МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
 
 
 
 

      КУРСОВА РОБОТА

      З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ  ЗЕД”

      на  тему: Міжнародний туризм: стан та перспективи  розвитку в Україні (Донецькому регіоні) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Донецьк 2010 
ЗМІСТ 
 
 

       

 

    Вступ

 

      У період переходу до ринкової економіки  міжнародний туризм є одним із перспективних напрямків зовнішньоекономічної діяльності країни і її регіонів. Відомо, що на частку туристичного бізнесу припадає 7 відсотків загальносвітового експорту товарів і послуг, що в абсолютному вираженні поступається тільки прибуткам від експорту нафти, нафтопродуктів і автомобілебудування. Для економіки України з її найбільш розвиненими туристсько-рекреаційними центрами: Чорноморським узбережжям, Карпатами, Слов’яногір’ям, Азовським узбережжям і унікальними містами, які поєднують  прикмети старовини і сучасності, значення міжнародного туризму полягає в тому, що, по-перше, це сфера швидкого обігу капіталу, при відносно невеликих капіталовкладеннях; по-друге, це ефективний засіб модернізації інфраструктури і, по-третє, можливість створення нових робочих місць як у державній, так і в регіональній економіці.

      Особливу  актуальність туристичний бізнес набуває  в промисловому Донбасі, що пов'язано з процесом реструктуризації вугільної промисловості, закриттям промислових підприємств і звільненням трудових ресурсів, які можуть знайти собі застосування в туристичній галузі господарювання.

      Метою цієї роботи є визначення сутності та ролі міжнародного туризму у розвитку світової економічної системи та аналіз стану та перспектив розвитку міжнародного туризму  в Донецькому регіоні.

      Об’єктом  роботи виступає міжнародний туризм. Предметом роботи є розвиток міжнародного туризму у Донецькій області.

      Основні завдання роботи:

• визначити суть туризму, розглянути основні його види;
• проаналізувати особливості розвитку міжнародного туризму в Донецькому регіоні;
• розглянути проблеми і перспективи розвитку міжнародного туризму в Донецькому регіоні.

      Розвиток  регіонального туристичного бізнесу  буде сприяти створенню спеціальних  малих і середніх підприємств, а  також активізації і стимулюванню роботи цілої мережі галузей народного господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, транспорту і зв'язку, формуванню сучасної кадрової політики в регіоні і поетапному виходу регіонального туристичного бізнесу як на загальнодержавний, так і на світовий рівень туристичних послуг.

 

    Розділ 1. Сучасний стан та тенденції розвитку міжнародних турисичних послуг

 

1.1 Історія  розвитку туризму 

    Масовий туризм є феноменом XX століття, оскільки отримав сучасний вигляд в основному за рахунок автомобілів і літаків з реактивними двигунами. Проте люди подорожували вже з незапам'ятних часів, головним чином для того, щоб уникнути голоду або небезпеки. Останки перших людей  були знайдені в Західній Європі, Африці, Китаї і Джаві. Цей факт вказує на чудову здатність стародавніх людей подорожувати на дальні відстані без яких-небудь засобів пересування.

    Винахід грошей фінікійцами і розвиток торгівлі, що почався в 4-му тисячолітті до н. э., можна визначити як початок сучасної ери подорожей. Фінікійци також винайшли писемність і колесо, так що їх по праву можна вважати родоначальниками «туристського бізнесу».

      Як перших мандрівників можна  виділити жителів Океанії та  Середземномор’я.

      Серед найперших були подорожі  по Океанії. Маленькі човникові  каное, не більше 40 футів завдовжки, використовувалися для подорожей з Південно-Східної Азії через Мікронезію і Тихий океан до островів Маркізи, архіпелагу Туамоту і З'єднаних островів. В 500 р. до н.е. Полінезія із З'єднаних островів подорожувала на Гаваї на відстань більше 2 тис. миль. Навігація здійснювалася шляхом спостереження за розташуванням сонця і зірок, хвилюваннями океану, хмарами і польотами птахів. Нерозгаданою залишається проблема поповнення запасів прісної води і їжі.

      В стародавній колисці Західної  цивілізації подорожі з метою торгівлі, комерції, релігії, лікування або навчання були популярними ще за давніх часів. У Ветхому Заповіті існують численні згадки про подорожі торговців на караванах.

    З метою вивчення нових територій  відправлялися в далекі подорожі старогрецькі учені (Геродот, V в. до н.е.) і дослідники інших країн (Піфей, IV в. до н.е.).

    Починаючи з 776 р. до н.е. щорічно на Олімпійські  ігри стікалися тисячі любителів  спорту і шанувальників мистецтв не тільки з Еллади, але і інших  держав Середземномор'я. До цього періоду відноситься і споруда спеціальних великих будинків, в яких могли розміститися і відпочити атлети і глядачі.

      Нагромаджені до початку нашої  ери географічні дані про різні  країни якнайповніші були висловлені  стародавніми географами Страбоном (63 р. до н.е.-20 р. н.е.) і Клавдієм Птоломєєм (90-168 рр. н.е.).

    Стародавній Рим вніс свій внесок в історію  туризму: багатство, достаток і величезні  території імперії були першорядними складовими, необхідними для туризму. Римляни побудували прекрасну мережу доріг, по яких вони могли подорожувати на конях на відстань більше 100 миль в день, щоб подивитися знамениті храми в регіоні Середземномор'я, особливо піраміди і пам'ятки Єгипту. В період розквіту римської імперії для римлян з багатих сімей поїздка до Греції часто була пов'язана з необхідністю доповнити свою освіту. Пізніше подорож до Греції стала набувати розважального характеру: країна привертала туристів фестивалями, атлетичними змаганнями і іншими видами розваг. Переміщення багатих мандрівників вимагало відповідної організації їх відпочинку. Особливо охоче відвідувалися місця з теплими мінеральними джерелами.

    Ще  в 1 в. до н.е. в римській імперії виникли  державні заїжджі двори, що знаходилися  один від одного на відстані одного дня їзди на коні. Вони розташовувалися в містах і на головних дорогах, по яких проїжджали кур'єри і державні службовці з Рима, аж до Малої Азії і Галії.

    В правління Олександра Великого (з 334 р. до н.е.) місто Ефес в Туреччині  стало важливим торговим центром  і одним з головних міст в античному світі, куди стікалися туристи, щоб помилуватися на акробатів, жонглерів, чарівників, які переповнювали його вулиці.

    Проте занепад римської імперії (1 в. н.е.) супроводжувався  і занепадом туризму. Потік багатих мандрівників скоротився, дороги прийшли в непридатність, країна стала наповнюватися бандитами, злодіями, що зробили подорожі небезпечними. Протягом подальших століть і до середини XV століття головним видом подорожей було паломництво європейців, які подорожували по святих місцях континенту.

    Наймасовіше пересування людей в середньовічній Європі відбувалося за часів хрестових  походів, які робилися європейськими  лицарями і слідуючими за ними купцями  в цілях захоплення чужих багатств і територій. Вслід за ними рухалися на схід священики і паломники у супроводі незліченних натовпів бродяг і знедолених. Представники привілейованих класів в середні століття подорожували до цілющих джерел. Проте, не дивлячись на різні цілі походів і подорожей, всі вони об'єктивно розширювали географічні пізнання людини. Докладні описи побачених ними річок, морів, материків і країн залишили Афанасій Никітін, Марко Поло, Васко де Гама, Христофор Колумб і ін.

    Створювалися  передумови для великих географічних відкриттів кінця XV - другої половини XVII століття, число невідкритих географічних місць на карті миру неухильно скорочувалося.

    В XVI столітті величезний континент Північної  Америки досліджувався іспанцями, які для своїх подорожей використовували  коней.

    Перші подорожі американців по країні здійснювалися  пішки або на конях, надалі стали використовуватися маленькі човни і каное. Залежно від того як будувалися дороги, стали розповсюджуватися поїздки на поштових каретах. Будівництво залізниць по всій країні привело до ще більшої популярності подорожей. В 1850 р. була заснована компанія «Амерікен Експрес», яка стала піонером у використанні дорожніх чеків (1891 р.) і різних туристських послуг.

    Однією  з найважливіших подій в історії  подорожей по Америці є поїздки, вчинені під час другої світової війни: більше 12 млн. американців обслуговували озброєні сили з 1941 по 1945 р.

    1. 2 Сутність, види та особливості надання туристичних послуг

 

      У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю. Не кажучи вже про те, що «годує» ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше пов'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті прибутку  туризм є ще і  одним з  могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової  спільноти і пересічних громадян.

     Туризм  спочатку розглядався просто як подорож. Термін «туризм» у перекладі із французької означає прогулянка, поїздка. Але з розвитком економіки, коли потреба в подорожах різко зросла, з'явилися виробники послуг для таких подорожей, туризм стає товаром. Як товар туризм реалізується у формі послуг (матеріальних і нематеріальних).

     Виникнення  туризму як товару зажадало розвитку відповідної матеріально-технічної бази, наявності кваліфікованих кадрів по обслуговуванню туристів, цілеспрямованого і якісного керування туристичними господарюючими суб'єктами.

     Туризм  як товар реалізується у формі  послуг, які виражаються в корисному ефекті, що задовольняє та або інша потреба в момент свого прояву. При цьому послуга може бути зроблена або річчю, або в процесі дії живої праці. Відповідно двом зазначеним способам виробництва послуг розрізняють два види самих послуг.

     Перший  вид - це такі послуги, які опосередковуються річчю, тобто матеріальні. Наприклад, послуги з виробництва продуктів харчування для туристів.

     Другий  вид - це послуги, дія яких спрямовано на живу людину або навколишні його умови, тобто нематеріальні. До них відносяться послуги з реалізації туристичних путівок, обслуговуванню туристів у готелі, організації театральних подань і ін. У цьому випадку праця робить послугу не річчю, а в якості діяльності. Однак обидва види послуг мають вартість і є товарами. Вся діяльність туристичного господарюючого суб'єкта пов'язана з наданням послуг.

     Туристичні  послуги, пропоновані як товар на світовому ринку, різноманітні. До них відносяться послуги:

• по розміщенню туристів (у готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах, боатингах);
• переміщенню туристів до країни призначення й по країні різними видами пасажирського транспорту;
• забезпеченню туристів харчуванням (у ресторанах, кафе, барах, тавернах, пансіонатах);
• спрямовані на задоволення культурних потреб туристів (відвідування театрів, музеїв, природних і історичних заповідників, фестивалів і ін.);
• спрямовані на задоволення ділових інтересів туристів (участь у конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках і виставках);
• послуги торговельних підприємств (продаж сувенірів, подарунків, листівок і т.п.);
• по оформленню документації (паспорта, візи й ін.).

     Туристові можуть бути представлені або певні  види послуг, або повний комплекс послуг. Останній надається шляхом продажу  так званих інклюзив-турів і пэкидж-турів.

     Інклюзив-тури найчастіше застосовуються при авіаційних перевезеннях. Вартість перевезення до місця призначення й назад в цьому випадку визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, які іноді нижче звичайних. Вони включають також вартість розміщення туристів у готелі, харчування й інші послуги. Інклюзиви-тури використаються як при групових, так і при індивідуальних поїздках.

     Пэкидж-тур  також припускає надання клієнтові  повного комплексу послуг, однак у нього можуть не входити транспортні послуги.

     Принципових розходжень між цими видами комплексних послуг немає. «Інклюзив-тури» більше розповсюджені у західних країнах, «пэкидж-тури» - у США. Структура цих турів залежить від конкретної країни, складу туристів, їхньої купівельної спроможності, характеру послуг, їхніх асортиментів і якості.