Характеристика валютної системи ЄС

      •      розмір та структура економіки;

      •      масштаби зовнішньої торгівлі та структура державних фінансів:

      •      структура ринку капіталів та характеристика його ліквідності;

      •      внутрішня стабільність валюти  (цінова стабільність);

      •      форми застосування валютного контролю.

     На  підставі цих критеріїв проведемо  емпіричне порівняння США як "батьківщини" долара та ЄВС як "батьківщини" євро.

     Розмір  та структура економіки. За цим критерієм ЄВС виглядає трохи гірше за США. У 2000 р. на ЄВС припадало 16%, на США — 22% світового ВВП За останні кілька років економічне зростання США випереджало європейське. Однак, за прогнозами МВФ, у  довготривалій перспективі темпи економічного зростання в обох регіонах зрівняються. Отже, їхній економічний потенціал можна вважати приблизно ідентичним. Водночас низка невирішених проблем структурного характеру в багатьох країнах ЄВС (політика на ринку праці, податкова та соціальна політика) робить позицію щодо США вразливою. 

     Масштаби  зовнішньої торгівлі та структура державних фінансів. Обсяги торгівлі США і ЄВС є також приблизно однаковими. У 2007 р. частка Єврозони у світовому експорті становила 19 %, США — 15 %. Залежність країни від зовнішніх чинників можна виміряти також за коефіцієнтом "відкритості" економіки (тобто частки суми імпорту та експорту товарів і послуг у ВВП). У 2007 р. цей коефіцієнт дорівнював для ЄВС 14,5 % ВВП, для США — 10 %. Це свідчить про незначну залежність обох економік від зовнішніх шоків. Негативним аспектом економічного розвитку США є зростання дефіциту торговельного балансу, рівень якого у 2006 р. становив 423,6 млрд. дол. (4 % ВВП). Крім того, США є найбільшим дебітором світу, розмір їхнього зовнішнього боргу в 1997 р. перевищив 1 трлн дол. і зростає щороку на 15—20 %. На противагу цьому ЄВС виступає нетто-кредитором фінансових засобів і має позитивне сальдо торговельного балансу, яке у 2008 р. становило близько 130 млрд. дол. За цим критерієм ЄВС має безумовні переваги відносно США. 

     Структура ринку капіталів  та характеристика його ліквідності. За цим критерієм США виглядають значно краще, ніж ЄВС. Американський ринок цінних паперів є надзвичайно розвинутим, він майже вдвоє більший за об'єднаний європейський.

     Протягом  останніх років спостерігається  значне зростання ринкової капіталізації  відносно ВВП у всіх країнах—членах ЄС. Так, у 1993—2000 pp. цей показник у Нідерландах збільшився з 62 % до 173 %, у Швеції — з 57 % до 140 %. Частка Європи у світовій капіталізації становить близько 33 %, Північної Америки — 54 %, частка Східної й Південно-Східної Азії — 12 %. На цей час у ЄС функціонує 32 національні фондові біржі, тоді як у СІЛА їх лише 8, причому на NYSE і NASDAQ припадає близько 95 %, що свідчить про високу концентрацію біржової торгівлі у США, чого не можна сказати про ЄС. Загальна сума короткострокового боргу, емітованого резидентами Єврозони на кінець 2000 p., становила 579,0 млрд євро, або 9,0 % ВВП, довгострокового — 5,897 млрд. євро, або 92 % ВВП. Російський дослідник С. Матросов відзначає такі відмінності між європейським і американським фондовими ринками:

• на противагу європейському (крім Великої Британії й Люксембургу) американський фондовий ринок переважно орієнтований на іноземних емітентів;
• у США фондовий ринок є основним, а в деяких випадках єдиним джерелом кредитування підприємств, фінансування інвестицій і державного бюджету, тоді як у континентальній Європейський фондовий ринок виступає переважно як індикатор фінансового стану емітентів;
• усі американські біржі є комерційними організаціями, тоді як у Європі процес приватизації бірж лише розпочинається;
• у Європі банки надалі відіграють вагомішу роль у фінансуванні підприємств на європейському фінансовому ринку,  а роль інших фінансових посередників є обмеженою.

     Європейські фінансові ринки ще дуже децентралізовані — як на національному, так і на міждержавному рівні. В Європі немає центральної урядової позичальної установи на зразок американської державної скарбниці (U.S.Treasury), яка б координувала діяльність спільного європейського ринку капіталів. Крім того, без участі Великої Британії в ЄВС позиції Європи в цій сфер порівняно зі США виглядають скромно.

     Треба згадати деякі позитивні тенденції  в розвитку європейських фінансових ринків протягом останнього часу. По-перше, у Європі активізується міжнародна емісійна діяльність, пов'язана з випуском цінних паперів на неєвропейських ринках. По-друге, у 1995р. показники торгівлі ф'ючерсами у ФРН та Франції разом уперше перевищили аналогічні цифри на американському ринку. По-третє, загальна вартість облігацій державної позики в ЄС у 1,5 рази вища, ніж у США. В цілому, незважаючи на зазначені досягнення, говорити про ідентичність фінансових ринків США та ЄС ще зарано. Отже, США в цій сфері мають безперечні переваги. 

     Внутрішня стабільність валюти (цінова стабільність). У ЄВС та в США приділяється однакова увага питанню стабільності цін, які останнім часом не створювали приводів для стурбованості. Отже, з огляду на цей критерій євро та долар мають однакові конкурентні позиції. 

     Форми застосування валютного  контролю. В умовах світової глобалізації дедалі більше країн переконуються в перевагах системи гнучких валютних курсів. Саме CША та країни Західної Європи на початку 70-х років були піонерами у скасуванні валютних обмежень та контролю за рухом капіталів. Тому застосування цього критерію як для США, так і для Європи є безпідставним.

     Незважаючи  на попередні прогнози щодо стабільності нової європейської валюти, євро через  п’ять років з часу впровадження втратив понад 23,4 % зовнішньої вартості відносно долара США. Подальше падіння курсу євро пов'язане зі зростанням інфляційних тенденцій та "втечею" капіталів від нестабільної валюти.

     Які ж економічні переваги переходу країн  ЄС до єдиної валюти?

     По-перше, за різними оцінками, країни ЄС втрачали від 15 до 30 млрд ЕКЮ щорічно з причини циркуляції множинності валют на досить тісному економічному просторі. Суб'єкти ринку ЄС, страхуючись від можливих коливань валютних курсів, втрачали значну частину своїх активів.

     По-друге, завдяки різниці масштабів цін досить важко зіставляти ціни на однорідні товари різних країн-виробників. Введення єдиного засобу платежу дало змогу зіставляти ці вартості, що, безумовно, посилило конкуренцію між постачальниками товарів та послуг, особливо за умови широкого використання систем електронної оплати, що сприяє зростанню мобільності платежів і безперешкодному доступові до товару виробника у будь-якій точці Європи.

     По-третє, за аналогією можна очікувати певного зниження відсоткової ставки за кредит, іпотеку тощо та зменшення депозитних відсоткових ставок.

     По-четверте, утворення міцної валюти на економічному просторі Європи вже сьогодні привело до виходу цієї валюти на міжнародні фінансові ринки та утвердження її в статусі резервної.

     По-п'яте, кожний громадянин ЄС, виїжджаючи за межі своєї країни, зустрічається з тим же масштабом цін і тією ж валютою, що й у його державі. Подібність основних економічних показників країн ЄС робить практично безперешкодним пересування громадян у рамках економічного простору об'єднаної Європи.

     Серед основних недоліків уведення єдиної європейської валюти — євро виокремлюють:

• зростання політичних конфліктів між країнами Європи та США;
• зростання політичної напруги всередині ЄС;
• високий рівень взаємозалежності економічних та фінансових систем країн-учасниць.

     Підсумовуючи, слід зазначити, що незважаючи на деякі недоліки євро і враховуючи економічний потенціал єврозони, а також перспективи розвитку європейського фондового ринку, євро має реальні шанси створити альтернативу  долару, що посилить конкуренцію між цими валютами і приведе до принципових  змін в міжнародній валютно-фінансовій системі.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     Валютний  союз є досить важливим елементом  інтеграційних процесів. Необхідність валютної стабілізації зумовлюється поглибленням взаємозв’язків між національними економіками.

     В останні роки у світовому господарстві поширюються процеси економічної інтеграції. Найбільшого розвитку ці процеси досягли в Західній Європі в межах Європейського валютного союзу.

     Дослідивши  процес формування ЄВС можна зробити  наступні висновки.

     Країни  Західної Європи були незадоволені переважним домінуванням американського долара в світовому господарстві. Також їх не влаштовувала система плаваючих курсів, що негативно позначалась на їх зовнішній торгівлі.

     Так, після розпаду Бреттон-Вудської валютної системи, країни світу постали перед вибором одного з 3-х режимів валютних курсів: фіксованих, плаваючих або введення спільної грошової одиниці. Європа пішла шляхом фіксування валютних курсів.

     По-друге, фіксування свого валютного курсу  може призвести як до виграшу так  і до програшу. Це залежить від ступеня інтеграції: чим тісніші зв’язки між країнами, тим більше підходить для них система фіксованих валютних курсів. Саме це і є вихідною ідеєю теорії оптимальних валютних зон, проблематикою якої займалися такі вчені як Манделл, МакКіннон, Кенен, Ваубель та інші.

     По-третє, згідно з Маастрихтським договором, валютний союз мав бути реалізованим у три етапи.

     По-четверте, важливою складовою ЄВС є Європейська  валютна система – це визначені  правила розрахунків між групою країн-членів ЄС.

     На  сучасному етапі в рамках Європейської валютної системи слід розрізняти два  типи валютного регулювання:

• щодо валют країн—нечленів ЄС;
• щодо валют країн ЄС, які не стали членами ЄВС.

     Згідно  з Маастрихтським договором, щодо валюти країн-нечленів ЄС було прийнято рішення стосовно валютного курсу на користь режиму вільного плавання, тобто формування валютного курсу євро відповідно до співвідношення попиту і пропозиції на світових валютних ринках. Пізніше було доповнено це положеня тим, що проведення валютних інтервенцій на підтримку курсу євро на світових ринках можливе лише "за надзвичайних обставин", за наявності загрози "значних курсових коливань". Для інших країн ЄС, які не входять до валютного союзу, діє модифікований варіант механізму валютних курсів Європейської валютної системи, так званий МВК II. У межах МВК II ці країни здійснюють прив'язку курсів своїх валют до євро з урахуванням діапазону коливань ±15 %. Якщо валюти цих країн виходять за межі діапазону, їхні центральні банки та ЄЦБ зобов'язані вжити захисних заходів, але за умови, що при цьому не порушується мета цінової стабільності.

     Із  започаткуванням ЄВС євро став важивою  складовою міжнародної валютної системи.

     По-п’яте, засади монетарної політики країн ЄС розробляються Європейською системою центральних банків (ЄСЦБ), а головні повноваження отримав Європейський центральний банк (ЄЦБ).

Основні завдання ЄСЦБ:

• розробка та реалізація грошової політики;
• проведення валютних операцій;
• зберігання та управління офіційними валютними резервами членів ЄВС;
• сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;
• підтримання дій компетентних органів банківського нагляду з розробки   директив та здійснення  наглядових функцій за діяльністю кредитних інституцій та із забезпечення цінової стабільності.

 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Розпутенко І. Економічний розвиток і державна політика. [Підручник] / І. Розпутенко – Київ: К.І.С., 2001 – С. 480
2. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. – Ч.1. Международная микроэкономика: движения товаров и факторов производства. [Навч. посіб.]  / А.П. Киреев – М.: Междунородные отношения, 1997 – С. 416
3. Жуков Е.Ф. Международные экономические отношения [Підручник] / Е.Ф. Жуков – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999 – С. 485
4. Система світової торгівлі: Практичний посібник. – Київ: К.І.С., 2002 – С. 348
5. Фомичев В.И. Международная торговля [Підручник] / В.И. Фомичев – М.:ИНФА , 2001 – С. 446
6. Дахно І. І. Міжнародна торгівля: [Навч. посіб] / І. І. Дахно. — К.: МАУП, 2003 — С. 296
7. Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини: [Навч. посіб.] / О.С. Передрій - К.: ЦНЛ, 2006 – С. 273
8. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини: [Підручник] / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун – К.: Либідь,  1992 – С. 255
9. http://www.wto.org
10. European Central Bank. The Monetary Policy of the ECB. 2004. January 2004.// http://www.ecb.int/
11. Economic-policy cooperation in the EU// http://www.nationalbanken.dk/
12. Non-euro area EU member states // http://www.nationalbanken.dk/