Міжнародний туризм стан та перспективи розвитку в Україні (Донецькому регіоні)

     Туристичні  послуги становлять значну частину  споживаних населенням послуг і мають  специфічний соціально-оздоровчий характер, тобто відпочинок, можливість заняття спортом, участі в культурно-масових заходах і ін., поєднує у собі економічний, соціальний, гуманітарний, політичний, виховний і естетичний фактори.

     У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні внутрішнього валового продукту, створенні додаткових робочих місць і забезпеченні зайнятості населення, активізації зовнішньоторговельного балансу. Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання й інші, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку [1].

     За  прогнозами експертів Всесвітньої Туристичної Організації, світова індустрія туризму входить у період обсягу, що постійно збільшується, подорожей і екскурсій, конкуренції що збільшується серед регіонів і країн перебування. При цьому з'являється велика кількість добре інформованих споживачів туристичних послуг, що обертають увагу на якість і безпеку пропонованого продукту. Подальший розвиток світового туристичного ринку усе більше визначається новітніми інформаційними технологіями.

     У сучасних умовах туризм являє собою одну з галузей світового господарства, що найбільш швидко розвиваються.

     Так, якщо в 1950 р. кількість туристів в усьому світі становила 25 млн., а оборот тур індустрії - 2,1 млрд. діл., то в 1995 р., згідно даним Всесвітньої організації туризму, ці показники склали понад 400 млн. і 372,6 млрд. дол. США.

     До  початку 90-х років частка туризму  вже склала більше 10% світової торгівлі товарами й послугами, що дозволило йому посісти третє місце після експорту нафти й автомобілів, а з 2005 р. туризм вийшов на перше місце.

     Туристичний бізнес залучає підприємців з  багатьох причин, зокрема, це:

• невеликі стартові інвестиції;
• зростаючий попит на туристичні послуги;
• високий рівень рентабельності й мінімальний строк окупності витрат.

     У ряді закордонних країн туризм є однією із пріоритетних галузей, внесок у валовий національний доход яких становить 15-35%. До їхнього числа відносяться Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія й ін. Міжнародний туризм сьогодні впливає на розвиток світогосподарських зв'язків, економіку окремих країн. Крім впливу на економіку багатьох країн міжнародний туризм впливає на їх соціальне й культурне середовище, екологію. А останні, у свою чергу, впливають на туризм і туристів.

     Розвиток  міжнародного туризму викликає і деякі негативні наслідки, наприклад, інфляцію, руйнування навколишнього середовища, порушення традицій місцевого населення й т.п.

     Розвиток  туризму, ріст обсягу туристичних послуг збільшує число робочих місць. За оцінками фахівців, у цей час у туріндустрії працює понад 100 млн. чоловік, кожне 16-і робоче місце у світі приходиться на туризм, а з 2005 року кожна 8-а працездатна людина у світі зайнята у цьому секторі [2].

     Міжнародний туризм є активним джерелом надходження  іноземної валюти. Наприклад, питома вага доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходження від експорту товарів і послуг становить: в Іспанії - 35%, Австралії й Греції - по 36%, Швейцарії - 12, Італії - 11, Португалії - 21 і на Кіпрі - 52%. У більшості країн, що розвиваються, на частку іноземного туризму приходиться 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Однак у деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, у Колумбії він становить 20%, Ямайці-30, Панамі - 55 і на Гаїті - 73% [3].

     Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання.

     До  факторів, що визначили бурхливий  розвиток туризму в післявоєнні  роки, можна віднести наступні:

• ріст суспільного багатства й доходів населення;
• скорочення робочого часу й збільшення вільного часу;
• розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного й ін.);
• розвиток засобів комунікації й інформаційних технологій;
• істотні зрушення в структурі духовних цінностей і ін.

     Однієї  з характерних рис сучасного  туризму є його масовість. Масовий  характер туризм набув у післявоєнні роки. Із предмета розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове туристичне виробництво. Формується потужна туристична індустрія зі своїми інститутами, своїм продуктом, виробничим циклом, методами організації й керування виробництвом.

     Під туристичною індустрією розуміється  сукупність виробничих, транспортних і торговельних підприємств, що роблять і реалізують туристичні послуги й товари туристичного попиту. Сюди відносяться готелі й інші засоби розміщення туристів, транспорт, підприємства громадського харчування, підприємства, що випускають сувеніри й інші товари туристичного попиту.

     В Україні туристична діяльність розвинена  поки недостатньо, іде процес становлення  туристичної індустрії й туристичного комплексу в цілому. Однак є  деякі зрушення - прийнятий Закон  України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. Цей закон важливий насамперед тим, що держава визнає туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки й передбачає сприятливі умови для розвитку туристичної діяльності.

     У Законі визначається державна політика й державне регулювання в області туризму. Позитивним моментом у розвитку ринку туризму в Україні є зростаюче число й вплив туроператорських і турагенських фірм. Сьогодні добре відомі в країні й закордоном такі фірми, як «Гамалія», «Сам», «Таурус», «Світлана», «Супутник», «Роял Вояж» й ін. Здійснюється робота по підготовці кваліфікованих кадрів у цій області. Однак це тільки перші кроки на шляху організації туризму як високорентабельної галузі.

      Існує дуже багато класифікацій туризму. Вони різні самим розумінням цього  феномена, принципами побудови, прикладними  завданнями класифікації та ін. Головним є розподіл туризму на міжнародний і внутрішній.

      Міжнародний туризм охоплює поїздки подорожуючих осіб з туристськими цілями за межі країни постійного проживання. Перетинання державного   кордону для них пов'язане з певними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютним та медичним контролем. Ці правила вводяться державою з метою боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією й т.д. і забезпечують установлений порядок в'їзду в країну й виїзду з її. Спеціальні служби перевіряють дотримання подорожуючими особами паспортно-візового режиму, вимог про вакцинації (щепленнях), правил і умов провозу через границю речей, товарів, валютних коштів і проведення операцій з обміну валюти.

      Туристські  формальності, пов'язані з перетинанням державних кордонів, є невід'ємною частиною міжнародного туризму і є його головною особливістю. Це: паспортні, візові, валютні, митні, медичні формальності і надання медичної допомоги туристам. Ці рекомендації виходять із основних принципів спрощення туристських формальностей, сформульованих у Будапештській конвенції й таких, що знайшли відбиття в Гаазькій декларації з туризму.

      Інша  особливість міжнародного туризму  носить економічний характер і розкривається через вплив, який міжнародний туризм робить на платіжний баланс країни. Іноземні туристи, оплачуючи товари й послуги, забезпечують надходження валюти в бюджет приймаючої країни й тим самим активізують її платіжний баланс. Тому приїзд іноземних туристів одержав назву активного туризму. Навпроти, виїзд туристів сполучений з відтоком національної грошової одиниці із країни їхнього постійного проживання. Міжнародні платежі з туристських операціх такого роду фіксуються в пасиві платіжного балансу країни - постачальника туристів, а сам туризм іменується пасивним.

      Розподіл  на активний і пасивний, виходячи з особливостей відбиття фінансових результатів туристської діяльності в платіжному балансі, властиво тільки міжнародному туризму й не поширюється на внутрішній туризм.

      У міжнародному туризмі виділяють  дві його форми - в'їзний і виїзний, які розрізняються по напрямку туристичного потоку. Той самий турист може бути класифікований як в’їжджаючий й виїжджаючий одночасно залежно від того, стосовно якої країни описується його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, що він залишає, і країну призначення, куди він прибуває. У першому випадку мова йде про виїзний, у другому - про в'їзний туризм. Ці терміни використаються стосовно до закордонної подорожі на початку поїздки. По дорозі назад турист просто вертається додому.

      Внутрішній  туризм на відміну від міжнародного не пов'язаний з перетинанням державного кордону й, отже, не вимагає дотримання туристських формальностей. Він являє собою міграційні потоки людей у межах країни постійного проживання з туристськими цілями. Національна грошова одиниця, використовувана повсякденно, продовжує залишатися засобами обігу, а рідна туристові мова - засобом спілкування. Такі подорожі порівняно легко організувати. За деякими оцінками, на частку внутрішнього туризму приходиться 80 - 90% всіх туристських поїздок, а загальний обсяг видатків на внутрішній туризм в 5 - 10 разів перевищує витрати туристів на міжнародні поїздки [4].

      Незважаючи  на істотні розходження, міжнародний  і внутрішній типи туризму найтіснішим чином пов'язані між собою. Внутрішній туризм виступає свого роду каталізатором міжнародного туризму. Він сприяє освоєнню нових рекреаційних ресурсів і районів створенню базової туристської інфраструктури, підготовці фахівців і тим самим сприяє інтеграційним процесам і формуванню єдиного світового туристичного простору.

      Класифікація  в туризмі означає виявлення  його окремих форм і видів залежно від основного показника - критерію.

      Як  й інша класифікація, класифікація видів туризму допомагає доскональніше вивчити розвиток туризму, його видозміни і основні тенденції. Туризм складне і багатопланове поняття. Дуже складно виділити форми і види туризму в їх чистому вигляді, тому немає в світі єдиної класифікації. Ті, що існують, мають деякі розбіжності, але в цілому між собою узгоджуються. Туризм можна класифікувати за різними критеріями. Докладніше вони приведені в Таблиці 1, Додаток 1 [5].

      Класифікація  туризму має велике наукове й  практичне значення. Вона дозволяє впорядкувати знання й глибше пізнати сутність світового туристичного обміну. Зі зміною вимог, пропонованих до обсягу і якості туристських послуг, і появою нових видів і форм туристської діяльності вона постійно перебуває в процесі вдосконалювання й не може вважатися остаточною [6]. 

      1. 2 Світові тенденції розвитку туристичних послуг

      Туристичні  послуги становлять значну частину споживаних населенням послуг і мають специфічний соціально-оздоровчий характер, тобто відпочинок, можливість розвитку особистості, пізнання історичних і культурних цінностей, заняття спортом, участі в культурно-масових заходах і ін. Таким чином, туризм поєднує у собі економічний, соціальний, гуманітарний, виховний і естетичний фактори.

      Туристи є споживачами основних, додаткових і супутніх послуг.

        Основні туристичні послуги регламентуються  договором на туристське обслуговування  й путівкою. До таких послуг, як правило, відносяться: розміщення; харчування; транспортні послуги, включаючи трансферт; екскурсійні послуги.

      Додаткові послуги мають досить широкий  спектр і займають при розвинутій інфраструктурі туризму до 50% від загального обсягу доходу. До них відносяться: додаткові екскурсії, що не ввійшли в перелік основних послуг; фізкультурно-оздоровчі послуги; медичні послуги; культурно-видовищні й ігрові заходи й ін. 

      До  супутніх послуг відносяться: забезпечення сувенірами, Туристичною символікою; торговельне, валютно-кредитне, інформаційне та інше обслуговування; послуги спеціальних видів зв'язку, надання індивідуальних сейфів і ін.

      Наприкінці XX ст. у світовій індустрії туризму  відбуваються зміни, що визначають напрямок її розвитку в третьому тисячолітті. Ці зміни настільки глибокі, що дозволяють говорити про трансформації самої природи туристичного бізнесу. Завдяки комп'ютерним інформаційним технологіям, що просочили суспільство наскрізь, між суб'єктами ринку туристських послуг складається принципово інший тип відносин [7].

      Туризм  і Інтернет. За порівняно короткий строк електронні системи пройшли довгий шлях розвитку: від автоматизації окремих робочих операцій до створення глобальної інформаційної мережі Інтернет, яка останнім часом здійснює найдужчий вплив на розвиток міжнародного туризму.