Судова риторика

-  пам'ятати в кожний момент бесіди, що тактика спілкування повинна бути націленою на реалізацію стратегічної мети шляхом отримання інформації від самого опонента, причому, як інформації, яка вам вже знайома з інших джерел, так і якісно нової;

-  стратегія спілкування повинна бути націленою на те, щоб переконати співрозмовника у вашому відвертому бажанні допомогти йому в ситуації яка склалася, разом спробувати знайти оптимальний для нього вихід із скрутного становища;

- у будь-який спосіб розговорити опонента навіть не зважаючи на його можливе категоричне небажання спілкуватися, на його повну психологічну і мовну замкнутість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Предмет судової  промови.

Судова промова — це промова, звернена до суду та інших  учасників судочинства і присутніх  при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться  висновки щодо тієї чи іншої справи.

Виступаючи в суді з  промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не тільки судового розгляду справи, а й усієї своєї попередньої  праці, аналізують докази, висловлюють  свою позицію у справі, міркування з питань, на які суду необхідно  дати відповідь під час складання  вироку, рішення, постанови, ухвали.

У цивільному процесі у  судових дебатах можуть брати участь: позивач та його представник; відповідач та його представник; третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги, та її представник; третя особа без самостійних вимог, уповноважені органів державного управління, профспілок, державного підприємства, установи, кооперативних організацій та їх об'єднань, представники громадських організацій і трудових колективів і, звичайно ж, прокурор (ст. 194 ЦК України).

В адміністративному процесі, згідно зі статтями 268— 279 Кодексу України  про адміністративні правопорушення, на засіданні суду заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи. До них належать: особа, яка притягається, до адміністративної відповідальності; потерпілий; законні представники особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат, прокурор.

Судова промова державного обвинувача у кримінальному процесі  своїм змістом має: громадсько-політичну  оцінку злочину й особи підсудного; характеристику складу злочину, який, на його думку, знайшов своє підтвердження  в судовому засіданні; вичерпний  аналіз зібраних і перевірених на судовому слідстві доказів і обгрунтування  ними своєї позиції щодо вини підсудного, кваліфікації його дій та міри покарання. Крім того, прокурор у своїй промові підтримує пред'явлений ним або цивільним позивачем позов, якщо цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів або прав громадян, а також висловлює й обґрунтовує свою думку з усіх інших питань, які належить вирішити судові під час постановления вироку (ст. 324 КПК України).

Судова промова громадського обвинувача повинна насамперед відобразити  ставлення до вчиненого злочину  та особи підсудного громадської організації або колективу трудящих, які уповноважили його для участі в судовому розгляді справи. Проте громадський обвинувачі є самостійним учасником процесу і викладає судові свою думку про доведеність обвинувачення, суспільну небезпеку вчиненого злочину та особи підсудного, грунтуючись на даних судового слідства. У своєму виступі він має право також висловити свої міркування щодо застосування кримінального закону, міри покарання та інших питань.

Судові промови цивільного позивача і цивільного відповідача  або їх представників своїм основним змістом мають питання, які стосуються відшкодування завданої злочином майнової шкоди: доведеність чи недоведеність  факту вчинення злочину, наявність  чи відсутність підстав для пред'явлення  і задоволення позову, його предмета та розміру відшкодування. Питання вини підсудного та обрання йому міри покарання ними не обговорюються, оскільки це не пов'язано з цивільним позовом.

Судова промова громадського захисника спрямована на виконання  функції захисту. У ній громадський  захисник викладає суду свої міркування з приводу: обставини, що пом'якшують  вину підсудного або виправдовують його; можливості пом'якшення йому покарання; умовного засудження чи відстрочки виконання вироку; можливості передати підсудного на поруки громадській організації чи трудовому колективу, від імені яких громадський захисник бере участь у розгляді справи. При цьому громадський захисник обов'язково дає характеристику особи підсудного виходячи з його трудової та громадської діяльності.

Судова промова захисника, зумовлена його функцією у кримінальному  процесі — функцією захисту і  повністю підпорядковується відстоюванню законних інтересів свого підзахисного. За своєю структурою вона, як правило, є аналогічною промові державного обвинувача. Проте за своєю спрямованістю — різко відмінна від промови прокурора. Захисник у своїй промові всі факти і докази розглядає під кутом інтересів підсудного, тлумачить їх так, щоб спростувати обвинувачення, а якщо воно безсумнівно доведене — пом'якшити його вину і відповідальність.

Репліка — частина судової  промови, основне призначення якої коротко, в стислій формі звернути увагу суду на перекручення фактів, домисли та принципово неправильні  судження, допущені учасниками дебатів  у своїх промовах (cm. 318 КПК України).

Судові промови впливають  на формування внутрішнього переконання  судді, допомагають суду глибше розібратися  в усіх обставинах справи, всебічно, повно й об'єктивно дослідити  ці обставини, установити істину у справі і прийняти правильне рішення.

Предметом судової промови  в цивільних справах у суді першої інстанції є:

1) фактичні обставини  справи;

2) оцінка доказів;

3) пропозиції про застосування  того чи іншого закону у  справі;

4) пропозиції про винесення  окремої ухвали при наявності  для цього підстав (ст. 235 ЦПК України).

Аналіз ст. 27, ЗО ЦПК України  дає можливість зробити висновок, що предметом доказування виступають:

• обставини, якими позивач  обґрунтовує свої вимоги (підстави позову);

• обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення);

• інші обставини, які мають  значення для правильного вирішення справи. А в цілому — обставини, які повинні бути встановлені як підстави для розв'язання спору між сторонами; всі наявні юридичні факти й обставини, що мають значення для справи.

Необхідний склад фактів предмета доказування визначається на підставі норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Так, відповідно до ст. 456 ЦК України до складу підстави позову, що є предметом доказування, входять факти, які підтверджують: наявність трудових відносин потерпілого з особою (підприємством), настання каліцтва чи іншого пошкодження здоров'я у зв'язку з виконанням потерпілим своїх трудових обов'язків; настання певної шкоди; наявність збитків та їх розмір; вину організації в заподіянні шкоди.

Виступаючи з судовою промовою в адміністративних справах, учасники розгляду повинні з'ясувати:

• чи було вчинено адміністративне  правопорушення;

• чи винна дана особа  в його вчиненні;

• чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

• чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення до товариського суду, громадської організації;

• інші обставини, що мають  значення для правильного вирішення справи (ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Предметом судової промови  в суді другої інстанції при розгляді справи в касаційному порядку є:

• критика або обгрунтування  правильності вироку чи рішення;

• обгрунтування касаційного  подання чи касаційної скарги або  їх критика;

• аналіз і оцінка додаткових матеріалів;

• пропозиції про винесення  певної ухвали касаційної інстанції.

Таким чином, до змісту судової  промови обов'язково входять ті елементи, які утворюють її предмет. Проте  слід пам'ятати, що на зміст і форму судової промови дуже впливають характер і обсяг справи, особа ритора, судова аудиторія.

Особа промовця і судова аудиторія визначають певну побудову і виклад судової промови. Як немає однакових справ і людей, так не може бути і однакових судових промов.

Вільне володіння формами судової промови є мистецтво, яке, як і всяке інше мистецтво, може набути у деяких риторів трафарету. Головними в судовій промові є її зміст і думки ритора.

Види судових промов.

У судовому засіданні при розгляді кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ можна виділити такі види судових промов:

1. Обвинувальна промова  прокурора в кримінальних справах  в суді першої інстанції.

2. Промова прокурора в  кримінальній справі при відмові від обвинувачення у суді першої інстанції.

3. Захисна промова адвоката  в кримінальній справі в суді  першої інстанції.

4. Промова адвоката —  представника потерпілого, цивільного  позивача і цивільного відповідача.

5. Самозахисна промова  підсудного.

6. Промова потерпілого  і його представника.

7. Промова цивільного  позивача і цивільного відповідача  або їхніх представників (у межах цивільного позову в кримінальних справах).

8. Промови прокурора й  адвоката в цивільних справах  у суді першої інстанції.

9. Промови прокурора й  адвоката в адміністративних  справах.

10. Промови прокурора й  адвоката в кримінальних і  цивільних справах у суді другої інстанції.

11. Промови громадського  обвинувача і громадського захисника  в кримінальних справах.

12. Промови позивача та  відповідача або їхніх представників  у цивільних справах.

13. Промови третіх осіб або їхніх представників у цивільних справах.

14. Промови уповноважених  органів державного управління, профспілок, підприємств, установ, кооперативних організацій та їх об'єднань у цивільних справах.

15. Промови представників  громадських і трудових колективів  у цивільних справах.

16. Промови осіб, які притягаються  до адміністративної відповідальності, та їхніх представників.

17. Промова потерпілого  в адміністративній справі.

18. Захисна промова близьких  родичів, опікунів або піклувальників підсудного в кримінальній справі.

19. Промова адвоката (представника  сторони) при веденні господарських  справ в господарському суді.

20. Промова прокурора при  підтриманні позову в господарському суді.

Виходячи з предмета судової  промови пропонується структура  та зміст промови прокурора при відмові від обвинувачення:

• викладення фактичних  обставин справи, як вони були встановлені попереднім слідством;

• заява про непідтвердження  обвинувачення в суді — про відмову від обвинувачення;

• аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час попереднього і судового слідства;

• фактичні обставини та юридичні підстави відмови від державного обвинувачення;

• причини необгрунтованого притягнення особи як обвинуваченого до кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усунення;

• пропозиції про поновлення порушених прав підсудного;

• пропозиції про подальшу долю справи.

Засади і функції, судової  промови

Виходячи з теорії і  практики судової риторики, можна  виділити три основні засади судової  промови: психологічну, етичну та логічну. Кожна з них впливає не тільки на зміст судової промови, а й на спосіб побудови.

У психологічній структурі  судових дебатів виділяються  такі компоненти, як особистісні, включаючи  й психологічні властивості виступаючого, психологія сприйняття промови і  впливу останньої на формування судового переконання.

Уважно вислуховуючи судові промови, судді подумки простежують  пройдений шлях шукання істини, усвідомлюють і порівнюють доводи й аргументи  звинувача і захисника, порівнюють їх. Це дозволяє їм побачити сильні та слабкі сторони в аргументації учасників  судових дебатів, внести свої корективи  в їх оцінку, зробити правильні  висновки, прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Важливе місце в структурі  судової промови посідають етичні засади. Будь-яка професійна діяльність повинна здійснюватися на основі тих етичних принципів, які сформувалися в суспільстві. Більше того, кожен вид діяльності виробляє свої норми професійної етики.

Судова етика містить комплекс моральних заборон і дозволів, обумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, адміністративних справ. Дотримання етичних норм сприяє повнішому, результативнішому виконанню учасниками судових дебатів своїх обов'язків, підвищенню ефективності їх діяльності. Етичні засади вимагають від судового ритора індивідуального підходу до кожної справи, що розглядається, урахування особливостей учасників, які беруть участь у справі. Недопустимі приниження людської гідності, упередженість, однобокість у висвітленні обставин справи.