МЕРКОСУР – об'єднання країн південного конусу

У 2008 році Аргентина та Бразилія прийняли рішення про відмову від використання американського долара у міждержавних платежах, перейшовши на взаємний обіг бразильських реалів та аргентинських песо. Такий крок сприятиме зростанню фінансової незалежності об’єднання та запобіганню негативних наслідків можливого обвалу американського долара.

Експортно-імпортні відносини країн МЕРКОСУР на світовому ринку

Довгий час країни-сучасні члени МЕРКОСУР були колоніями іспанської та португальської імперій, економіка яких розвивалась за рахунок сільськогосподарського виробництва та видобутку корисних копалин. У ХХ столітті ці країни пережили індустріалізацію, однак старі галузі не втратили колишньої ролі, особливо у експортних поставках. Продукція  сільського господарства складає основну частку в експорті Аргентини, Уругваю, Бразилії, Парагваю (в середньому 35%). Найбільшими статтями експорту, спільними для практично всіх країн-учасниць МЕРКОСУР, є: м’ясо та м’ясопродукти; молокопродукти, зокрема кисломолочні; шерсть, шкіра та вироби з них (зокрема виробництво взуття, Бразилія). Аргентина, Бразилія та Уругвай є крупними постачальниками риби та інших морепродуктів. Крім того, Аргентина займає лідируючі позиції в світі за експортом пшениці, сої та кукурудзи, експортує також соєву олію. Бразилія виступає накрупнішим світовим постачальником кави. Бразилія та Парагвай експортують деревину тропічних порід і охоплюють практично третину цього сегмента ринку.

До 20% експортних операцій припадає на гірничу сировину та напівфабрикати. Венесуела є найкрупнішим експортером нафти в Латинській Америці та членом ОПЕК. Певну кількість нафти експортують також Аргентина і Бразилія.

Новою складовою експорту країн МЕРКОСУР все більше виступає продукція машинобудування (15%), зокрема автомобілі (Аргентина), виробниче обладнання (Бразилія, Аргентина), сільськогосподарська техніка (Аргентина, Бразилія, Уругвай).

До 10% припадає на експорт продукції чорної та кольорової металургії та хімічної промисловості (Бразилія, Аргентина).

Основними партнерами по експорту виступають країни МЕРКОСУР, інші країни Латинської Америки, США, країни ЄС, Китай, Росія. Причому у випадку Бразилії та Аргентини лише 20-25% експорту надходить до інших країн-членів МЕРКОСУР, то у випадку Парагваю і Уругваю - 30-40%. На Китай і США припадає по 10% експорту, на ЄС - до 30% (переважно Німіччина, Франція, Голландія, Іспанія), на Росію - 4%. Загальний річний обсяг експорту - 215,04 млрд.дол.США.

Просування продукції сільського господарства МЕРКОСУР на ринок ЄС є однією з найактуальніших проблем розвитку відносин між зазначеними інтеграційними блоками. Її вирішення відкладається внаслідок вищої конкурентоспроможності південноамериканських продуктів (м'яса, зернових, молочних продуктів, фруктів і овочів) порівняно з їх аналогами в деяких країнах ЄС, передусім у Франції та Ірландії. Для підтримки своїх виробників європейські країни субсидують ціни, причому субсидії часом досягають 49 % витрат виробництва. Країни МЕРКОСУР вимагають ліквідації субсидій, цьому сприяють і переговори зі зниження тарифних бар'єрів у межах ВТО. На значення цієї проблеми для МЕРКОСУР вказує той факт, що частка сільськогосподарських продуктів в експорті країн цього регіону в ЄС становить близько 50 %. Однак, згідно з оцінками експертів, тільки 14 % з усього експорту МЕРКОСУР в ЄС припадає на так звані чутливі статті і лише 2 % — на продукти, імпорт яких може мати негативні наслідки для Європи стосовно втрати ринкових квот.

Імпорт до країн МЕРКОСУР представлений наступними групами товарів: продукція машинобудування (прилади, обладнання, електоронно-обчислювальна техніка, транспортні засоби, трактори та комбайни), енергоносії, хімікати, пластмаси, папір, окремі групи споживчих товарів. Від 30 до 50% імпортних операцій проходить всередині МЕРКОСУР. Іншими імпортними партнерами є США (15%), країни ЄС (30%, особливо Німеччина), Китай (10%), Японія (5%). Загальний річний обсяг імпорту - 158,96 млрд. дол. США.

Таким чином, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами складає близько 50 млрд. дол. США.

Дослідження економістів показують, що у взаємній торгівлі країн МЕРКОСУР домінують товари, мало конкурентноспроможні на світовому ринку. В результата взаємна торгівля стає перевагою для виробників, але не для покупців, які надають перевагу імпортним товарам з більш розвинутих країн. Щоправда, частка високотехнологічних товарів у внутрішньому товарообороті країн МЕРКОСУР має стійку тенденцію до зростання: якщо у 1970-му році частка машинобудівної продукції складала лише 3,4%, тов 1985 - 12,6%, у 1996 році - 16,4% (у країнах Андської Групи вона за цей же період зросла всього лиш з 0,4% до 3,1%).

МЕРКОСУР та Україна

Країни МЕРКОСУР є торгівельними партнерами України. На них припадає 0,8% вартості імпортних операцій України, що становить 714,2 млн.дол.США (Бразилія - 562,3 млн.дол., Аргентина - 139,1 млн.дол., Уругвай - 12,8 млн.дол.), та  0,7% вартості експортних операцій, що становить 507,1 млн.дол.США (Бразилія - 468,8 млн.дол., Аргентина 36,8 млн.дол., Уругвай - 1,5 млн.дол.).

Для нашої держави актуальним є започаткування офіційних контактів на рівні МЕРКОСУР-Україна. Слід зазначити, що співпраця України зі Спільним ринком країн південного конусу у складі інших об'єднань (ЧЕС або СНД), за оцінками бразильських експертів, на нинішньому етапі внаслідок організаційної слабкості та низького рівня інтегрованості зазначених блоків у порівнянні з МЕРКОСУР видається малопродуктивною.

Комплекс питань можливої співпраці між Україною та МЕРКОСУР як економічним об’єднанням на першому етапі міг би включати:

1. Надання преференційного режиму українським експортерам на ринках країн МЕРКОСУР шляхом укладення відповідної угоди між нашою державою та цим південноамериканським економічним блоком.

2. Сприяння експансії українських технологій, ноу-хау, налагодження двосторонньої промислової кооперації на території країн-членів угрупування, зокрема шляхом створення спільних підприємств, продукція яких мала б попит на всьому просторі МЕРКОСУР (тракторо- та літакобудування, виробництво мінеральних добрив, випуск енергетичного устаткування тощо).

15

Висновок

Отже, об'єднання МЕРКОСУР охоплює територію 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 270 мільйонів осіб і загальним валовим внутрішнім продуктом понад 3 трильйона доларів США. Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її мешканців та близько 50% ВВП. Наразі це п'ята за потужністю економіка у світі. Проте економічну стабільність Меркосуру було послаблено 2001 року падінням економіки Аргентини.

Назва організації походить від ісп. Mercado Comun del Cono Sur, що в перекладі означає «Об'єднаний ринок країн південного конусу». Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку уклали Аргентина і Бразилія 1986 р. 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай та Уругвай.

Основними адміністративними органами об'єднання є:

Рада загального ринку

Група загального ринку

Комісія торгівлі

Спільна парламентська комісія,

Соціально-економічний консультативний форум

Адміністративний секретаріат.

Перші чотири організації працюють на міжурядовому рівні. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус. Ідея створення якоїсь наднаціональної структури за прикладом Європейського союзу не отримала підтримки.

З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угод, підписаних 1994 р., Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митного союзу. Для всіх учасників запроваджено єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%).

15

Список використаної літератури

1.           Статистичний щорічник України за 2008 рік. К., Державний комітет статистики, 2009.

2.           Вікіпедія Вільна Енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/МЕРКОСУР

3.             Весела Наталія Миколаївна. Інтеграційні процеси в Латинській Америці та Карибському басейні: особливості, тенденції, перспективи: дис... канд. політ. наук. Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 197 с.

4.             Договір про Південний Спільний Ринок (МЕРКОСУР). — Асунсьйон, 26 березня 1991 року.

5.             Енциклопедія Економіки: Соціальний економічний ресурс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://economic.lviv.ua

6.             Антонюк Л. Л. Міжнародна конкуретноспроможність країн: теорія та механізм реалізації. — К.: КНЕУ, 2007. — 275с.

7.             Вірний В. За лаштунками світової кризи / В. Вірний // Персонал плюс. – № 43 (295) 4-10 листопада 2008 року.

8.             Економіка зарубіжних країн. / За ред.: Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Осипова В.М. – 2007. – 544 с.

9.             Мельник Т.М. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобальної конкуренції: Монографія. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – 396 с.

10.        Шнырков А. Зоны свободной торговли в мировой экономике// Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2007, № 5 – С. 24-25.

11.        Офіційний сайт МЕРКОСУР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mercosur.int

16