МЕРКОСУР – об'єднання країн південного конусу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Інститут економіки та менеджменту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з нормативної дисципліни

«Міжнародна економічна інтеграція»

На тему: «МЕРКОСУР – об'єднання країн

південного конусу»

Київ – 2012

Зміст

Вступ

МЕРКОСУР – об'єднання країн південного конусу

Історія формування МЕРКОСУР

Склад та організаційна структура

Роль та вплив МЕРКОСУР у світовій економіці

Експортно-імпортні відносини країн МЕРКОСУР на світовому ринку

МЕРКОСУР та Україна

Висновок

Список використаної літератури

2

Вступ

Бурхливий розвиток межфирменных зв'язків породжує необхідність міждержавного (а в ряді випадків наддержавного) регулювання, спрямованого на забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили між країнами в рамках даного регіону, на узгодження й проведення спільної економічної, науково-технічної, фінансової й валютної, соціальної, зовнішньої й оборонної політики. У результаті відбувається створення цілісних регіональних господарських комплексів з єдиною валютою, інфраструктурою, загальними економічними пропорціями, фінансовими фондами, загальними наднаціональними або міждержавними органами керування.

Найпростіша форма економічної інтеграції – зона вільної торгівлі, у рамках якої відміняються торговельні обмеження між країнами-учасницями й насамперед мита.

Інша форма – митний союз – припускає поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу й проведення єдиної зовнішньоторговельної політики відносно третіх країн.

В обох випадках міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, для того щоб забезпечити для країн-учасниць однакові можливості в розвитку взаємної торгівлі й фінансових розрахунків.

Більше складною формою є загальний ринок, що забезпечує його учасникам поряд з вільною взаємною торгівлею і єдиним зовнішнім тарифом волю пересування капіталів і робочої сили, а також узгодження економічної політики.

Але найбільш складною формою міждержавної економічної інтеграції є економічний (і валютний) союз, що сполучає всі вищевказані форми із проведенням загальної економічної й валютно-фінансової політики.

Економічна інтеграція забезпечує ряд сприятливих умов для взаємодіючих сторін.

По-перше, інтеграційне співробітництво дає господарюючим суб'єктам (товаровиробникам) більше широкий доступ до різного роду ресурсам: фінансовим, матеріальним, трудовим, до новітніх технологій у масштабах усього регіону, а також дозволяє провадити продукцію розраховуючи на ємний ринок всього інтеграційного угруповання.

По-друге, економічне зближення країн у регіональних рамках створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх деякою мірою від конкуренції з боку фірм третіх країн.

По-третє, інтеграційна взаємодія дозволяє його учасникам спільно вирішувати найбільш гострі соціальні проблеми, такі як вирівнювання умов розвитку відсталих районів, зм'якшення положення на ринку праці, надання соціальних гарантій малозабезпеченим верствам населення, подальший розвиток системи охорони здоров'я, охорони праці й соціального забезпечення.

Однак взаємодія національних господарств розвивається з різним ступенем інтенсивності, у різних масштабах, проявляючись більш чітко в окремих регіонах. Тому необхідно розглянути об'єктивні фактори, що обумовлюють цей процес.

2

МЕРКОСУР – об'єднання країн південного конусу

Історія формування МЕРКОСУР

Назва організації походить від іспанського Mercado Común del Sur, що означає “Спільний ринок півдня”, тобто “Південноамериканський спільний ринок”.  На емблемі організації зображено сузір’я Південного Хреста. Девіз - “Nuestro Norte es el Sur” - “Південь - наша Північ”, що відображає прагнення учасників Меркосур позиціонувати себе як лідируюче об’єдання країн Південної півкулі.

Ще в 1960-их роках в Латинській Америці заговорили про створення регіональної зони вільної торгівлі, а пізніше - і спільного ринку. Наслідком тих подій стало утворення Латиноамериканської асоціації інтеграції - LAIA, а у 1969 році - Андської групи. Але обидва об’єднання так і не зуміли досягнути серйозних успіхів у розвитку спільної торгівлі.

Нова хвиля ініціатив, спрямованих на інтеграцію, здійнялась у 1980-их роках внаслідок розчарування латиноамериканських країн в допомозі США після війни Аргентини та Великобританії за Фолклендські острови. Йшлося про зближення латиноамериканських держав на регіональній основі, економічну співпрацю та взаємну інтеграцію економік в рамках вільного ринку. Першим кроком на шляху до створення такого ринку стала угода про вільну торгівлю, підписана Аргентиною та Бразилією у 1986 році. У 1990 році до цієї угоди приєднались Парагвай та Уругвай.

26 березня 1991 року в Асунсьоні (Парагвай) було підписано чотирьохсторонній договір про створення інтеграційного об’єднання МЕРКОСУР. Цим договором було визначено мету створення об’єднання та його організаційну структуру. Договір передбачав:

1. вільний рух товарів, послуг і робочої сили, якого потрібно досягти через ліквідацію митних тарифів та нетарифних обмежень;

2. встановлення спільного зовнішнього тарифу та ведення спільної зовнішньоторговельної політики стосовно третіх країн чи їх груп та координація позицій на регіональних та міжнародних економічних конференціях;

3. координацію макроекономічної, фіскальної, монетарної та секторальної політики в галузях міжнародної торгівлі, сільського господарства, промисловості, транспорту і комунікацій та в будь-яких інших галузях для забезпечення вільної конкуренції між сторонами договору;

Найважливішою метою МЕРКОСУР висуває тріаду: забезпечення автономного розвитку, збереження національного суверенітету і національної культурної ідентичності латиноамериканських країн. При цьому вже не є таємницею, що основною перешкодою є Сполучені Штати Америки.

З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угод, підписаних у 1994 році, Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митного союзу. У внутрішній торгівлі для всіх учасників вводиться єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%).

У 1995-06 роках асоційованими членами Меркосур стали країни Андської групи: Болівія, Чилі, Колумбія, Еквадор та Перу. З 4-ого лютого 2006 року було підписано протокол про прияняття Венесуели як повноправного члена Меркосур. Проте цей протокол ще не ратифіковано парламентом Парагваю, де сумніваються у доцільності прийняття до складу Меркосур країни з авторитарним режимом.

З 2004 року МЕРКОСУР та Андська Група ведуть переговори про створення новго об’єднання УНАСУР (Union de Naciones Suramericanas) з єдиним центральним банком. Цього ж року протоколом у місті Олівос було уточнено режим вирішення міжнародних комерційних і некомерційних спорів між учасниками МЕРКОСУР.

18 грудня 2007 року було підписано угоду про ввільну торгівлю між Меркосур та Ізраїлем.

В серпні 2010 року на 39-ій зустрічі на вищому рівні було затверджено спільний Митний кодекс.

Склад та організаційна структура

На 2010 рік до Меркосур входять такі держави:

А. Постійні члени: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай.

Б.  Венесуела - постійний член, протокол про вступ якого ще не ратифіковано.

В. Асоційовані члени: Болівія, Еквадор, Колумбія, Перу, Чилі.

Рис. 1. Мапа членів Меркосур

Політикою МЕРКОСУР на початковому етапі була розробка простої інституційної системи організації, яка повинна була поступово збільшуватися із поглибленням інтеграції. На противагу великим організаційним структурам інших інтеграційних угруповань, таких як Андський пакт, ідеєю МЕРКОСУР було поступове збільшення кількості інституцій. Основний орган МЕРКОСУР — Рада спільного ринку (Common Market Council), який проводить зустрічі на найвищому рівні. Виконавчим органом є Група спільного ринку (Common Market Group). МЕРКОСУР також має адміністративний орган — Секретаріат. Крім цього, у структуру входять 2 консультативні колегіальні органи: Парламентська комісія (представники національних парламентів) та Економічний та соціальний консультативний форум. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус.

Рада спільного ринку - найвищий орган МЕРКОСУР, який відповідає за політичне керівництво організацією і прийняття рішень. У сферу компетенції Ради входить нагляд за виконанням програми лібералізації економіки в кожній з країн-членів для встановлення спільного ринку. Рішення в ньому приймаються на основі консенсусу. Зустрічі проводяться раз на 6 місяців, хоча Рада може скликатися і в надзвичайних випадках. Зустрічі відбуваються на рівні міністрів економіки і міністрів закордонних справ, але в них можуть брати участь і міністри інших галузей, якщо обговорення питань, що стосуються цих галузей, є запланованим. На цих зустрічах можуть бути присутніми і президенти країн-членів (їх присутність обов'язкова бодай раз на рік), якщо йдеться про дуже важливі проблеми. Ротація керівництва Ради відбувається в алфавітному порядку кожні 6 місяців.

Виконавчим органом МЕРКОСУР є Група спільного ринку. Цей орган є відповідальним за реалізацію рішень, прийнятих Радою, і розгляд рекомендацій, поданих робочими групами. До обов'язків групи належать:

— контроль за виконанням договірних зобов'язань;

— здійснення необхідних заходів для виконання рішень, прийнятих Радою;

— внесення пропозицій стосовно ефективної реалізації програми лібералізації економіки, координації макроекономічної політики та співпраці з третіми країнами;

— розробка програм для забезпечення поступового формування спільного ринку [1].

Групу формують представники міністерств закордонних справ, економіки, торгівлі та Центрального Банку — 4 особи з кожної країни та по 4 їх заступники. На рівні представників зустрічі відбуваються кожні 3 місяці, а на рівні координаторів — 1 раз у місяць. Рішення в Групі спільного ринку приймаються на основі консенсусу.

Робочі групи вивчають такі проблеми: комунікації, гірничу промисловість, технології, фінанси, транспорт та інфраструктуру, довкілля, промисловість, сільське господарство, енергетику, трудові взаємини, зайнятість та соціальне забезпечення. У липні 1999 року були створені ще 2 робочі групи: Комітет з координації макроекономіки і Комітет з координації торгівлі. У цих групах працюють представники бізнесу, вчені, представники профспілок, експерти з міжнародних урядових та неурядових організацій.

Адміністративний секретаріат (зі штабом у Монтевідео) розпочав роботу 1 січня 1997 року. Його голова обирається Радою спільного ринку на 2 роки. У компетенції Секретаріату входить ведення архіву організації та подання щорічних звітів Групі спільного ринку.

Після зустрічі в Оуро-Прето створено Економічний і соціальний консультативний форум, що замінив Раду з промисловості. Форум контролює механізми регулювання торговельної політики між країнами-членами та стосовно третіх країн.

На президентському саміті у грудні 2004 року було засновано Парламент Меркосур. За домовленістю, до 2010 року кожна країна має у ньому 18 представників.

Роль та вплив МЕРКОСУР у світовій економіці

МЕРКОСУР охоплює територію в 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 270 мільйонів чоловік і сумарним обсягом валового внутрішнього продукту близько 1 трильйона доларів США. Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її населення і близько 50% ВВП, 60% сукупного товарообігу, 40% прямих зарубіжних інвестицій та 33% обсягу зовнішньої торгівлі регіону. На сьогодні це четверта за потужністю економіка у світі (після ЄС, НАФТА та Японії), порівняна з економікою АСЕАН за обсягом ВВП, та третє за показником ВВП на душу населення велике інтеграційне об’єднання світу після ЄС та НАФТА.

Зростає роль МЕРКОСУР як економічного та геополітичного гравця. Зацікавленість у співробітництві з МЕРКОСУР проявили не тільки держави Андської Групи, але й 15  англомовних країн карибського басейну (CARICOM). Центральноамериканська інтеграційна система SICA у 1998 році заключила з МЕРКОСУР угоду про злиття зон вільної торгівлі двох об’єднань. Мексика та Чилі активно намагаються зайняти місце зв’язуючої ланки між НАФТА та МЕРКОСУР.  ЄС з 1991 року провів з МЕРКОСУР понад 15 раундів переговорів про зону вільної торгівлі між блоками (у грудні 1995 року підписано договір про союз та інтеграцію). Для ЄС МЕРКОСУР - найбільший партнер у Латинській Америці, для МЕРКОСУР ЄС - основний торговельний партнер та інвестор.  Росія проводить прямі переговори з МЕРКОСУР з 2000 року, на цю організацію припадає понад 50% торгівельного обороту Росії з Латинською Америкою (4 млрд.дол.). МЕРКОСУР все активніше співпрацює з регіональними міжнародними організаціями, членами яких є країни колишнього соціалістичного табору. Прикладом такої співпраці став бізнес-форум ГУУАМ — ОЧЕС — МЕРКОСУР, що відбувся в Криму 3—4 липня 2003 року. Його мета — сприяти виробленню спільних механізмів здійснення торговельних зв'язків згідно з умовами Всесвітньої організації торгівлі та розширювати економічну співпрацю. Договори про вільну торгівля підписані з Ізраїлем та Єгиптом.  Таким чином МЕРКОСУР стає більш привабливим полюсом тяжіння американських країн, аніж НАФТА, і до того ж має вищий ступінь інтеграції.