Формування рухових умінь і навичок учнів

Після демонстрації вчитель  пояснює техніку  вправи, що вивчається. До пояснення, покликаного  формувати уявлення, висуваються такі вимоги:

• пояснюючи, говоріть не стільки про зовнішню структуру вправи, скільки про внутрішню суть рухової дії, причинно-наслідкові зв'язки окремих її рухів;
• деталізувати техніку на першому етапі не варто, оскільки перевантаження учня одержаною інформацією може негативно позначитись на якості виконання вправи;
• при поясненні техніки спирайтесь на руховий досвід учнів, викликайте асоціативні відчуття;
• говоріть учневі не тільки, як потрібно виконувати рухову дію, але й чому саме так, адже досвід може свідчити про інше;
• чергуйте пояснення з демонстрацією і поєднуйте їх;
• не говоріть учням про те, що вийде в них само по собі, або в окремих випадках говоріть навіть навпаки і тоді вони виконають правильно. Наприклад, навчаючи опорного стрибка, акцентуйте, що наскок на місток слід робити на пальці прямих ніг, хоча при описанні техніки вказують, що наскок виконується на злегка зігнуті ноги.

Після розповіді про  вправу, її демонстрації та пояснення техніки  учні приступають  до практичного оволодіння руховою дією, освоюючи її загалом або  по частинах. При  цьому:

• широко використовуйте фізичну допомогу (дивись відповідний методичний прийом);
• пам'ятаймо, що засвоєнню вправи допомагають зорові орієнтири (особливо орієнтири-стимули) та різноманітні звукові сигнали, але їх слід припинити до того, як вони стануть частиною умовно-рефлекторних зв'язків;
• у процесі практичного виконання вправ учні повинні спиратись на власний руховий досвід, а в перервах між спробами "виконувати" вправи в уяві — ідеомоторне тренування (дивись відповідний методичний прийом);
• радьте учням використовувати само приклади, самозвіти, самопроговорювання і таке інше, що може мобілізувати їх свідомість;
• використовуйте тренажери, які допоможуть учням одержати правильні м'язові відчуття;
• поділіться з учнями власним досвідом про м'язові відчуття при правильному виконанні вправи, яку вони вивчають;
• допомагаючи учням успішно засвоювати вправу, використовуйте різноманітні форми їх інформування про допущені помилки та шляхи їх усунення.

Процес  навчання проходить  значно успішніше, якщо учень бачить результати виконуваних ним  дій, якщо він одержує  інформацію про параметри  дії, її напрямки тощо. Більше того, повторення "насліпо" може спричинити поглиблення  помилок і їх закріплення.

Інформація, що поступає до учнів  про виконану вправу і результати діяльності, називається зворотнім  зв'язком.

Зворотній зв'язок може бути зовнішнім (через  органи зору, слуху, тактильного аналізатора) та внутрішнім (з  пропріорецепторів). Бажано, щоб учень  одержував різні  види зворотного зв'язку.

Останній  включає сигнал про  наслідки виконання  вправи і його оцінку. Оцінка здійснюється шляхом порівняння одержаного сигналу з еталона, який зберігається у  пам'яті учнів. Якщо сигнал співпадає  з еталоном, значить  дія виконана відповідно до програми, якщо розходиться, то це означає, що допущена помилка. Дуже важливо  при навчанні не просто вказати на помилку, а створити умови  для її усвідомлення учнями.

В такій ситуації помилковому  виконанню протиставляється правильне, що дозволяє уникнути запам'ятовування помилки і її відтворення.

На  початковому етапі  навчання провідна роль в корекції рухових  дій належить зовнішньому  зворотному зв'язку, по мірі засвоєння  вправи зростає питома вага внутрішнього зв'язку.

Велике  значення в навчанні має своєчасність інформації. На початковому  етапі навчання великою  є потреба в  терміновій (негайній) інформації, яка поступає до учня в ході виконання  вправи або відразу  після ЇЇ закінчення. Це викликано тим, що учні ще не здатні до самоконтролю через  не сформованість  образів і еталонів.

При наданні інформації учням необхідно  дотримуватись принципу оптимальності, тобто  надавати в їх розпорядження  тільки необхідну  для управління діями  частину інформації. Принцип "чим повніша  інформація, тим краще" не завжди ефективний.

Формуючи  методику навчання, вчитель орієнтується на індивідуальні  можливості учнів, їх здібності, тому для  різних учнів прийоми  навчальної діяльності можуть бути різні, різним буде і темп педагогічних кроків. Він залежить від кількості  і складності помилок, які допускаються учнями при оволодінні руховою дією.

Зрозуміло, що вчитель та учні будуть докладати  всіх зусиль для безпомилкового виконання вправ. Проте практика показує, що їм це вдається рідко. В цьому контексті  процес навчання можна  розглядати як процес проб, помилок і  їх виправлення. Отже, вчитель повинен  вміти виправляти помилки. Аналіз показує, що всі помилки  мають свої причини, а їх виправлення  полягає в усуненні причин. Саме на усунення причин помилок і  будуть спрямовані ваші зусилля та зусилля  ваших учнів.

Що  ж заважає учням  з першого разу безпомилково виконувати вправи? Які причини  помилок при вивченні вправ зустрічаються  найчастіше?

До  них відносяться:

• нераціональна методика навчання, обрана вчителем (неправильна послідовність вправ, негативна їх взаємодія, недостатній руховий досвід та фізична підготовленість, нераціональні методи навчання, погана організація навчально-виховного процесу тощо);
• нерозуміння учнями поставлених завдань та техніки виконання вправ;
• надмірне збудження або гальмування, що впливає на емоційний стан учнів;
• страх виконувати рухову дію;
• порушення ритму виконання вправи;
• неправильне виконання попередніх фаз рухової дії або попередньої вправи в комбінації вправ;
• невиконання або несвоєчасне виконання окремих рухів в руховій дії;
• неправильний напрям рухів;
• недостатня або надмірна амплітуда;
• надмірна розслабленість або скутість;
• втома, яка при перших спробах наступає раніше, ніж на наступних етапах навчання;
• несприятливі умови виконання рухових дій (метеорологічні умови, неякісне устаткування та прилади тощо);
• надмірне старання, що призводить до м'язового та нервового перенапруження.

Ще  раз нагадуємо, що методика виправлення  помилок полягає  у визначенні причин і підборі прийомів їх усунення. Наприклад, якщо учень боїться, то зрозуміло, що посилена страховка і забезпечення належних безпечних умов буде сприяти правильному виконанню вправи.

Помилки є типові, індивідуальні. Типові — це ті, які  допускаються більшістю  учнів, їх можна прогнозувати, а, отже, і запобігати. Індивідуальні помилки  допускаються окремими учнями або групами  учнів і повинні  виправлятись персонально. Помилки легше  виправляти у процесі, ніж після засвоєння  вправи.

Успішне розучування вправи можливе лише за умови  достатньої кількості  її повторень в  одному занятті та кількості занять у тижневому циклі (дивись "Методи навчання").

Урок, присвячений розучуванню  вправ, не повинен  бути перевантажений іншими завданнями.

Етап засвоєння  рухової дії. Методика навчання на другому  етапі. В основу методики другого етапу необхідно покласти метод цілісного розучування з "виділенням", на фоні цілісного виконання вправ, окремих рухів для їх удосконалення. Це, правда, не виключає в окремих випадках використання методу виконання частин вправи.

Прагнення одночасно внести у виконання вправи декілька уточнень або  усунути декілька помилок бажаного успіху, як правило, не приносить. Робити це треба поступово, починаючи з суттєвих уточнень і грубих помилок.

Поглибити розуміння учнями закономірностей  виконання рухової  дії допоможуть такі методичні прийоми:

• деталізоване пояснення вправи;
• евристична бесіда;
• обговорення техніки;
• звіти учнів, як наслідок їх самоаналізу;
• супроводжуюче пояснення;
• самопроговорювання та само прикази.