Участь україни в діяльності міжнародних економічних організацій.Україна в світовому просторі

МІНІСТЕРСТВО  ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 
 

з дисципліни «ОСНОВИ ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» 

на тему « Участь України в діяльності міжнародних економічних організацій. Україна в світовому просторі (Інтернет, його суб’єкти, наслідки використання. » 
 
 
 
 

                                                                студентки ІV курсу

                                                                групи МНЗУ-41

                                                                Фещук Надії Станіславівни _________

                                                                               
 

                      Науковий керівник

                                                           Дудченко Микола Андрійович

      

                                                                                                ___________ 
 
 
 

                 
 
 

                                                    Київ 2012 р. 
 

                      УЧАСТЬ УКРАЇНИ В ДІЯЛЬНОСТІ  МІЖНАРОДНИХ              

                               ЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 
 

                                                    Зміст 

Вступ

1. Сутність та необхідність міжнародних економічних організацій (МЕО).

1.1. Основні  причини виникнення МЕО.

1.2. Сутність  МЕО і класифікація.

2. Основні напрямки співпраці України з МЕО.

Висновки 

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                Вступ 

     Щоб чітко уявляти собі діяльність міжнародних  економічних організацій та можливі  зв’язки з Україною, необхідно знати загальну характеристику цих організацій на основі відповідної класифікації.

     Міжнародною всесвітньою організацією, в якій представлені органи обох організаційно-економічних  підструктур світового господарства, є Генеральна Асамблея (ГА) ООН з її Комітетом з економічних і фінансових питань, яка об’єднує всі 186 країн – учасниць організації, а також Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН, що формується з 54 учасниць на виборній основі з числа членів ООН. З діяльністю ГА та ЕКОСОР пов’язане функціонування спеціалізованих економічних установ ООН. Рішення ГА зі світових питань мають характер рекомендацій, тобто не є юридично обов’язковими для держав-членів. Обов’язковими до виконання всіма членами ООН є рішення Ради Безпеки (РБ).

     Важливою  міжнародною установою, що також  поєднує у своїй діяльності обидві організаційно-економічні підструктури світового господарства, є Організація  економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка складається з 29 країн. ОЕСР має офіційні відносини з багатьма МЕО функціонального та регіонального характеру. Її діяльність охоплює практично всі сторони економічної політики.

     Особливе  місце серед міжнародних організаційно-економічних  структур займають щорічні наради керівників сімки провідних держав розвиненої ринкової економіки, так званої «великої сімки», на яких вирішується питання регулювання світогосподарських  зв’язків. Останнім часом до цих нарад з окремих питань все частіше залучаються і керівники інших країн. Нині розвивається механізм сталої діяльності країн «великої сімки», до якого на більш-менш постійній основі залучена і Росія.

     Україна є членом – засновницею ООН, вона остійний член Комітету з економічних  і фінансових питань. Надзвичайно  важливою проблемою для України, що торує шлях до світового ринку, є встановлення постійних відносин з ОЕСР. Стосунки з «великою сімкою» мають для нашої країни особливе значення у світлі фінансування проекту закриття ЧАЕС.

 

      1. Сутність та необхідність міжнародних економічних організацій (МЕО). 

     1.1. Основні причини виникнення МЕО. 

     Міжнародні  організації – це об'єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно  реалізують програму або мету на основі певних правил і процедур, і діяльність, яких виходить за національні кордони.

     Утворення міжнародних організацій є об’єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства. Серед чинників, що ведуть до їх виникнення, головують:

1. Міжнародний поділ праці.
2. Міжнародна економічна інтеграція.
3. Політичні стосунки між країнами.
4. Глобалізація міжнародних відносин.

     Міжнародний поділ праці обумовлює спеціалізацію країн на виробництві певних товарів та послуг, обмін продуктами, а також неминуче призводить до міжнародного кооперування. Зростання міжнародних потоків товарів, послуг, чинників виробництва, що особливо стало відчутним з середини ХІХ ст., викликає потребу в регуляторах, які б запобігли тенденції перетворення цього процесу на хаотичне явище і водночас підсилили б його темпи .В ХХ сторіччі процес міжнародного поділу праці суттєво поглиблюється, що пов’язано з науково-технічною революцією.  

     Міжнародний поділ праці супроводжується  економічною інтеграцією.

     Економічна  інтеграція – це процес економічної  взаємодії країн, що призводить до зближення  господарських механізмів, набуває  форми міжнародних угод і регулюється  міжнародними органами. Внутрішньою суттю інтеграції є процес формування спільного світогосподарського простору, сфери підприємництва, що виходить за національні кордони, і в межах якої діють єдині економічні, технологічні, правові, соціально-культурні вимоги до суб’єктів виробничої та комерційної діяльності. Інтеграційні процеси охоплюють, перш за все, країни досить високого рівня розвитку, які мають розвинені взаємні економічні стосунки. На кожній стадії розвитку інтеграції настає момент, коли «природна течія» процесу починає гальмуватись через невдосконаленість організаційних форм інтеграції або навіть їх відсутність. Відбувається це з таких причин: чисельне зростання й ускладнення міжнародних зв’язків, які не завжди узгоджуються в масштабі світового господарства; неузгодженість зовнішньоекономічної політики держав, які піклуються про свої власні інтереси. За таких обставин виявляється потреба в організаціях, які б розробляли «правила гри» для суб’єктів міжнародних відносин, відповідні для кожного ступеню розвитку інтеграції. Дотримання державами певних норм і принципів міжнародної діяльності, які встановлюються на рівні міжнародних організацій, сприяє розв’язанню протиріч, що стають на перешкоді інтеграції, і надає новий імпульс її розвитку. Кожному ступеню розвитку інтеграції відповідає своя форма міжнародної організації. Так, на регіональному рівні, найпростіша форма організації – зона преференційної торгівлі; вона складається на початку стадії інтеграції. Найвищій стадії інтеграції, яка є на сьогодні, відповідає економічний союз.

     Неабияку  роль у формуванні системи міжнародних  організацій відіграє політичний чинник. Вирішення багатьох політичних проблем  протягом історії людства державні діячі намагалися здійснити утворення  союзів держав, блоків, пактів. Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка проголошувала основною метою економічну інтеграцію соціалістичних країн, все ж таки залишалася політичною організацією, оскільки інтеграційні процеси гальмувались неринковим характером економічних відносин в рамках соціалістичної системи.

     Водночас  історія знає багато прикладів, коли політичні й економічні цілі збігалися. В наш час йде перетворення суто економічного об’єднання західних держав («Спільний ринок») в організацію, де політичні функції набувають  все більшого значення, -- Європейський Союз.

     Серед чинників формування й розвитку системи  міжнародних організацій останнім часом дедалі більшого значення набувають  глобальні проблеми сучасності. Це такі проблеми, які охоплюють увесь  світ або значну його частину і  не можуть бути вирішені кожною країною поодинці. До них відносяться: проблема обмеженості природних ресурсів; екологічна проблема; демографічна проблема; проблема роззброєння; продовольча проблема.

     Означені  вище фактори діють у сукупності, взаємодії, підсилюючи один одного, і спонукають світове співтовариство до узгодженої співпраці. Найголовнішою, узагальнюючою умовою утворення міжнародних організацій є інтернаціоналізація світової економіки і виникнення світового господарства. Світове господарство можна визначити як сукупність національних економік країн світу, пов’язаних між собою мобільним фактором виробництва. На його основі формується міжнародна економіка, поглиблюються міжнародні економічні відносини.

     Інтернаціоналізація світової економіки – це сукупність міжнародних відносин, що базуються на інтернаціоналізації виробництва, яке утворюється внаслідок міжнародного усуспільнення виробництва в процесі міжнародного поділу праці. Отже, інтернаціоналізація світової економіки супроводжується і політичними актами, серед яких утворення міжнародних організацій посідає чільне місце. 
 
 

     1.2. Функції МЕО і  класифікація. 

     На  початку ХХІ сторіччя кількість  міжнародних організацій вже  вимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за складом учасників, цілями, функціями, місцем в інституційному середовищі міжнародного бізнесу та впливом на міжнародні відносини. Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існують певні критерії визначення типу організації в залежності від того, в якому аспекті ми маємо намір її розглядати.

     Основними критеріями типології міжнародних  організацій є:

• членство суб’єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації;
• географічне поширення;
• функціональна спрямованість;
• характер діяльності.

     За  складом членів і юридичним статусом організації поділяються на міждержавні  і неурядові.

     Міждержавні організації утворюються на основі офіційних урядових угод між країнами. Якщо угода укладається тільки між  двома державами, то такі державні угоди називаються двосторонніми. Представник країни в організації відстоює не свою власну точку зору, а узгоджену на відповідному рівні позицію свого уряду.

     Неурядові організації утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб’єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів. Члени неурядових організацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони можуть висловлювати свою особисту думку, не зважаючи на позицію свого уряду. Неурядові  міжнародні організації мають досить сильний вплив на міжнародні відносини.

     За  географічним поширенням міжнародні організації  поділяються на глобальні та регіональні. Глобальні організації об’єднують країни або інші суб’єкти не залежно  від того, де, в якій частині світу  вони знаходяться (МВФ, СТО, ОЕССР та інші).

     Регіональні міжнародні організації об’єднують країни, розташовані в якомусь  певному регіоні, як правило, компактно, в територіальній близькості (ЄС, НАФТА, АСЕАН, та інші).

     За  функціональною спрямованістю організації  поділяються на організації загальної компетенції і спеціальної компетенції.

     Організації загальної компетенції в своїй  діяльності охоплюють широке коло проблем  і напрямків.

     До  організації спеціальної компетенції  відносяться міжнародні організації, в яких одна з функцій є головною, пануючою, а решта (якщо вони є) -- допоміжні. Найчастіше це відноситься до організацій в сфері виробництва і торгівлі, що утворилися для ефективної реалізації товару – наприклад, ОПЕК.

     За  характером діяльності міжнародні організації  поділяються на універсальні, політичні, економічні, гуманітарні, культурно-просвітницькі, оборонні та інші.