Електронні  документи . 

       У наш час народжується комунікаційна культура суспільства. Вона складається з мистецтва спілкування за допомогою електронних засобів. Зростає цікавість до оперативної передачі наукової інформації, її накопичення, впровадження найновіших досягнень у повсякденне життя, виходу у світові мережі.

  Розвиток  інформаційних технологій та Інтернету  ініціювали дискусії та дослідження  щодо концепції електронного документа, його відмінностей та особливостей порівняно  з традиційним документом на паперовому носії. Деякі  науковці¹ вважають, що:

• електронні документи або комбінація електронних документів, створювані фізичними або юридичними особами, є доказом дій або взаємодії та містить інформацію про зміст дій та взаємодії;
• електронний документ, відомий своїми метаданими, тобто інформацією, яка визначає його соціальну визначеність, та розумінням (зміст, контекст, структура).

  Електронний документ – документ, який створюють та використовують тільки у межах комп’ютерної системи (ДСТУ 2732:2004).

  Традиційно розрізняють електронні документи на магнітних та оптичних носіях.

 До  магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку, магнітний диск (жорсткий та гнучкий), магнітну карту. Характеристика видів магнітних носіїв інформації подана в таблиці Е1.

      Якість  запису на магнітній стрічці залежить від швидкості руху стрічки в аудіотехніці та відносної швидкості переміщення стрічки та магнітної голівки у відеотехніці: чим швидкість більша, тим вища якість та менше викривлень (перекручень).

         Швидкість запису на магнітній карті (2х10 біт/сек..) в 30–40  разів перевищує швидкість найдієвіших перфокарткових засобів. Наявність захисної плівки запобігає пошкодженням. Місткість пам’яті однієї магнітної картки у 10 разів перевищує місткість звичайної перфокарти.

      Вінчестери значно перевищують гнучкі диски. Вони мають кращі характеристики місткості, надійності та швидкості доступу до інформації. 
 

     
 
 

                                                     Таблиця Е1

     Види  магнітних документів. 

 
 

Оптичні документи.

       Належить до новітніх носіїв  інформації, заснований на оптичних  засобах запису, зчитування та  відтворення.

   Переваги оптичного документа:

1. має можливості запису та зберігання в єдиній цифровій формі інформації будь-якого виду – звукової, текстової, графічної, відео тощо;
2. має можливості організації та зберігання інформації у вигляді баз даних на єдиному оптичному носії;
3. забезпечує можливості створення інтегрованих інформаційних мереж, які забезпечують доступ до таких баз даних.  

   Оптичний документ – це інтегрований вид документа, який може ввібрати в себе всі переваги та можливості книги, мікро-, діа-, відеофільмів чи аудіозапису одночасно. Оптичні носії мають ряд особливостей, що дозволяють розглядати їх як перспективні носії для довготривалого зберігання інформації, а саме:

• безконтактне зчитування інформації, що забезпечує доступ до зчитування документа без порушення оригіналу й можливість довготривалого зберігання інформації;
• висока щільність запису;
• використання фізичних методів захисту записаної інформації від механічних пошкоджень;
• реалізація зворотної сумісності на нових типах пристроїв відтворення інформації;
• використання режиму однократного записування та багаторазового зчитування, при якому зроблений на такому диску запис не може бути стертий чи записаний на новий;
• можливість застосування високо стабільних матеріалів для виготовлення оптичних дисків;
• використання універсальних захисних контейнерів для всіх типів оптичних дисків.

   До оптичних документів належать  оптичні диски, відеодиски та голографічні документи.

   Оптичний диск – матричний носій, на котрому інформація записується та прочитується за допомогою сфокусованого лазерного променя.; це носій інформації діаметром 8-12 см, товщиною 1,2 мм.

  В  залежності від можливостей використання для запису та зчитування оптичні диски діляться на два види:

1. накопичувальні, призначені для запису інформації безпосередньо користувачем та її зберігання;
2. накопичувальні, розраховані тільки на зчитування інформації.

 Характеристика окремих видів оптичних документів подана в таблиці Е2.             Аудіо-компакт-диск - призначений для відтворення інформації на програвачах компакт-дисків. Тривалість відтворення може перевищувати одну годину.

  Переваги:

• якість відтворення;
• компактність;

  -   зручність відтворення та зберігання.

     CD–ROM -  належить до засобів медіа, тобто до інтерактивних аудіовізуальних засобів, які дозволяють одночасно проводити операції з рухомими зображеннями, текстом, звуком. За своєю конструкцією, зовнішнім виглядом та фізичними параметрами майже ідентичний до аудіо-компакт-диска. Різниця виявляється лише в тому, що використовуються різні способи перетворення сигналу в інформацію, що відображається.

    Головною перевагою CD-ROM у порівнянні з жорсткими та гнучкими дисками є висока інформаційна ємність. Особливістю CD-ROM є те, що інформацію, яка знаходиться на диску, неможливо змінити чи записати на носій безпосередньо з комп’ютера. Інформація на ньому розташована на одній спіральній доріжці, а не кільцевих доріжках, як на  магнітних дисках.

Таке  розміщення інформації уповільнює її зчитування, порівнюючи з використанням  жорсткого магнітного диска, через  що зростає час доступу та уповільнюється передача даних. Для жорстких магнітних  дисків середній час доступу до інформації та передача даних приблизно відповідає 35 м/сек., а для CD-ROM – 350- 500 м/сек..

        Диски CD-ROM важливі для бібліотек та інформаційних центрів у вигляді великої ємності зберігання інформації.

    Відео-компакт-диск - запис інформації здійснюється шляхом зміни поверхні або структури носія. Являє собою диск із синтетичного матеріалу,  на поверхні котрого розташовані спіральні або концентричні доріжки із записом відеофільмів, графічних зображень тощо.

      DVD-диск - відрізняється високою інформаційною ємністю (місткістю) у порівнянні з CD-ROM DVD-відео розрахований на дві години показу високоякісної цифрової відеоінформації, а двосторонній – на вісім годин.

      Голограма - отримання зорового образу предмета, котрий має всі властивості оригіналу. При цьому досягається повна ілюзія присутності предмета.        

    Таблиця Е2

     Види  оптичних документів.

 
 
 

   Голографічні  документи.

   Голографія (метод точного запису, відтворення та зміни хвильових полів), дозволяє забезпечити дуже високу щільність запису при збереженні максимальної швидкості доступу до даних. Це досягається за рахунок того, що галографічний образ (голограма: грецьке   holo- весь, повний; graph – запис; gramma – лінія) кодується в один великий блок даних, що записується усього за одне звертання. А коли відбувається читання, цей блок цілком витягається з пам'яті. Для читання чи запису блоків голографічно збережених на світлочутливому матеріалі (за основний матеріал прийнятий ніобат літію, LiNb3) даних ("сторінок") використовуються лазери. Теоретично, тисячі таких цифрових сторінок, кожна з який містить до мільйона біт, можна помістити в пристрій розміром зі шматочок цукру. Причому теоретично очікується щільність даних у 1TБ на кубічний сантиметр (TB/sm3). Практично ж дослідники очікують досягнення щільності порядку 10GB/sm3, що теж дуже вражає, якщо порівнювати з використовуваним сьогодні магнітним способом - порядку декількох MB/sm2 - це без обліку самого механічного пристрою. При такій щільності запису оптичний шар, що має товщину близько 1cm, дозволить зберігати близько 1ТВ даних. А якщо врахувати, що така запам'ятовуюча система не має частин, що рухаються, і доступ до сторінок даних здійснюється паралельно, можна сказати, що пристрій буде характеризуватися щільністю в 1GB/sm3 і навіть вище.

     Поява у швидкому майбутньому задач, що вимагатимуть швидкого і якісного збереження та передачі інформації, змушує вже  зараз звертатися до пошуку нових  технічних рішень. Диски СD-ROM дозволяють зберігати до 700МВ інформації, що розвивається технологія DVD-ROM - до 17GB. Технологія магнітного запису також розвивається дуже швидко - за останній рік типова ємність твердого диска в настільних комп'ютерах зросла до 15-20 GB і більш. Однак у майбутньому комп'ютерам прийдеться обробляти сотні гігабайт і навіть терабайти інформації - набагато більше, ніж може вмістити кожний з існуючих сьогодні CD-ROM-ів чи твердих дисків. Обслуговування таких обсягів даних і переміщення їх для обробки процесорами вимагають радикально нових підходів при створенні пристроїв збереження інформації.  

     Однією  з головних переваг голографічного документа є висока якість збереження записаної інформації. У той час  як дефект на поверхні магнітного диска  чи магнітної стрічки руйнує важливі  дані, дефект у галографічному середовищу не приводить до втрати інформації, а викликає усього лише "потускніння" галограми. Невеликі настільні HDSS-пристрої повинні з'явитися до 2003 року. Оскільки апаратура HDSS для зміни кута нахилу лучачи використовує акусто-оптичний дефлектор (кристал, властивості якого змінюються при проходженні через нього звукової хвилі), то за загальними оцінками, час витягу суміжних сторінок даних складе менш 10ms. Будь-який традиційний оптичний чи магнітний пристрій пам'яті має потребу в спеціальних механічних засобах для доступу до даних на різних доріжках, і час цього доступу складає трохи мілісекунд.