Зовнішньоекономічні зв’язки України із Росією

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА  
КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

КАФЕДРА  МІЖНАРОДНОЇ  ІНФОРМАЦІЇ

 

 

К У Р С О  В А    Р О Б О Т  А

 

з дисципліни: «»

на тему:

"Зовнішньоекономічні зв’язки України із Росією"

 

 

                                                                  Студента V курсу

                                                                  спеціальності

                                                                  «Міжнародна інформація»

                                                                  Сірого Дениса Валерійовича

 

                                                                   

                                                                   

 

Рівне – 2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Зовнішньоекономічні зв’язки як основний елемент розвитку міжнародних відносин………………………………………………………..6

1. Суть та поняття зовнішньоекономічних зв’язків країни………6
2. Форми зовнішньоекономічних зв’язків…………………………9
3. Практичне значення зовнішньоекономічних зв’язків…………13

РОЗДІЛ 2. Становлення та розвиток економічних зв’язків із Росією як складний історичний етап у розвитку України……………………………15

1. Особливості формування економічних відносин між Україною та Росією…………………………………………………………………15
2. Загострення відносин у зв’язку із «газовим конфліктом»……………………………………………………………20
3. Налагодження відносин із переміною влади у 2010 р…………27

РОЗДІЛ 3. Значення зовнішньоекономічних зв’язків України із Росією та перспективи їх розвитку …………………………………………………31

1. Уніфікація нормативно-правової бази регулювання економічних відносин із Росією……………………………………………………31
2. Роль економічних зв’язків із Росією…………………………….32
3. Прогнози та перспективи розвитку економічних відносин на майбутнє………………………………………………………………35

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………38

Список використаних джерел…………………..………………..41

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  проблеми: дослідження зовнішньоекономічних зв’язків України з Російською Федерацією були і залишаються актуальною темою, тому що протягом всього періоду становлення України як незалежної держави, ці відносини пройшли дуже складний, але разом з тим необхідний для обох держав шлях економічної та політичної співпраці. Порівнювати ці держави – немає жодного сенсу, адже, і так зрозуміло, що Росія охоплює велику територію, яка багата на природні ресурси, історично склалося так, що вона була домінуючою країною, з нею рахуються на міжнародній арені, а також після розпаду РС їй було простіше  «стати на ноги», ніж Україні, тому що все виробництво і промисловість підпорядковувалася Москві і був, так званий, єдиний народногосподарський комплекс, який не сприяв розвитку економіки кожної республіки. А щодо України, то ситуація тут набагато гірша. Ось тому, навіть, економічна взаємодія між ними в більшій мірі є необхіднішою для України, ніж для Росії. Але разом з тим, розвиток зовнішньоекономічних з’язків для них обох є вигідним, тому що жодна країна світу ніколи не зможе досягнути високо рівня розвитку, якщо вона буде розвиватися ізольовано від зовнішнього світу.

Об’єктом даної курсової роботи є зовнішньоекономічні зв’язки України з Російською Федерацією.

Предметом є проблеми взаємодії в економічній, політичній і газовій сферах двох пострадянських країн, методи їх вирішення та прогнози відносин України і Росії в майбутньому.

Метою роботи є дослідження російсько-українських зв’язків в економічній, політичній, енергетичній сферах та перспектив їх взаємодії на майбутнє.

 

 

Завдання:

• З’язувати суть поняття «зовнішньоекономічних зв’язків країни».
• Ідентифікувати форми зовнішньоекономічних зв’язків.
• Визначити роль зовнішньоекономічних зв’язків між країнами.
• Дослідити економічні зв’язки між Україною та Росією, проблеми, які виникли та методи їх розв’язання.
• З’ясувати суть «газових криз» та розвиток подій під час газових конфліктів між РФ та Україною.
• Розглянути перші здобутки нового Президента України Віктора Януковича на цій посаді, головним з яких є покращення стосунків України та РФ.
• Систематизувати нормативно-правову базу, яка регулює взаємодію двох країн.
• З’ясувати роль і значущість українсько-російських відносин та їх взаємодію.
• Розглянути прогнози та перспективи подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України з Російською Федерацією.

Протягом написання даної  курсової роботи застосовувалися наступні методи: економічний аналіз зовнішньоекономічних зв’язків, синтез всієї сукупності подій, які відбувалися у відносинах України та Росії на протязі 19 років, з моменту набуття Україною незалежності, було проведено збір та послідовна детальна обробка інформації, протягом написання роботи використовувалися угоди, договори між державами, був зроблений їх аналіз, який надав змогу зрозуміти їх суть.

Дослідження теми зумовило структуру курсової роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, кожний з яких вміщує по три підрозділи, а також висновки, список використаних джерел і літератури. Така структура повністю і логічно висвітлює тему курсової роботи : «Зовнішньоекономічні зв’язки України із Росією».

Перший розділ присвячений теоретичному аспекту, який висвітлює поняття «зовнішньоекономічних зв’язків країни», їх суть, форми прояву, а також роль, яку вони виконують у міжнародному житті будь-якої країни. Цей розділ є необхідним для кращого розуміння даної теми.

Другий розділ вміщує в собі, так би мовити, практичний аспект взаємодії України та Російської Федерації в економічній, політичній та енергетичній сфері. В центрі постають проблеми у вище зазначених сферах взаємодії та перспективи і методи їх вирішення.

У третьому розділі розкривається нормативно-правова база, яка регулює зовнішньоекономічні зв’язки між Україною та Росією, також з’ясовується роль та практичне значення економічних відносин між країнами та можливі перспективи і прогнози їх подальшого розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Зовнішньоекономічні зв’язки як основний елемент розвитку міжнародних відносин

1. Суть та поняття зовнішньоекономічних зв’язків країни

Вихідною категорією світового  господарства є економічна діяльність як спосіб забезпечення життя людини, її головна сфера — матеріальне  виробництво. Організаційною формою, в  якій здійснюється економічна діяльність, є господарство. Таким чином, господарство — це економічна система, функціонування якої являє собою процес економічної  діяльності. Особливість національного  господарства полягає в тому, що економічна діяльність обмежена рамками  держави (країни). Отже, національне господарство — це економічна система, функціонування якої являє собою процес економічної діяльності в межах країни. Ця система єдина в економічному і організаційному відношенні й складається із сукупності взаємопов'язаних галузей та сфер діяльності, що мають визначену пропорційність (співвідношення) у розвитку, і обумовлена розміщенням на території країни.

Як світ складається із країн, так і світова економіка (господарство) складається з національних господарств цих країн. Але то не просто сукупність або сума. Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх економічних взаємовідносин. Слід підкреслити, що без економічних відносин національні господарства залишилися б відокремленими і не створили б світову економіку як систему.  
Відомо, що в розвитку продуктивних сил рано чи пізно настає період, коли вони виходять за межі національних кордонів — починається інтернаціоналізація господарського життя.

Економічні зв'язки між  країнами помітно зміцнюються уже  у XIX ст. під впливом великої машинної індустрії, яка потребує багато сировини та залучає до її видобутку і виробництва дедалі нові країни. Здійснивши на базі великого машинного виробництва перехід до масового випуску продукції, багато галузей все частіше починають працювати не тільки на внутрішній, а й на зовнішній ринок. Прискорений внаслідок цього процес міжнародного поділу праці (приблизно до середини XIX ст.) спричинив до виникнення такої ситуації, коли більшість країн стали досить тісно економічно пов'язаними. Саме на цей період припадає зародження світового  господарства.

Всесвітнє господарство — система взаємодіючих господарств усіх країн світу, цілісний характер і функціонування якої визначаються об'єктивними законами розвитку людського суспільства [1].

Зародження світового  господарства дало поштовх встановленню зовнішньоекономічних зв’язків між країнами. Саме за допомогою них держава може здійснювати обмін товарами, послугами, робочою силою та іншими факторами виробництва [2].

В даному контексті розрізняють  два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" та "зовнішньоекономічна діяльність". Перше поняття є більш загальним і включає як форми реалізації міждержавних відносин у галузі виробничого, торгового та науково-технічного співробітництва і валютно-фінансових відносин, так і сукупність зовнішньоекономічних операцій підприємств, організацій різних форм власності. Друге поняття застосовується переважно для характеристики зовнішньоекономічних операцій на мікрорівні (підприємств, організацій, об'єднань); операцій, метою яких було отримання прибутку в умовах самоокупності [3].

Отже, зовнішні економічні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.

Зовнішньоекономічні зв’язки  в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку [2].

Зовнішньоекономічні зв’язки можна ще визначити як невід’ємний інструмент зовнішньоекономічної політики будь-якої держави, адже, сьогодні ХХІ ст. і процес глобалізації охопив уже найвіддаленіші частини світу і без економічної взаємодії між країнами світове господарство припинило б своє буття і поставило б під сумнів подальше функціонування національних економік.

Зовнішньоекономічні зв’язки виникли водночас з появою великих суспільних груп і держав. Вони є центральним перехрестям взаємодії політики і економіки, політичного та економічного світів у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Конкретні напрямки, форми і масштаби зовнішньоекономічних зв’язків будь-якої країни визначаються характером і гостротою політичних, економічних та соціальних проблем у будь-якій країні в певний період. Об'єктивна можливість таких зв’язків визначається рівнем економічного розвитку, концентрацією виробництва й капіталу, становленням і розвитком міжнародних економічних відносин. Необхідність, що перетворює цю можливість на дійсність, полягає в концентрації проблем, їх розв'язанні державними й суспільними суб'єктами, в усвідомленні того, що національна економіка не вичерпує й не задовольняє повною мірою потреб та інтересів особистості, суспільства, держави. У цьому плані вона доповнює і продовжує на міжнародній арені зовнішньоекономічну політику. Зовнішньоекономічна політика, виконуючи допоміжну і службову функції, це, так би мовити, другий бік внутрішньої економічної політики держави. Зазначимо, що відокремити внутрішню економічну політику від зовнішньої дуже важко, оскільки межа між ними з часом зникає, а у ХХІ ст. дедалі виразніше виявлятиметься тенденція до їх злиття. Нині для нових незалежних держав, наприклад, витрати на оборону країни не тільки переобтяжують державний бюджет, а й обмежують можливості динамічної зовнішньоекономічної діяльності. Отже, вони позначаються і на соціально-економічному розвитку держави. І в цей момент стає важливим розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, які водночас забезпечують безпеку країни, а також дають змогу розвитку економіки, тому вони є невід’ємним елементом і головною ціллю зовнішньої політики будь-якої держави [4].

2. Форми зовнішньоекономічних зв’язків

В умовах глобалізації світової економіки все більшого значення для розвитку держави набуває її ефективне співробітництво із іншими діячами системи світового господарства. Все частіше таке співробітництво базується на територіальній близкості партнерів, тобто має місце процес, що характеризується як регіоналізація [5].