Автор работы: d************@gmail.com, 26 Ноября 2011 в 17:31, контрольная работа
У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий розвитку МЕВ. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб єктами - представниками різних держав.
" велика питома
вага фізично та морально
" диспропорції
в системі самозабезпечення
" незбалансованість
галузевої структури
Включення України
до будь-яких інтеграційних угруповань
у такому стані без чіткого
бачення перспектив структурної
реорганізації може призвести не
лише до консервації, але й до негативних
тенденцій у всіх галузях національної
економіки. І навпаки, участь України в
інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої
внутрішньої структурної політики дасть
змогу ефективніше і швидше виправити
деформовану економіку, виходячи з таких
пріоритетів структурної переорієнтації:
" науково-технічне
та технологічне оновлення
" підвищення
рівня внутрішньої
" створення
умов для соціально
За умов кризового
стану і наявності
Ступінь інтегрованості
нашої держави в світові
Друга проблема, яка впливає на інтеграційні орієнтири нашої держави - це проблема основних етнополітичних комплексів та фобій, що визначають або суттєво впливають на політику України. Перш за все, серед фобій, які стали стійким національним надбанням і супроводжують українську історію мало не від її початків, необхідно виокремити примару, або страх периферійності. Погранична межева геополітична роль України не лише наклала на її минувшину трагічний відбиток, а й сформувала в її еліти стійке прагнення позбутися окраїнної ролі. Україна відігравала роль периферії для багатьох традиційних центрів (найважливіші з них: Константинополь, Стамбул, Москва, Варшава, Відень і Берлін). На жаль і сьогодні в загальній європейській "системі координат" українське становище не зазнало принципових змін, змінилися лише центри. Тепер ми маємо справу з такими інтегрованими центрами впливу, як НАТО, ЄС, з одного боку, та СНД -з другого.
Третя проблема,
яка так само вимагає розв'язання
чи чіткої позиції щодо її вирішення
- це несформованість, внутрішня суперечливість
мотивів інтеграційної
Ще одна проблема,
що стосується, можливо, глибинних шарів
"колективного підсвідомого " українського
суспільства - це те, що можна назвати національним
"комплексом покірного теляти".
Наша держава
тільки входить до системи світового
господарства і від того, як цей
процес проходитиме, залежить можливість
дальшого економічного та соціального
розвитку держави як органічної підсистеми
світової економікию Для того, щоб процес
інтеграції України до світового економічного
простору дійсно приніс очікувані результати,
необхідно усвідомити і реалізувати кілька
важливих вихідних положень. Вони повинні
грунтуватись на: занні та прогнозуванні
тенденцій в змінах зовнішньоекономічного
середовища (системи світового господарства),
в якому повинно функціонувати національне
господарство України, а також прийнятті
його внутрішнього економічного "регламенту";
чіткому усвідомленні необхідних - збалансованих
з національними інтересами - трансформацій
національного господартсва, які б змогли
забезпечити ефективну взаємодію з світовим
господарством на основі високого рівня
конкурентоспроможності економіки.
Ще однією проблемою
інтеграції України є те, що на восьмому
році самостійності України, не існує,
по суті, ні доктрини, ні виваженої зовнішньоекономічної
політики нашої держави. Її зовнішньоекономічна
політика - це, в основному, епізодична
торгівля, навколо якої зконцентровано
зусилля по її так званій "лібералізації".
Але зовнішьноекономічна політика - то
не тільки торгівля, не тільки інвестиційне
та науково-технічне співробітництво,
не тільки створення договірного простору
і забезпечення національної економічної
безпеки. Це - весь комплекс проблем, розв
язання яких націлене на органічне інтегрування
національного господарства до системи
світового господарства з метою максимізації
своєї частки світового доходу. Існуючі
концептуальні підходи до зовнішньоекономічної
політики України - при всіх її позитивних
аспектах - мають істотну ваду: в них фактично
відсутня концепція та організаційні
принципи досягнення стратегічних цілей.
А саме це і становить стрижень зовнішньоекономічної
політики з огляду на зміни, що не тільки
сталися, й розвиваються у сфері міжнародних
економічних відносин. Слід зазначити:
саме орієнтація на глобальні зміни і
тенденції, їх прогнозування у довгостроковому
режимі, а також адекватна політика нашої
держави можуть привести до позитивних
змін у її становищі в світогосподарському
просторі. Україна переходить до динамічної
стратегії реформування економіки, дедалі
більше активізуючи свою діяльність на
світовій арені. У цьому зв язку особливої
актуальності набуває розробка не тільки
стратегічних напрямів інтеграції нашої
країни до світового господарства (зовнішньоекономічних
орієнтирів і доктрини), але й стратегічних
прийомів інтегрування, які б дозволили
нарівні взаємодіяти з міжнародними економічними
організаціями, іноземними партнерами
та конкурентами, тим самим допомагаючи
здійсненню внутрішніх економічних перетворень.
Не секрет, що
зараз успіху досягає той, хто
володіє найбільш високими технологіями
і вміє запроваджувати їх у виробництво.
Але досягення успіху неможливе без створення
національної системи інновацій, яка формується
на основі використання знань як виробничої
сили, шляхом організації досліджень і
забезпечення сприяння запровадженню
інновацій. В період розгортання глобалізації
багато країн об єдналося на основі взаємовигідного
обміну знаннями і технологіями з метою
досягнення прогресу в світовій економіці.
У випадку відсутності в уряду сформованої
системи інновацій проведення політики
вільної торгівлі може призвести до серйозних
економічних втрат і, більш того, до застою
та деградації. Науково-технічний потенціал
і національна система інновацій в Україні,
на думку спеціалістів, надають Українї
значних переваг у конкурентній боротьбі.
Цей потенціал і всі пов язані з ним переваги
слід активно залучати для реалізації
стратегічних інтересів України і забезпечення
довгострокової стабілізації економіки.
2. Перспективи
інтеграції України та шляхи
їх здійснення.
Формуючи власну
інтеграційну політику, Україна має
визначитися з відповідними середньо-
та довгостроковими пріоритетами, виходячи
з сучасних умов функціонування національної
економіки. Середньострокові інтеграційні
пріоритети перебувають у двох різноспрямованих
векторах. З одного боку, обережне ставлення
до участі в інтеграційних угрупованнях
країн з високим рівнем наднаціонального
регулювання, зумовлена особливостями
України як самостійного суб єкта інтеграції.
З другого, неможливість тривалого "позаінтеграційного"
розвитку в регіоні, де масштаби і динаміку
економічної інтеграції визначають не
лише внутрішні, а й потужні зовнішні (глобальні)
фактори (рис 3).
У перспективі
на найближчі 10-15 років ключове значення
для України матимуть економічні
відносини з країнами СНД, які
в 1993 році підписали угоду про
створення Економічного Союзу (Україна
є його асоційованим членом). Головними
цілями Економічного Союзу визначено:
формування умов стабільного розвитку
економік країн-учасниць; поетапне створення
загального (спільного) економічного простору
на осові ринкових відносин; забезпечення
рівних можливостей для всіх господарських
суб єктів; реалізація спільних економічних
проектів; вирішення актуальних соціально-економічних
завдань. Домовленості країн у межах Економічного
Союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення
вільного руху товарів, послуг, капіталів,
робочої сили. Зокрема, перспективним
планом інтеграційного розвитку СНД передбачається
створення зони вільної торгівлі, митного
та платіжного союзівю З 1994 року діє міждержавний
економічний комітет (МЕК), до президії
якого увійшли віце-прем єри країн-учасниць.
Робочим органом МЕК є колегія з уповноваженими
представниками з кожної країни. Зауважимо,
що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються
в умовах погіршення економічного стану
країн-учасниць. Цю думку ілюструють дані
нижченаведеній таблиці.
Економічні показники країн СНД в 1996 р. у співставленні з 1990 р.
Україна стала
членом Міжнародного валютного фонду,
Світового банку, Європейського
банку реконструкції та розвитку,
а також має статус спостерігача
в ГАТТ. З 1994 р. наша джержава вирішує
практичні питання співпраці в структурі
ГАТТ / СОТ, інтенсифікує свою політику
щодо інших впливових міжнародних організацій,
насамперед Організації економічного
співробітництва ті розвитку (ОЕСР).
Висновки
Завжди виключно складно прогнозувати майбутнє і шляхи розв язання основних проблем, що стоять перед суспільством. Сьогодні, коли всесвітова співдружність знаходиться на етапі глобалізації і супутніх їй процесів регіоналізації, ще складніше передбачити перебіг подій в майбутньому. Особливо складно передбачити шляхи розвитку країни під часм трансформації її економіки, коли ще не зроблено кінцевий вибір найбільш сприятливої моделі розвитку ринкової економіки. Дає надію те, що з явились елементи стабільності і деякого прогресу в економіці, які поки що виглядають досить незначними в порівнянні з результатами, досягнутими сусідніми країнами, що переживають ті ж труднощі перехідного періоду.
http://referat.repetitor.ua/
Информация о работе Загальна характеристика світових інтеграційних процесів