого поширення і використовується як основна завдяки своїй простоті, а також тому, що серед хворих н.д. кожного типу все-таки виявляються домінуючі при ньому групи з певною спільністю проявів хвороби та їх патогенезу. 

        В останні роки вчені частіше стали використовувати термін ВД (вегетативна дисфункція) замість звичного ВСД. Словом «дисфункція» найлегше описати суть проблеми, що криється в порушенні рівноваги в роботі симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи людини 

      Термін "вегетосудинна дисфункція" широко використовується терапевтами, які вкладають у це поняття, передусім порушення судинного тонусу, що проявляються пресорними реакціями, гіпотонією або сегментарними судинними дистоніями. Термін ВСД використовується з 1910 року у зв'язку з розвитком уявлень про симпатико-і ваготонії. Надалі цей термін широко використовувався в роботах радянських невропатологів (Маркелов Г. І., 1948р; Четвериков Н. С., 1968 р; Вейн А. М.1972 та ін). 
 
 
 
 
 
 
 

      Розкриття теми.Комплекс вправ 

      Вегето-судинна  дистонія (по кардинальному  типу) - це хвороба яка характеризується підвищенням тиску та підвищенням частоти серцевих скорочень при навантаженні. При фізичних навантаженнях частота серцевих скорочень різко підвищується. Це призводить до різкої втоми і поганого самопочуття. Саме тому фізичні навантаження при даній хворобі повинні бути обмежені.

      Вегетативна нервова система  регулює функції  внутрішніх органів  в тому числі кровоносних  судин. Ослаблення цієї функції проявляється спазмом коронарних артерій внаслідок цього порушується харчування м'яза серця. Ця хвороба виникає в наслідок довготривалих технічно - емоційних навантаженнях, потрясіннях, надмірних фізичних навантаженнях. При ВСД є скарги на часте серцебиття, ниючі, колючі болі в ділянці серця, загальна слабкість, відчуття нестачі повітря, підвищення артеріального тиску. 

          Комплекс вправ 

      Фізичні вправи для хворих на ВСД повинні  застосовуватись  починаючи з невеликої  кількості навантажень, при різкому підвищенні частоти серцевих скорочень чи поганому самопочутті, вправи мають бути перерваними. При використанні даних вправ повинні поступово підвищуватись повторення та швидкість виконання. 

      В разі використання даних  вправ розвиваються м'язи, покращується кровообігта фізичний стан людини. 
 

      Приблизний  комплекс вправ при  ВСД 

      1.    Ходьба звичайна, на передній частині  стопи. 2-3 хв. 

      2.    В. П. -стоячи, в  руках палиця, широкий  хват. Руки вперед  і вгору, ногу  назад на передню  частину стопи  - вдих, В. П. - видих,  те ж іншою ногою. 6-8 раз. 

      3.    В. П. -теж. Руки  вгору, ліву ногу  в сторону на  передню частину  стопи, нахил тулуба  вліво-вправо-видих.  В. П.-вдих. Те ж  в іншу сторону. 6-8 раз. 

      4.    В. П. -теж, ноги  на ширині плечей. Руки вліво, піднімаючи  лівий кінець палиці  вгору, те ж  і вправо. 8 - 10 раз в кожну сторону. 

      5.    В. П. -теж. Повороттулуба  вліво, палицю  відвести вліво  на висоті плечей - видих. В. П. - вдих. Те ж в праву  сторону. 4-6 раз в  кожну сторону. 

      6.    В. П. -теж, ноги  разом. Випад вправо, палицю відвести  вправо -видих, В. П. -видих. Те ж в іншу сторону. 6-8 раз.

      7.    В. П, - те ж, руки  з палицею вперед. Коліном лівою  ноги доторкнутись  палиці — видих.  В. П. -вдих. 6- 10 раз. 

      8.    В. П. - стоячи, палиця  позаду, хват на  кінці. Піднімаючись  на передню частину  стопи, прогнутись, палицю відвести назад - вдих, В. П.

      - видих. 4-6раз. 

      9.    В. П. - стоячи, палиця  в руках, хват  за кінці. Палицю  вгору, за голову, на спину-вдих; палицю  у В. П. -видих. 6- 10 раз.

        

          10. Лежачи на спині,  руки вперед - в  сторони. Махи однією ногою до разноіменної руки. Повторити 6-8 разів кожною ногою. Дивитися на мисок. Мах виконувати швидко. Під час маху - видих 

          11. Лежачи на спині,  руки вперед. Виконувати  навколишні рухи  руками, опус-кая  і піднімаючи їх. Слідкувати за  кистю однієї, потім іншої руки. Виконувати 15-20 с. 

      12. Сидячи на підлозі,  упор руками позаду, пряма нога злегка  піднята. Виконан-няти  кругові рухи ногою  в одному і іншому  напрямку. Повторити  10-15 з кожною ногою.  Дивитися на ми-сік. 

      13.  В.П. -стоячи, руки на поясі. Розвести лікті в сторони, прогнутись

      - вдих, В. П. - видих. 4-6 раз. 

      14.  В.П. -руки на поясі. Повороти тулуба в обидві сторони. 4-6 раз в кожну сторону. 

      15.  Спокійна ходьба: 2-3 кроки вдих, 4-6 кроків — видих. 2 - 3 хв.

    
 
 
 
 
 

Заключна  частина 

             Фізкультура являє собою невичерпне джерело сили і здоров'я. Вона розвиває волю, сміливість, рішучість, вина¬хідливість, прищеплює почуття колективізму, дисципліни, зміцнює здоров'я, загартовує організм, запобігає захворюванням. 
           Фізкультура є важливим засобом продовження життя. І Академік О.О.Богомолець писав, що у боротьбі за нормальне довголіття фізкультурі належить безперечно дуже і важливе місце.

      Раціональна фізична культура являється невід’ємною  складовою частиною як первинної так і вторинної профілактики. Відомо що під впливом фізичних навантажень суттєво підвищується толерантність до фізичних навантажень: поліпшується функціональний стан та скоротлива функція міокарду і підвищується коронарний запас та економічність серцевої діяльності, поліпшується коллатеральний кровообіг, поліпшується периферичний кровообіг та інше.

        Заняття фізкультурою підвищують інтенсивність перебігу всіх фізіологічних процесів в організмі, збільшують кровообіг та активізують обмін речовин. В результаті серцевий м’яз постійно зміцнюється, підвищується його скоротлива функція.