Значення волі у професійній діяльності

2. Що таке вільне суспільство

Отже, в попередньому розділі ми побачили, як по-різному, часом діаметрально протилежно трактується поняття «свобода».Розмірковуючи над різними підходами, щось приймаючи, а щось беззастережно відкидаючи, погодимося, що справді вільної діяльності не може бути в умовах відсутності вибору. Свобода означає стан людини, здатного діяти у всіх важливих справах на основі вибору. Яке ж суспільство може забезпечити такий вибір?Очевидно, що суспільства, де панують свавілля і тиранія окремих осіб або груп населення, де нехтується законність, де здійснюється повний (тотальний) контроль держави за життям своїх співгромадян, ніяк не можна віднести до вільних. Чи означає це, що вільним буде лише те суспільство, де втручання держави в життя окремої людини буде мінімальним?Прихильників такої точки зору чимало. В економічній сфері такого суспільства панує вільне підприємництво, засноване на засадах конкуренції, в політичній сфері - різноманітність політичних партій, політичний плюралізм, демократичні принципи державного устрою. Це суспільство вільнодумства. І суть тут зовсім не в тому, що кожен має право говорити або писати що завгодно, а в тому, що будь-яка ідея може бути піддана обговоренню. Цей процес взаємодії людей, що володіють різними знаннямита стоять на різних точках зору, і є основою розвитку думки. Життя людей регулюється лише демократично прийнятими законами та загальновизнаними нормами моралі. Однак далеко не всі приймають цю модель вільного суспільства. Деякі вчені, політики, висловлюючи настрої певної частини населення, вважають, що настільки необмежений індивідуалізм не на користь людям.Справжня свобода передбачає щось більше, ніж просто невтручання держави в життя людей. Самореалізація людини грунтується не тільки на індивідуальному, але й на спільному досвіді, об'єднаному пошуку рішень, створення спільного блага.Тому доповненням свободи виступають кооперація, відповідальність, справедливість, тобто всі ті цінності, які має забезпечити суспільство. Таким чином, вважають прихильники цієї концепції, роль суспільства значніше, ніж її намагаються представити.Об'єднуючись у спільноту, люди знаходять не тільки нові цінності, але і колективний захист, часом їм вкрай необхідну.Певну регулюючу роль має виконувати і держава. Воно не тільки створює і підтримує інститути, що гарантують свободу громадян, але має піклуватися про рівномірний розподіл доходів, не допускати поглиблення між бідними і багатими. Ідеал свободи має бути доповнений соціальною справедливістю. Важливо і те, щоб самі громадяни гарантували свободу один одного, сумлінно виконуючи свої громадянські обов'язки.Таким чином, ситуація вибору складається не тільки у «просторі» особистому житті кожної людини. Як ми знаємо, вона виникає і на рівні суспільства в цілому. Особливо це виявляється в так звані перехідні епохи. На думку ряду дослідників, такі епохи потенційно містять цілий спектр напрямків - альтернатив - подальшого розвитку. Те, яка з них буде підтримана, наприклад, керівництвом країни, може істотно вплинути на життя всього суспільства. Так що вибір в цьому випадку пов'язаний з дуже високою відповідальністю. Приклади подібних ситуацій і наслідків прийнятих рішень зберегла для нас історія далекого і недавнього минулого.Свобода людини у всіх її проявах - основа сучасних демократичних режимів. У сучасному суспільстві все виразніше виявляється тенденція до розширення свободи людини.

Висновок

Проблема свободи особистості - одна із актуальних проблем сучасності. Свобода - це стан людини, здатного діяти у всіх важливих справах на основі вибору. Свобода особистості - це найважливіша цінність людини, без свободи неможлива самореалізація людини.Філософи підходять до осмислення слова «свобода» з різних позицій. Теологи-фаталісти розглядали життя людини через призму божественного приречення. У цьому сенсі все, що відбувається з людиною трактувалося як фатальна неминучість - ідея свободи як форма власної поведінки, можливість свідомого вибору цілей і засобів діяльності відкидалася. В даний час у філософіїсвобода особистості розглядається як історичний, соціальний і моральний імператив, критерій розвитку індивідуальності і відображення рівня розвитку суспільства. При цьому свобода традиційно розглядається в її співвідношенні з необхідністю.Різні погляди на на поняття свобода і необхідність примиряє точка зору, згідно з якою необхідність розглядається як неможливість зміни людьми об'єктивних соціально-економічних умов їх життєдіяльності, однак при цьому вони володіють значною свободою у виборі цілей і засобів своєї діяльності. Отже, свобода особистості у суспільстві, безумовно, існує , але вона має не абсолютний, а відносний характер.Абсолютною, безмежної свободи бути не може, тому що повна свобода одного означала б свавілля відносно іншого. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які мають за мету забезпечити визнання і повагу прав інших.Крім об'єктивної природної необхідності людини спонукають діяти так, а не інакше і певні суспільні умови. Існують норми моралі і права, традиції і громадську думку. З урахуванням цих правил людина надходить і діє, ухвалює ті чи інші рішення. Яке ж суспільство може забезпечити свободу людині, як право вибору? Товариства, де панують свавілля, тиранія, зневажається законність, здійснюється тотальний контроль держави за життям співгромадян, не можна віднести до вільних. Свободу може забезпечити тільки суспільство, де існують демократичні принципи. Таким чином, суспільство, суспільні умови - необхідна умова свободи особи.Однак не можна забувати і про внутрішню свободу людини, її духовному самовизначенні (свободу духу, влади людини над своїм тілом і душею). Якщо життя людини визначена зовнішньої по відношенню до нього необхідністю, то де ж справжня свобода і чи може людина в цьому випадку нести відповідальність за свої вчинки? Головне не в тому, які зовнішні обставини життя людини, важливо як вони заломлюються в його свідомості, як людина проектує себе у світ, які цілей перед собою ставить, який сенс і значення надає навколишньої дійсності? Висновок: людська діяльність не може отримувати своєї мети ззовні, ніщо зовнішнє по відношенню до свідомості не може його мотивувати, людина абсолютно вільна у своєму внутрішньому житті. Істинно вільна людина сам вибирає не тільки вчинок, але і його підстави, загальні принципи своїх дій, які набувають характеру переконань.Особиста свобода, отже, самим безпосереднім чином пов'язана з відповідальністю людини - свідома установка, готовність особистості відповідати за себе, за всі свої справи і вчинки на запропоновані з боку суспільства, групи, інших індивідуумів вимоги.

Таким чином, свобода багатогранна, можна говорити про зовнішню (свободи «від») і внутрішньої (свободі «для») надходити не з примусу, а згідно зі своїми бажаннями, самостійно здійснювати вибір і дію. У будь-якому випадку слід пам'ятати, що до свободи відноситься не тільки те, чим людина живе, але і те, як він живе, і не тільки той факт, що він здійснює свободу, але й те, що робить він це - вільно.

Список використаної літератури

1.      Боголюбов, Л.М. Суспільствознавство: навч. для 11 кл.: профил. рівень / Л.М. Боголюбов, О.Ю. Лазебникова, О.Т. Кінкулькін та ін; під ред. Л.М. Боголюбова та ін - М.: Просвещение, 2008. - 415 с.

2.      Боголюбов, Л.М. Людина і суспільство. Суспільствознавство. Учеб. для учнів 10-11 кл. загаль. установ. У 2 ч. / Л.М.Боголюбов, Л.Ф. Іванова, О.Ю. Лазебникова та ін; Під ред. Л.М. Боголюбова, О.Ю. Лазебникова. - М.: Просвещение, 2002. - 270 с.

3.      Клименко А.В. Суспільствознавство: Учеб. / О.В. Клименко, В.В. Руминіна. - М.: Дрофа, 2004. - 199 с.

Список використаної літератури

4.      Боголюбов, Л.М. Суспільствознавство: навч. для 11 кл.: профил. рівень / Л.М. Боголюбов, О.Ю. Лазебникова, О.Т. Кінкулькін та ін; під ред. Л.М. Боголюбова та ін - М.: Просвещение, 2008. - 415 с.

5.      Боголюбов, Л.М. Людина і суспільство. Суспільствознавство. Учеб. для учнів 10-11 кл. загаль. установ. У 2 ч. / Л.М.Боголюбов, Л.Ф. Іванова, О.Ю. Лазебникова та ін; Під ред. Л.М. Боголюбова, О.Ю. Лазебникова. - М.: Просвещение, 2002. - 270 с.

6.      Клименко А.В. Суспільствознавство: Учеб. / О.В. Клименко, В.В. Руминіна. - М.: Дрофа, 2004. - 199 с.

Список використаної літератури

7.      Боголюбов, Л.М. Суспільствознавство: навч. для 11 кл.: профил. рівень / Л.М. Боголюбов, О.Ю. Лазебникова, О.Т. Кінкулькін та ін; під ред. Л.М. Боголюбова та ін - М.: Просвещение, 2008. - 415 с.

8.      Боголюбов, Л.М. Людина і суспільство. Суспільствознавство. Учеб. для учнів 10-11 кл. загаль. установ. У 2 ч. / Л.М.Боголюбов, Л.Ф. Іванова, О.Ю. Лазебникова та ін; Під ред. Л.М. Боголюбова, О.Ю. Лазебникова. - М.: Просвещение, 2002. - 270 с.

9.      Клименко А.В. Суспільствознавство: Учеб. / О.В. Клименко, В.В. Руминіна. - М.: Дрофа, 2004. - 199 с.

Список використаної літератури

10. Боголюбов, Л.М. Суспільствознавство: навч. для 11 кл.: профил. рівень / Л.М. Боголюбов, О.Ю. Лазебникова, О.Т. Кінкулькін та ін; під ред. Л.М. Боголюбова та ін - М.: Просвещение, 2008. - 415 с.

11. Боголюбов, Л.М. Людина і суспільство. Суспільствознавство. Учеб. для учнів 10-11 кл. загаль. установ. У 2 ч. / Л.М.Боголюбов, Л.Ф. Іванова, О.Ю. Лазебникова та ін; Під ред. Л.М. Боголюбова, О.Ю. Лазебникова. - М.: Просвещение, 2002. - 270 с.

12. Клименко А.В. Суспільствознавство: Учеб. / О.В. Клименко, В.В. Руминіна. - М.: Дрофа, 2004. - 199 с.