Участь україни в діяльності міжнародних економічних організацій.Україна в світовому просторі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Января 2012 в 18:30, реферат

Краткое описание

Міжнародною всесвітньою організацією, в якій представлені органи обох організаційно-економічних підструктур світового господарства, є Генеральна Асамблея (ГА) ООН з її Комітетом з економічних і фінансових питань, яка об’єднує всі 186 країн – учасниць організації, а також Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН, що формується з 54 учасниць на виборній основі з числа членів ООН. З діяльністю ГА та ЕКОСОР пов’язане функціонування спеціалізованих економічних установ ООН. Рішення ГА зі світових питань мають характер рекомендацій, тобто не є юридично обов’язковими для держав-членів. Обов’язковими до виконання всіма членами ООН є рішення Ради Безпеки (РБ

Содержание работы

Вступ
1. Сутність та необхідність міжнародних економічних організацій (МЕО).
1.1. Основні причини виникнення МЕО.
1.2. Сутність МЕО і класифікація.
2. Основні напрямки співпраці України з МЕО.
Висновки
Список використаної літератури

Содержимое работы - 1 файл

МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ.doc

— 205.00 Кб (Скачать файл)

Завдання  у соціальній сфері 

· Створення  Єдиної інформаційно-аналітичної системи  Служби зайнятості України та на її основі впровадження інформаційно-довідкової системи в мережі Інтернет.

· Застосування інтернет-технологій у сфері соціального  забезпечення одержувачів соціальної допомоги зокрема пенсіонерів та інвалідів.

· Створення  системи дистанційного консультування та діагностики на основі Інтернет-технологій (телемедицина).

· Створення  робочих місць із застосуванням  інтернет-технологій для громадян з вадами здоров’я.

Завдання  у сфері освіти та науки

· Підготовка науково-технічних кадрів для роботи в інформаційно-технологічному середовищі Інтернет, в тому числі з питань захисту інформації.

· Введення на базі навчальних установ спеціалізованих Інтернет-центрів, обладнаних для перепідготовки і реабілітації робочої сили відповідно до сучасних парадигм освіти.

· Розміщення традиційних інформаційних ресурсів (бібліотек, патентних організацій, архівів тощо) в Інтернет, перенесення  їх на електронні цифрові носії, тиражування, переклад на основні мови, відкрите чи комерційне поширення на внутрішньому й світовому ринках.

· Створення  в Інтернет електронних цифрових інформаційних ресурсів, включаючи  цифрові бібліотеки, організацію  електронних публікацій (журналів і газет), електронних віртуальних виставок і представлення в Інтернет культурної спадщини України.

· Створення  всеукраїнської інформаційної комп"ютерної  мережі “українське національне  науково-освітнє інформаційне середовище”  й інтеграція України в систему світових наукових і освітніх мереж.

· Створення  інформаційної інфраструктури для  впровадження системи дистанційної освіти і перепідготовки фахівців, навчання користувачів Інтернет.

· Інтеграція систем наукових і освітніх центрів  України в єдину систему.

· Участь українських наукових і освітніх центрів у віртуальних лабораторіях, віртуальних дослідницьких центрах  і віртуальних освітніх організаціях.

· Розробка основ інформаційної взаємодії  індустріальних, наукових, освітніх і  інформаційних центрів в умовах Інтернет.

· Створення  умов для забезпечення доступу до Інтернет та мультимедійних засобів  для усіх шкіл та адаптація вітчизняних  освітніх систем до міжнародних.

Завдання  у сфері державного управління

· Створення  Національного реєстру державних інформаційних ресурсів, а також розробки порядку доступу до них користувачів.

· Забезпечення інформаційної присутності усіх органів державної влади і  місцевого самоврядування в мережі Інтернет.

· Створення  базової Інтернет мережі центральних  органів державної влади та Інтернет-порталу органів державної влади.

· Створення  умов щодо функціонування органів державної  влади у режимі "електронного уряду", впровадження інтерактивних  методів обслуговування населення. · Створення регіональних і міжрегіональних державних і комерційних організацій для довідково-інформаційного обслуговування юридичних і фізичних осіб.

· Створення  системи інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади через  використання Інтернет.

· Визначення джерел фінансування та створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади з використанням мережі Інтернет.

Завдання  у сфері національної безпеки 

· Забезпечення та захист державою конституційних прав та свобод її громадян щодо доступу до інформації.

· Визначення загальних правил щодо розміщення й  використання інформаційного ресурсу  суб"єктами інформаційного обміну і  взагалі українськими користувачами  Інтернету, а також механізмів контролю за їх дотриманням.

· Встановлення відповідальності за зміст розміщеної інформації.

· Розробка порядку формування та використання державного інформаційного ресурсу  і дієвих механізмів запобігання  комп’ютерній злочинності та відповідальності за скоєння таких злочинів.

· Створення  системи та центрів захисту державних  інформаційних ресурсів у мережі Інтернет.

· Визначення порядку підключення Адміністрації  Президента України, органів державної  влади та місцевого самоврядування до мережі Інтернет, а також порядку  створення та оприлюднення державних інформаційних ресурсів.

4. Шляхи реалізації основних напрямків діяльності щодо розвитку мережі Інтернет в Україні.

Для реалізації основних напрямків діяльності щодо розвитку мережі Інтернет в Україні, вирішення основних завдань у цій сфері як першочергові заходи розглядаються наступні:

· розробка та впровадження нових економічних  підходів у сфері діяльності, пов’язаної з розвитком мережі Інтернет;

· створення  системи фінансової підтримки всіх суб’єктів діяльності, пов’язаної із впровадженням мережі Інтернет в Україні;

· консолідація на державному рівні зусиль державних  і недержавних структур, що діють  у сфері розвитку та впровадження Інтернет в Україні;

· пропаганда комп’ютерної грамотності та методів  інформаційної роботи в Інтернет;

· створення  умов для формування та розвитку сучасного  високоінтелектуального ринку робочої  сили;

· створення  умов та забезпечення технічних можливостей  для організації широкого доступу  населення України до національних та міжнародних інформаційних ресурсів мережі Інтернет;

· підготовка науково-технічних кадрів, у тому числі кадрів у галузі захисту  інформації у мережі Інтернет;

 підготовка  кадрів у галузі економічного  та інформаційного менеджменту,  включаючи маркетинг, рекламу,  торгівельні операції, системи електронних розрахунків, електронних бірж тощо;

· розгортання  на базі навчальних установ спеціалізованих  Інтернет-центрів, обладнаних для перепідготовки та реабілітації робочої сили відповідно до сучасних парадигм освіти;

· розміщення традиційних інформаційних ресурсів (бібліотек, патентних організацій, архівів тощо) в мережі Інтернет, перенесення їх на електронні цифрові носії, тиражування, переклад, відкрите або комерційне розповсюдження на внутрішньому й світовому ринках;

· створення  в Інтернет електронних цифрових інформаційних ресурсів, включаючи цифрові бібліотеки, організація електронних публікацій різноманітних видань, електронних віртуальних виставок і представлення в Інтернет культурної спадщини України;

· створення  всеукраїнської інформаційної комп’ютерної мережі “національне науково-освітнє інформаційне середовище України” та інтеграція України до системи світових наукових і освітніх мереж;

· інтеграція систем наукових та освітніх центрів  України та створення єдиної системи; · розробка засад інформаційної взаємодії індустріальних, наукових, освітніх і інформаційних центрів в умовах Інтернет;

· регулювання  відносин основних суб"єктів ринку  Інтернет у галузі створення та вдосконалення  системи інформатизації України;

· закріплення пріоритетів розвитку національних провайдерів Інтернет і компаній, що використовують Інтернет для ведення своїх ділових стосунків із партнерами;

· впровадження державної політики у сфері захисту  державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, криптографічного та технічного захисту інформації;

· встановлення відповідальності за поширення через  Інтернет інформації з обмеженим  доступом;

· впровадження засобів криптографічного захисту  інформації, у т.ч. електронного цифрового  підпису;

· розробка методів, алгоритмів, спеціального програмного забезпечення захисту інформації в Інтернет.

5. Рекомендації щодо розробки нових економічних підходів розвитку Інтернет.

Відсутність економічних умов і стимулів, спрямованих  на розвиток структури Інтернет, сприяє виникненню ряду негативних наслідків, оскільки рівень розвитку структури Інтернет прямо пропорційно залежить від купівельної спроможності населення й добробуту комерційних компаній як кінцевих споживачів послуг Інтернет. Рекомендується модель нових економічних підходів, яка зорієнтована на активне залучення всіх суб’єктів ринку до розвитку Інтернет. Суть нових економічних підходів полягає у створенні тимчасового економічного режиму державного протекторату, включаючи перехід до цільового розподілу пріоритетних державних програм і проектів між великими закордонними компаніями – лідерами світового ринку, та національними компаніями за визначеними критеріями. З цією метою необхідним повинно стати виконання наступних умов:

· організація  тимчасових специфічних, ділових відносин між вітчизняними й закордонними компаніями;

· створення  системи економічних пільг у  галузі оподатковування, митних тарифів  і спеціальних тарифів на електроенергію (уведення пільгової корпоративної  податкової ставки для виробничих прибутків у розмірі 10%, застосовуваної до прибутків від продажу товарів послуг, виготовлених в Україні, і скасування мита на високотехнологічні товари, імпортовані з розвинених країн);

· запровадження  системи державного стимулювання програм  та інвестицій, що мають за мету створення та розміщення на території України інформаційних ресурсів Інтернет;

· створення  правового поля ефективної діяльності в умовах конкуренції провайдерів  телекомунікаційних послуг з метою  виключення монополії та ексклюзивного  ліцензування по територіях, зонах, видах діяльності;

· створення  спеціального режиму діяльності суб’єктів  Інтернет-ринку, який передбачає встановлення податкових та митних пільг, а також  надання державної підтримки, стимулювання діяльності технологічних парків, діяльність яких спрямована виключно на розробку та впровадження інформаційних технологій (програмування);

· залучення  вітчизняних компаній при організації  тендерів на розробку державних проектів чи програм.

· розробка системи технічних норм і стандартів, яких мають дотримуватись провайдери послуг Інтернет.

 З  правової точки зору, модель нових  економічних підходів повинна  спиратися на відповідні законодавчі  рішення в галузі високих інформаційних  і комунікаційних технологій, інформаційних  систем і мереж, розроблених до кінця першого етапу. Механізм нових економічних підходів полягає в наступному. Скласти й зробити офіційними два списки:

· перший список – національних виробників;

· другий – великих закордонних компаній.  

                                                        Висновки

Головним  результатом розвитку Інтернет в  Україні повинне стати приведення всіх елементів інформаційного середовища України в такий стан, коли інформаційні потреби всіх суб"єктів суспільних і економічних відносин задовольняються вчасно й інтерактивно, у необхідному обсязі при дотриманні умов безпеки, незалежно від відстані та використовуваних технічних засобів. Досягнення сформульованої мети передбачається здійснити на основі створення єдиного інформаційного простору шляхом об"єднання можливостей інформаційних ресурсів створюваних інформаційних систем, і розвиненої інформаційної інфраструктури. У результаті реалізації розробленої на основі Концепції Програми розвитку Інтернет в Україні будуть вирішені такі завдання:

· забезпечення прав громадян України, а також суб"єктів ринку Інтернет на вільний доступ до Інтернет і вільне використання його ресурсів;

Информация о работе Участь україни в діяльності міжнародних економічних організацій.Україна в світовому просторі