Прогнози розвитку світового господарства на початку 21 століття

Характерно, що всі ці процеси взаємодії, зближення,співпраці носять суперечливий діалектичний характер.

   Діалектика МЕВ полягає в тому, що прагнення до економічноїнезалежності, зміцнення національних господарств окремих країн призводить впідсумку до загальної інтернаціоналізації світового господарства, відкритостінаціональних економік, поглиблення міжнародного поділу праці.

   У міжнародних економічних відносин входить вивчення двох найважливішихскладові: власне міжнародні економічні відносини та механізмїх. реалізації.

   Міжнародні економічні відносини включають багаторівневий комплексекономічних відносин між окремими країнами, їх регіональнимиоб'єднаннями і суб'єктами, а також окремими підприємствами  
(транснаціональними, багатонаціональними) корпораціями в системі світовогогосподарства. Міжнародні економічні відносини як наука вивчають неекономіку зарубіжних країн, а особливості їхніх економічних відносин.  
   Причому не будь-які економічні відносини, а тільки найбільш частоповторювані, типові, характерні, що визначають відносини.

Механізм міжнародних  економічних відносин включає в  себеправові норми й інструменти  по їхній реалізації (міжнародні економічнідоговори, угоди, "кодекси", хартії і т. д.), відповіднудіяльність міжнародних  економічних організацій, спрямовану нареалізацію цілей по розвитку міжнародних економічних відносин.

   У структуру міжнародних економічних відносин входять форми:

1. Міжнародна  торгівля товарами і. послугами.

2. Міжнародний  рух капіталів.

3. Міжнародна  міграція робочої сили.

4. Міжнародний  обмін технологіями.

5. Міжнародні  валютно-фінансові і кредитні  відносини.

6. Міжнародна  економічна інтеграція.

   До структури МЕВ в широкому сенсі входять також міжнароднітранспортні та міжнародні митні відносини (МТО).

Зокрема, міжнародні митні відносини включають в  себесукупність економічних, організаційно-правових та псіхоетіческіхвзаємовідносин у галузі регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Вонизасновані на законодавчих засадах і напрямах митної політикикраїн - учасниць МЕВ.

   Суб'єкти міжнародних економічних відносин

До них відносяться  на макроекономічному рівні: окремі країни та їхсуб'єкти (в тому числі  невизнані держави, наприклад, Абхазія,  
Придністровська Молдавська Республіка та ін), міжнародні економічніінтеграційні угруповання, великі міста, ТНК та глобальні корпорації, іін:

- на мікроекономічному  рівні: дрібні і середні підприємства,кооперативи  тощо, а також фізичні особи  (зокрема, так звані "човники", або "коробейники") та ін;

- на наднаціональному  рівні: міжнародні економічні  організації танаднаціональні інститути.

Все більш значущими  суб'єктами: МЕВ поряд з державами  і ТНКстають світові діаспори, великі трансрегіональних об'єднання  істратегічні альянси країн, світові  міста, комуни, провінції тощо

Особливу роль у системі. МЕВ починають грати  антропоструктури, тобтозгуртовані групи і асоціації, що використовують мережеві форми організаціїдіяльності та культурну політику для активної участі у світовихпроцесах. Найбільш помітними серед них є, зокрема,екологічна організація "Грінпіс", організації антиглобалістів. На початку  
XXI століття у світі налічується до півмільйона такого роду громадськихорганізацій.

   Вивчаючи теорію і практику МЕВ, ми стикаємося з таким поняттям, яксвітове господарство (MX). Світове господарство, будучи об'єктивною основою МЕВ,не є спеціальним об'єктом вивчення теорії та практики МЕВ. Однак вононе може не служити важливим компонентом при розгляді проблем МЕВ.

   Міжнародні економічні відносини (в основному торгові)існували і до виникнення світового господарства, наприклад, міжнародніекономічні відносини між окремими європейськими державами врамках окремих регіонів (Європа - Північна Африка; Європа - Близький  
Схід та ін.) Ці відносини носили міждержавні, вузькорегіональніхарактер. З виникненням і розвитком світового господарства МЕВ розширюють іпоглиблюють сферу свого існування, набувають глобального характеру.  
   Грунтуючись на спеціалізації економіці окремих держав або світовоїекономіці, МЕО великою мірою залежні від них. Однак, реалізуючись, МЕВстають самостійним явищем, який підпорядковується власними законами.  
   Міжнародні економічні відносини є формою існування ірозвитку світового господарства, його внутрішнім механізмом.

Сучасне світове  господарство - це глобальний економічний  організм,сукупність національних економік, що знаходяться в тісній взаємодії івзаємозалежності, що підкоряються об'єктивним законам ринкової економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2.Етапи та тенденції розвитку світового господарства початок XX- початок XXI століть

    У своєму становленні і розвитку світове господарство пройшло довгий іскладний шлях. Деякі дослідники його виникнення відносять ще дочасу Римської імперії, яка є системою світового господарства тогочасу. Інші вчені відлік функціонування світового господарства ведуть зчасу Великих географічних відкриттів XV-XVI століть. Саме ці відкриттяпривели до прискореного розвитку міжнародної торгівлі коштовностями,прянощами, благородними металами, рабами. Проте світове господарство-цьогоперіоду було обмеженим, залишаючись сферою застосування тільки купецькогокапіталу.

   Сучасне світове господарство виникло після промислового перевороту,в ході переростання капіталізму в його монополістичну стадію. Світовагосподарство кінця XIX - початку XX ст. помітно відрізняється від MX 60-90-х років  
XX століття.

   Світове господарство початку XX століття в більшій мірі базувалося навійськовій силі, позаекономічний примус, ніж на "силі капіталу". У  
'світовому господарстві цього періоду існували гострі суперечності, які робилийого нестійким. Це протиріччя між самими імперіалістичнимикраїнами (що призвели до двох світових воєн), а також між промисловорозвиненими і країнами, що розвиваються. До середини XX століття світове господарство,було розколоте на дві частини: світове капіталістичне і світовесоціалістична. У системі світових економічних зв'язків світовий,капіталістичне господарство зайняв домінуючі позиції: 9/10 всієїміжнародної, торгівлі на початок 90-х гадів доводилося на товарообіг урамках світового капіталістичного господарства; через канали міжнародногоекономічного обміну в кінці 80-х років реалізовувалася 1/5 всьогосукупного валового продукту капіталістичного світу. У колишніхсоціалістичних країнах проводилася 1/3 світового національного доходу, утому числі в країнах РЕВ.

   З 60-х років в систему MX увійшли країни, що розвиваються. До середини 70-хроків серед них помітно виділяються так: звані "нові індустріальнікраїни "Південно-Східної Азії (перша хвиля - 4" малих дракона "- Південна Корея,  
Тайвань, «Гонконг, Сінгапур) і країни Латинської Америки: Бразилія,  
Аргентина, Мексика.

Після розпаду  СРСР і, революційних перетворень в  країнах Східної  
Європи світове господарство починає набувати риси єдиного, цілісногоосвіти. Що формується глобальне світове господарство, не будучиоднорідним, включає в себе національні економіки промислово розвиненихкраїн, що розвиваються, та країн з економічною системою перехідноготипу.

Зберігаючи безліч суперечностей і різнопланових  тенденцій, MX нарубежі XXI століття є  незрівнянно більш цілісним, інтегрованим,динамічним, ніж у середині XX століття.

Світове господарство на межі XXI століття - глобальне за своїми масштабами;воно домінує на принципах  ринкової економіки, об'єктивнихзакономірностях  міжнародного поділу праці, інтернаціоналізаціївиробництва і капіталу.

До кінця 90-х  років у світовій економіці проявився ряд стійкихтенденцій. До них відносяться:

- стабільні темпи  економічного зростання. Середні  темпи зростання всіхкраїн світу  піднялися з менш ніж 1% на  початку 90-х років до 3% річних  наприкінці десятиліття;

- підвищення  зовнішньоекономічного фактора у господарському розвитку.  
Помітно зросли масштаби та якісно змінився характеру традиційноїміжнародної торгівлі уречевлена товарами, а також послугами.  
   З'явилася "електронна торгівля", тобто торгівля в системі Інтернет;

- глобалізація фінансових ринків та посилення взаємозалежностінаціональних економік;

- зростання питомої  ваги сфери послуг у національній  економіці таміжнародному обміні;

- розвиток регіональних  інтеграційних процесів.

   Досягнута ступінь єдності торгівлі, виробництва та кредитно -фінансової сфери промислової розвинених країн є ознакою формуваннясвітового господарського комплексу (МХК). Його учасники, незважаючи на наявністьдержавних кордонів, функціонують як складові частини загальноїгосподарської системи. Відбувається і інтернаціоналізація, глобалізаціягосподарського життя. За цими поняттями варто ефективне функціонуваннябагаторівневої світової системи господарських зв'язків, що об'єднує окремікраїни в глобальну світову комплекс.

   Процес інтернаціоналізації постає як результату, перш за всеміжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного поділупраці, як розвиток суспільного характеру виробництва в міжнародномумасштабі.

Інтернаціоналізація виробництва і капіталу - це поняття  більшоюступеня кількості, ніж якості. Інтернаціоналізація може здійснюватисяв рамках декількох країн або між більшістю країн світу.

   Процес Глобалізації у світовій економіці являє собоюзакономірний результат інтернаціоналізації виробництва і капіталу.  
Глобалізація, в значній мірі постає як кількісний процесзростання масштабів, розширення рамок світових господарських зв'язків. Разом зтим вона надає нову якість сучасній світовій економіці, прискорюючипроцеси її консолідації, інтеграції та конвергенції.

   Явище (феномен) глобалізації можна розглядати з двох сторін. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн іокремих регіонів до економічної активності поза своїми межами.              Передумоватаких прагнень: лібералізація, зняття торгових та інвестиційнихбар'єрів, створення зон вільного підприємництва та ін

На мікроекономічному  рівні під глобалізацією розуміється  розширеннядіяльності підприємства за межі внутрішнього ринку. На відміну  відміжнаціональної або багатонаціональної орієнтації підприємницькоїдіяльності глобалізація означає єдиний підхід до освоєння світового ринку.

  Глобалізація характеризує зростаючу взаємозв'язок і взаємозалежністьокремих національних економічних систем. У XX столітті інтернаціоналізаціяобміну переростає до інтернаціоналізації капіталу і виробництва, отримуєпомітний поштовх у розвитку під впливом науково-технічної революції (НТР)з середини 50-х років XX століття. Відбувається різке зростання міжнародноїспеціалізації та кооперування виробництва.   Рамки внутрішніх ринківстають все більш тісними для великомасштабного спеціалізованоговиробництва. Воно об'єктивно виходить за межі національних кордонів.

   Глобалізація виробництва під впливом НТР створює таку ситуацію,коли практично жодній країні вже невигідно мати "своє" виробництво.  
Окремі національні економіки все більше інтегруються у світовийгосподарство, прагнуть знайти в ньому свою нішу. Все більш інтернаціональнийхарактеру набуває рух робочої сили, підготовка кадрів, обмінфахівцями.

   Особливий розмах набув процес інтеграції та глобалізації фінансовихринків. Обсяг міжнародних фінансових потоків перевищує обсягміжнародної торгівлі у співвідношенні 60:1, в той же час приріст обсягусвітової торгівлі з року в рік перевищує приріст загальносвітового обсягувалового внутрішнього продукту (ВВП) більше ніж на 5%

До кінця 90-х  років глобалізація світової економіки  придбала ряд новихрис в порівнянні з 80-ми роками.

  По-перше, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків і міжнароднихрозрахунків охопила ряд нових країн з колишнього "соцтабору".

  По-друге, активно проявляється тенденція, до уніфікації тастандартизації. Все ширше застосовуються єдині, для всіх країн стандарти натехнологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську, істатистичну звітність. Стандарти поширюються на освіту ікультуру.

По-третє, міжнародні економічні: організації запроваджують  єдинікритерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог доподатковій політиці, до політики в галузі зайнятості та ін

   Дослідження закономірностей формування цих світогосподарськихзв'язків і перспектив їх розвитку показує, що генеральною тенденцієюрозвитку світового господарства є рух до створення єдиного планітарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічного зближення іоб'єднання окремих країн у єдиний світовий господарський комплекс. Цедозволяє говорити про необхідність вивчення проблем глобальної економікияк системи, комплексу МЕВ. Це інший, більш високий рівень міжнароднихекономічних відносин.

   Процес глобалізації світової економіки, означаючи все більш зростаючувзаємозалежність економік окремих країн, прискорення обміну товарами,послугами, капіталами, інформацією, аж ніяк не беспроблемен. Глобалізаціязміцнює позиції, в першу чергу індустріально розвинених країн, дає їмдодаткові переваги. Звичайно, глобалізація світової економіки і МЕОстворює певні передумови, дає шанс для прилучення до досягненьцивілізації тех. країн, які відстали у своєму розвитку, але повні бажанняпоправити своє отримання. Однак процес глобалізації має й негативнінаслідки. До їхнього числа відносяться наступні проблеми:

- демографічні;

- екологічні;

- регіональні.

Беручи під увагу як позитивні , так і негативні аспектиглобалізації, слід визнати, що формування глобальної світовоїекономіки - важлива ознака того, що колишня світова економіка, заснованана самодостатності національних культур та стійкості специфічнихгосподарських укладів, підходить до свого логічного завершення. На нашихочах з'являється нова структура й форма організації світової економіки.

Зокрема, у системі  управління світовою спільнотою та світовоїекономікою втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять доурядам країн "великої сімки". Управління світовою економікоюпочинає концентруватися, у новій тріаді: Світової організації торгівлі  
- Міжнародному валютному фонді - Світовому банку. І це не Закінченняпроцесу, а лише його початок. Глобальна світова економіка стає новоюреальністю, що підкоряється з новим законом, які належить вивчати іусвідомлено використовувати.

   Глобальна світова економіка (міжнародна економіка) стає вжене просто зовнішньої сферою світового господарства, але набуває рис системи.  
Вона грунтується на техніко-економічному базисі інтернаціоналізувативиробництва, спільних узгоджених між багатьма країнами торгівельних та валютно -фінансових режимах. Разом з тим не слід забувати, що глобалізація --це процес, який не придбав ще глобального характеру. Близько половінинаселення країн, що розвиваються живуть у замкненій економіці, не порушеноїзростанням і інтенсифікацією міжнародних економічних відносин. Паралельноіснують два світи: міжнародна і самодостатня економіка, один зяких (самодостатня економіка) поступово скорочується в розмірах ізначущості в світовому господарстві. 
 
 
 

1.3. Характер  і особливості розвитку міжнародних  економічних відносин на рубежі XXI століття

   Сучасний рівень міжкраїнових економічних зв'язків свідчитьпро:

1) трансформації  двосторонніх МЕВ у багатосторонні, здійсненніглибокої ступеня міжнародного  поділу праці в світовому господарстві;

2) зростання  масштабів і якісному зміні  характерутрадиційної міжнародної торгівлі уречевлена товарами - з чистокомерційної вона багато в чому перетворилася на засіб безпосередньогообслуговування національних виробничих процесів;

3) інтенсифікації  та глобалізації міграції капіталу;

4) активному  обміні науково-технічними знаннями, прискореному розвиткусфери послуг;

5) помітному  зростанні масштабів міграції  робочої сили;

6) прискорення  та розширення процесів інтеграції  економік країн ірегіонів.

    Незважаючи на багато протиріч нинішньої епохи, її основною рисою всебільше стає не протиборство, а тенденція до співпраці івзаєморозуміння. Загальний рух до єдиного, взаємозалежне,взаємозалежному 14 в кожній своїй частині розвиненого та соціально -справедливого світу - ось основна тенденція світового господарства. Напідставі цього можна говорити про процеси конвергенції моделейнаціональних економік, економічних і соціальних цінностей і відносин. 
   Відбувається нівелювання, зближення економічних рівнів розвиткурізних країн. Звичайно, це не безпроблемний, поступальний процес, асуперечливе, складний рух.

   На цей рух впливають:

1. Перехід від  індустріального суспільства до  постіндустріального

(інформаційного) суспільства.

2. Технологічні  революції.

3. Загострення  енергосировинного та продовольчої  проблем.

4. Екологічна проблема.

   Особливу значущість (небезпека) представляє розвиток економічногонаціоналізму, замішаного на масовому, релігійний фанатизм. Прагнення доекономічному переважно не на основі вільної конкуренції, а напроголошення переваги однієї раси над іншою (однієї соціально -економічної: системи над іншою), однієї релігії над іншою.

У цілому можна  констатувати, що сучасні МЕВ характеризуютьсярозвитком  процесів їх інтенсифікації, глобалізації, інтеграції.  
Особливості розвитку міжнародних економічних відносин 90-х років щебільше свідчать на користь цього висновку.