Баскетбол. Методи та організація дослідження

tyle="text-align:justify">Загальні помилки при кидках у кошик.

1. Невміння зосередити увагу на меті.

2. Занадто сильне обертання м'яча.

3. Погане рівноваги тіла.

4. Поспішність при виконанні кидка.

5. Розведення ліктів при виконанні кидка.

6. Відсутність супроводу м'яча.

7. Кидки із занадто низкою або занадто високою траєкторією.

8. Тримання м'яча на долоні під час кидка.

Гравець повинен:

•     Знати, коли і як кидати м'яч по кошику, коли варто зробити кидок, а коли краще передати м'яч партнерові, що перебуває в більш крфщій позиції для кидка.

•     Уміти розслаблюватися при кидку, удосконалювати це вміння.

•      Бути впевненим у своїх силах, виховати в собі почуття здатності реалізувати кожний кидок.

•      Зосереджувати увага на меті. При кидках із близької дистанції рекомендується цілитись в щит.

•      Бути в рівновазі й зберегати основну стійку.

•      Супроводжувати кожний кидок і негайно займати вихідне положення для добивання м'яча або швидкого повернення в захист.

•      Контролювати обертання м'яча. Надавати м'ячу мінімум обертання, і тільки тоді, коли це необхідно. Щоб додати м'ячу невелике зворотне обертання, потрібно виконати м'який і плавний рух кистю.

•       Швидко виконувати кидок і визначати напрямку кидка.

Проаналізувавши, загальноосвітню програму для учнів середньої загальноосвітньої школи (I-XI класи) ми заключили, що початкова середня освіта містить у собі два розділи: теоретико-методичні основи фізичної культури й базові засоби рухової діяльності. Неповне середнє фізкультурне утворення містить у собі два самостійних програмних розділа: теоретико-методичні основи фізичной культури й базові основи вибраного виду спортивної спеціалізації. Другі розділи програми представлені двома блоками, перший представлений базовими засобами рухової діяльності (гімнастика, легка атлетика й спортивні ігри); другий структурний блок представлений вибраними видами спортивної спеціалізації, програмою рекомендуються поряд з іншими видами спорту, баскетбол. У залежності від кліматичних умов, матеріально-технічної оснащеності школи, рівня професійної підготовки вчителі, рада школи обирає той або інший вид спеціалізації.

Аналізуючи розподілу навчального матеріалу для 6-го класу й кількості годин (68) ми уклали, що на базові засоби рухової діяльності відводиться 34 години, на базові основи вибраного виду спорту 34 години з яких основи знань 2 години, загальфізична підготовка 20 годин, спеціальна фізична підготовка 6 годин, тактична підготовка 2 години й технічна підготовка 14 годин.

Повна середня фізкультурна освіта містить у собі 2 розділи: базові основи самостійної рухової діяльності, оволодіння якими здійснюється на обов'язкових учбово-методичних заняттях, і базові основи вибраного виду спортивної спеціалізації, які освоюються школярами на факультативних учбово-методичних заняттях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

Методи та організація дослідження

 

Для вирішення поставлених в роботі задач застосовувалися наступні методи:

- аналіз науково-методичної літератури;

- педагогічні спостереження;

- тестування;

- педагогічний експеримент.

Аналіз науково-методичної літератури. Вивчення і узагальнення по даній проблемі науково-методичної літератури дозволило сформувати концепцію, а на цій основі визначити підходи до рішення позначеної проблеми.

Педагогічне цілеспрямоване спостереження (включене і невключене) передбачає чітку постанов­ку його цілі й завдань, визначення конкретного об'єкта, використання спо­собів реєстрування процесів і явищ, які спостерігаються, планомірність, а та­кож дозволяє бачити процес (явище) "миттєво" та у динаміці, фіксувати його фази, етапи безпосередньо "з натури", що дає можливість отримати до­сить об'єктивну інформацію про об'єкт спостереження. Цей метод доцільно використовувати у комплексі з іншими, оскільки він не забезпечує всебічної характеристики об'єкта. Об'єктами спостереження можуть бути зміст на­вчально-тренувального процесу, методи навчання, тренування, співвідно­шення обсягу й інтенсивності навантаження у процесі занять, техніка вико­нання вправ, тактичні дії та інші процеси і явища. Спостереження може бути відкритим, коли об'єкт знає, що за ним спостерігають, і приховане, коли особи, за якими спостерігають, не підозрюють, що вони знаходяться в зоні уваги дослідника. Матеріали спостереження повинні бути зафіксовані у за­пису (протоколи спостережень, фото-, кіно- та звукозаписи).

В тестуванні використовуються методи, засновані на ідеях кваліметрії — частини метрології, котра вивчає та розробляє кількісні методи оціню­вання якісних показників. Ступінь співпадання результатів тестування при повторному його проведенні на одних і тих самих об'єктах та в однакових умовах має назву надійність тесту. Можливість повністю відтворити резуль­тати тесту при його повторенні через певний час та в однакових умовах має назву стабільність (або відтворення) тесту. Ступінь точності, з якою вимі­рюється об'єкт (або його сторона, властивості, якість), буде характеризува­ти інформативність тесту.

У процесі контрольних випробувань є можливість співвіднести попе­редні припущення, гіпотези з реальним положенням речей або отримати зовсім нову, непередбачувану інформацію. Зокрема, залежно від мети і зав­дань експерименту можна визначити позитивні якості або недоліки методів, змісту навчання, форм організації занять, перевірити критерії прогнозуван­ня й відбору дітей для занять даним видом спорту. Тести дозволяють визна­чити об'єктивні результати експерименту. Результати тестування можуть бу­ти отримані у процесі наперед відомих стандартних тестів.

 

Одним з основних методів наукового дослідження є експеримент — на­уково поставлений дослід. Це спостереження досліджуваного процесу, явища в точно організованих та врахованих умовах, які дозволяють стежити за процесом та відтворювати його кожного разу в аналогічних умовах. Він відрізняється від педагогічного спостереження активним втручанням дослідника до процесу або явища. В педагогічних експериментах, в яких досліджуються навчально-виховний або тренувальний процеси, як правило, створюються експериментальні й контрольні групи. Для перших забезпечуються спеціальні, створені дослідником умови, другі займаються у звичай­них загальноприйнятих традиційних умовах. Різниця у результатах, отрима­них наприкінці експерименту, свідчить про ступінь вирішення проблеми. Педагогічний експеримент може бути природним, коли під час його прове­дення допускаються незначні відступи від традиційних, загальноприйнятих умов і способів діяльності (наприклад, тренувальний); модельним, в якому ці умови і способи різко змінюються, виходячи з інтересів дослідника, і лабо­раторним, який проводиться у спеціально створених умовах.

Експеримент — це спосіб отримання наукової інформації з активним втручанням дослідника у процес або явище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕННЬ

         

         У результаті педагогічного експерименту нами були виявлені вихідний рівень кількості влучень у школярів 6-х класів.

Створюються експериментальні й контрольні групи.

Кількість влучень із десяти кидків в учнів контрольної й експериментальної групи статистично не відрізняються, в експериментальній групі середня кількість кидків із правої сторони склало 2,6; а в контрольній 3 при індивідуальному розкиді показників в обох групах від 1 до 5 влучення. З лівої сторони в експериментальній групі середня кількість влучень склало 2,7; в контрольній групі 2,8; при індивідуальному розкиді показників в обох групах від 0 до 5 влучень.

Результати вихідного тестування показали, що показники не залежать від навченості й носять випадковий характер. По тестуванню показники кидків однією рукою від плеча із правої й лівої сторони в контрольній групі небагато перевищували показники експериментальної групи.

 

В експериментальній групі проводилася наступна методика навчання:

1. Пояснення техніки кидка й показ наочних приладдя.

2. У парах, без м’яча. В.П. - стійка нападаючого з виставленням вперед правої ноги. 1 - виконати напівприсідання, випрямитися піднятися на носки. Повторити 5-8 разів.

3. Теж, з імітацією роботи рук. Повторити 5-8 разів.

4. В.П.- рука пряма витягнута нагору - уперед (працює кидаюча рука) з м'ячем, скотити м'яч назад. Повторити 5-8 разів.

5. В.П. - м'яч біля плеча в зігнутій у ліктьовому суглобі руці. 1 - зігнути ноги, 2 - вийти нагору на носки з випрямленням руки вперед, залишаючись на носках, поки м'яч не опуститься долілиць.

6. Те ж саме, виконати випуск м'яча з високою траєкторією, щоб він приземлився в ноги партнера. Найвища точка польоту м'яча повинна перебувати між партнерами. Повторити 10-12 разів.

7. Теж з кидком у кільце, друга рука за спиною, відстань 1 м, із правої й лівої сторони кут 45 градусів.

Повторити по 10 разів з кожної сторони.

8. У парах. Один кидає, а другий подає м'ячі. Кидки з відскоком від щита. Виконати 2 рази по 16 кидків кожному.

9. За умови 5 влучень дистанцію збільшити на 1 метр. Виконати по

10 кидків.

Також велася постійна робота над помилками, для їхнього усунення.

Послідовність навчання в контрольній групі:

1. Пояснення й показ техніки виконання.

2. Імітація прийому.

З. Виконання кидка в парах по навісній траєкторії.

4. Кидки в кошик із близької відстані з початок праворуч і ліворуч, а потім по центрі.

5. Кидки м'яча в кошик з постійним збільшенням відстані.

 

За час експерименту в обох групах покращилися показники, що характеризують ефективність володіння кидком від плеча. Однак це поліпшення в різних групах учасників експерименту носило різний характер.

Після обробки результатів була впроваджена методика керування процесом засвоєння знань і програми виправлення помилок при виконанні кидків від плеча з місця, використовувалися методи: розповіді, показу й детального відпрацьовування повної орієнтовної основи дій на уроках фізичної культури з експериментальною групою.

У контрольній групі навчання проводилося за загальноприйнятою методикою навчання (розповіді, показу, навчання).

Аналізуючи розподіл навчального матеріалу для 6-го класу й кількості годин ми уклали, що на базові засоби рухової діяльності відводиться 34 години, на базові основи вибраного виду спорту 34 години з яких основи знань 2 години, загальфізична підготовка 20 годин, спеціальна фізична підготовка 6 годин, тактична підготовка 2 години й технічна підготовка 14 годин.

Повна середня фізкультурна освіта містить у собі 2 розділи: базові основи самостійної рухової діяльності, оволодіння якими здійснюється на обов'язкових учбово-методичних заняттях, і базові основи вибраного виду спортивної спеціалізації, які освоюються школярами на факультативних учбово-методичних заняттях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасний баскетбол перебуває в стадії бурхливого творчого підйому, спрямованого на активізацію дій, як у нападі, так і в захисті.

Баскетбол є одним із засобів фізичного розвитку й виховання молоді. Відповідно до комплексної програми фізичного виховання школярів баскетбол є одним із засобів фізичного виховання. Техніка гри в баскетбол різноманітна. Найважливішим технічним прийомом є кидки. Від точності кидка, в остаточному підсумку, залежить успіх у грі.

Найбільшого розвитку гра досягла в США, де був організований один з найсильніших баскетбольних чемпіонатів - чемпіонат Національної баскетбольної асоціації (НБА).

За союзних часів кращою чоловічою баскетбольною командою України був київський "Будівельник". У різні роки прихильники популярного виду захоплювалися грою таких чудових баскетболістів, як Сергій Коваленко, Вадим Гладун, Микола Баглей, Василь Окіпняк, Анатолій Полівода, Олександр Білостінний, Олександр Волков, Володимир Ткаченко, Андрій Подковиров,  Євген Філозоф тощо.

Гра в баскетбол характеризується багатим і різноманітним руховим змістом. Щоб грати в баскетбол, необхідно уміти швидко бігати, миттєво змінювати руху по напрямку і швидкості, високо стрибати, мати силу, спритністю і витривалістю. Виконання рухів з м'ячем супроводжується емоційною напругою граючих, викликає активізацію діяльності сердечно – судинної і дихальної систем. Якісні зміни відбуваються й у руховому апараті що займаються. У результаті виконання великої кількості стрибків при передачах м'яча, що нападають ударах і блокуванні зміцнюється кісткова система, суглоби стають більш рухливими, розвивається сила й еластичність м'язів.