Значення волі у професійній діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут заочного і дистанційного навчання

Кафедра економічної теорії

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни ''Психологія''

Студента 1-го курсу групи 6.030507

Воробйова Маргарита Олексіївна

Залікова книжка №18.11.0506

Тема: “Значення волі у професійній діяльності”

Київ - 2012

План:

Введення.

1. Воля в діяльності людини.

1.1. Поняття «свобода».

1.2. Свобода і необхідність.

1.3.Свобода і відповідальність.

2. Що таке вільне суспільство.

Висновок.

Список літератури.

Введення

Свобода відноситься до загальнолюдських цінностей, властивим всім народам у всі епохи. Людині властиво прагнення до свободи - це природне бажання незалежності, самостійності, готовності відповідати за свої вчинки.

Прагнення до свободи - одне з найсильніших людських почуттів. Зі свободою людина пов'язує здійснення своїх планів і бажань, можливість з власної волі обирати життєві цілі та шляхи їх досягнення. Але не завжди воля визнавалася природним правом кожної людини. Спроби її рішення здійснювалися на всьому протязі розвитку філософської думки. Теологи-фаталісти розглядалижиття людини через призму божественного приречення. У цьому сенсі все, що відбувається з людиною трактувалося як фатальна неминучість. Ідея свободи як форма власної поведінки, можливість свідомого вибору цілей і засобів діяльності відкидалася. Разом з тим у теологічних доктринах присутні і більш прогресивні ідеї, пов'язані з визнанням даної нам Всевишнім свободи, яка полягає у можливості вибору між добром і злом.

В даний час у філософії свобода особистості розглядається як історичний, соціальний і моральний імператив, критерій розвитку індивідуальності і відображення рівня розвитку суспільства. Крім того, філософів завжди привертала проблема співвідношення свободи і необхідності, визначення меж людської свободи, ступеня і форм його залежності від зовнішніх сил. Отже, тема свободи і сьогодні не втрачає своєї актуальності. Мета роботи: знайомство з різними смислами і аспектами поняття«свобода»; аналіз проблем, пов'язаних зі свободою особистості і виявлення різних підходів до вирішення цих проблем.

Робота складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.

1. Воля в діяльності людини

1.1 Поняття «свобода»

Свобода особистості в різних її проявах виступає сьогодні найважливішою цінністю цивілізованого людства.

Значення свободи для самореалізації людини було осмислено ще в давні часи. Аристотель, який не міг уявити собісуспільство без рабства, стверджував, що свобода лежить тільки в природі шляхетних людей, а раб має рабської природою.Правда, додавав він, іноді і благородні люди потрапляють у рабство через грошові боргів, але це несправедливо. Аристотель не зміг визнати, що рабство суперечить ідеї природних прав, оскільки по ній всі люди вважаються вільно народженими.

З особливою силою, прагнення до свободи, звільнення від пут деспотизму, сваволі, проявилося в Новий і Новітній час. Всі революції писали слово «свобода» на своїх прапорах. Мало хто з політичних лідерів і революційних вождів не клявся привести керовані ними маси до справжньої свободи. Але хоча переважна більшість заявляло про себе як про безумовних прихильників і захисників свободи особистості, зміст, вкладений у це поняття, був різним.

Ідея природних прав зіграла велику роль у боротьбі проти самих різних форм особистої залежності одних людей від інших: рабства, кріпацтва, васалітету. У міру прогресу людства уявлення про свободу постійно розширювалося: зростала кількість вільних людей, сфера їх свободи, вільного вибору, самовизначення.

В історії суспільної думки проблема свободи завжди наповнювалася різним змістом. Частіше вона зводилася до питання про те, чи має людина свободою волі, або всі його вчинки обумовлені зовнішньою необхідністю. Крайнощі у вирішенні цієї проблеми зводилися до волюнтаризму і фаталізму. Відповідно до першого підходу - людина вільна, вільний чинити так, як йому заманеться.Це його родове якість. З позиції фаталізму в світі усе визначено, і кожна дія людини, навіть його свавільне дію є лише неусвідомлюване ним ланка в ланцюзі причинно-наслідкового зв'язку.

У повсякденному житті людина стикається не з абстрактною необхідністю, не з фаталізмом у вигляді долі і року, а з тиском зовнішніх для нього обставин. Ці обставини - втілення конкретно-історичних умов буття людини. Люди не вільні у виборі часу і місця свого народження, об'єктивних умов життєдіяльності, готівки свого природного буття, що виражається конкретністю своєї матеріальність і тілесності. Але, з іншого боку, буття людини - це не одномірна лінія з минулого в майбутнє. Це завжди альтернативи, які передбачають вибір, який характеризується як різними засобами досягнення поставлених цілей, так і різними результатами реалізації поставлених цілей. Відповідно до цього, людина вільна і в тому, які наслідки настають з його вибору і в якій мірі він відповідальний за них. Знання міри співвідношення вибору та відповідальності, об'єктивної основи того чи іншого напрямку свого життя, умови, в яких вона реалізується, дає філософське наповнення поняття свободи. Це розуміння і усвідомлення необхідності. Марксистська філософія так і визначила свободу: свобода є усвідомлена необхідність.

У реальному житті свобода існує у вигляді необхідності вибору. І людина не вільна змінити соціальні рамки вибору; вони йому дано, з одного боку, в спадщину усією попередньою історією розвитку людства, з іншого - наявним буттям конкретної соціальності, в якій існує суб'єкт вибору.

Деякі сучасні філософи вважають, що людина «приречений» на свободу, тому що перетворення світу є способом людськогоіснування і цим створює об'єктивна умова для свободи. Об'єктивне - незалежна від волі і свідомості людини. Виникнення ж ідеї свободи і громадської думки відбувається тільки тоді, коли настає свідомість. Перш за все, це усвідомлення того глибокого за змістом факту, що шляхи людини і шляхи природи різні. Потім - усвідомлення того, що взагалі існує розмаїття цілей і способів їх досягнення. Тому людина, яка живе і не знає, що можна жити по-іншому, існує як би поза проблеми свободи і необхідності.Проблема виникає перед ним тоді, коли він дізнається про існування інших життєвих шляхів і починає їх оцінювати і вибирати.

Філософи виділяють етапи розвитку ідеї свободи. Перший етап усвідомлення свободи проявляється в її визначенні як усвідомленої необхідності, коли людина починає розмірковувати над своїм життям чи життям оточуючих і розуміє, що через обмеженість матеріальних чи духовних можливостей її змінити не можна. Тоді він добровільно підпорядковується необхідності жити так, як жив до цього. Другий етап розвитку ідеї свободи - це можливість і здатність вибирати. Чим більше матеріальних чи духовних засобів людина має в своєму розпорядженні, тим більше у нього можливість вибирати. Вищий етап розвитку ідеї свободи, на думку сучасних філософів, полягає в наступному: коли всі існуючі варіанти вибору людини не влаштовують, і він має силами створити, створити нову можливість, до цього не існувала.

Таким чином, свобода - це самостійність соціальних і політичних суб'єктів (у тому числі й особистості), що виражається в їх здатності і можливості робити власний вибір і діяти у відповідності зі своїми інтересами та цілями.

Як би не прагнули люди до свободи, вони розуміють, що абсолютної, безмежної свободи бути не може. Не можна жити в суспільстві і бути абсолютно вільним від нього. Перш за все тому, що повна свобода одного означала б свавілля відносно іншого.Свобода кожного члена суспільства обмежена рівнем розвитку і характером суспільства, в якому він живе. Наприклад, комусь у нічну пору захотілося послухати гучну музику. Включивши на повну потужність магнітофон, людина здійснила своє бажання, вступив вільно. Але його свобода в даному випадку ущемити права багатьох інших повноцінно виспатися в нічний час.Розмірковуючи про неможливість абсолютної свободи, звернемо увагу ще на одну сторону питання. Така свобода означала б для людини нічим не обмежений вибір, що поставило б його у вкрай скрутне становище в ухваленні рішення. Широко відомий вислів «Буриданов осел». Французький філософ Буридан розповів про осла, який був поставлений між двома однаковими і рівновіддаленими від нього оберемками сіна. Не вирішивши, яку оберемок віддати перевагу, осел помер від голоду. Але головними обмежувачами його свободи є не зовнішні обставини. Деякі сучасні філософи стверджують, що людська діяльність взагалі не може отримувати мета ззовні, у своєму внутрішньому житті індивід абсолютно вільний. Він сам вибирає не тільки варіант діяльності, а й формулює загальні принципи поведінки, шукає їм підстави. А тому об'єктивні умови існування людей не грають такої великої ролі при виборі ними моделі дій. Цілі людської діяльності формулюються у відповідності з внутрішніми спонуканнями кожної людини. Межею такої свободи можуть бути лише права і свободи інших людей. Усвідомлення цього самою людиною необхідно. Свобода невіддільна від відповідальності, від обов'язків перед суспільством та іншими його членами.

Отже, свобода особистості у суспільстві, безумовно, існує, але вона має не абсолютний, а відносний характер. З цієї відносності свободи виходять усі демократично орієнтовані правові документи. Саме тому в Декларації Організації Об'єднаних Націй «Про права людини» підкреслюється, що права ці в ході своєї реалізації не повинні обмежувати права інших індивідів. Отже, відносний характер свободи знаходить своє відображення у відповідальності особистості перед іншими людьми і суспільством в цілому. Залежність між свободою і відповідальністю особистості прямо пропорційна: чим більше свободи дає людині суспільство, тим більше і його відповідальність за користування цією свободою. В іншому випадку настає згубна для суспільної системи анархія, що перетворює соціальний порядок у соціальний хаос.Таким чином, абсолютно вільним людина бути не може, і один з обмежувачів тут - права і свободи інших людей.При всій відмінності наведених вище точок зору ясно, що ігнорувати необхідність, що склалися обставини, умови діяльності, стійкі тенденції розвитку людини, звичайно, можна, але це буде, що називається, «собі дорожче». Але є такі обмеження, з якими більшість людей змиритися не можуть і ведуть проти них завзяту боротьбу. Це різні форми соціального та політичного свавілля; жорсткі станово-кастові структури, які заганяють людину в строго певну клітинку соціальної сітки; тиранічні держави, де волі небагатьох або навіть одного підкоряється життя більшості і т.д. Тут немає місця свободі чи вона виступає у вкрай урізаному вигляді.При всій важливості врахування зовнішніх факторів свободи і її кордонів ще більше значення, на думку багатьох мислителів, має внутрішня свобода. Так, Н.А. Бердяєв писав: «Ми звільнимося від зовнішнього гніту лише тоді, коли звільнимося від внутрішнього рабства, тобто покладемо на себе відповідальність і перестанемо в усьому звинувачувати зовнішні сили ». Таким чином, цілі людської діяльності повинні формулюватися у відповідності з внутрішніми спонуканнями кожної людини.Межею такої свободи можуть бути тільки права і свободи інших людей. Свободу можна здобути, але найважче - навчитися жити вільною людиною. Жити так, щоб все робити по своїй волі - але при цьому не пригнічуючи інших, не обмежуючи свободу інших.Усвідомлення цього самою людиною необхідно.

1.2. Свобода і необхідність

Протиставлення філософських понять «свобода» і «необхідність», заперечення або підміна одного з них іншим понад двох тисячоліть були каменем спотикання для мислителів.Філософське вирішення проблеми співвідношення свободи і необхідності в діяльності та поведінці особистості має величезне практичне значення для оцінки всіх вчинків людей. Якщо люди не володіють свободою, а діють тільки з потреби, то питання про їх відповідальність за свою поведінку втрачає сенс.Різні погляди на цю проблему примиряє точка зору, згідно з якою необхідність розглядається як неможливість зміни людьми об'єктивних соціально-економічних умов їх життєдіяльності, однак при цьому вони володіють значною свободою у виборі цілей і засобів своєї діяльності.У світі є сили, що діють незаперечно, невідворотно. Ці сили впливають і на діяльність людини. Якщо ця необхідність не осмислена, не усвідомлена людиною, він її раб, якщо ж вона пізнана, то людина знаходить «здатність приймати рішення зі знаннямсправи». У цьому і полягає його свобода волі. Але що ж це за сили, яка природа необхідності? На це питання даються різні відповіді. Одні вбачають тут Божий промисел. Їм зумовлено все. У чому ж полягає тоді свобода людини? Її немає. «Передбачення і всемогутність Боже діаметрально протилежні нашої вільної волі. Всі будуть змушені прийняти і неминучий наслідок: нічого ми не здійснюємо по своїй волі, а все відбувається за потребою. Таким чином, ми нічого не робимо з вільної волі, але все в залежності від передбачення Божого », - стверджував релігійний реформатор Лютер. Таку позицію відстоюють прихильники абсолютного приречення.На противагу цьому погляду інші релігійні діячі припускають таке трактування співвідношення Божественного приречення і свободи людини, тобто Бог задумав Всесвіт так, щоб все творіння мало б великий дар - свободу. Свобода, перш за все, означає можливість вибору між добром і злом, причому вибору, даного самостійно, на основі власного рішення. Звичайно, Бог в одну митьможе знищити зло і смерть. Але при цьому Він одночасно позбавив би мир і свободи. Отже, Світ сам повинен повернутися до Бога, оскільки сам від Нього відійшов.Поняття «необхідність» може мати і інший зміст. Необхідність, вважає ряд філософів, існує в природі і суспільстві у вигляді об'єктивних, тобто незалежних від свідомості людини, законів. Інакше кажучи, необхідність є вираз закономірного, об'єктивно обумовленого ходу розвитку подій. Прихильники цієї позиції, на відміну від фаталістів, звичайно, не вважають, що все в світі жорстко і однозначно визначено, вони не заперечують наявність випадковостей. Але загальна закономірна лінія розвитку, що відхиляється випадковостями в ту або іншу сторону, все одно проб'є собі дорогу.

Таким чином, трактування свободи як пізнаної необхідності припускає осягнення та облік людиною об'єктивних меж своєї діяльності, а також обумовлене розвитком знань, збагаченням досвіду розширення цих меж.

1.3. Свобода і відповідальність

Свобода невіддільна від відповідальності, від обов'язків перед собою, перед суспільством і перед іншими його членами.Відповідальність особистості має дві сторони:

- зовнішню - як можливість застосувати до особистості певні громадські санкції: особистість відповідальна перед суспільством,державою, іншими людьми при дотриманні покладених на особистість обов'язків, вона несе моральну і правову відповідальність;

- внутрішню - як відповідальність особистості перед собою: розвиток почуття обов'язку і совісті людини, її здатність здійснювати самоконтроль і самоврядування. Головні засоби внутрішньої відповідальності - совість і честь людини. Совість - це внутрішній «суддя», гарант справжньої свободи і незалежності особистості. Честь людини виражає міру усвідомлення своєї гідності.

Сучасне суспільство надає людині різноманітні засоби, що допомагають позбавитися від пригнобленого, депресивного стану.Серед них є й такі (алкоголь, наркотики), які невблаганно руйнують людський організм. Роблячи свій вибір, людина, яка знає про таку небезпеку, може знехтувати цим, але тоді його неминуче чекає розплата, причому платити доведеться найдорожчим - власним здоров'ям, а іноді й життям. Інакше кажучи, справді вільна людина не буде рабом своїх тимчасових настроїв та уподобань.Він обере здоровий спосіб життя. У даному випадку, крім усвідомленої небезпеки, людини спонукають діяти так, а не інакше і певні суспільні умови. Існують норми моралі і права, традиції і громадську думку. Під їх впливом і складається модель «належного поводження». З урахуванням цих правил людина надходить і діє, ухвалює ті чи інші рішення. Відхилення людини від встановлених соціальних норм викликає певну реакцію з боку суспільства. Негативне відхилення викликає і соціальні санкції, тобто покарання за несхвалюваних дії. Таке покарання ще називають відповідальністю людини за свою діяльність і її наслідки.Але поняття «відповідальність» пов'язане не лише із зовнішніми формами впливу на людину, відповідальність виступає найважливішим внутрішнім регулятором його діяльності. Тоді ми говоримо про почуття відповідальності, боргу. Воно проявляється, перш за все, у свідомій готовності людини слідувати встановленим нормам, оцінювати свої вчинки з точки зору їх наслідків для оточуючих, приймати санкції у разі допущених порушень. Як показують дослідження, більшість людей схильні приймати на себе відповідальність за свої дії. Проте виникають ситуації, коли почуття відповідальності притупляється. Так, людина в натовпі здатний на такі дії - образливі вигуки, опір представникам правопорядку, різні прояви жорстокості й агресії, які він ніколи б не вчинив в іншій обстановці. У даному випадку вплив має не тільки масовість виступів, але в першу чергу анонімний характер діяльності людей. У такі моменти послаблюються внутрішні обмежувачі, знижується занепокоєння з приводу суспільної оцінки.Слід зазначити, що відповідальність як соціальний і особистісний чинник виникає тільки тоді, коли людина вільна у своїх думках і вчинках. Якщо немає свободи, якщо всі дії людини змушені, продиктовані «залізною» необхідністю, то немає і відповідальності. Людина не відповідає за те, що йому нав'язано поза його волею, крім або навіть всупереч його вільним вибором.Відповідно до цього можна сформулювати поняття відповідальності. Відповідальність - соціально-філософське і соціологічне поняття, що характеризує об'єктивний, історично-конкретний вид взаємовідносин між особистістю, колективом, суспільством з точки зору свідомого здійснення пред'явлених до них взаємних вимог.Формування особистості передбачає і виховання в ній почуття відповідальності. Відповідальність може виявлятися в різних характеристиках поведінки і дії людини. Відповідальність - саморегулятора діяльності особистості, показник соціальної і моральної зрілості особистості. Це дисципліна і самодисципліна, організованість, вміння передбачати наслідки своїх власних дій, здатність до прогнозу. Це самоконтроль, самооцінка, критичне ставлення до самого себе. Зроблений людиною вибір, прийняте рішення означають, що людина готова взяти на себе всю повноту відповідальності і навіть за те, що він не зміг передбачити. Неминучість ризику зробити «не те» або «не так», передбачає наявність у людини мужності, необхідного на всіх етапах його діяльності: і при ухваленні рішення, і в процесі його реалізації, і, особливо у випадку невдачі. Таким чином, свобода пов'язана не тільки з необхідністю і відповідальністю, а й з умінням людини зробити правильний вибір, з його мужністю і з рядом інших факторів.