Фразеологія як розділ науки про мову

походження –  старогрецькі , староримські , усталені звороти з

західноєвропейських  мов – німецької , французької , англійської ,

італьянської  та ін.

 Основним ,невичерпним  джерелом української фразеодлогії  є народна мова ,

якій  властиві влучність  , образність . Саме влучні , метафорічні вислови

стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови . Особливо багато

фразеологічних  зворотів виробничо- професійного походження .

 Ряд фразеологізмів  є дотепними висловами з анегдадів , жартів та інших

жанрів усної  народної творчості : не до солі,вийшов пшик , ростуть груші на

вербі .

 У фразеологізмах  відбиті спостереження над оточуючим  життям , людьми ,

природою : жувати жуйку ; розправляти крила ; скриготати зубами ; задирати

носа .

 В української  фразеології віддзеркалюються  найрізноманітніші  сфери життя

народу , його історія . культура , сіспільні відносини , виробнична

діяльність , морально – етичні норми , погляди , вірування , прагнення .У

ряді фразеологізмів  чується відгук боротьби народу з татарськими

нападниками , польською  шляхтою , згадуються часи козацтва ,розкриваються

класова невірність , боротьба народу проти панства , бюрократизм  чиновників

, хабарництво  . 

 Історія багатьох  фразеологічних зворотів здається загадковою і

незрозумілою.Живе людина ,що добре знає свою справу і  кажуть про неї : “Він

на цьому ділі собаку з’їв “.А трапиться незугарний працівник , який  не

вміє зробити  того , за що взявся , як говорять : “  Зробив із лемеша швайку

“ .і за кожним висловом стоїть своя , цікава історія , тепер уже забута ,

хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності .

 Так , історія  фразеологізму  перемивати (перетирати) кістки ( кісточни) –

займатись пересудами , обмовляти кого-небудь – зв’язана з обрядом другого

поховання , яке  організовувалось у східних слов’ян  через кілька років після

смерті людини . Наші предки  вважали , що покійника  треба звільнити від

грехів , зняти  з нього закляття через очищення останків небіжчика .

Перемиваючи кості  в прямому значенні цих слів , пригадували життя покійного

, переповідали  окремі події . найскравіші сторінки  біографії , говорили про

характер , вихволяли , возвеличували його . Так поняття  “ перемивати

кістки”  було пов’язане з аналізом життя , вчинків , рис людини , яку

вдруге ховали . Відірвавшись від обряду по його відмиранні , вислів ось уже

тисячоліття несе в собі як основне значення супровід обряду в близькому

переосмисленні .

 Живе в  нашій мові фразеологічний зворот  прикласти руку- взяти участь  у

чомусь . Історія його походження відкриває завісі над особливосями

організації в  давнину діловодства . Сьогодні , написавши  будь-який діловий

папір , документ , ми засвідчуємо його достовірність  власноручним підписом

. Так робили  і в давнину , бо знали про  своєрідність підпису кожної людини

. Проте письмом  у давні часи  володіло не  так багато людей і неписьменні  ,

замість підпису  прикладали до паперу руку або палець ,попередньо злегка

пофарбувавши  їх.Відбиток руки або пальця надійно  замінював підпис . У

судочинстві царської Росії ще й у 19 ст. Був поширений навіть термін

рукоприкладство , яким називали підпис пазовника.

 Ще іншу  стороні життя наших предків  розкриває фразеологічний зворот  сім п

‘ятниць на тиждень  , який використовується  для характеристики нестійкої ,

легковажної людини , яка часто міняє свої рішення , погляди , не

дотримуютьс я  своїх слів .

 Колись існував  кільт “святої п'ятниці “.Пригадайте , як шанував і боявся

“святої п ‘ятниці” старик Кайдаш із твору                 І.Нечуя-

Левицького “  Кайдашева сім’я” . На відзначення “ святої п’я тниці “

будувалися церкви , день відкриття яких  вважався в  певній місцевості

святом . У цей  день приймали й честували гостей , поминали померлих . Біля

церкви збиралося  багато людей ; організовувався ярмарок , велись торги ,

купували , продавали ,міняли ,брали в борг і повертали  борги.П’ятниця

ставала строковим  днем , з яким зв’язували  виконання  обіцянок ,

зобов’язань . Траплялося , зрозуміло , й такі люди , які не дотримувались

слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п’ятниці або й

переносили на інший день . У таких людей всі  дні тижня ставали строковими ,

перетворювались у п’ятниці,а обіцянки так і  залишались не виконаними .Так і

з’явився вислів , що став усталеним і досить точно  характеризує

непослідовних легковажних людей .

 Майже всі  ідіоми та й інші фразеологічні  звороти мають цікаву історію  .

Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь на запитання , чому ми так

говоримо . а  й збагачує знання про життя . історію , культуру , побут

нашого народу  в минулому .

 Українська  фразеологія багата крилатими  висловами власне українського

походження . Це афоризми , що належать перу письменників : Караюсь ,

мучуся..,але  не каюсь ! І чужому научайтесь , й  свого не

цурайтесь(Т.Шевченко); Всякому городу нрав і права(Г.Сковорода);пропаща

сила (П.Мирний) ; коні не винні(М.Коцюбинський);досвітні вогні

(Л.Українка). 

                     Розвиток фразеології після жовтня.

 З розвитком  мови у фразеології , як і  в лексиці , відбуваються зміни  ,

викликані змінами  в соціальному , економічному , політичному  і культурному

житті народу та необхідністю вдосконалювати висловлювання . Частина

фразеологізмів  старіє , перестає задовольняти потреби  спілкування і

виходить з  ужитку . Натомість зявляються нові усталені звороти .

 Після Великої  Жовтневої соціалістичної революції  архаїзувалися передусім

фразеологічні звороти ,що склалися в класовому суспільстві і відбивають

погляди , мораль цього суспільства. Наприклад : Купець бере торгом , піп

–горлом,а мужик  – горбом ; Бідняк  робить , а багатому родить; З панами не

міряйся чубами , бо як довгий ,то підстрижуть , як короткий , то витягнуть

; Христова наречена ; лоби голити ; ставити під аршин ; без Бога ні до

порога ; жіноча річ біля припічка.Застарілі фразеологізми , як і слова ,

використовуються  в сучасному мовленні з певною стелістичною настановою.

 У радянську  епоху українська фразеологія поповнюється фразеологічними

одиницями , що відбувають великі перетворення в житті народу , його

патриотизм , відданість партії , зростання науки , техніки , культури ,

добробуту : Жити- Вітчизні служити ; Робота спільна –  як пісня весільня ;

новатор виробництва , космічні брати ; як ракета , виходити на орбіту ,

досягти апогею.

 Надбанням  української фразеології після  Жовтня стали висловлювання

класиків марксизму  – ленінізму : Революції – локомативи історії ; Релігія –

опіум народу (К.Маркс); Праця створила людину (Ф.Енгельс) .

 Поповнилась  українська фразеологія крилатими  висловами з творів радянських

письменників : Партія веде ; життя єдиної родини ; Не той тепер Миргород;

За всіх скажу , за всіх переболію ; мости дружби.

 Збагатився  в радянській час запас українськіх прислів’їв і приказок.Вони

відбивають історію  нашої країни , духовне зростання  народу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                 Література:

                                

- http://referatcollection.ru/39206.html

- http://www.dilovamova.com/index.php?page=4&dmua=92&tdmua=

- http://ukrreferat.hotref.net/category_lingvistika/referat44150-djerela_ukrayinskoyi_frazeologiyi.html  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                        МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

            ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 

Кафедра:  
 
 
 
 

Индивідуальне домашнє завдання

по  предмету «Українська мова»

на  тему: «Джерела розвитку української фразеології» 
 
 
 
 

Виповнила:                                                               студ. групи СПП 1161-1

                                                                                  Курган Маргарита Сергіївна

                                                                                  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                Запоріжжя

                                                      2011