Автор работы: d************@gmail.com, 26 Ноября 2011 в 17:31, контрольная работа
У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий розвитку МЕВ. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб єктами - представниками різних держав.
Формування інфраструктурних
передумов насамперед пов язане
з розвитком транспортних комунікацій,
необхідних для нормальної життєдіяльності
суверенної держави (національні авіакомпанії,
флот, транспортні корпорації), розвиток
сучасних інформаційно-комунікаційних
систем з включенням їх до міжнародних
систем.
На процеси
включення України до сучасної системи
світогосподарських зв язків впливають
конкретні зовнішньо- та внутрішньо-економічні
фактори, що формуються в системі передумов,
особливостей і шляхів інтеграції України.
Рис.2 Формування
факторів інтеграції.
Серед внутрішньоекономічних
факторів принциповим є перехід України
до ринокової економіки, для чого потрібні
розроблення і реалізація довгострокової
програми. Така програма має враховувати
сучасний соціально-економічний стан
та особливості України і бути адаптованою
до еволюціонізуючого зовнішнього ринкового
середовища і спиратися на досвід переходу
до ринкових відносин інших постсоціалістичних
країн.
З точки зору
ринкової організації, в ключових галузях
національної економіки, Україна перебуває
на стадії монополістичного розвитку,
при цьому монополізм формується не природним
шляхом еволюції ринкових структур вільної
конкуренції, а створюється штучно на
основі державної монополії. Відсутність
зовнішньої конкуренції може призвести
лише до "жорсткої монополії", що
поглибить структурні деформації та призведе
до негативних соціально-економічних
наслідків, характерних для такого типу
організації ринкової економіки.
Дія зовнішньоекономічних
факторів інтеграції обумовлена, з
одного боку, станом розвитку форм зовнішньоекономічної
діяльності, а з другого - середовищними
умовами розвитку. Зовнішньоторгівельна
діяльність України в останні роки зберегла
негативні тенденції в екпорті-імпорті
товарів і послуг, а саме переважно сировинна
спрямованість експорту, нераціональність
товарної структури імпорту, деформована
географічна структура експорту та імпорту
аж до монопольної залежності від окремих
країн, вкрай нерівномірне розміщення
експортного потенціалу країни. На зовнішню
торгівлю впливали й такі несприятливі
фактори, як неконкурентоспроможність
більшості підприємств, товарів у якісно
нових умовах зовнішньої торгівлі, велика
зовнішня заборгованість, недієва система
митного контролю, нерегульованість торгівельно-економічних
відносин з країнами ближнього зарубіжжя,
нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної
діяльності, у тому числі інформаційної,
кадрова незабезпеченність на всіх рівнях
здійснення і регулювання зовнішньоекономічної
діяльності. Отже, незважаючи на зміни
в господарській практиці України, загалом
вона не має необхідних економічних і
соціальних передумов для включення в
принципово нову для неї систему економічних
відносин. Для включення в світовий процес
інтеграції та регіоналізації Україні
належить створити нову економічну систему,
подолавши кризу економіки, відкритися
зовнішньому світові, налагодити і зробити
активними взаємовигідні економічні зв
язки з іншими країнами.
Особливості інтеграції
України.
На сьогодні
ефективна інтеграція України до
світового економічного простору є
нагальним завданням розбудови
державності та економіки, але для того,
щоб цей процес дійсно приніс очікувані
результати, необхідно усвідомити деякі
особливості інтеграції України.
По-перше, Україна
ще не визначилась повною мірою з
основними напрямами і
Особливості України
як потенційної учасниці міжнародних
економічних угруповань наступні: відсутність
досвіду державності, нерозробленість
політико-правових регуляторів та інструментів,
нерозвиненість ринкових відносин, інерція
погіршення економічного стану, запас
соціальної витримки населення, який виснажується,
розміщення в регіоні, що характеризується
інтеграцією високого рівня, конкурентність
щодо аналогічних інтересів країн східної
Європи та негативний досвід в рамках
СРСР і РЕВ.
Україна як суверенна
держава поки що винятково несуттєво
впливає на МРТ та інтеграційні процеси,
що відбуваються в світовій економіці,
залишаючись протягом довгого часу
осторонь головних світогосподарських
процесів.Наприкінці двадцятого століття,коли
було відкинуто багаточисельні ідеологічні
догми, Україна лише почала знімати з себе
ті пути, котрі заважали їй приймати активну
участь в сучаних процесах інтеграції
та глобалізації. Перебуваючи в центрі
Європи, поряд з державами активно перебудовуючими
свої економінки, Україна помітно відстала
та не встигає за процесами, що відбуваються
в сусідніх господарствах.Приймаючи до
уваги ресурси та географічне положення
України, а також конкретні умови, котрі
створює світова економіка кожній державі,
Украхна повинна знати вій шлях повного
переходу до ринковой економіки та прискорення
структурних перетворень з метою посилення
своєї ролі в світовій економіці. Україні
як суверенна держава посут робить лише
перші кроки на світовій арені. В цих умовах
належить вирішити велику кількість принципово
важливих проблем переходячи до економіки
відкритого типу за короткий проміжок
часу.Помилки на цьому шляху можуть рпизвести
до того, що зовнішня конкуренція стане
не сприятливим а руйнучим фактором украйнськой
економіки.Вся логіка розвитку Украіни
наприкінці 90-х років та перспективи на
найбижчі десятиліття підказують необхіднсть
балансувння відносин з Заходом, де вона
граничить з ЄС та на сході з Росією та
іншими країнами СНГ.як показує практика
глобалізації все більше набрає сили процес
регіоналізації світового економічного
простору. Для Украіни налагодження ефективни
та достойних її потенціалу зв'язків з
Європейським Союзом є однією з приорітетних
задач.Договір про партнерство та співробітництво
між Украіною та ЄС було підписано 14.06.94,
але на його ратифікацію усіма членами
ЕС пішл майже 4 роки.З 1.03.98 цей договіп
набув сили , з цього моменту для України
відкрилися нові можливості для виходу
на ринки країн-членів EU з відчизняною
продукцією.Однак договір також ставить
перед державою задачу подальшої реструктирізації
економіки, зміни механізму співробітництва
з Союзом та підготовки правовоо поля,
котре забезпечить реалізацію цій угоди.
Україні ще багато належить зробити, щоб
досягти бажаного рівня.Однак в відповідності
до угоди про партнерство України та EU
з 1998 р. започатковані практичні приготування
щодо формування між ними зони вільної
торгівлі.
Значною проблемою
є перспективи економічних
Договір про
створення економічного союзу СНД
від 24.09.93 ставив завдання послідовного
та узгодженого економічного зближення
колишніх радянських республік через
створення системи вільного переміщення
товарів, послуг, капіталів та робочої
сили, а також узгодження бюджетної, грошово-кредитної
та податкової політики. На базі договору
було підписано велику кількість угод,
які в подальшому не змогли бути реалізовані,
оскільки не відповідали новим національним
законодавчим актам молодих держав.
Після укладення
договору про створення Економічного
Союзу було складено план інтеграційного
розвитку, в межах якого передбачалось
створення Платіжного та Митного союзів
країн СНД. Але через виникнення проблем
в сфері платіжно-розрахункових та митних
відносин повноцінної реалізації цієї
ідеї досягнуто не було. Неспроможність
та неможливість реалізувати інтеграційні
плани в межах СНД пояснювались не тільки
внутрішніми труднощами кожної з держав
СНД, але й недостатньою обгрунтованістю
та розробкою самих концепцій нових механізмів.
В зв'язку з цим відносини України з країнами
СНД протягом 90-х років базувались на двохсторонніх
торгово-економічних відносинах.для України
її майбутнє, в першу чергу, пов'язано з
відтворенням державності та оформленням
загальнонаціональної ідеї.Молоді державі
ще належить виробити стійку та динамічну
модель економіки. Її політична система
виключно тісно пов'язана з специфікою
країн в межах Центральної, Східної та
Південо-Східної Європи.
Європейський
вибір України не має на увазі
її однозначного тяготіння до Європи,
передбачає створення системи взаємовідносин
України в просторі Росія-Європа-Північна-Америка-
На першому
місці в цій системі стоїть
Росія. Після багатьох місяців роботи
президенти двох країн 27 лютого 1998 р. підписали
договір про економічне співробітництво
до 2007 р. Договір передбачає координацію
економічного та соціального розвитку
обох країн, співробітництво в сфері торгівлі,
створення стійкої та просторої бази для
стратегічного партнерства в глобальному
масштабі. Практично в обмін на признання
Росією повного суверенітету та територіальної
цілісності України вона в свою чергу
відчинила двері для проникнення російського
капіталу на українські ринки. Цей договір
є яскравим прикладом компромісу задля
руху вперед.
Унікальність
положення України дозволяє їй також
виконувати роль однієї з найбільш
важливих ланок на осі "Захід-Схід".на
полюсах цього стратегічного вектору
розміщуються два основних світових торгівельних
блока. Про важливість східного напряму
зовнішньоекономічної діяльності України
говорить те, що в державах Азіатсько-Тихоокеанського
регіона (АРТ) зараз проживає майже половина
людства.Крім економічної значимості,АРТ
грає одну з найсуттєвіших ролей в глобальній
економіці,оскільки тут перетинаються
інтереси США,Китаю,Японії,Росії,Індії.
Отже не зважаючи
на низку проблем Україна всеж
таки досягла деяких результатів
в процесі інтеграції до світової
системи господарських зв'
"Україні вдалося
зберегти свій суверенітет від
спокус втягнення в
"Україна врегулювала
певним чином на політичному
та правовому рівнях свої
" Україні
вдалося стати членом Ради
Європи, формалізувати взаємини
з ЄС та увійти до низки
перспективних регіональних інтеграційних
утворень, таких як Центральноєвропейська
ініціатива (ЦЄІ), Черноморське економічне
співробітництво (ЧЕС). Україну розглядають
як важливого партнера в новій системі
три- та багатосторонніх відносин країн
Центральної та Східної Європи.
III Шляхи інтеграції
України та її інтеграційні
орієнтири.
Проблеми
Україна не знаходиться
осторонь тих процесів, що відбуваються
в сучасному світі. Однак при
уважному розгляді можемо виділити низку
проблем в поступі України
до інтеграційних структур, її відставання
від країн з більш низьким рівнем соціально-економічного
розвитку та внутрішньополітичної стабільності.
Такі явища вимагають пильнішої уваги
дослідників. Спонукають до пошуку причин
розходження між євроцентристськими політичними
деклараціями Української держави та
реальним її місцем у структурах, які визначають
зміст і основні напрями політичних, економічних
та культурних процесів на Європейському
обширі.
Перша і головна
проблема, яка обумовлює підвищений
інтерес науковців і
Информация о работе Загальна характеристика світових інтеграційних процесів