Розлучення: їх причини та соціальні наслідки

1. Емоційне розлучення, що виражає саму суть руйнування шлюбу – наростання напруги між партнерами, звичайно веде до розриву.
2. Легальне розлучення, що включає необхідні підстави для закінчення шлюбу.
3. Економічне розлучення, пов'язане з розділом майна і власності.
4. Сів-батьківське розлучення, що включає питання, пов'язані з опікою над дітьми та правом їх відвідувати.
5. Комунікативне розлучення, пов'язане зі зміною дружніх і інших соціальних зв'язків, що очікує розведених.
6. Психологічне розлучення, коли індивід остаточно руйнує узи емоційної залежності і виявляється перед особою необхідність самостійного життя. [6]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Причини розлучення

2.1 Зрада як наслідок відношення до шлюбу

Сім'я стає все більш «крихкою». За даними російських досліджень уявлення про шлюб серед подружжя змінюються, в напрямку все більш виразного дістанціровання від традиційного бачення шлюбу та сім'ї як «долі» і все більш явного прийняття уявлень про сім'ю як «проекту». За даними Т.Гурко, з твердженням «шлюб - це стосунки на все життя, він не повинен бути розірваний за винятком крайніх обставин» у 1991 р. погодилося 83% жінок і 81% чоловіків, а в 2006 р. тільки 46% і 56 % відповідно. Зникає «подвійна мораль» - в 1991 р. більше 90% подружжя вважали, що «зрада дружини - достатня причина для розлучення», і тільки 50% дружин і 60% чоловіків - «зрада чоловіка». У 2006 р. приблизно половина і чоловіків, і жінок вважають, зрада і чоловіка і дружини достатня причина для розлучення. Той факт, що молоде подружжя в половині випадків не вважають наявність зведеного батька проблемою для дитини, побічно свідчить про прийняття зведених сімей. [7]

Виходячи з робіт вітчизняних  психологів, Т.М. Заславської і В.А. Гришина, можна знайти сім  мотивів, які штовхають партнера на зраду:

а) Нове коханя – характерне для шлюбів, які укладені поспішно, з раціональних міркувань;

б) Відплата – зрада виконує роль помсти партнеру за який небудь вчинок, в т.ч. і зраду;

в) Спаплюжене кохання - відсутність взаємності з боку партнера, пошук любові в іншому партнері;

г) Пошук нового любовного переживання;

д) Заповнення - за допомогою невірності відбувається заповнення сексуальних потреб або потреби в коханні;

е) Тотальний розпад сім'ї - коли зрада є вже наслідком нових відносин, тоді як попередні вже нежиттєздатні;

ж) Випадковий зв'язок - секс у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, викликаний наполегливістю партнера. [5]

 

2.2. Зміна ролі жінки в шлюбі

Суспільство по-різному визначає сімейні ролі. Закон зобов'язує чоловіка матеріально утримувати дружину і дітей, але дружина не зобов'язана утримувати чоловіка. Тому перший в обов'язковому порядку повинен мати роботу, за яку він отримує кошти і наповнює ними сімейний бюджет. Для дружини працевлаштування є питанням вільного вибору в тому випадку, якщо сім'я живе щасливо. Біологічна і соціальна еволюція закріпила за чоловіком і жінкою різні типи поділу праці: чоловік полював поза домом, а жінка працювала по дому, де їй було легше виховувати і доглядати за дітьми.

Зміна старих ролей і поява  нових викликає напругу і протиріччя в рольовому наборі чоловіка і  дружини. По-перше, саме по собі конфліктно поєднання ролі матері і працівника, працівника і домогосподарки, оскільки це не взаємодоповнюючі, а конкурентні позиції. По-друге, конфлікт виникає між ролями чоловіка-працівника і чоловіка-голови сімейства, якщо у жінки з'являється роль працівника. Робота поза домом приносить не тільки додаткові гроші в сімейний бюджет, але і визначає самостійність жінки. Чоловік перестає бути спочатку єдиним, а потім головним годувальником, а разом з цим втрачає перевагу і лідерство в родині.

Соціологи говорять не про дві, а про три основні ролі, які доводиться виконувати жінці: подружню, материнську, професійну. Багато жінок вибирають саме останню роль. Сьогодні жінки заробляють не гірше чоловіків і можуть самі утримувати сім'ю. При нестачі часу на перші дві ролі виникають конфлікти між подружжям, в результаті яких пари розлучаються. [9]

 

 

 

 

2.3. Роз’єднання як причина розлучення 

Сьогодні світ настільки мобільний, що в причину багатьох життєвих обставин подружжя вимушене тривалий час жити окремо.

Поняття "роз'єднання" означає перехід від тривалих спільних інтимних відносин до життя  поодинці. Виявлено, що у багатьох випадках періоду фізичного розставання  передує соціальне роз'єднання, коли, принаймні, в одного з партнерів  з'являється новий життєвий стиль, його починають цікавити інші заняття, з'являються нові друзі, до яких інший  не має ніякого відношення. Це спричиняє появу секретів один від одного, особливо, коли мова йде про любовні стосунки.

Один індивід - ініціатор, який менш задоволений існуючими  відносинами, ніж інший, і створює  незалежну від шлюбу "територію". Перед цим ініціатор деякий час  безуспішно намагається змінити  свого партнера, добитися взаєморозуміння, розвинути спільні інтереси і  так далі. Настає момент, коли ініціатор  розуміє, що спроба провалилася, відносини остаточно зруйновані. З цього часу він або вона опиняються у владі заперечення будь-яких відносин з партнером. Цей процес протилежний "закоханості" на початку відносин, коли індивід фокусувався на привабливих сторонах іншого, ігноруючи те, що могло бути менш прийнятно.

Ініціатори, які серйозно допускають розрив, зазвичай широко обговорюють свої проблеми з іншими людьми, "обмінюючись думками". Так, вони порівнюють плюси і мінуси розриву. Виживу я без підтримки? Як відреагують друзі і батьки? Чи постраждають діти? Чи буде у мене благополучно з фінансами? Обміркувавши проблеми, деякі ще раз роблять спробу змусити працювати старі відносини. Для тих, хто твердо вирішив розлучитися, обговорення та обдумування полегшують розрив, створюючи впевненість у тому, що робиться це правильно. Більшість ініціаторів переконується, що відповідальність за своє майбутнє - більш важлива річ, ніж зобов'язання перед колишнім партнером.

Зрозуміло, що роз'єднання  не завжди ініціюється лише одним  партнером. Інша сторона також може вирішити, що відносини врятувати не можна. Іноді відбувається зміна ролей. Той, хто раніше хотів врятувати відносини, тепер прагне покласти їм кінець, в той час як недавній ініціатор хотів би продовжити відносини. [6]

2.4. Сімейне неблагополуччя як наслідок сімейної девіації

Сімейна девіація - це зловживання  алкоголем і наркотиками, сімейне  насильство і т.д., в наслідок чого відбувається падіння сімейного  благополуччя.

Основний вид сімейної девіації, який тісно пов'язаний з  сім'єю і якому велику увагу приділяють дослідники, це алкоголізм.

Алкоголізм - це хвороблива пристрасть до алкоголю, що веде до втрати фізичного здоров'я, соціальних і духовних якостей. В результаті хронічного вживання алкоголю відбувається зниження морального та інтелектуального рівня. А значить, змінюється і соціальне оточення залежного від алкоголю. Сім'я замінюється новим оточенням з алкогольними інтересами. Провідним мотивом поведінки стає пошук дози спиртного. Під впливом цього мотиву питущий здатний на приниження, розорення власної сім'ї. За даними соціологічних досліджень, в результаті пияцтва одного з подружжя сім'я втрачає від 50 до 70% сімейного бюджету. Алкоголізм порушує статеві функції, змінює особистість людини і його поведінку. В результаті слабшає потяг подружжя один до одного. Алкоголь призводить до агресивності, насильства і розгальмування низинних інстинктів.

Алкоголь згубно впливає  на людину, але не меншу шкоду  від залежності отримує і родина хворого. У всіх членів сім'ї (включаючи питущого) спостерігаються схожі симптоми, які є проявом співзалежності: агресія, душевний біль, почуття провини і сорому, депресія. На відміну від здорової сім'ї, де належна увага приділяється кожному члену сім'ї, в алкогольній родині єдиним об'єктом уваги стає питущий. Оскільки його поведінка непередбачувана, то всі думки родини зосереджуються на ньому і на те, який у нього настрій, як його заспокоїти. Інші члени не отримують необхідної уваги, особливо діти.

Так що ж робити? Дружини, намагаючись зберегти своє здоров'я  і здоров'я своїх дітей, - розривають шлюб. [10]

2.5. Економічні причини розлучення

Сім'ям доводиться відмовлятися від оздоровлення та відпочинку через брак грошей. Соціологи вирішили з'ясувати матеріальне становище сімей, після того як зрозуміли, що воно має визначальний вплив на розлучення.

Народження дітей і  якість їх виховання пов'язано зі стабільністю родини, а міцність осередку суспільства в свою чергу - з її економічним становищем. Роль економіки в розлученнях зростає в багато разів. Основні причини це: відсутність житла, нездатність прогодувати сім'ю.

Ставлення до матеріальних цінностей також має вагоме значення в стабільності родини, тому зараз  люди вибирають подружжя максимально  схожих на себе не тільки по звичкам  і культурі (вік, освіта, національність, релігія і навіть пристрасть до кави, алкоголю, куріння і спорту), але і за доходами. Якщо ж існує розбіжність подружжю доводиться розлучатися. Справа в тому, що однакові звички допомагають зменшити витрати родини (наприклад, не треба купувати чай, а тільки каву). А от різниця в доходах подружжя говорить зазвичай про те, що дружина більше часу присвячує домашньому господарству, за рахунок чого чоловік може не турбуватися про будинок і всі сили присвятити роботі. У результаті сім'я в цілому заробляє більше. [11]

 

 

 

 

 

 

 

2.6. Суб’єктивні причини розлучення  

Якщо конфлікт викликаний об'єктивною причиною, її можна хоча б спробувати встановити і усунути, але якщо причина суб'єктивна, навряд чи щось можна зробити.

Якщо сімейні конфлікти  викликані неадекватною поведінкою чоловіка або дружини (пияцтво, лінь, безвідповідальність і т.п.), цю «хворобу»  родини можна вилікувати, усунувши її причину. У всякому разі, якщо «винний» з подружжя не хоче розпаду сім'ї, йому (їй) можна пояснити, що потрібно робити для того, щоб у домі був мир. Але якщо криза викликана відсутністю кохання, то, як кажуть, насильно милим не будеш.

У багатьох немає раціональних причин розлучення. Його ініціатори просто заявляли: «любов пройшла», «я не змогла його полюбити», «мені з нею нецікаво», «він мені противний як чоловік», не звинувачуючи залишених членів подружжя ні в чому іншому. Останні ж не розуміли, в чому їх вина.

Дізнатися справжню причину  розлучення, задаючи прямі питання самим розведеним, майже неможливо. Вони прагнуть називати причини, поважні в очах оточуючих. Якби громадська думка засуджувала тих, хто кинув своїх «позитивних» дружин або чоловіків лише через втрату почуттів, таких випадків було б небагато. Але дослідник припускає, що для багатьох (причому не тільки розлучених) названа причина є поважною. [12]

Були названі лише популярні причини розлучень. Я вважаю, таких причин існує безліч і у різних сім'ях вони різні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Соціальні наслідки розлучення

1. Наслідки розлучень для подружжя та дітей

Розлучення впливає і  на саме подружжя, що розлучається. Г. Крістіансен і К. Джонсон в результаті аналізу ряду емпіричних робіт встановили такі типи реакцій на розлучення. Досить часто спостерігається своєрідний шок із соромом і жалістю до себе. Розлучені намагаються раціоналізувати ситуацію і довести, що їм байдужі виниклі проблеми. Досить розповсюдженим є почуття занепокоєння, нетерпіння, яке від порушених звичок і втрати звичних ролей. Розведений чоловік часто намагається збільшити свою соціальну активність. Друзі і родичі зазвичай допомагають йому у встановленні нових контактів. Відзначені факти взаємовиключних установок по відношенню до свого колишнього чоловіка(дружини), чергування проявів ненависті і кохання. [13] На жаль, найбільш простими і необтяжливими способами виходу з положення, а точніше, відходу від виниклих проблем можуть стати пристрасть до алкоголю чи наркотиків, проповідування «філософії краху сучасної родини», пошуки вільного кохання або вступ у новий шлюб на зло колишньому чоловікові, що веде до негативних соціальних наслідків. [15]

Розлучення збільшують кількість  неповних сімей. У них створюється специфічна система відносин між матір'ю і дитиною, формуються зразки поведінки, що представляють собою в деяких відносинах альтернативу нормам і цінностям, на яких грунтується інститут шлюбу. [13]

Збільшення кількості  розлучень тягне за собою загострення  проблем, що породжуються даною ситуацією: труднощі самотнього батьківства, складне  матеріальне становище материнських сімей, проблеми соціального регулювання  відносин дитини з проживаючим окремо батьком, невизначеність соціального  наповнення ролі нового партнера або  чоловіка матері / нової партнерки  або дружини батька і його (її) статусу в новій спорідненої  ієрархії. [14]

Важка ситуація складається, якщо колишньому подружжю не вдається налагодити батьківське співробітництво. У даному випадку мається на увазі розбіжність думок між чоловіком і дружиною про форми і методи участі у вихованні дітей. Близько половини батьків хотіли б зустрічатися з дитиною раз на тиждень і частіше. Однак лише п'ята частина матерів вважають це можливим, а взагалі вони частіше наполягають на повній відсутності таких зустрічей. Що стосується можливих форм участі у вихованні (контроль навчальної діяльності та успішності дітей у школі, турбота про проведення ними вільного часу і т. п.), батьки воліють після розлучення такий «безпрограшний варіант», як дарувати дітям подарунки. [15]