Роль ГАТТ/ВТО в регулюванні міжнародної торгівлі товарами та послугами

      До "старих" проблем можна віднести в основному ті, котрі зв'язані з питаннями, що стосуються розвинених і країн, що розвиваються, а також протиріч, зв'язаних із правовим статусом:

• рівень митно-тарифного обкладання: незважаючи на те, що середньозважена ставка імпортного митного тарифу розвинених країн склала 5%, середні показники далеко не повно відбивали реальну ситуацію. У Японії і США на ставки митного тарифу, що перевищували 10 %, приходилося відповідно 17,1 і 16,0% загальної кількості тарифних позицій. Причому велика частина високих ставок застосовувалася у відношенні імпорту продовольства, текстилю й одягу, тобто основних експортних статей країн, що розвиваються. Важливою проблемою була низька частка "зв'язаних" (тобто не змінюваних у велику сторону) тарифів. У розвинених країн це стосувалося в основному сільськогосподарської продукції, а в країн, що розвиваються - товарів усіх категорій, що давало можливість в однобічному порядку підвищувати рівень митного обкладання, погіршуючи умови доступу на свої ринки. [7]
• торгівля сільськогосподарською продукцією: цей сектор торгівлі був фактично виведений зі сфери регулювання ГАТТ під приводом "особливої соціальної значимості" і "забезпечення продовольчої безпеки", що дозволило вводити кількісні обмеження на сільськогосподарську продукцію. Подібні однобічні права служили постійним джерелом конфліктів з іншими країнами, позбавленими такого права, у тому числі і з конкурентноздатними виробниками сільськогосподарської продукції.
• також, проблемою країн, що розвиваються, можна назвати світову торгівлю текстилем і одягом, у якій вони мають порівняльну перевагу. На початку 60-х років ними була прийнята довгострокова угода, що переросла в багатосторонню угоду по текстилю, у відповідності, з якою розвинені країни установлювали тверді імпортні квоти на текстильну продукцію ( що приходилися в основному на країни, що розвиваються), при підвищенні яких увіз товарів просто заборонявся.
• процедура введення захисних мір: теоретично країни-члени ГАТТ мають право вводити імпортні обмеження, якщо несподіване збільшення імпорту створює погрозу "збитку" національній економіці. Але введення таких обмежень обумовлено цілим рядом умов (збільшенні імпорту інших товарів з метою збереження колишнього обсягу товарів), а також повинно здійснюватися на основі найбільшого сприяння. У дійсності ж подібні обмеження було потрібно вводити лише у відношенні однієї чи декількох країн.
• ставши авторитетною міжнародною організацією, що нараховувала в той час більш 115 країн, на частку яких приходилося понад 90%обсягу світової торгівлі, юридичне ГАТТ протягом чотирьох десятиліть існувала як угода невеликої групи країн на основі Протоколу про тимчасове застосування, що діє до вступу МТО в силу. Постійні розбіжності викликав і сам Протокол, оскільки країни-засновники ГАТТ одержали право застосування нетарифних мір в "тій мірі, у якій це не суперечить існуючому законодавству".
• угоди, створені в ході "токійського раунду", створили наступну проблему: до цих угод приєдналися лише країни, що вважали це для себе необхідним, у результаті, чого однорідна до того (у змісті обсягу взаємних прав і обов'язків) система ГАТТ виявилася "розмитою".[7]

      Всі укладені угоди умовно можна розділити  на два великих блоки: угоди про  доступ на ринки й угоди й домовленості по інституційних питаннях, тобто  по нових механізмах міжнародної торгової системи.

      Питання доступу на ринки:

• крім зниження мита 2/5 імпортованої продукції, до якої можна, віднести медикаменти, медичне устаткування, меблі, будівельне й сільськогосподарське устаткування, іграшки, пиво, папір, буде зовсім звільнено від мита;
• також було досягнуто згоди щодо послуг, експорт яких за останні 18 місяців досяг 1 мільярда доларів: була прийнята угода по торгівлі послугами;
• по захисту прав інтелектуальної власності було прийняте наступне: авторське право буде зберігатися потяг 50 років, патенти - 20 років. Крім того, країни-члени повинні передбачити у своєму законодавстві карне покарання чи великі штрафи за навмисне підроблення торгових знаків. Це покладе кінець безконтрольному використанню відкриттів іншими людьми.
• усі нетарифні міри, що обмежують доступ сільськогосподарської продукції на внутрішні ринки, підлягають "тарифікації", після чого рівень захисту підлягає зниженню в середньому на 36% протягом шести років. При цьому мінімальне зниження по позиціях повинне складати 15%. Усі ставки митних тарифів на сільськогосподарську продукцію оголошуються незмінними в однобічному порядку. Міри національної політики по підтримці сільськогосподарського виробництва, що роблять негативний вплив на торгівлю, повинні бути скорочені за спеціальною методикою на 20%.

      Поліпшення  умов доступу на ринки недостатня умова для стійкого росту міжнародної  торгівлі і світової економіки в  цілому. Важливим елементом є передбачуваність торгове - політичних режимів держав у відношенні імпорту товарів і послуг. Тому другий блок, що гарантує стабільність договірно-правової основи міжнародної торгівлі, грає усе велику роль.

      До  нього можна віднести Всесвітню Торгову Організацію (ВТО). Це нова договірно-правова система регулювання торгових відносин, що буде, містити в собі відновлення ГАТТ, ГАТС і всі інші угоди, укладені в ході цього раунду переговорів. До складу ВТО будуть входити так називані механізм оглядів торгової політики і механізм розв’язання суперечок. ВТО одержала повний правовий статус міжнародної організації. Членом ВТО може стати країна, що приєдналася до "уругвайського раунду".

      Всесвітня торгова організація (ВТО) почала свою діяльність з 1995 року. Всесвітня торгова  організація покликана регулювати торгово-політичні відносини учасників організації в сфері міжнародної торгівлі на основі пакета угод так званого Уругвайського раунду багатобічних торгових переговорів (1986-1994р.). [3]

      Угода про заснування Всесвітньої торгової організації передбачає створення  постійно діючого форуму держав-членів для врегулювання проблем, які роблять вплив на їх багатобічні торгові відносини, а також для здійснення контролю над реалізацією угод І домовленостей Уругвайського раунду. ВТО функціонує багато в чому також, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торгових угод і має набагато великі повноваження в зв'язку з удосконаленням ряду процедур прийняття рішень. Головною задачею ВТО є лібералізація світової торгівлі шляхом її регулювання переважно тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, а також усуненні різних нетарифних бар'єрів, кількісних обмежень і інших перешкод у міжнародному обміні товарами і послугами. Основними принципами і правилами ГАТТ/ВТО, є:

1. надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на не дискримінаційній основі;
2. взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;
3. регулювання торгівлі переважно тарифними методами;
4. відмовлення від використання кількісних обмежень;
5. транспарентність торгової політики;
6. розв’язання торгових суперечок шляхом консультацій і переговорів і т.д.

      Усі країни-члени Всесвітньої торгової організації приймають зобов’язання по виконанню близько двадцяти основних угод і юридичних інструментів, об'єднаних  терміном "багатосторонні торгові  угоди" (БТУ). Таким чином, ВТО являє собою своєрідний багатобічний контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється понад 90% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

      Пакет угод Уругвайського раунду поєднує  приблизно 50 багатосторонніх угод і  інших правових документів, основними з яких, є Угода про заснування ВТО і укладені БТУ:

      Існують також так звані секторальні  тарифні ініціативи ("нульовий варіант", "гармонізація торгівлі хімічними  товарами", "інформаційні технології"), у яких на добровільний основі беруть участь лише частина країн-членів ВТО.

        У ВТО практикується прийняття  рішень на основі консенсусу. При його відсутності рішення  приймається більшістю голосів,  якщо іншого не передбачено.  Тлумачення положень угод по  товарам, послугам, інтелектуальній власності, звільнення від прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що не торкаються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

      Відповідно  до Угоди про заснування ВТО країнами-засновниками організації стали учасники ГАТТ, що представили списки зобов'язань по товарах і послугам і ратифікували пакет угод ВТО до 1997 року. В даний час більше тридцяти держав мають статус спостерігача у ВТО. Переважна більшість з них знаходяться на різних стадіях процесу приєднання до ВТО. Крім того, біля п'ятдесятьох міжнародних організацій мають статус спостерігача у ВТО, у т.ч. МВФ, Світовий Банк, ОЕСР, різні підрозділи ООН, регіональні угруповання, товарні організації і т.д. 
 

                            ВІДМІННОСТІ ВТО ВІД ГАТТ 

      Всесвітня торгова організація не просто продовження  ГАТТ. Навпроти, вона цілком замінила собою  свого попередника і докорінно  відрізняється від нього за своїм  характером. Серед принципових відмінностей варто назвати наступні:

1. ГАТТ - це був комплекс правил, зафіксованих у міжнародній угоді, що не передбачав створення якої-небудь організаційної основи. Діяльність ГАТТ обслуговувалася лише невеликим секретаріатом, що виник у результаті спроби створити Міжнародну торгову організацію ще в сорокових роках. ВТО є постійно діючою організацією, що має власний секретаріат.
2. ГАТТ застосовувався на "тимчасовій основі", хоча - після більш, ніж сорока років його існування, - уряди воліли розглядати зобов'язання, що містяться в ньому, такими, що як діють на постійній основі. Зобов'язання ВТО носять повномасштабний характер і є постійними.
3. Правила ГАТТ застосовувалися до торгівлі товарами. Крім товарів, ВТО охоплює торгівлю послугами, а також зв'язані з торгівлею аспекти інтелектуальної власності.
4. Хоча ГАТТ і був міжнародним інструментом, до вісімдесятих років до нього додалося багато нових угод, укладених між обмеженим числом країн, що, відповідно, носили виборчий характер. Практично всі угоди, що лежать в основі ВТО, є багатобічними, і, таким чином, зобов'язання, що містяться в них , є зобов'язаннями всіх членів організації.
5. Існуюча в рамках ВТО система врегулювання суперечок діє майже автоматично, а тому імовірність того, що вона буде блокована, набагато менше, ніж при старій системі ГАТТ. Виконання рішень, прийнятих для врегулювання суперечок, буде легше реалізовувати на практиці.

      "ГАТТ 1947 року" продовжував діяти до  кінця 1995 p., що дало всім членам  ГАТТ час для приєднання до  ВТО і дозволило продублювати  діяльність у деяких областях, наприклад, у сфері врегулювання суперечок. Більш того, ГАТТ продовжує своє життя як "ГАТТ 1994 року", що являє собою доповнений варіант ГАТТ 1947 року, який відповідає вимогам сьогоднішнього дня. "ГАТТ 1994 року" є невід'ємною частиною Угоди про заснування ВТО і як і раніше регламентує ключові положення міжнародної торгівлі товарами.    

                                                  ВИСНОВОК

     Вже на середину XX сторіччя склалося розуміння  того, що всесвітнє господарство не може стабільно функціонувати без  певних загальних для всіх країн  механізмів регулювання, координації  та управління. Правову основу такого регулювання складають регіональні, багатосторонні та двосторонні договори, а також угоди і конвенції, що укладаються суб’єктами цих відносин. На сьогодні завершено формування основного комплексу угод системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в торгових, тарифних, митних, інвестиційних та інших сферах міжнародних економічних відносин. Справедливо кажуть, що механізм системи ГАТТ/СОТ нині виступає своєрідною Організацією Об’єднаних Націй у сфері торговельно-економічних відносин. СОТ являє собою складний і розгалужений механізм, у якому беруть участь сотні спеціалістів, експертів у різних областях економіки і права, і який знаходиться в постійному русі і розвитку. Особливість СОТ - єдина організація світового рівня, що виробляє правила міжнародної торгівлі для забезпечення її максимально можливої передбачуваності і волі, а також справедливого вирішення конфліктів між країнами-учасницями з будь-яких питань, що стосуються торгівлі і торгових бар'єрів.      Підводячи підсумок, варто підкреслити, що система ГАТТ/ВТО займає центральне місце в регулюванні системи міжнародних економічних відносин, а встановлювані ГАТТ/ВТО норми є, власне кажучи, міжнародним торговим законом. Знаходячись поза загальним правовим простором, не будучи членом цієї організації, будь-яка країна прирікає себе на положення аутсайдера в міжнародній торгівлі, тому що до неї не застосовуються загальні правила. Це спонукує приєднуватися до системи ГАТТ/ВТО.